Другий раз Дзідзьо
Пул непрофесійних акторів, котрі органічно виглядають у кадрі й відіграють повноцінні кіношні епізоди, поповнив заступник міністра культури Юрій Рибачук. У комедії Тараса Дроня та Михайла Хоми «DZIDZIO. Перший раз» він зіграв роль сільського співака-самоука Любомира. Так автори кінопроекту «Дзідзьо» розвинули свою ж тему: роль сільського священика в попередній стрічці, «DZIDZIO Контрабас» зіграв шоумен Ігор Кондратюк. Цього року на великому екрані у фільмах різних режисерів проявили себе як актори кінознавець Алік Шпилюк, письменники й видавці брати Капранови, співак Олег Винник. Тож «DZIDZIO. Перший раз» можна розглядати як проект, який підтримує дещо дивну тенденцію додавати у фільм елементи кінокапусника. Це коли певних персонажів ідентифікують лише втаємничені.
Натомість ширше коло має голосувати за «DZIDZIO. Перший раз» гривнею так само активно, як минулого року — за «DZIDZIO Контрабас». Для цільової аудиторії артиста Михайла Хоми його сценічний персонаж Дзідзьо — перша і єдина причина йти в кіно. Саме тому в другому кінопроекті ідеолог не лише зіграв головну роль, а й сам під себе писав сценарій, виступив співрежисером, та знову залучив власні кошти, взявши на себе функції продюсера. Держкіно до створення стрічки не дотичне. Але, виглядає, автори вже потрапляють у пастку, яку самі ж поставили, зробивши минулого року прокатний прорив та вивівши створений приватним коштом «DZIDZIO Контрабас» у лідери українського прокату на зло й біду кінокритиків. Інтелектуалам із Фейсбуку комедія теж не сподобалася, дехто навіть заговорив у її контексті про «сорти лайна». Небачені навіть після ситуативного касового успіху 2014 року «Поводиря» збори нічого не значили для тих, хто має до культурного продукту надвисокі вимоги.
Зате колеги-продюсери відчули, де заритий собака бокс-офісу, який тішить самолюбство. Результат не забарився: «DZIDZIO. Перший раз», стартувавши у прокаті 25 жовтня, опинився на великому конкурентному полі. І «Скаженого весілля» їм точно не перебити. Кількасекундне камео Винника спрацювало краще, ніж дев'яносто хвилин Дзідзьо на екрані. Та й заявлені незабаром «Я ти він вона» із Володимиром Зеленським і «Секс та нічого особистого» із Сергієм Притулою змусять Дзідзьо, який задав тренд на малобюджетні комедії, потіснитися.
Ще один чинник, який, на погляд вашого автора, не дасть стрічці «DZIDZIO. Перший раз» повторити успіх минулого сезону — зрозуміла спроба авторів зробити інакший фільм. У попередній історії глядачам показали комедію авантюрну. Сюжет, у якому є кримінальна інтрига, погані хлопці, погоні й трошки туалетного гумору захоплює значно більше, ніж історія про бородатого цнотливого романтика. Мета якого — чи то підкорити серце американки українського походження, яка носить слуховий апарат, чи то організувати церковних хор у рідному селі. На виході інтрига фільму працює лише в назві. Ідіома «перший раз» завжди означає перший сексуальний досвід, і втаємничений глядач очікує чогось на кшталт «Американського пирога» чи «Сорокарічного цнотливця». Але, як зазначив критик Сергій Васильєв, якраз сексу у стрічці мінімум, і то — він наявний переважно на вербальному рівні.
Поняття першого разу тут розширюється. Дзідзьо вперше збирається до Португалії. Квітка вперше приїжджає на історичну батьківщину. Перший раз за багато років у церкві співає хор. А сам герой уперше в житті ним керує. У сценарії закладена ініціація не лише головного, а й інших персонажів. Закони драматургії дотримані в усьому. Перероджується хтивий цинічний Бодя Павук, який багато капостив і в фіналі кається на сповіді. Перероджується церковний служка Володя — з недолугого сільського дурника у рваних шкарпетках стає поважною людиною у вишиванці. Перероджується кожен хорист-аматор: вчорашні пересічні селюки й селючки відкривають у собі співочі таланти.
Єдиний, на кому відпочив сценарист Михайло Хома, — сам Дзідзьо, його персонаж. Якщо в першому фільмі він согрішив свідомо, дістав за те кару й виправив ситуацію, у другому його погана поведінка — прямий наслідок капостей Павука. Якби приятель, приревнувавши до сестри, не нагодував потай Дзідзьо кокаїном, великого конфлікту із Квіткою та всіма односельцями герой би уникнув. Глядач першого фільму свідомий того, що Дзідзьо винен, обікравши храм. У другому фільмі його невинуватість очевидна. Тож мимоволі глядач починає не розуміти поведінки людей, котрі відвернулися від Дзідзьо: чорт забирай, невже вони нічого дивного не помічають! Через те конфлікт виглядає надуманим, а вирішення його шляхом звичайного вибачення — простим і передбачуваним.
Натомість між кримінальною та романтичною комедіями, об'єднані Дзідзьо, є паралель, котру не всякий помітить. Це — не раз уже згадана церква. Сакральна споруда, центр сільського життя в Галичині, також є в обох історіях рушієм сюжету й головним фактором для створення конфлікту. У «Контрабасі» Дзідзьо, як відомо, церкву обкрадає, хай під виглядом позики, й має повернути гроші за три доби, інакше — скандал. У «Першому разі» в церкві має за короткий час заспівати хор, інакше від Дзідзьо відвернуться люди. А сам він у сцені кастингу займає у храмі місце священика, на яке не має права ступати нога світської особи. Виглядає, церква й релігія загалом займають у свідомості, а швидше — підсвідомості авторів проекту чимале місце. І непряма апеляція до заповідей — тут: не вкради та не чини перелюбу, — додає до обох стрічок народного, читай — повчального, виховного характеру.
У підсумку можна зазначити: ставка на романтичну комедію із дещо штучним конфліктом працює поки гірше, ніж ставка на комедію авантюрну, з гумором на межі фолу й більшою кількістю критичних ситуацій. До всього романтична комедія — поле, яке зайняте конкурентами з більшим, ніж у Дзідзьо, ресурсом. Комедія про зло перемагає комедію про добро. Адже зло, за законами жанру, карається. Тоді як покаране добро — хід, який у комедіях не працює. Доведено «Героєм мого часу». Якщо ж кіно про конфлікт хорошого з прекрасним, яким є «DZIDZIO. Перший раз», воно нагадує пересолоджений фірмовий чай.
Фото: Фейсбук-сторінка фільму