Головне – правильний «Виклик»

Головне – правильний «Виклик»

9 Грудня 2020
6109
9 Грудня 2020
14:08

Головне – правильний «Виклик»

6109
Героїко-драматичний серіал «Виклик» на каналі «Україна» здатен урівноважити, якщо вже не врівноважив, десятки «комедійних мелодрам» чи «гумористичних детективів».
Головне – правильний «Виклик»
Головне – правильний «Виклик»

«Ти тут у детективи не грайся. Хай поліція розбирається. Теж мені – Коломбо», – повчає старший персонаж молодшого. Вони – пожежники, а не приватні сищики. Проте жоден з епізодів нового серіалу «Виклик», що стартував на каналі «Україна» 23 листопада, не обходиться без детективної складової. Більше того – в сорока хвилинах одного епізоду є місце мелодрамі і трилеру.

Чого там, на щастя, нема – натужної, висмоктаної з пальця комедії, що робить «Виклик» не надто форматним продуктом з огляду на останні вимоги, прописані окремим рядком у брифах каналів. А якщо там нічого про комедійні елементи не сказано, значить, нема чого витрачати зайвий час: комедії вимагаються за замовчуванням. Якщо ви цього не прочитали – погано читаєте.

Між тим, «Виклик» – нетиповий продукт згідно з трендами «дєлать смєшно», проте абсолютно типовий для ковід-позитивного 2020 року. Аби зрозуміти це, треба знати дату початку зйомок. Це – кінець травня. Що означає: схвалили проєкт на початку нинішньої весни. В той несприятливий для креативної індустрії момент, коли запровадили перший карантин. А можливими зйомки стали тоді, коли його зняли – кінець весни.

Весь локдаун виробників лихоманило: бюджети треба різати, контент потрібен, російське ставити не хочеться, своє знімати – бюджети треба різати. Як бачите, починаємо з грошей – приходимо до них по колу. І тут на виручку приходить дещо забутий формат, котрий ладен урятувати ситуацію без надмірних затрат, але – засобами динамічної історії, яскравої картинки, реальних декорацій та, головне, простих, близьких ледь не кожному українцеві переживань. Не дай бог, звісно, потрапити в епіцентр надзвичайної ситуації. Але від того ніхто не застрахований, тож краще її змоделювати й показати, як краще діяти, щоб вижити чи бодай знизити рівень втрат.

Та спершу – про формат. «Виклик» є втіленням scripted reality або ж, в українській версії, серіаліті. Це різновид реаліті-шоу. Класичний зразок реал-ТБ пропонує глядачам, сидячи перед екраном, опинитися по один бік камери з оператором. Події відбуваються в режимі реального часу, що створює не лише ефект присутності, а й ілюзію впливу глядача на те, що відбувається. Фінал реаліті-шоу теоретично не передбачений сценарієм, хоча основна картинка все ж монтується з відзнятого заздалегідь матеріалу. Часто ліплячись із того, що є, та підганяючи задачку під потрібну відповідь.

Скриптед-реаліті режисується за наперед готовим сценарієм або, як варіант, сценарною розробкою. Хоча ризикувати з імпровізацією нема дурних, тому сценарії написані, кастинг професійних акторів проведений, хіба що в основі кожного сюжету лежить кілька рядків, взятих із хронік реальних подій. У випадку «Виклику» це повсякдення рятувальників ДСНС, і до участі в зйомках залучені поруч із акторами справжні співробітники. Подібна співпраця посилює реалізм і зменшує навантаження на бюджет: техніка й люди в розпорядженні знімальної групи.

Ще одна форматна особливість скриптед-реаліті – коментарі нібито учасників кожної окремої історії. Попрацювавши на кількох схожих проектах як автор років з десять тому, скажу відверто: не можна точно визначити процентне співвідношення акторів, котрі грають відповідні ролі, і справжніх фахівців того чи іншого профілю. Хто хоч раз знімав бодай сюжет для новин, той знає, як важко знайти й поставити перед камерою героя, котрий вміє чітко, грамотно висловлювати думки. Ще й говорити те, що треба для кращої ілюстрації побаченого.

Але так само запевняю: навіть якщо роль поліцейського, лікаря, пожежного чи когось іншого грає актор, який відповідає типажу і не є засвіченим, сказаному ним можна і треба вірити. Адже скриптед-реаліті має на меті не зняти репортаж, а в художній формі відтворити, рідше – змоделювати ситуацію, яка виникла чи може виникнути в реальному житті. Тож розповідь про причини й наслідки теж має звучати компетентно. За цим стежать консультанти.

У непростий для виробництва період подібний формат підходить для втілення ідеально. Нагадаю, що до нього вже заверталися на початках, від 2015 року, коли з російським продуктом виникли проблеми, а на власний не було належних бюджетів. Саме тоді в ефірі «України» з’явилася «Реальна містика», на Новому – «Київ удень і вночі», «2+2» запустив «102 поліцію». Згодом власне виробництво наростило м’язи, і поруч почали виходити дорожчі, скажемо так, більш традиційні серіали. Часи скриптед-реаліті, здавалося, минали – на пандемія внесла корективи.

Заради справделивості слід відзначити особливу увагу до власне історій, що розгортаються в кожному новому епізоді «Виклику». Черговий кейс представляє журналістка Світлана Усенко. Вона грає сама себе, хоча пильний, утаємничений глядач може побачити серед акторів у ролях рятувальників дійсних або вчорашніх журналістів або шоуменів, які, втім, мають першою освітою акторську. Тут мова і про Геннадія Попенка, і про Наталю Щуку, словом, придивляйтесь уважніше. Але, повертаючись до пані Усенко, відзначу її особливу, спеціальну роль – вона відразу задає історії репортажний тон, чим наближає до правдивості прийдешнього впритул. І закликає до співучасті та співпереживання.

Переважна більшість серій пропонує дві критичні ситуації, ніяк не пов’язані між собою учасниками та сюжетно. Наприклад, десь двоє застрягли в ліфті, а десь тим часом загорівся вагон метро. Або хтось десь тоне, а в іншому кінці міста когось завалило уламками аварійного будинку. Чи хтось застряг на «чортовому колесі», а комусь не пощастило зачинитися в підземному магазині.

Випадки згадуються в довільному порядку, не конче переповідаються окремі епізоди. Проте обов’язкове наповнення кожного: гостра, драматична ситуація з раптовими критичними поворотами, коли ось ніби всіх уже врятували – та процес раптом ускладнився. У кіно такий жанр називається «фільм-катастрофа» й досить популярний, бо там ідеться про способи виживання в екстремальних умовах. Тому «Виклик» ризикну назвати «серіалом-катастрофою», в жанровому, а не в якомусь іншому смислі. Стеження із завмиранням серця за труднощами жертв і їхніх рятівників – більш вдячний перегляд, ніж вигадана соплива мелодрама про розлучену бізнес-леді чи очікування, де ж у заявленій комедії треба голосно сміятися.

Ще одне свідчення того, що «Виклик» – усе ж художнє кіно, – часте звертання сценаристів до ситуацій, коли в замкненому приміщенні чи обмеженому просторі опиняються два вороги, які під кінець поміняють ставлення один до одного. А загалом – погляди на життя. Вибір пар драматургія пропонує не аж такий великий: батько й син (чи дочка), суперниці, сусіди з претензіями тощо. На таких персонажів дається додаткове драматичне навантаження. Погодьтеся, неможливо знайти три десятки подібних антагоністичних «дуетів» у повсякденні. За мелодраматичну, не плутати з любовною, лінію тут відповідають діти, які частіше за дорослих потрапляють в екстремальні ситуації. І зазвичай – з вини неуважних дорослих.

Нарешті, детективна лінія. За неї відповідають рятувальники. Завжди є хтось, кому кортить розібратися, хто винен у вибуху, хто й чому створив аварійну ситуацію, звідки в людини заборонені отруйні речовини і таке інше. Гра в Коломбо заводить їх на іншу, суміжну територію й дозволяє розширити уявлення про функції рятувальної служби.

На виході отримуємо продукт, котрий здатний урівноважити, якщо вже не врівноважив, десятки «комедійних мелодрам» чи «гумористичних детективів». Героїко-драматичний «Виклик» місцями все ж грішить пафосними діалогами й фразами, на кшталт: «Вітаю з підвищенням, пане майоре». Але в цілому вибір формату й жанру зроблено, як на мене, правильний.

Фото: пресслужба каналу «Україна»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
6109
Читайте також
04.03.2021 15:30
Андрій Кокотюха
«Детектор медіа»
5 122
13.01.2021 12:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
10 938
03.12.2020 11:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
6 691
29.11.2020 12:00
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
6 927
25.11.2020 09:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
3 403
15.11.2020 13:00
Андрій Кокотюха
«Детектор медіа»
4 011
22.10.2020 15:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
6 299
11.10.2020 12:01
Андрій Кокотюха
«Детектор медіа»
7 720
10.10.2020 14:00
Ярослав Підгора-Гвяздовський
«Детектор медіа»
9 337
24.09.2020 13:30
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
15 868
27.06.2020 11:00
Андрій Кокотюха
«Детектор медіа»
4 358
03.06.2020 10:03
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
2 877
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду