Після тривалої перерви, пов'язаної з виборами народних депутатів України, продовжила роботу група при парламентському підкомітеті з питань телебачення і радіомовлення з розробки нової редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

 

На засіданні робочої групи, яке відбулося 28 листопада в Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, керівник робочої групи з підготовки закону Олена Бондаренко спільно з незалежним експертом ради Європи Дмитром Котлярем представили перший текст основних положень майбутнього законопроекту. Положення проекту закону були розроблені на підставі Концепції, затвердженої більшістю учасників робочої групи у червні 2012 року.

 

На засіданні робочої групи 28 листопада були присутні: Бондаренко Олена Анатолівна - народний депутат України - керівник робочої групи, Фартушний Микола Всеволодович - член Національної ради, юристи Нацради, представник Держкомтелерадіо, представники громадських організацій ІТК, НАМ, Асоціації правовласників та постачальників контенту, «Європейської медіа-платформи», «Телекомунікаційної палати України». Від учасників надійшли зауваження, пропозиції, які будуть розглянуті та враховані в доопрацьованій редакції.

 

 

ПРОЕКТ

19.11.2012

Підготовлено для Робочої групи при Комітеті Верховної Ради

з питань свободи слова та інформації

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»

 

 

Верховна Рада України постановляє:

 

Внести до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (Відомості Верховної Ради України...) зміни, виклавши його в такій редакції:

 

 

«ЗАКОН УКРАЇНИ

Про аудіовізуальні послуги засобів масової інформації

 

Цей Закон визначає правові засади діяльності засобів масової інформації та інших суб'єктів у сфері аудіовізуальних послуг, державного регулювання та нагляду у цій сфері, і спрямований на реалізацію свободи вираження поглядів і права особи на отримання різноманітної, достовірної та оперативної інформації, на забезпечення плюралізму та вільного поширення інформації, на захист прав споживачів аудіовізуальних послуг.

 

 

Розділ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

[Перелік визначень термінів буде доповнюватися в міру необхідності]

 

аудіовізуальна послуга засобів масової інформації (аудіовізуальна послуга) - господарська діяльність з поширення за допомогою телекомунікацій аудіо- та/або візуальної інформації (у будь-якому їх поєднанні) шляхом мовлення або надання телерадіопередач на замовлення;

 

суб'єкт надання аудіовізуальної послуги - суб'єкт господарювання, що здійснює редакційний контроль над формуванням змісту аудіовізуальної послуги шляхом вибору та організації телерадіопередач у сітку мовлення або каталог телерадіопередач на замовлення;

 

передача (телевізійна чи радіопередача) - набір аудіо- та/або візуальної інформації, що становить змістовно завершену частину телерадіопрограми та має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використаний незалежно від інших частин телерадіопрограми і розглядається як цілісний інформаційний продукт;

 

програма (телевізійна чи радіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач, яка має постійну назву і транслюється суб'єктом надання аудіовізуальної послуги за певною сіткою мовлення;

 

мовлення - лінійна аудіовізуальна послуга, що надається суб'єктом надання такої послуги та полягає у створенні і розповсюдженні програм, передач шляхом трансляції чи ретрансляції для одночасного масового приймання за допомогою будь-яких побутових пристроїв;

 

телерадіопередачі на замовлення - нелінійна аудіовізуальна послуга, що надається для перегляду (прослуховування) в обраний користувачем час за його бажанням на підставі каталогу передач, сформованого суб'єктом надання такої послуги;

 

розповсюджувач програм - суб'єкт господарювання, який здійснює формування пакетів програм, що ретранслюються, та забезпечує на договірних засадах абонентам можливість їх перегляду (прослуховування) шляхом використання телекомунікаційних мереж;

 

трансляція - первинне розповсюдження програм за допомогою будь-яких технічних засобів для масового приймання населенням;

 

ретрансляція - прийом і одночасна трансляція за допомогою будь-яких технічних засобів повних і незмінних програм або істотних частин програм, що транслюються суб'єктами надання аудіовізуальної послуги;

 

багатоканальна телемережа - телекомунікаційна мережа загального користування, здатна забезпечити одночасне передавання більше ніж однієї програми з використанням радіочастотного ресурсу (ефірна телемережа) або без його вкористання (кабельна телемережа);

 

ліцензіат - суб'єкт господарювання, що отримав у встановленому цим Законом порядку ліцензію на надання аудіовізуальної послуги шляхом наземного ефірного мовлення або на розповсюдження програм у багатоканальній ефірній цифровій мережі;

 

канал мовлення - сукупність технічних засобів мовлення, призначених для розповсюдження програми на територію, що визначається параметрами цих засобів;

 

власний продукт - програми та передачі, їх частини, які повністю створені або профінансовані суб'єктом надання аудіовізуальної послуги;

 

європейські твори - аудіовізуальні твори, виробництво чи спільне виробництво яких контролюється фізичними або юридичними особами з держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення, і які відповідать одній з таких умов:

 

- вони виробляються одним чи кількома виробниками, які засновані в одній чи більше держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення;

 

- їх виробництво контролюється одним чи більше продюсерами, які засновані в одній чи більше держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення;

 

- більше половини фінансування спільного виробництва здійснюється за рахунок продюсера, який заснований в одній чи більше держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення, і жодна з частин виробництва не контролюється продюсером, заснованим в іншій державі;

 

пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

 

- юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю суб'єкта надання аудіовізуальної послуги або контролюється таким суб'єктом чи перебуває під спільним контролем з таким суб'єктом;

 

- фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за суб'єктом надання аудіовізуальної послуги;

 

- посадова особа суб'єкта надання аудіовізуальної послуги, уповноважена здійснювати від його імені юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;

 

- суб'єкти надання аудіовізуальної послуги - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

 

Поняття контролю господарської діяльності застосовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України.

 

2. Інші терміни, що застосовуються в цьому Законі, вживаються у значенні, встановленому законами України "Про телекомунікації", "Про авторське право і суміжні права" та в інших законах України.

 

 

Стаття 2. Сфера дії Закону

 

1. Дія цього Закону поширюється на діяльність, пов'язану з наданням аудіовізуальних послуг та розповсюдженням програм відповідними суб'єктами, а також на державне управління, регулювання та нагляд у сфері цієї діяльності.

 

2. Цей Закон поширюється на суб'єкти надання аудіовізуальної послуги, що належать до юрисдикції України, а також на розповсюдження програм і передач інших суб'єктів на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

3. Дія цього Закону не поширюється на поширення аудіо- та/або візуальної інформації (у будь-якому їх поєднанні):

 

1) на веб-сайтах, де інформація створюється користувачами;

 

2) на веб-сайтах друкованих засобів масової інформації чи інформаційних агентств та веб-сайтах, що інформують про поточні події, якщо аудіовізуальна інформація не є їхньою основною інформаційною продукцією;

 

3) шляхом ретрансляції в мережі Інтернет суб'єктом надання аудіовізуальної послуги його програм, передач;

 

4) у вигляді кореспонденції, що надсилається з використанням телекомунікацій;

 

5) у вигляді он-лайн ігор;

 

6) шляхом трансляції чи ретрансляції для прийому в межах одного будинку;

 

7) шляхом ретрансляції з використанням телекомунікаційної мережі, якщо кількість осіб, які отримують доступ до аудіовізуальної інформації, не перевищує 250;

 

8) іншим чином, якщо така діяльність не є аудіовізуальною послугою відповідно до цього Закону.

 

4. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що регулюють засади створення і діяльності технологічних телемереж і проводових мереж закритого типу та спеціального призначення, не розрахованих на масове приймання їхніх передач.

 

5. Відносини, пов'язані з рекламною діяльністю та спонсорством у сфері надання аудіовізуальних послуг, а також трансляція анонсів передач регулюються Законом України "Про рекламу".

 

Особливості діяльності суб'єктів надання аудіовізуальної послуги під час виборчого процесу регулюються законодавством про вибори.

 

 

Стаття 3. Законодавство про аудіовізуальні послуги та його застосування

 

1. Законодавство України про аудіовізуальні послуги складається з відповідних положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейської конвенції про транскордонне телебачення, інших міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону, законів України "Про телекомунікації", "Про радіочастотний ресурс", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та інших законів України.

 

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Цей Закон застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

 

 

Стаття. Суб'єкти надання аудіовізуальної послуги, що належать до юрисдикції України

 

1. Суб'єктами надання аудіовізуальної послуги, що належать до юрисдикції України, вважаються:

 

1) суб'єкти з головним офісом на території України, якщо редакційні рішення щодо надання ними аудіовізуальних послуг приймаються на території України;

 

2) суб'єкти, у яких значна частина працівників, що забезпечують надання ними аудіовізуальних послуг, працюють на території України, і якщо при цьому такі суб'єкти мають головний офіс на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу, або редакційні рішення щодо надання ними аудіовізуальних послуг приймаються на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу;

 

3) суб'єкти, які були зареєстровані на території України та підтримують стабільні і тісні економічні зв'язки в Україні, якщо вони мають головний офіс на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу, або редакційні рішення щодо надання ними аудіовізуальних послуг приймаються на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу, але при цьому на території жодної з країн, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу, не працює значна частина працівників, що забезпечують надання такими суб'єктами аудіовізуальних послуг.

 

Головний офіс суб'єкта надання аудіовізуальної послуги знаходиться в тій країні, де розташовується офіс, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи, або де знаходиться місце державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

 

2. Суб'єкти надання аудіовізуальної послуги, які не відповідають жодному з пунктів частини першої цієї статті, належать до юрисдикції України за наявності однієї з таких ознак:

 

1) користування радіочастотним ресурсом України на підставі рішення державного органу України;

 

2) використання розташованої на території України станції передачі сигналу на супутник;

 

3) використання супутникових потужностей України.

 

 

Стаття. Свобода діяльності у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Діяльність у сфері надання аудіовізуальних послуг ґрунтується на принципах свободи поширення та отримання інформації, свободи діяльності засобів масової інформації, у тому числі вільного визначення змісту програм та передач, та свободи підприємницької діяльності.

 

Будь-які обмеження зазначених свобод можуть бути установлені та застосовані лише на підставі закону, якщо це є необхідним у демократичному суспільстві, а відповідне обмеження є ненадмірним стосовно мети, яка переслідується.

 

2. Цензура інформаційної діяльності у сфері надання аудіовізуальних послуг забороняється.

 

Не допускається незаконне втручання у діяльність суб'єктів надання аудіовізувальних послуг з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, політичних партій, власників відповідних суб'єктів, будь-яких інших фізичних та юридичних осіб.

 

3. На території України не обмежується приймання чи ретрансляція програм і передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення.

 

Забороняється визначати перелік адаптованих програм, передач, які дозволені до ретрансляції на території України. У разі порушення законодавства України у програмах, передачах, які походять з-поза меж України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення здійснює заходи, передбачені Європейською конвенцією про транскордонне телебачення та цим Законом.

 

 

Стаття. Основні принципи державної політики у сфері аудіовізуальних послуг

 

Основними принципами державної політики у сфері аудіовізуальних послуг є:

 

1) забезпечення плюралізму інформації, її джерел та точок зору у сфері аудіовізуальних послуг, гарантування вільного і відкритого обговорення суспільно важливих проблем, політичний плюралізм, а також забезпечення свободи діяльності у сфері аудіовізуальних послуг;

 

2) створення умов для забезпечення засобами аудіовізуальних послуг культурних та інформаційних потреб громадян України, а також потреб етнічних українців, які проживають за межами України;

 

3) захист споживачів аудіовізуальних послуг, зокрема, дітей, від шкідливого впливу аудіовізуальної інформації у порядку, визначеному цим Законом;

 

4) сприяння розвитку громадського та суспільного мовлення;

 

5) надання підтримки об'єднанню у самоврядні організації суб'єктів, що здійснюють діяльність у сфері надання аудіовізуальних послуг, а також сприяння у роботі таких об'єднань, їх залучення до прийняття рішень державними органами;

 

6) встановлення дієвих обмежень з метою уникнення монополізації у сфері надання аудіовізуальних послуг та забезпечення прозорості і доступності інформації про власників та пов'язаних осіб суб'єктів надання аудіовізуальних послуг;

 

7) забезпечення прозорості, безсторонності та справедливості діяльності державних органів у сфері аудіовізуальних послуг, зокрема, під час здійснення регулювання, ліцензування, нагляду.

 

 

Стаття. Вимоги до суб'єктів надання аудіовізуальних послуг

 

1. Суб'єктом надання аудіовізуальної послуги може бути будь-яка юридична особа або фізична особа-підприємець, зареєстрована в Україні, крім винятків, передбачених цим Законом.

 

2. Не можуть бути суб'єктами надання аудіовізуальної послуги або засновниками (співзасновниками) таких суб'єктів:

 

1) політичні партії та засновані ними юридичні особи;

 

2) фізичні особи, які за вироком суду відбувають покарання у місцях позбавлення волі або визнані судом недієздатними.

 

3. Суб'єктом надання аудіовізуальної послуги у вигляді громадського мовлення може бути громадське об'єднання.

 

4. Ліцензія на ефірне мовлення або ліцензія на розповсюдження програм у багатоканальній ефірній цифровій мережі не може бути видана юридичній особі, інформація про яку не дозволяє встановити фізичну особу - бенефіціара (фізичних осіб - бенефіціарів) такої юридичної особи.

 

Фізичною особою - бенефіціаром юридичної особи є фактичний власник такої юридичної особи, який отримує дохід або іншу вигоду від діяльності такої юридичної особи.

 

 

Стаття. Громадське мовлення

 

1. Громадським мовленням є надання аудіовізуальної послуги шляхом ефірного мовлення з місцевою чи регіональною категорією мовлення, яке здійснюється з метою задоволення інформаційних, культурних, просвітницьких, мовних потреб територіальної громади (громад), національної меншини та не має на меті одержання прибутку.

 

2. Громадське мовлення здійснюється на підставі ліцензії, що видається в порядку, визначеному цим Законом.

 

3. Програми громадського мовлення повинні відповідати таким вимогам:

 

1) власний продукт повинен становити не менше 75 відсотків загального обсягу мовлення;

 

2) передачі розважального жанру повинні становити не більше 20 відсотків загального обсягу мовлення;

 

3) не менше 4 годин добового мовлення у проміжках часу між 07.00 та 23.00 повинні становити інформаційні передачі з інформацією місцевого або регіонального значення.

 

У програмах громадського мовлення забороняється здійснювати політичну агітацію.

 

 

Стаття. Державні та комунальні суб'єкти надання аудіовізуальних послуг

 

 

Стаття. Розповсюдження програм шляхом ретрансляції у багатоканальних мережах

 

 

Стаття. Державне управління, регулювання та нагляд у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Верховна Рада України визначає державну політику у сфері надання аудіовізуальних послуг та діяльності відповідних засобів масової інформації, законодавчі основи її реалізації.

 

2. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики у сфері надання аудіовізуальних послуг та діяльності відповідних засобів масової інформації, спрямовує і координує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади у цій сфері. 

 

3. Єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері надання аудіовізуальних послуг незалежно від способу розповсюдження програм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) - конституційний, незалежний державний орган.

 

4. Повноваження інших державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері надання аудіовізуальних послуг визначаються законодавством України.

 

5. Засади та напрями реалізації державної політики у сфері надання аудіовізуальних послуг визначаються Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору (далі - План розвитку), який затверджує Верховна Рада України/Кабінет Міністрів України згідно з визначеними законами України принципами, завданнями та пріоритетами.

 

План розвитку підлягає регулярному перегляду, але не рідше одного разу на два роки. У своєму щорічному звіті Національна рада дає оцінку стану виконання Плану розвитку, вносить пропозиції щодо його зміни.

 

На підставі Плану розвитку Національна рада розробляє і затверджує План використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення, приймає рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення, мереж мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначає умови ліцензій на мовлення та розповсюдження програм тощо.

 

 

Стаття. Створення і розвиток каналів мовлення, мереж мовлення та телемереж

 

1. Канали мовлення, мережі мовлення та телемережі, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, створюються та/або територіально змінюються за рішенням Національної ради відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України та Плану розвитку. Визначення можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб телерадіомовлення здійснюється лише за замовленням Національної ради.

 

Передбачаються такі територіальні категорії каналів мовлення (мереж мовлення) або багатоканальних телемереж:

 

1) загальнонаціональна категорія - мовлення не менше ніж у двох третинах областей України з урахуванням Автономної Республіки Крим;

 

2) регіональна категорія - мовлення не більше ніж на одну область України;

 

3) місцева категорія - мовлення на один чи кілька суміжних населених пунктів, але не більше ніж на територію половини області.

 

2. На підставі рішення про створення каналу мовлення, мережі мовлення або багатоканальної телемережі, яка передбачає використання радіочастотного ресурсу України, Національна рада звертається із замовленням про розроблення висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб телерадіомовлення в порядку, визначеному Законом України "Про радіочастотний ресурс України". Після отримання таких висновків Національна рада проводить аукціон на отримання відповідної ліцензії у визначеному цим Законом порядку.

 

3. Технічну розробку каналу мовлення або мережі мовлення здійснює ліцензіат або визначені ним суб'єкти господарювання відповідно до вимог законодавства про телекомунікації та про радіочастотний ресурс України.

 

4. Порядок технічної розробки багатоканальних ефірних цифрових телемереж забезпечується оператором такої телемережі відповідно до вимог законодавства про телекомунікації та радіочастотний ресурс.

 

5. Національна рада сприяє максимальному територіальному охопленню каналами, мережами мовлення та телемережами кожної з територіальних категорій. Розширення каналів, мереж мовлення та телемереж у межах, визначених ліцензією Національної ради, здійснюється на підставі заяви ліцензіата без проведення нового аукціону відповідно до Плану розвитку.

 

6. Зміна територіальної категорії каналу, мережі мовлення, телемережі потребує повторного ліцензування на цьому каналі, на цій мережі або на відповідних каналах багатоканальної телемережі відповідно до вимог цього Закону.

 

7. Перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється відповідно до Плану розвитку.

 

8. Національна рада сприяє запровадженню цифрового мовлення та відповідному технологічному переоснащенню діючих каналів та мереж мовлення. Зміни умов ліцензії при переході від аналогового до цифрового мовлення в частині змін технологічних параметрів, виду мовлення (переходу до багатоканального мовлення) та змін програмної концепції мовлення здійснюються за визначеною цим Законом процедурою переоформлення ліцензії на мовлення.

 

9. У разі якщо ліцензіат протягом двох місяців з моменту готовності каналу або мережі до впровадження цифрового мовлення не подав до Національної ради відповідну заяву про переоформлення ліцензії, Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії на багатоканальне мовлення. При цьому за чинним ліцензіатом залишається право мовлення на одному з каналів нової цифрової багатоканальної телемережі.

 

10. Порядок користування радіочастотним ресурсом для потреб телерадіомовлення, забезпечення електромагнітної сумісності, розміщення і експлуатації радіоелектронних засобів мовлення визначається Законом України "Про радіочастотний ресурс України".

 

11. Кошти на розробку висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для телерадіомовлення, необхідних для передбаченого Планом розвитку створення та розвитку каналів мовлення, мереж мовлення та багатоканальних телемереж, передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком у видатках Національної ради.

 

12. Кількість каналів, мереж мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України по кожній територіальній категорії, враховуючи також мовлення з використанням цифрових технологій, визначається Національною радою.

 

 

Стаття. Захист економічної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Будь-яка фізична або юридична особа не може контролювати безпосередньо або через пов'язаних осіб більше 35 відсотків загальної кількості ефірного часу мовлення усіх ліцензіатів у відповідній територіальній категорії мовлення.

 

2. Контроль за дотриманням обмеження, встановленого в частині першій цієї статті, здійснює Національна рада.

 

Контроль за дотриманням інших вимог законодавства про захист економічної конкуренції та недопущення ними недобросовісної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг здійснюють відповідно до своїх повноважень органи Антимонопольного комітету України.

 

 

Стаття. Універсальна аудіовізуальна послуга

 

Варіант 1	Варіант 2	Варіант 3
1. З метою забезпечення плюралізму інформації та її джерел, розповсюджувачі програм у багатоканальних кабельних мережах зобов'язані забезпечувати абонентам можливість перегляду пакета програм універсальної аудіовізуальної послуги у складі: 1) програм ефірного мовлення місцевої та регіональної категорій мовлення, які технічно приймаються на території розташування відповідної мережі; 2) програм суспільного телебачення; 3) програм ефірного мовлення загальнонаціональної категорії, які включені таким розповсюджувачем до його пакета програм на його вибір. 2. Ліцензіати, що здійснюють ефірне мовлення, зобов'язані на підставі звернення розповсюджувача програм багатоканальної кабельної мережі надати безкоштовно свої програми для ретрансляції у складі пакета програм такого розповсюджувача. 3. Для розповсюдження програм універсальної аудіовізуальної послуги розповсюджувач програм не зобов'язаний укладати договори з відповідними ліцензіатами.	1. З метою забезпечення плюралізму інформації та її джерел, розповсюджувачі програм у багатоканальних кабельних мережах зобов'язані забезпечувати абонентам можливість перегляду пакета програм універсальної аудіовізуальної послуги у складі, що включає програми місцевої та регіональної категорій мовлення, які технічно приймаються на території розташування відповідної мережі, та програм загальнонаціонального мовлення. 2. Склад універсальної аудіовізуальної послуги визначається Національною радою. Для включення до складу універсальної аудіовізуальної послуги ліцензіати, що здійснюють ефірне мовлення, звертаються із заявою до Національної ради. 3. Національна рада включає програму ліцензіата до універсальної аудіовізуальної послуги, якщо така програма відповідає таким умовам: 1) загальний обсяг дитячих, освітніх, просвітницьких або культурологічних передач становить не менше, ніж 50 відсотків добового мовлення у проміжках часу між 07.00 та 23.00; 2) інформаційні передачі становлять не менше 2 годин добового мовлення у проміжках часу між 07.00 та 23.00. Програми громадського та суспільного мовлення включаються до складу універсальної аудіовізуальної послуги в обов'язковому порядку. 4. Для розповсюдження програм універсальної аудіовізуальної послуги розповсюджувач програм не зобов'язаний укладати договори з відповідними ліцензіатами.	1. З метою забезпечення плюралізму інформації та її джерел, розповсюджувачі програм у багатоканальних кабельних мережах зобов'язані забезпечувати абонентам можливість перегляду пакета програм універсальної аудіовізуальної послуги у складі всіх програм ефірного мовлення, які технічно приймаються на території розташування відповідної мережі. 2. Розповсюджувачі програм у багатоканальних кабельних мережах за надання універсальної аудіовізуальної послуги отримують з Державного бюджету України грошову компенсацію фактичних витрат з надання такої послуги в розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. 3. Для розповсюдження програм універсальної аудіовізуальної послуги розповсюджувач програм не зобов'язаний укладати договори з відповідними ліцензіатами.

 

 

Розділ II.

ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗДІЙСНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ПОСЛУГ

 

Стаття. Ліцензування у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Ліцензуванню підлягає надання аудіовізуальної послуги шляхом наземного ефірного мовлення та розповсюдження програм у багатоканальній ефірній цифровій мережі з використанням радіочастотного ресурсу України.

 

2. Ліцензія на надання аудіовізуальної послуги шляхом наземного ефірного мовлення (далі - ліцензія на ефірне мовлення) та ліцензія на розповсюдження програм у багатоканальній ефірній цифровій мережі (далі - ліцензія на розповсюдження програм) видаються Національною радою на підставі аукціону, крім ліцензій на ефірне громадське та суспільне мовлення.

 

Ліцензії на ефірне громадське мовлення надаються безкоштовно на підставі конкурсу, що проводиться Національною радою у порядку, визначеному цим Законом.

 

Ліцензії на ефірне суспільне мовлення надаються в порядку, визначеному Законом України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України".

 

3. Ліцензія на ефірне мовлення надає ліцензіату право на використання радіочастотного ресурсу України, а також на обслуговування і експлуатацію телекомунікацій за умови отримання дозволу на введення в експлуатацію технічних засобів мовлення відповідно до Закону України "Про телекомунікації".

 

Ліцензія на розповсюдження програм надає ліцензіату право на використання радіочастотного ресурсу України та використання багатоканальної ефірної цифрової мережі.

 

4. Строк дії ліцензії, що видається згідно з цим Законом, становить 10 років.

 

5. У межах строку дії ліцензії дозволяється її передача іншому суб'єкту господарювання за умови виконання ним ліцензійних умов.

 

Ліцензія на ефірне мовлення може бути передана іншому суб'єкту за умови наявності висновку Національної ради про його відповідність вимогам до суб'єктів надання аудіовізуальної послуги, визначених цим Законом.

 

6. Ліцензіат, що здіснює надання аудіовізуальної послуги шляхом будь-якого іншого мовлення, надання телерадіопередач на замовлення чи розповсюдження програм у багатоканальних мережах, яке не підлягає ліцензуванню, повідомляє про це Національну раду в порядку, встановленому цим Законом.

 

 

Стаття. Умови та порядок організації аукціону

 

1. Національна рада оголошує аукціон на отримання ліцензії за наявності вільних каналів мовлення, вільного часу на каналах мовлення у таких випадках:

 

1) отримано висновки про можливість та умови користування радіочастотним ресурсом для телерадіомовлення у відповідних смугах радіочастот, на яких ще не відбувалося мовлення, та висновки щодо електромагнітної сумісності відповідних технічних засобів мовлення;

 

2) прийнято рішення про створення цифрового каналу мовлення;

 

3) строк дії попереднього ліцензіата закінчився;

 

4) ліцензія попереднього ліцензіата була анульована відповідно до цього Закону;

 

5) рішення про переможця попереднього аукціону було анульовано у зв'язку з несплатою переможцем аукціону у визначений термін ліцензійного збору відповідно до цього Закону.

 

2. Аукціон на отримання ліцензії оголошується рішенням Національної ради, яке повинно містити:

 

1) інформацію про предмет аукціону, що включає територіальну категорію каналу мовлення або багатоканальної телемережі, на каналі (каналах) якої передбачається здійснювати мовлення чи розповсюдження програм, час мовлення;

 

2) розмір початкової ціни ліцензії, що виставляється на аукціон, та розмір кроку аукціону;

 

3) ліцензійні умови.

 

3. Ліцензійні умови визначаються Національною радою відповідно до Плану розвитку і включають:

 

1) програмну концепцію мовлення при видачі ліцензії на ефірне мовлення (зобов'язання ліцензіата щодо забезпечення мінімальних щотижневих обсягів поширення передач власного, національного виробництва, дитячих, освітніх, просвітницьких, культурологічних передач тощо);

 

2) вимоги щодо організаційних, фінансових та інвестиційних зобов'язань.

 

4. Повідомлення про проведення аукціону публікується у бюлетені та на офіційному веб-сайті Національної ради не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку подачі заяв на участь в аукціоні.

 

У повідомленні зазначається:

 

1) інформація про предмет аукціону, яка вказана в рішенні про проведення аукціону;

 

2) ліцензійні умови;

 

3) розмір початкової ціни ліцензії, що виставляється на аукціон, розмір гарантії та розмір кроку аукціону;

 

4) перелік документів, що повинні додаватися до заяви, та вимоги до їх оформлення;

 

5) граничний термін подачі заяв на участь в аукціоні;

 

6) дата, час та місце проведення аукціону;

 

7) адреса, за якою мають подаватися заяви на участь в аукціоні, та години їх прийому;

 

8) банківські реквізити рахунку для внесення гарантії.

 

 

Стаття. Визначення початкової ціни ліцензії, що виставляється на аукціон

 

1. Розмір початкової ціни аукціону для ліцензії на ефірне аналогове мовлення розраховується Національною радою за такою формулою:

 

P _{аналогове} = (k х T х N х Q) - D - V - E, де:

 

P _{аналогове} - розмір початкової ціни аукціону для ліцензії на ефірне аналогове мовлення;

k - ваговий коефіцієнт, який враховує рентабельність мовлення:

k = 0,00006 для аналогового ефірного телебачення;

k = 0,00002 для радіомовлення;

T - добовий обсяг мовлення у період з 06.00 до 23.00 (годин);

N - неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у гривнях);

Q - кількість населення, що проживає на території розповсюдження програм, за даними останнього перепису населення України.

D = (k х T х N х Q) х (T_d / T), де:

D - розмір знижки за поширення дитячих передач;

T_d - середньодобовий обсяг поширення дитячих передач.

V = (k х T х N х Q) х (T_v / T) х 0,5, де:

V - розмір знижки за поширення власного продукту;

T_v - середньодобовий обсяг поширення власного продукту.

E = (k х T х N х Q) х ((T_e - T_v) / T) х 0,25, де:

E - розмір знижки за поширення європейських творів;

T_e - середньодобовий обсяг поширення європейських творів.

 

2. Розмір початкової ціни аукціону для ліцензії на ефірне цифрове мовлення розраховується Національною радою за такою формулою:

 

P _{цифрове} = P _{аналогове} х M, де:

 

P _{цифрове} - розмір початкової ціни аукціону для ліцензії на ефірне цифрове мовлення;

P _{аналогове} - розмір початкової ціни аукціону для ліцензії на ефірне аналогове мовлення з такою ж саме територією поширення передач;

M - частка радіочастотного ресурсу у загальному ресурсі мультиплексу, що надається за відповідною ліцензією, %.

 

3. Розмір початкової ціни аукціону для ліцензії на розповсюдження програм у багатоканальній ефірній цифровій мережі розраховується Національною радою за такою формулою:

 

P = N х k, де:

 

N - неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у гривнях);

k - коефіцієнт врахування кількості населення, яке проживає на території розповсюдження програм в межах адміністративно-територіальної одиниці:

 

Кількість населення на території розповсюдження програм, до якої входять населені пункти (адміністративно-територіальні одиниці)	Значення коефіцієнта k
До 250	30
250 - 500	50
500 - 1000	100
Більше 1000	200
Для м. Києва	400
Населення в межах території України (для цифрових мультиплексів)	5000

 

 

Стаття. Подання документів на участь в аукціоні та визначення його учасників

 

1. Для участі в аукціоні претендент подає заяву, у якій зазначаються такі відомості про нього:

 

1) для юридичної особи:

- повне найменування;

- місцезнаходження та адреса головного офісу, контактні дані засобів зв'язку (телефону, електронної пошти);

- код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- банківські реквізити;

 

2) для фізичної особи-підприємця:

- прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство;

- код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

- місце проживання, контактні дані засобів зв'язку (телефону, електронної пошти).

 

2. До заяви додаються:

 

1) нотаріально посвідчені копії установчих (засновницьків) та статутних документів претендента;

 

2) інформація про засновника (засновників) та осіб, які володіють часткою статутного капіталу претендента більше 1 відсотка (повне найменування, місцезнаходження, адреса головного офісу для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання для фізичних осіб);

 

3) відомості про особовий склад керівних та наглядових органів претендента - юридичної особи (для кожної з осіб - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання);

 

4) інформація про пов'язаних осіб в обсязі (повне найменування, місцезнаходження, адреса головного офісу для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання для фізичних осіб);

 

5) інформація про фізичну особу - бенеціфіара юридичної особи (фізичних осіб - бенефіціарів) - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання;

 

6) програмна концепція мовлення та інформація про можливість виконання організаційних, фінансових та інвестиційних зобов'язань, включених до ліцензійних умов;

 

7) документ, що підтверджує внесення гарантії.

 

3. Для підтвердження наміру взяти участь в аукціоні та оплатити в разі перемоги ліцензійний збір, претендент повинен внести гарантію у розмірі 10 відсотків початкової ціни аукціону.

 

У разі перемоги в аукціоні внесена таким учасником гарантія зараховується в суму оплати ліцензійного збору. У разі відмови від участі в аукціоні або несплати ліцензійного збору у встановлений цим Законом строк гарантія такого учасника аукціону зараховується до Державного бюджету України.

 

Гарантії, внесені претендентами, яким було відмовлено в допуску до аукціону, а також учасниками, які не перемогли в аукціоні, повертаються їм протягом трьох робочих днів після прийняття рішення про визначення переможця аукціону або про відмову в допуску до аукціону.

 

4. У разі подання неповної інформації, неподання окремих документів (інформації), передбачених у частинах першій-другій цієї статті, подані матеріали повертаються претенденту, який може повторно подати їх до Національної ради впродовж п'яти робочих днів з дня повернення йому матеріалів.

 

5. Рішенням Національної ради до аукціону допускаються претенденти, що подали заяву та документи (інформацію), визначені в частинах першій-другій цієї статті.

 

Рішення про допуск чи відмову в допуску до аукціону повідомляється претендентам впродовж трьох робочих днів після прийняття такого рішення.

 

6. Претендент не допускається до аукціону, якщо:

 

1) він не відповідає визначеним цим Законом вимогам до суб'єктів надання аудіовізуальних послуг;

 

2) він не відповідає визначеним цим Законом вимогам щодо захисту економічної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг;

 

3) зазначені у заяві та документах, поданих для участі в аукціоні, не відповідають дійсності;

 

4) у нього відсутні можливості для виконання організаційних, фінансових та інвестиційних зобов'язань, визначених ліцензійними умовами.

 

Рішення про відмову в допуску до аукціону повинно містити обґрунтування причин для відмови та може бути оскаржено в судовому порядку.

 

 

Стаття. Призначення та проведення аукціону

 

1. Якщо у визначений строк для подачі заяв не надійшло жодної заяви на участь в аукціоні або якщо за результатами розгляду заяв на участь в аукціоні Національна рада не допустила до участі жодного претендента, Національна рада може продовжити граничний термін прийому заяв, відкласти проведення аукціону на певний строк, змінити ліцензійні умови, скасувати аукціон.

 

Національна рада повідомляє про прийняте рішення в порядку, установленому для оголошення аукціону.

 

2. У разі допуску до аукціону принаймні одного претендента Національна рада приймає рішення про проведення аукціону.

 

Аукціон проводиться не пізніше ніж через 45 днів після закінчення строку подачі заяв на участь в аукціоні.

 

Учасники аукціону повідомляються про день, час, місце проведення аукціону впродовж п'яти робочих днів після прийняття рішення Національною радою про призначення аукціону, але не пізніше ніж за п'яти робочих днів до дня його проведення.

 

Інформація про день, час, місце проведення аукціону оголошується на офіційному веб-сайті Національної ради одночасно з повідомленням про це учасників аукціону.

 

3. Учасник аукціону до його проведення може повідомити про відмову від участі в аукціоні. У разі відмови від участі всіх учасників аукціону Національна рада скасовує такий аукціон та може оголосити про проведення нового аукціону.

 

4. Аукціон проводиться у визначеному Національною радою приміщенні за участі членів Національної ради та представників учасників аукціону.

 

Під час проведення аукціону мають право бути присутніми та здійснювати звукозапис і відеозйомку, пряму трансляцію процесу проведення аукціону журналісти, представники засобів масової інформації, громадських об'єднань.

 

Національна рада забезпечує пряму трансляцію аукціону в мережі Інтернет.

 

5. У разі відсутності уповноваженого представника учасника під час аукціону він вважається таким, що відмовився від участі в аукціоні.

 

У разі відсутності під час аукціону всіх його учасників він вважається таким, що не відбувся, і скасовується. У цьому випадку Національна рада може оголосити про проведення нового аукціону.

 

 

Стаття. Порядок проведення та встановлення результатів аукціону

 

1. Порядок проведення аукціону визначається Національною радою відповідно до вимог цього Закону.

 

2. Переможцем аукціону вважається його учасник, який запропонував найвищу ціну за предмет аукціону.

 

3. Результати аукціону встановлюються Національною радою не пізніше ніж на третій робочий день з дня проведення аукціону.

 

4. Ціна, запропонована переможцем аукціону, становить ліцензійний збір, який сплачується у порядку, визначеному Національною радою, протягом 30 днів з дня встановлення результатів аукціону.

 

4. Ліцензія видається переможцю аукціону протягом 10 днів після сплати ним ліцензійного збору.

Форма ліцензії встановлюється Національною радою відповідно до вимог цього Закону.

 

 

Стаття. Продовження строку дії ліцензії

 

 

Стаття. Видача дубліката ліцензії, переоформлення ліцензії

 

 

Стаття. Анулювання ліцензії

 

 

Стаття. Оприлюднення інформації про ліцензіатів

 

 

Стаття. Конкурс з видачі ліцензії на громадське мовлення

 

 

Стаття. Повідомлення про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Повідомленню про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг підлягає:

 

1) мовлення, яке не підлягає ліцензуванню (супутникове, кабельне, проводове, в мережі Інтернет, з використанням технології IPTV тощо);

 

2) надання телерадіопередач на замовлення за допомогою будь-яких технічних засобів;

 

3) розповсюдження програм шляхом ретрансляції у багатоканальних кабельних мережах.

 

2. Повідомлення надсилається до Національної ради не пізніше 10 робочих днів до початку здійснення відповідної діяльності.

 

3. У повідомленні зазначаються:

 

1) відомості про суб'єкта господарювання, який здійснює відповідну діяльність, а саме:

 

для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження та адреса головного офісу, контактні дані засобів зв'язку (телефону, електронної пошти), код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; інформація про особовий склад керівних та наглядових органів (для кожної з осіб - прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання);

 

для фізичної особи-підприємця - прізвище, ім'я, по батькові, код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків), місце проживання, контактні дані засобів зв'язку (телефону, електронної пошти);

 

2) опис діяльності, а саме:

 

для мовлення - вид мовлення, територія розповсюдження програм, характеристики каналу мовлення (мережі мовлення, багатоканальної телемережі), час та обсяги мовлення, логотип, позивні;

 

для надання телерадіопередач на замовлення - засоби надання телерадіопередач, жанри телерадіопередач;

 

для розповсюдження програм у багатоканальних кабельних мережах - територія розташування (прийому) багатоканальної мережі, місцезнаходження головної (базової) станції, ретрансляторів, максимальна кількість каналів (ресурс) багатоканальної мережі; перелік телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати (номер, канал прийому, програма);

 

3) відомості про оператора телекомунікацій (якщо він відмінний від суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність, яка підлягає повідомленню).

 

4. У разі змін у відомостях, які підлягають повідомленню, суб'єкт господарювання повідомляє про це Національну раду протягом п'яти робочих днів з дня настання таких змін.

 

4. Обов'язок повідомлення вважається виконаним з моменту надсилання Національній раді інформації, передбаченої цієї статтею.

 

Відмова в прийнятті повідомлення Національною радою не допускається.

 

У разі отримання неповної інформації Національна рада повідомляє про це суб'єкта господарювання.

 

5. Інформація, повідомлена відповідно до цієї статті, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Національної ради за видами діяльності з наданням можливості пошуку серед цих даних.

Не підлягають оприлюдненню відомості про місце проживання фізичних осіб, ідентифікаційний номер, серію та номер паспорта.

 

 

Розділ III.

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ПОСЛУГ

 

[Вимоги та обмеження щодо: заборони необґрунтованого показу насильства, пропаганди ненависті на основі раси, статі, релігії чи національності; заборони поширення порнографії та інших дій, за які передбачено кримінальну відповідальність; захисту неповнолітніх; права на відповідь та право на спростування недостовірних відомостей; збалансоване висвітлення в передачах новин; адаптація передач для осіб з вадами слуху і зору; мовні квоти; квоти для європейських творів та національного продукту, квоти для продукту незалежних виробників; офіційні повідомлення, правила мовлення в дні трауру (скорботи, жалоби).

 

Початок та параметри надання аудіовізуальних послуг. Вихідні дані. Облік передач. Припинення мовлення.

 

Обов'язки суб'єктів надання аудіовізуальних послуг]

 

 

Розділ IV.

НАЦІОНАЛЬНА РАДА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

 

 

Розділ V.

НАГЛЯД ТА РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ПОСЛУГ

 

 

Розділ VI.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ПОСЛУГ

 

 

Розділ VII.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ