Як вже повідомляла «ТК», у Верховній Раді з 7 по 10 лютого проходить Форум видавців.

Дещо песимістично кореспондент «ТК» оцінив ефективність цього заходу з точки зору привернення уваги депутатів до проблем книговидання в Україні.  Другий день Форуму видавців у Верховній Раді де в чому  серйозно відрізнявся від першого. Перш за все, відсутністю телекамер і журналістів.  Але про відсутність депутатів уже ніби не варто і  згадувати – з цим і так все зрозуміло. Кілька десятків народних обранців сиділи поруч, у залі засідань, на громадських слуханнях, присвячених проблемі забезпечення житлом військовослужбовців.

Щоправда, один депутат, Павло Мовчан, таки прийшов привітати учасників Форуму, ще один, Микола Жулинський, навіть брав у ньому участь впродовж хвилин десь так сорока. І це незважаючи на гучну назву події, яка мала стати цвяхом другого дня: “Круглий стіл “Шляхи розбудови української книговидавничої справи”. Запрошені: спікер ВР В.Литвин, голови профільних комітетів ВР, голова Держкомтелерадіо І.Чиж, Міністр освіти і науки С.Ніколаєнко, Міністр культури і туризму І.Ліховий, Міністр у справах сім’ї, молоді і спорту Ю.Павленко” (дослівна цитата). Чи треба казати, що ані пан Литвин, ані пан Чиж, ані панове міністри не знайшли й сорока хвилин свого дорогоцінного часу, щоб поспілкуватися з видавцями.

Голова “Форуму видавців” пані Олександра Коваль цілком слушно пояснила: і депутати, і затверджені ними міністри дуже точно відтворюють картину сучасного суспільства в Україні; так би мовити, плоть від плоті народної. Не читають книжки громадяни – чого ж тоді обрані ними до законодавчої влади мають бути інтелектуалами.

В умовах відсутності хоч як-небудь значного представництва посадовців, круглий стіл перетворився на доволі сентиментальне шоу “видавці оплакують жалюгідне становище національної книжкової справи на грудях одне в одного”. Несподівано виникла тема поганих нових підручників, які видавці змушені друкувати, і тут уже позаочі дісталося панові Ніколаєнку. Потім усе пішло по давно проїждженій стежці: податки, пільги, незреалізований протекціонізм, податки, пільги. Видавці уважно слухали скарги і супліки колег, їм самим давно відомі, кивали головами, іронічно всміхалися (на адресу неотесаних можновладців).

Все виглядало надто звично, хоч від того не менш прикро. Закінчиться Форум, виборча кампанія далі триватиме, а новий склад парламенту зможе ухвалити такі потрібні українській книжці закони аж у 2007 році – ніяк не раніше. Це ще якщо захоче. Ще один рік, а як заокруглити, то й цілих два роки знову буде втрачено.

Щоправда, були повідомлення під час круглого столу, мовляв, Литвин дав вказівку підняти всі законопроекти про підтримку книговидання, подані до парламенту за десять років. Але, м’яко кажучи, не віриться, що депутати перед виборами знайдуть час і бажання розбиратися з цими тонами паперів, якщо вони не змогли викроїти хвилинку для відвідин книжкового форуму, що відбувався буквально під носом. І розумна пропозиція Костянтина Родика ухвалити закон, який унеможливив би ухвалення інших законів у цій сфері без затвердження їх асоціаціями та об’єднаннями видавців, теж, напевне, залишиться без розгляду.

От якби нашим виборцям книжка була потрібна – це інша справа, на іміджі “рятівника національної культури” можна було б зібрати кілька зовсім не зайвих відсотків у березні. Однак бібліофіли – надто незначний сегмент електорального поля, щоб на них звертати увагу.

А так – депутати не приходять, видавці плачуть, книжка сяк-так животіє. Звично, сумно і нудно. І, судячи з усього, так буде ще довго, дуже-дуже довго.

Сьогодні, 9 лютого, у рамцях Форуму має відбутися круглий стіл “Пропаганда читання та популяризація української книги: як налагодити ефективну співпрацю видавців книжок із ЗМІ”, де мають взяти участь редактори провідних газет та продюсери телеканалів.

 Віктор Ющенко читатиме Андруховича й Цибулька

Велосипед для спікера і його 449 колег

У будинку Верховної Ради відкрився Форум видавців