Як протистояти російській пропаганді в Криму

Як протистояти російській пропаганді в Криму

5 Березня 2014
14817

Як протистояти російській пропаганді в Криму

14817
Об’єктивно інформувати й давати живу картинку, розвінчувати російську брехню, роз’яснювати ситуацію західним журналістам, виготовляти контрпропаганду, формувати спільну інформаційну політику українських телеканалів – такими методами експерти пропонують відбивати російську інформаційну агресію в Криму
Як протистояти російській пропаганді в Криму
Як протистояти російській пропаганді в Криму

Євромайдан і російсько-українське протистояння в Криму загострили інформаційну війну, що ведеться проти України з екранів і шпальт російських медіа на тлі повної відсутності української державної інформаційної політики. Кремлівська пропаганда донедавна не наражалася на адекватну відсіч. Зусилля волонтерів і журналістів, які намагаються відбити російський інформаційний наступ, є партизанським рухом, вважає юрист Української асоціації видавничої преси Олександр Дяченко. 4 березня, на круглому столі, присвяченому першочерговим реформам в інформаційній та медійній сферах, він запропонував юристам та експертам закликати нову владу до впровадження державної інформаційної політики. Власне, учасники круглого столу домовилися звертатися з такою пропозицією до Міністерства закордонних справ і Ради національної безпеки й оборони.

 

Але розробка і впровадження інформполітики - справа не одного дня, вона розрахована на довгострокову перспективу. А що робити прямо зараз, щоб адекватно реагувати на виклики інформаційної війни? Як протистояти агресії російських ЗМІ у Криму, де ситуація сягнула критичної напруги?

 

Опитані «Детектор медіаю» журналісти та медійні експерти пропонують різні варіанти. Володимир Притула й Осман Пашаєв вважають, що журналістам потрібно залишатися собою й виконувати свої професійні обов'язки. Заїр Акадиров наголошує на необхідності показувати живу картинку в реальному часі, а також надавати максимум перевіреної інформації з різноманітних джерел.

 

Михайлина Скорик пропонує журналістам займатися контрпропагандою, виготовляючи відповідний контент, а Євген Федченко - працювати із західними журналістами, доносячи до них позицію України, та розвінчувати брехню й маніпуляції російських ЗМІ.

 

Катерина М'ясникова пропонує через особисті контакти працювати з кримськими медіа, які є лідерами громадської думки, й через них уже впливати на широку аудиторію. Севгіль Мусаєва радить формувати єдину інформаційну політику на найбільших українських телеканалах, а журналістам - співпрацювати між собою та ділитися матеріалами. Такої ж думки дотримується Євген Глібовицький, який пропонує створити на базі «Інтера» канал-агрегатор, куди збиратиметься контент з інших каналів. Олександр Мартиненко водночас нагадує, що потрібно не допустити блокування українських телеканалів у Криму. А Олександр Піддубний додає, що російський контент варто витісняти з українського простору поступово, заміщуючи його власним продуктом не меншої якості.

 

 

Євген Федченко, директор Могилянської школи журналістики:

 

- Що потрібно робити в інформаційному просторі України зараз і в перспективі, щоби протистояти інформаційній агресії Росії в Криму?

- Потрібно продумати нашу наступальну стратегію та нашу оборонну стратегію. Проти України справді ведеться інформаційна війна. Вона йде дуже потужно в традиційних медіа, передусім на телебаченні, та в соціальних мережах. Протистояти цій пропаганді треба в кількох напрямах.

 

Перший - це робота з тими частинами України, які вживають виключно російський контент. Я думаю, що це слід робити не шляхом заборони російського, а за допомогою надання альтернативного контенту для порівняння.

 

Потрібно працювати із західною аудиторією, із західними журналістами та експертним середовищем, щоб доносити власне українську точку зору на події. Тому що зараз я спостерігаю потужний російський вплив. Російський дискурс з'являється в німецьких, британських, американських медіа. Наприклад, на CNN запросили коментувати українські події одного з професорів, який завжди був проросійськи налаштованим. І цьому потрібно противажити.

 

Українським міністерствам потрібно почати працювати із соціальними мережами, насамперед із Twitter, оскільки це те джерело, з яким працює західна аудиторія і де можна й потрібно максимально швидко доносити основні події й коментарі щодо цих подій. Я був приємно здивований, що в нового міністра закордонних справ, приміром, з'явився Twitter-акаунт, де він почав активно твітити. А в Міністерства оборони працює сторінка в Facebook. Щоправда, вона україномовна, її потрібно робити англомовною.

 

- Що ви робите або готові робити для вирішення цієї проблеми?

- Ми в Школі журналістики зробили кілька речей, які б могли допомогти державі, оскільки Україна поки не в змозі вести настільки потужну інформаційну війну, як це робить Росія, де, я думаю, працюють тисячі людей над цим. Ми з випускниками Могилянської школи журналістики, студентами й випускниками програми DFJ зробили проект StopFake.org, який збирає приклади російської пропаганди, займається фактчекінгом, верифікацією інформації та її спростуванням.

 

Нам уже вдалося спростувати кілька історій, які були наріжним каменем російської пропаганди. Наприклад, про тисячі біженців, які залишають Україну. Третього березня Руслан Дейниченко (заступник директора Могилянської школи журналістики) телефонував у міграційну службу Білгородської області, де йому повідомили, що за останній місяць за російським громадянством звернулися 5 людей. У неділю було багато інформації про те, що українські частини масово здаються. Це так само не відповідало дійсності.

 

- Ви збираєтеся розвивати цей проект у подальшому?

- Це не ми його розвиваємо, він сам розвивається. Тому що це ініціативний колектив людей, де кожен бере на себе якусь ділянку роботи. StopFake - краудсорс (crowdsource) чистої води. Ми не маємо єдиного центру чи єдиного координатора проекту. Є кілька журналістів, які стояли біля витоків - Олег Шанковський, який розробив проект сайту, Ніна Міщенко, Катерина Венжик.

 

Зараз ми робимо англомовну версію, щоби працювати із Заходом. Намагаємося бути активними у Twitter, Facebook, щоб поширювати в першу чергу англомовний контент.

 

У неділю ми в Школі журналістики зробили спільний подкаст із компанією Defense Express і відомим військовим експертом Сергієм Згурцем, де він розповідає про перебіг поточних подій.

 

Особисто я спілкуюся із західними журналістами, зокрема у Twitter, і намагаюся пояснювати прості речі, які нам здаються очевидними. Дехто з них продовжує гру зі стандартами, джерелами, підтвердженнями. Наприклад, досі роблять вигляд, що в нас немає підтверджень, що в Криму російські війська. Окей, нехай це еквадорські війська, але чому тоді Чуркін на засіданні Ради безпеки ООН пояснює їхнє перебування? Виходить гра у подвійні стандарти або захист свободи слова будь-якою ціною, навіть для наших ворогів.

 

Україна перебуває в стані війни, не тільки інформаційної. Проти неї оголошено агресію, яка відбувається повним ходом. На мою думку, зараз не час говорити про стандарти й етику, адже з іншого боку цієї війни про них не йдеться. На війні всі засоби є прийнятними. Говорити про стандарти буде доречно, коли війна скінчиться.

 

 

Олександр Піддубний, голова ГО «Цифрові медіа», журналіст, блогер:

 

- Що потрібно робити в інформаційному просторі України зараз і в перспективі, щоби протистояти інформаційній агресії Росії в Криму?

- Наразі проблема номер один для України в інформаційному протистоянні з РФ - це зомбоящик. Зараз саме він, в умовах нинішнього невисокого рівня інтернетизації в Україні, є найефективнішими інструментами інформаційно-психологічного впливу. Останнім часом люди активніше починають виступати, що в Україні треба негайно припинити мовлення російських телеканалів, перекрити щось там, щось заборонити тощо.

 

Я би досить обережно підійшов би до цього питання, позаяк заборона психологічно завжди сприймається «в штики». Крім того, заборона чогось чи блокування завжди може стати приводом для нового витка конфлікту під приводом «утисків свободи слова» тощо, про що вже заявили в російському МЗС. Для того, щоби робити такі кардинальні кроки, варто прораховувати наслідки і мати достатньо ресурсів, щоби вести контрпропаганду. Чи має Україна зараз ресурси проти Росії для контрпропаганди? На жаль, ні. На місці вимкнених каналів з'явиться вакуум, який люди почнуть компенсовувати самотужки.

 

Ми пам'ятаємо, як при Ющенку були спроби обмежувати мовлення російських телеканалів через кабельних операторів. Відповідь була миттєва - люди почали масово погрожувати ставити супутникові тарілки. Врешті, нічого не відключили. Спроби відключати зараз можуть спричинити до того, що Росія сама почне закуповувати тарілки і безплатно надавати їх бажаючим - лише б ловили російські телеканали.

 

Виводити російські телеканали з українського ринку треба поступово. Це не значить, що треба терпіти канали, які, образно кажучи, гидять на голови українців - таких каналів не так вже й багато і їх можна вимкнути, як це зробив кабельний оператор «Ланет». Як варіант - замість новин чи певних програм вмикати аналогічні продукти українського виробництва - це можна реалізовувати негайно.

 

Інші ж канали - чи нішеві чи такі, що транслюють фільми, з часом теж потрібно буде виводити, але виводячи їх, треба їх заміщувати. Причім продуктом не менш якісним. Це вимагає не лише виписування етапів виведення на рівні, наприклад, РНБО. Це передбачає створення телепродукту на заміну, що потребуватиме багато часу і долучення до процесу вітчизняного бізнесу та інвесторів. Хоча на початковому етапі можна спробувати обійтися якісним іноземним перекладним продуктом.

 

Що стосується протиставлення російській брехні, то це питання надзвичайно комплексне. Агресія проти України ще раз засвідчила, що в Україні немає масових опінієтворчих ЗМІ. В Україні не сформована культура читання. В українських ЗМІ немає культури плекання експертного середовища, що постійно виробляє месиджі (істеблішменту нема за визначенням - його треба формувати), а потім ці месиджі тиражуються. Бо, наприклад, висвітлення агресії Росії проти України на прикладі Польщі було фантастичне: поважна людина говорить - пішло вірусне поширення, вірус стихає - будь ласка, наступний експерт чи політик, і так постійно.

 

Медіа - це не лише знання про принципи роботи журналіста, це розуміння психології читача, глядача, слухача, інтернавта (користувача інтернету). Кожен тип медіа має свої особливості перцепції - а це вже робота відповідних наукових установ, яких у нас немає. А якщо ми не маємо інформаційної системи, що може успішно протистояти інформаційній агресії всередині нашої країни, то чи маємо ми систему, щоби протистояти інформаційній агресії за кордоном? Відповідь очевидна.

 

Зараз люди чомусь вважають, що інформаційна безпека - це питання вдалої кампанії в соціальних мережах. Але, як показав досвід Євромайдану і Кримського конфлікту, аудиторія прибічників однієї позиції в соцмережах доростає до певної межі, а далі лише вариться у власному соку переконуючи одне одного в тому, в чому й переконувати нема сенсу. Більше того, так звані «фейсбукери» часто не володіють або погано володіють іноземними мовами, через що вони не можуть брати участі в дискусіях чи коментувати новини на закордонних ресурсах... Загалом питання «що треба зробити в інфопросторі...» настільки комплексне, що відповісти на нього нереально навіть у межах великої статті - це мусить бути відповідна державна стратегія. А починати слід з інвентаризації і класифікації наявних ресурсів.

 

- Що ви збираєтеся робите або робите для вирішення цієї проблеми?

- Я не збираюся, а роблю. Позаяк мав у Польщі гарних викладачів, то намагаюся передати українській аудиторії кращий закордонний досвід і знання. Вже майже рік існує мій сайт-блог. Його я створив під час навчання в Польщі і головною метою постановив доносити сучасні тренди у світовій цифровій журналістиці до України. Події в Україні підкоригували, чи навіть пришвидшили характер матеріалів, які мали з'являтися поступово. Тому з'явилася така стаття як «Нові медіа як зброя», що була надрукована й на шпальтах «Детектор медіа». Або стаття-know-how «Оперативно з полів. Оперативно і ефективно». Знаю точно, що остання стаття справила значний вплив на формування революційного інформаційного поля в інтернеті.

 

Від початку листопада 2013 року в Україні зареєстрована громадська організація «Цифрові медіа», головою якої я є. Метою цієї ГО є сприяння впровадженню новітніх цифрових технологій в Україні. Йдеться передусім про нові медіа, особливості їх функціонування, застосування тощо.

 

Маю плани щодо наукової роботи за мотивами інформаційної війни навколо Євромайдану, але конкретніше про це говорити ще зарано.

 

 

Катерина М'ясникова, виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників:

 

- Что нужно делать в информационном пространстве Украины сейчас и в перспективе, чтобы противостоять информационной агрессии России в Крыму?

- Мне кажется, что все очевидные пути, которые сейчас предлагаются (отключение российских каналов и так далее) - недееспособны, исполнить это в Крыму мы не сможем. Мы должны понимать, что в информационной сфере в Крыму у нас нет никакого влияния. Даже если сейчас на национальном уровне мы примем решение, что российские каналы не могут транслироваться кабельными операторами - никому не понятно, как мы исполним это решение в Крыму.

 

4 марта Комитет по делам информации Совета министров Крыма полуофициально сообщил кабельным операторам Крыма, что им рекомендуют отключить украинские каналы. 3 марта, в Крыму отключили из эфира «Черноморку». Мы общались с крымским РТПЦ и с киевским Концерном РРТ. Выглядит так, что людям угрожали. Наверняка мы получим официальную отписку, что им не подали сигнал, но выглядит так, что Концерн РРТ не имеет влияния на свое крымское подразделение. По сути никакого влияния на техническую информационную составляющую в Крыму мы из Киева не имеем.

 

Многие из руководителей телерадиокомпаний в Крыму воспринимают происходящее не с позиции Украины. Они говорят: «20 лет нас тут угнетали, не давали нам выпускать русскоязычную рекламу и русскую музыку, а сейчас вспомнили, что мы братья и что мы один народ. Люди, которые при Ющенко закручивали языковые гайки, сейчас вспомнили, что знают русский язык, и стали к нам обращаться. Но мы же знаем, что когда все закончится, они снова закрутят нам гайки и снова запретят русскоязычную рекламу, музыку, контент». Все вспоминают период Национального совета Виталия Шевченко, когда постепенно повышались квоты на украинский язык до 100%. Такая нечувствительная региональная политика привела к тому, что сами медиа оказались в плену стереотипов.

 

После общения с крымскими вещателями я советую очень внимательно работать с крымскими СМИ. Медиа - лидеры мнений. Они в Крыму пока еще работают, и работают в непростых условиях: когда их позиция не соответствует политике самопровозглашенного правительства, их жизнь усложняется. Есть местные вещатели, которые на время даже отключили эфир, потому что боятся.

 

Поэтому, во-первых, нам нужно сейчас напрямую общаться с лидерами мнений через личные связи. Нужно пробовать изменить их отношение, и через них изменить ту информацию, которую будет получать более широкая аудитория. Сейчас мы должны журналистам, лидерам мнений давать другую информацию и объяснять.

 

Во-вторых, нам нужно сейчас не увещевать, что мы одна страна, один народ. Нам нужны от сегодняшней власти конкретные решения по региональной политике, языковой политике, по децентрализации и объяснение на центральном уровне сути этих решений. Украинские медиа в Крыму пока еще в доступе, люди их смотрят и слушают. Например, мне вчера, 4 марта, утром сказали, что население очень негативно восприняло то, что Янукович призвал ввести войска в Крым и что Путин это поддержал. Некоторые люди меняют свое отношение, в частности те, с которыми я общаюсь и которые говорили, что у них все хорошо, их охраняет крымский «Беркут» и русские солдаты. Для них новость о Януковиче стала неприятной неожиданностью.

 

- Что лично вы и ваша ассоциация делаете или готовы делать для решения этой проблемы?

- Мы третий день обзваниваем членов нашей ассоциации в Крыму и объясняем им то, что происходит в Киеве, насколько радикальны или не радикальны позиции сторон, чего можно ожидать. Люди на самом деле в растерянности, потому что не понимают, чего ожидать. Объясняем даже такие простые вещи, как отменен языковой закон или не отменен. Потому что медийщики тоже люди, и они тоже в плену некоторых стереотипов, они всё воспринимают через призму своего опыта, а опыт у них непростой - антиукраинский.

 

Многие из них не понимают, что Крым не может быть присоединен к России юридически, что у него всё равно будет оставаться статус «между». Руководители маленьких вещателей были уверены, что если завтра флаги поменяют, Крым станет частью Российской Федерации. А когда начинаешь им рассказывать об Абхазии, о Приднестровье, что там происходит, почему они юридически не могут стать частью РФ и чем это может вылиться конкретно для них для всех, люди потихоньку начинают задумываться.

 

Третьего марта мы в основном занимались помощью «Черноморке». Потому что помимо того, что их отключили из эфира, на них велась DDoS-атака, и мы искали специалиста, который может им помочь.

 

 

Євген Глібовицький, медіаексперт, засновник компанії pro.mova, член команди «Громадського телебачення»:

 

- Що потрібно робити в інформаційному просторі України зараз і в перспективі, щоби протистояти інформаційній агресії Росії в Криму?

- Ось що нам треба зробити буквально за найближчу добу.

 

Телевізійний ринoк мав би об'єднатись і контентно, і ресурсно. Створення повного відкритого пулу (хто має цінний матеріал - віддає всім) - шлях до інформприсутності у якнайбільшій кількості точок. Це - частина тиску на присутні (чи потенційно присутні) російські війська. Не час конкурувати.

 

На платформі «Інтера» треба утворити канал-агрегатор, куди збиратиметься контент з інших каналів. «Інтер» важливий проникністю, у тому числі в кабельних мережах у Росії, цього не має жоден інший канал країни. По суті, це має бути контрпропаганда.

 

Важливо забезпечити комунікацію в обидва боки до і від Збройних сил України. Армія має знати про суспільну підтримку, а суспільство - про бойовий дух. Армійські частини не можуть бути в інформаційному вакуумі, так само як і суспільство має знати і про своїх героїв, і про своїх зрадників, і навіть про те, що десь нічого не відбувається. Це робиться як веб-камерами, так і через MMS, можливо, навіть листівками.

 

- Що ви робите або готові робити для вирішення цієї проблеми?

- Займаюся створенням кримськотатарського прес-центру в Києві, який би доносив до світових медіа погляд тих, для кого Крим - це рідна, а не окупована земля, кому нема куди відступати й у кого нема простору для компромісів.

 

 

Михайлина Скорик, журналіст:

 

- Що потрібно робити в інформаційному просторі України зараз і в перспективі, щоби протистояти інформаційній агресії Росії в Криму?

- Насправді треба робити контрпропаганду: фото-, відео-, листівки. З меседжами, сформульованими під цільову аудиторію «Юго-Восток Украины». Російською мовою. Як давно радив Горбулін, цитую: «Нужна проукраинская русскоязычная пропаганда».

 

Те, що є зараз - аматорство. А має бути система. В цьому мають брати участь не тільки волонтери, а й державні органи влади - РНБО, Міноборони, МВС. У них має бути єдина державницька позиція, вони мають узгоджувати між собою ключові меседжі комунікації, а контент, зроблений НГО та волонтерами, має її посилювати.

 

Бо зараз ми маємо інформаційних хаос із боку влади та аматорські спроби активістів і журналістів - проти відточеної десятиліттями машини пропаганди. Я знаю дітей кримських татар, які, надивившись російського ТБ, почали вважати, що окупанти - це благо.

 

Частину з цього точніше за мене й детальніше описав Євген Глібовицький на Facebook. Але ключовим усе одно є питання, ЩО комунікувати. Львів, наприклад, працює досить системно, але більшість їхніх роликів спрямовані на тих, хто й так їх розуміє. Треба працювати з аудиторією Дмитра Кисельова.

 

- Що ви робите або готові робити для вирішення цієї проблеми?

- Що є в мене: один монтажер-волонтер, яка вже робить ролики, дві людини з Харкова, які ведуть контрпропаганду для своїх родичів і друзів в «Однокласниках» та «вКонтакте», одна людина, яка робить те саме для Донецька. Є кілька ідей по конкретних роликах, які ми втілюватимемо найближчі дні, кілька людей із чудовим російським акцентом, навіть етнічні москвичі - для переозвучки чи начитки.

 

Але найголовніше в усьому цьому: розуміння, що не дратує цільову аудиторію «Юго-Восток» і бажання зробити з цього частину потужної системи.

 

 

Олександр Мартиненко, генеральний директор інформаційної агенції «Інтерфакс-Україна»:

 

- Що потрібно робити в інформаційному просторі України зараз і в перспективі, щоби протистояти інформаційній агресії Росії в Криму?

- Я вважаю, що українські ЗМІ, включаючи всі канали телебачення та більшість газет, і є прикладом протистояння цій агресії. Вони працюють абсолютно професійно і надають увесь необхідний обсяг інформації.

 

Проте існує проблема мовлення окремих телеканалів у Криму, доступ до яких там перекрито. Треба звертатися до кримської влади, щоб унеможливити відключення мовників, передусім українських загальнонаціональних телеканалів, тому що вони є джерелом інформації про те, що відбувається в Криму.

 

З іншого боку, я побажав би українським каналам по можливості висвітлювати точку зору кримчан, а також їхньої влади, попри те, що вона частково нелегітимна. Необхідно створити майданчик для діалогу.

 

Стосовно міжнародного аспекту, тут важливо налагодити потік об'єктивної інформації про події в Україну для закордону, тому що ця інформація конкурує з добре вибудуваною піар-машиною іншої держави.

 

- Що ви особисто робите або готові робити для вирішення цієї проблеми?

- Я як керівник інформаційного агентства і всі ми майже цілодобово робимо те, що маємо робити. Подаємо об'єктивну, достовірну й неупереджену інформацію про те, що відбувається. На мою думку, це головне для кожної людини, кожного журналіста й кожної інформаційної структури, яка працює в Україні.

 

 

Севгіль Мусаєва, керівник проекту Hubs, родом із Криму:

 

- Що зараз потрібно і можна робити в інформаційному просторі України для того, щоб протистояти інформаційній агресії в Криму?

- Мені здається, що найголовніша проблема, чому ми цю гру програємо, в тому, що російські ЗМІ діють злагоджено і відпрацьовують єдину інформаційну політику. У нас останні три місяці деякі телеканали, наприклад, такі як «Інтер», декілька разів змінювали свою інформаційну політику. І, звичайно, це дуже впливає на глядача.

 

Тому я думаю, що зараз найголовніше, - щоб усі найбільші українські телеканали діяли в єдиному інформаційному форматі. Щоб усі працювали на єдиний результат, ділилися відеоматеріалами, поширювали відеоролики, які закликають до злагоди та виступають проти сепаратизму. Потрібно скоординувати дії журналістів, щоб вони могли описувати та контролювати ситуацію. Тому що це війна спільна, а не когось із кимось. Якщо, не дай Боже, щось станеться, то в кожного телеканалу вже буде своя відповідальність перед глядачем. Наприклад, «Інтер», на мою думку, мусить відповідати за те, що сталося, окремо.

 

 

Заїр Акадиров, редактор інтернет-видання «Аргументы недели - Крым»:

 

- Что нужно делать в информационном пространстве Украины срочно и в более далекой перспективе, чтобы противостоять информационной агрессии России в Крыму?

- Максимальная информированность населения, максимальное нахождение на месте событий. Если есть возможность - записывать всё, что происходит, во избежание провокаций.

 

События на Майдане показали, что для наблюдателей многие вопросы были сняты, когда они видели происходящее своими глазами. То есть благодаря тем, кто находился на месте, стримил и подавал это сразу же в прямой эфир.

 

Так же и по поводу ситуации в Крыму: когда пишут очень много непроверенной информации, начинается паника, и люди не знают, кому верить, кому нет. Изменить ситуацию может присутствие большего количества журналистов на местах, скажем так, в горячих точках - а это сейчас воинские части, где идет психологическое противостояние между украинскими и российским военными, а также жителями, которые становятся живым щитом. Хотя и так сейчас в Крыму много журналистов, в том числе и мировых СМИ. Но, видимо, для многих живущих в Украине, особенно на Юго-Востоке, картинка в Крыму представляется через призму российских каналов. А там, к сожалению, часто идет необъективная подача, а порой и лживая.

 

- А что вы делаете или готовы делать, чтобы улучшить эту ситуацию?

- Мы стараемся максимально информировать, когда получаем информацию с различных концов полуострова. Мы держим связь с коллегами, находящимися в других городах, не только в Симферополе. Мы держим связь с очевидцами, простыми жителями, которые нас информируют и через социальные сети, и через текстовую онлайн-трансляцию происходящего. Мы сразу же об этом сообщаем и максимально стараемся охватить всё и побывать на месте событий. Если есть интересное событие, наши операторы с видеокамерами едут туда, записывают сюжет, и затем мы это все выдаем. Благодаря видео, личному присутствию журналиста на месте зрители получают ответы на многие вопросы.

 

Но, к сожалению, не хватает сил и ресурсов, чтобы всё охватить. Потому что даже в одном Симферополе одновременно может происходить несколько горячих событий: митинг, пресс-конференции оппозиции и власти, одновременное противостояние возле военкомата и воинской части. Поэтому мы обращаемся к коллегам, чтобы они делились информацией, фотографиями, видео в своих аккаунтах в социальных сетях.

 

 

Володимир Притула, голова Комітету з моніторингу свободи преси в Криму, журналіст:

 

- Що особисто ви робите або готові робити, щоби протистояти інформаційній агресії Росії в Криму?

- Я просто маю працювати - ось і все. Працювати як журналіст. Висвітлювати те, що я бачу, як я це бачу, враховуючи той факт, що я є громадянином України і це моя земля, моя Батьківщина. Я це враховую, це тло, на якому я працюю, але в першу чергу я мушу працювати як журналіст - оперативно, згідно зі стандартами й т. д.

 

 

Осман Пашаєв, журналіст кримськотатарського телеканалу ATR:

 

- Что нужно делать в информационном пространстве Украины сейчас и в перспективе, чтобы противостоять информационной агрессии России в Крыму?

- Мне кажется, надо оставаться журналистом и следовать стандартам профессии. Вот и всё.

 

- А что лично вы делаете или готовы делать как журналист?

- Я в Крыму по мере своей возможности работаю над этим.

 

- Но в таких условиях достаточно опасно работать, и не все журналисты могут это выдержать.

- Наверное, не все. Я же не могу отвечать за всех журналистов. Мое мнение - оставаться журналистом.

 

 

Над опитуванням працювали Мар'яна Закусило, Ольга Артеменко, Софія Мельнікова, Вероніка Коробенюк

 

Фото - dynamo.kiev.ua

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
14817
Коментарі
5
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
3675 дн. тому
Правде // 05.03.2014 13:00 У вашому переліку, чого не потрібно було робити, аби не розгнівати проросійськи налаштованих не вистачає ще декількох пунктів: не треба було Україну називати Україною; не треба було піднімати український прапор; не треба було розмовляти українською; не треба було українцям бути українцями.
Йолка
3676 дн. тому
ЛЬВОВ! МЫ ВАМ НЕ ВЕРИМ! Вы с нацистами - мы не можем быть с вами. Спасибо деду за ПОБЕДУ, а вы 9 мая плачьте, для вас траур. И не учите КРЫМ жить, КРЫМ без ВАС обойдется. Предательство русскоязычных не простим. Как не можем простить Януковича за предательство. Вы - ЧУЖИЕ. Оставьте НАС!
тиманчі
3676 дн. тому
НЕ ЗМОЖЕТЕ ВИ ПРОТИСТОЯТИ. ПРОТИСТОЯННЯ-ЦЕ ВІЙНА. У ВІЙНІ ПЕРЕМАГАЄ ТІЛЬКИ ТОЙ , ХТО МОЖЕ САМОСТІЙНО ЗРОБИТИ ПРОДУКТ , ДІЯТИ З ФАНТАЗІЄЮ , НЕСТАНДАРТНО . А ВИ МОЖЕТЕ ТІЛЬКИ ЯКІСЬ ЖУРНАЛІСТСЬКИ СТАНДАРТИ ВИКОНУВАТИ , ПЕРЕДРУКОВУВАТИ З ІНТЕРНЕТУ ПОБРЕХЕНЬКИ І ТОВПИТИСЯ НА БАЛКОНІ В РАДІ. ЖИТТЯ ВОНО ДАЛІ , В КРИМУ , НАПРИКЛАД.
Надія
3676 дн. тому
Вітання! Слухаємо Громадське ТБ на 1-му і хочемо запропонувати - передати ініціативу жінкам громадських організацій Криму для організації доставки провіанту на заблоковані українські судна. Жінки мають за це подбати. Допоможіть донести інформацію. Вдячні. Жінки з Прикарпаття, Львівщина.
Правда
3676 дн. тому
Не нужно было кричать в Раде "УКРАЇНСЬКА!!!!", когда депутаты говорили на русском; нельзя было голосовать за отмену закона о языках в этот острый момент; не нужно было называть всех русскоязычных поголовно ТИТУШКАМИ. Это злит народ. Вы, "Телекритика", прекрасно меня понимаете. Знаете, что такое пропаганда. Наши журналисты видели только украиноязычную часть страны, "бо вони стояли за свободу", но ведь есть и другие. Сейчас СМИ устроили акцию "єдина країна", хотя ещё неделю назад всех жителей Донбаса называли "тупым быдлом". Пожинайте плоды. Раскачивали лодку и устраивали раскол страны вы - журналисты
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду