Напередодні Всесвітнього дня свободи преси, 3 травня, Національна спілка журналістів України за поданням організацій НСЖУ і редакційних колективів оприлюднює список державних чиновників та власників медіа, які своїми діями душать засоби масової інформації в нашій державі, права журналістів на об'єктивне, неупереджене інформування суспільства.

1. Ян Табачник, народний депутат України, в ефірі програми «Честь имею пригласить» телеканалу КРТ заявив: «На сьогоднішній день ЗМІ працюють, як хочуть... Скільки видань, телеканалів, видавництв, радіостанцій в Україні закрито? Нуль... На якому каналі ви не побачите представників опозиції? Нуль. Опозиція з ранку до вечора на всіх головних кнопках країни поливає владу брудом. І це називається утиск слова?».

Народному депутату невтямки, що і засоби масової інформації в Україні закриваються, і місцеві органи влади прагнуть переформатувати ЗМІ, позбавити трудові колективи редакцій права бути їхніми співзасновниками.

До парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради надходить чимало скарг журналістів на втручання владоможців і власників ЗМІ у редакційну діяльність друкованих видань, радіо- і телекомпаній. І тільки депутат Табачник про це не чув і не знає. Зате він на всю країну з апломбом заявляє, що журналісти - «це холуї, що обслуговують своїх хазяїнів... 85% журналістів у цій країні займаються цим».

2. Василь Кубрак - голова Білопільської районної ради на Сумщині. Газета «Білопільщина» має найвищий в області тираж серед аналогічних видань, п'ять років працює з прибутком, за останні три роки не отримала жодної копійки бюджетних коштів, редакція використовує лише гроші, зароблені власною господарською діяльністю.

Незважаючи на рішення судів Сумської та Харківської областей, які визнали незаконними спроби перевірки місцевими органами КРУ фінансового стану редакції, голова райради пан Кубрак прагне всіма засобами «дотиснути» редакцію. Рік тому, починаючи свою кар'єру у Білопільському районі, він заявляв, що не звільнятиме жодної людини за політичними мотивами. А тепер прагне позбутися редактора, вся проблема якої полягає у тому, що її було призначено попередньою владою.

Люди на Білопільщині кажуть: у нашому районі свобода є тільки в одного слова - слова голови райради. Він його справжній господар - хоче дає, хоче - забирає.

3. Володимир Прядко - голова Сахновщинської районної ради (Харківська область). Користуючись тим, що райрада є одним зі співзасновників районної газети «Колос», рада розпочала процедуру ліквідації юридичної особи - редакції, без рішення одного зі співзасновників - трудового колективу.

Редакція прибуткова, газета має стабільний тираж, заробітна платня виплачується вчасно, колектив працює професійно.

Але апарат райради на чолі з паном Прядком без рішення сесії подав на редакцію позов до Харківського господарського суду про визнання недійсним установчого договору, статуту та скасування державної реєстрації.

4. Мохаммад Захур - видавець англомовної газети Kyiv Post звільнив з посади головного редактора газети Браяна Боннера за те, що той відмовився зняти з номера інтерв'ю з міністром аграрної політики і продовольства України, яке не сподобалося пану Захуру.

В Україні, на жаль, достатньо своїх власників ЗМІ, яку брутально втручаються у редакційну політику, ми думали, що поява закордонних інвесторів і видавців слугуватиме більшій демократизації цих процесів. Виходить, даремно сподівалися.

5. Неля Штепа - Слов'янський міський голова (Донецька область). З її ініціативи депутати міськради ухвалили рішення, яке призвело до закриття у минулому році міської комунальної газети «Наш Славянск». Публікувати регуляторні акти ради міський голова вирішила у приватній газеті оголошень, не провівши відповідних тендерних процедур, що межує з корупцією.

Неля Штепа намагається кулуарно розглядати деякі питання життєдіяльності міста, примушуючи журналістів незалежних від міської влади видань під різними приводами залишити приміщення, де проводяться офіційні заходи.

Під час прес-конференції, присвяченій 100 дням перебування на посаді міського голови, вона сказала на адресу місцевої журналістки лайливе слово. Після того, як відеозапис із цим фрагментом прес-конференції було оприлюднено в інтернеті, десятки тисяч людей одержали можливість мати власне уявлення про моральні та ділові якості Слов'янського міського голови.

6. Віктор Бакланов - заступник голови Роздільнянської районної ради (Одеська область). Апеляційний суд Одеської області після трирічної тяганини поновив на посаді редактора районної газети «Вперед» Тетяну Хамардюк. Але пан Бакланов, який виконував обов'язки голови райради і останнім часом підписував газету, опублікував у ній повідомлення про крадіжку редакційної печатки.

Все це виявилося суцільною брехнею. Працівникам прокуратури і міліції Тетяна Хамардюк пред'явила акт прийому - передачі печатки.

Для пана Бакланова важливо було кинути тінь на поновленого на посаді редактора, бо у райраді прагнули зробити все, аби не дати їй можливості очолювати районку. 

7. Андрій Гуславський - голова Кременецької районної ради (Тернопільська область). На початку січня цього року райрада створила віртуальний інформаційний центр «Діалог» у складі районної газети під такою ж назвою, радіо, телебачення, якого немає, видавництва, якого теж немає. Голова обласної організації НСЖУ Микола Ротман зустрічався з керівництвом райради, ніби переконав їх відмовитися від ідеї поєднати непоєднувані структури, але у блискавичному порядку директор приватної друкарні, якому доручили цю справу, написав статут (його тут же затвердили в райраді) і зареєстрував той самий віртуальний інформцентр. Зчинився шалений тиск на редакцію газети, щоби змусити її увійти до складу центру, зокрема, не підписували штатного розпису, вимагали скорочення кадрів, «опрацьовували» журналістів, звільнили редактора...

8. Марія Літвін - голова Летичівської райдержадміністрації, Віктор Тимчак - голова Летичівської районної ради (Хмельницька область). Спочатку пан Тимчак, ігноруючи думку редакційного колективу, одноосібно усунув з посади редактора «Летичівської газети» Володимира Борисова, а потім «провів» це рішення через сесію райради.

Голова райдержадміністрації Марія Літвін переводить чиновника РДА заступником редактора, який почав із того, що зробив ревізію редакційних комп'ютерів і всю наявну інформацію передав до держадміністрації, а працівникам редакції довелося писати пояснення з приводу деяких листів і матеріалів, знайдених у комп'ютері.

Пані Літвін і пан Тимчак дали вказівку нинішньому керівництву редакції «провести реструктуризацію та оптимізувати чисельність персоналу», «розробити посадові інструкції, що відповідають сучасним вимогам до журналістів» - і тут же «привести кваліфікаційний рівень працівників у відповідність до посадових інструкцій».

Інакше, як намаганням загнати редакційний колектив у глухий кут, цю канцелярську казуїстику не назвеш.

Безумовно, цей список не є повним. Національна спілка журналістів України звертає увагу високопосадовців держави, правоохоронних органів, суддів на оприлюднені кричущі факти порушень Конституції і законів України, міжнародних зобов'язань, взятих Україною на себе. Цей список ми оприлюднюємо не лише в нашій державі, а й передаємо до Міжнародної федерації журналістів, Ради Європи, Європарламенту й інших структур, щоби там вирішували - запрошувати цих чиновників на різні міжнародні заходи чи не пускати їх на свій поріг.

НСЖУ і надалі забезпечуватиме юридичну та інші види підтримки журналістів відповідно до Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки».

Ігор Лубченко, голова Національної спілки журналістів України

Історія «ворогів преси»:

«Вороги преси - 2009»: версія ІМІ та КНМП

«Душителі української журналістики - 2009»: версія НСЖУ

«Вороги преси – 2008»: версія ІМІ та НМПУ

«Вороги української журналістики – 2008»: версія НСЖУ

«Душителі свободи слова – 2007»: версія НСЖУ

«Вороги преси – 2006»: версія ІМІ та НМПУ

Фото - tsn.ua