Уже кілька років поспіль «Детектор медіа» двічі на рік - наприкінці календарного року та телевізійного сезону (а він умовно триває з вересня по червень) - звертається до експертів із проханням підбити підсумки року. Ось підсумки телесезону 2008/2009 (1, 2), а ось підсумки телесезону 2007/2008, ось підсумки 2007-го року, а ось (1, 2, 3) - 2006-го.

Підсумки 2009-го року вже підбили топ-менеджери українських телеканалів та радійники. Нині пропонуємо вашій увазі пропонуємо другу частину експертного опитування (першу частину можна прочитати тут).

Телевізійний рік проводжають досить песимістично - прогнози експертів на майбутнє здебільшого вкладаються у фразу «від телебачення нічого не очікую». Найяскравішим враженням  минулого року для багатьох стали проекти «Україна має талант» та «Фабрика зірок». З негативних трендів експерти відзначали подальше пожовтіння телебачення, або, як влучно сказав один з експертів, «інтелектуальний мінімалізм».

Нині на запитання ТК відповідають Олена Кондратюк, Наталя Катеринчук, Лариса Мудрак, Анатолій Єрема, Марина Сорока, Катерина М'ясникова, Олег Вергеліс

Ми поставили експертам такі запитання:

1. Ваше найяскравіше телевраження року (як позитивне, так і негативне)?

1. Головна тенденція року, що минає: в політичному та розважальному мовленні.

1. Ваш прогноз на наступний рік: що буде в телеконтенті та на телеринку активно розвиватися, а що поступово піде в минуле.

Олена Кондратюк, народний депутат, фракція БЮТ:

1. Мені сподобалася програма «Україна має талант» і те, що вперше кандидати в Президенти, не всі, звичайно, вирішили будувати свою рекламну кампанію не просто за принципом «Голосуйте за мене» чи примітивної критики опонентів, а соціальними роликами з закликом посміхнутись чи підтримати одне одного. Також приємно, що хоч інколи журналісти з новин роблять своїми героями простих людей, які змінюють власне життя та життя інших на краще. Звичайно, частиною такого позитивного враження є програма «Гордість країни».

2. Політичне мовлення стало ще безвідповідальнішим, а ведучі ток-шоу дозволяють собі закривати очі на очевидну некоректність поведінки гостей у студіях, дозволяючи їм поливати брудом відсутніх гостей чи просто оприлюднювати неперевірену інформацію. Мене дуже прикро вразило розголошення імен дітей у скандалі, пов'язаному з педофілією. Як на мене, телеканали із задоволенням ретранслювали все це. Гадаю, дбати в таких випадках тільки про рейтинги чи тільки про перемогу свого кандидата - це безвідповідально.

Розважальні програми стали більш українськими. Це вибір телеглядачів і телеканалів, який став окрасою 2009 року, - «Україна має талант», «Танцюють всі», «Танцюю для тебе», інші програми. Я, звичайно, хотіла б, щоб ми більше цікавились і підтримували свої українські цінності і своїх українських громадян.

Проте дуже обурив Новий канал програмою «Дольчевіта капут». Більшої дурні та відвертих знущань з простих сільських людей годі й шукати.

3. Багато залежатиме від рішення наступного Президента - підтримати розвиток демократії чи спробувати (не переконана, що це легко вдасться) «закрутити гайки» і контролювати ЗМІ. Також я переконуватиму своїх колег не приймати рішень, які можуть вплинути на скорочення українського рекламного ринку, і чекатиму, що ринок адекватно це зрозуміє, інвестуючи в українські програми і виробництво, а не купуючи чергові російські програми.

Наталя Катеринчук, заступник голови правління з власного виробництва телеканалу ТЕТ:

1. Найважливішою подією року для телеринку стала економічна криза. Щоправда, деяким  каналам вдалося побудувати свою роботу в такий спосіб, щоб глядач не помітив їх фінансових труднощів. І це позитивно. Великий «плюс» топ-менеджерам телеканалів, які не проводили скорочень людей і зберегли найкращий людський ресурс.

2. Головною тенденцією 2009 року, як і кількох попередніх років, стала віртуалізація політики. Завдяки великій кількості політичних ток-шоу, політики побачили, що менш важливим є робити реальні кроки, коли більшого ефекту досягаєш «сидячи в телевізорі». В такий спосіб ми отримали європейську модель руху телеканалів і азіатську поведінку політичних лідерів. Це небезпечна тенденція, оскільки ЗМІ перестають виконувати свою основну функцію - контроль за владою.

3. Суттєвих змін в наступному році я не прогнозую. Можливо, посилиться тиск на журналістів у разі  перемоги на президентських виборах кандидатів, що вже пообіцяли диктатуру.

Лариса Мудрак, керівник інформаційного управління Секретаріату Президента України:

1. В  той час як загальний розвиток країни загальмувався, - телебачення балансує на межі здорового глузду , ринкових можливостей та вимог власників.

Телебачення, як найефективніший сегмент медійного ринку, на відміну від інших сегментів ЗМІ, демонстрував розвиток на межі можливого. Запам'ятався розважальний проект «Я люблю Україну» на каналі «1+1». Задиристий, свіжий, веселий, іронічний, патріотичний проект і головне з національним настроєм. Шкода, що з «1+1» не вистачило терпіння для його продовження та просування.

«Інтер» знайшов вдалу і мудрішу за інших формулу п'ятничного політичного ток-шоу - я говорю про «Велику політику з Євгеном Кисельовим». Ток-шоу не провокує такої кількості скандалів, як інші, а дає шанс хоча б замислитися.

Найбільш негативне враження справив проект  «Шустер live» від 25 вересня: політична кухня вилита брудом на глядача, нівелювання діалогу як такого, провокації заради провокацій. І як результат -політики  перетворені на невдалих акторів, які викликають жаль й сором, запитання не отримують відповіді, а юридичні застереження , м'яко кажучи, ігноруються.

2. Політичні ток-шоу за всієї складності доби - один із механізмів демократичного розвитку. Їхня кількість збільшилась недаремно.

З одного боку - так, це інструмент власників. Як був так і залишається. З іншого - це інструмент, який необхідний глядачам. Бо, врешті-решт, суспільство має навчитися бачити правду і вирізняти істину. Інакше - ніколи громадянам суспільства не стати нацією. За усієї складності  (читай - скандальності, низькопробності, безсутності та іноді безсоромності ситуацій та персоналій) ток -шоу - поки головний лікнеп відкритої демократії як для політиків так і для народу. Це - дзеркало, у яке треба всім навчитися дивитися.

Я лише за  те, щоб всі  ток-шоу вели українські телеведучі. Школа української тележурналістики має вже врешті подорослішати й навчитися поважати себе.

Розважальне   мовлення , як на мене, знаходиться в активному пошуку. Маю надію, що з часом з посеред адаптованих до України західних, східних та різних запозичених форматів знайде місце й вдалий національний.

Тішить тенденція до появи телесеріалів  власного виробництва. Навіть до мене, за моєї «інформаційної політичної завантаженості» долетіли відгуки щодо інтерівського серіалу «Свати».

Не можу не вітати пошуки «документальної та публіцистичної правди». Я говорю про виробництво кіно-та теле- публіцистики, кіно- та теле-документалістики. Канали  СТБ, «Інтер» тут очевидні лідери. Цього року до них може приєднатися й канал «Україна».

3. На жаль,  свобода слова й свобода вибору (в тому числі й власників ЗМІ) залежать від результатів президентських перегонів 2010 року. Свобода як ціннісна категорія демократії,  власне й сама демократія стоять на кону і, по суті,  змушені сперечатися з  бажанням  сильної руки та відповідного контролю за ЗМІ. В які би парадно-гламурні шати не вдягали слово «диктатура» - воно завжди буде означати одне. Власні бажання однієї особи, власне бачення однієї особи, власну точку зору однієї особи.

Зважаючи на свій досвід, я переконана,  що активність позиції навіть однієї людини іноді може змінити хід історії. В тому числі й телевізійної. Понад чотири роки на посаді керівника інформаційної політики Секретаріату Президента України - це колосальний досвід. Сутністю якого є  чітке розуміння , що свобода слова - це лише початок. Далі необхідні  системні кроки  з розбудови медіаринку й роздержавлення комунальних ЗМІ  й зі створення суспільного сегменту  ЗМІ. Вкрай необхідний перехід на нові, в тому числі цифрові технології.

Досвід багатьох європейських країн свідчить, що здоровою основою розвитку є все ж таки суто ринковий підхід для існування та розвитку ЗМІ. Контролером або ж арбітром для  медіавласників має стати громадянський сегмент  або ж  наглядові ради незалежних представників. Але й колективи на рівні кожного працівника повинні відстоювати свої права і журналістські свободи. Головне, щоб вони були юридично оформлені.

Водночас, не люблю я прогнозів. Прогнози - це від невпевненості й слабкості. А сильними є ті, хто майбутнє творить сам й не боїться ризикувати, розпочинає амбітні  проекти й відстоює свою позицію. Для мене ж важливо , щоб телепростір був модерним й проукраїнським.

Анатолій Єрема, шеф-редактор і ведучий програми «Документ», «1+1»:

1. Напередодні свят не хочеться говорити про негатив. Тож найяскравішим враженням у позитивному сенсі назвав би шоу «Україна має талант». Це чудовий приклад успішної реалізації на українському ґрунті популярного міжнародного формату. Не слід думати, що, лише придбавши права на формат, вже можна гарантувати вдалий результат. Для того, щоб адаптувати його до місцевих реалій, потрібні теж неабиякий хист і високий професіоналізм. І успіх шоу «Україна має талант» доводить, що ані хисту, ані професіоналів Україні ще не бракує. Не кажучи вже про таланти.

2. Як на мене, тенденцією минулого року я б назвав зменшення уваги до політичних програм. І це зовсім не означає зменшення їх якості як телевізійного продукту. Тут радше йдеться про контент. А тут вже - маємо те, що маємо. Українці все більше звикають до того, що «прості смертні» і «політичні небожителі» живуть неначе в різних країнах, і процес взаєморозуміння надзвичайно ускладнено. Словам політиків вже майже ніхто не вірить. Спостерігається намагання пересічного українця зробити своє повсякдення мінімально залежним від влади. Але завжди так не буде. Рано чи пізно цей «малий українець» запитає себе: «А навіщо мені така влада?» І почне шукати іншу, в тому числі й у телевізорі.

Щодо розважальних програм, то під час кризи глядач хоче бачити більше позитиву бодай на телеекрані. І своєму успіхові шоу «Україна має талант» має завдячувати зокрема і підвищеній потребі у соціальному оптимізмі. Бо коли у владі й економіці безлад, хочеться вірити, що «зате ми гарно співаємо». І ще, здається, наші розважальні програми (принаймні деякі з них) спробували стати більш інтелектуальними. Тією чи іншою мірою це вдалося «Блондинкам...» та «Я люблю Україну!».

3. Тут варто було б вживати умовний спосіб, бо передбачувати щось у нашій країні - досить невдячна справа.

Серіали були й будуть вічними. Бо ми говоримо про телебачення. Але хочеться, щоби на зміну засиллю російського продукту і домашнього «Made for Russia» прийшла більша різноманітність не лише за країною походження, але й у жанровому плані. Сподіваюся, що слот «Теорії брехні» на «1+1» не доведеться замащувати «Кремом», а ті позитивні тенденції, які я відзначив у минулому сезоні, знайдуть своє продовження і в наступному.

І насамкінець - про «свою сорочку». Поставлю свічку, щоб ті нечисленні культурологічні проекти перестали животіти і почали бодай трохи розвиватися. Чи це вже з розряду фантастики?

Марина Сорока, прес-секретар Прем'єр-міністра України:

1. В мене немає багато часу, щоб дивитися щось, окрім політичних програм, але без сумніву родзинкою (зі знаком плюс) цьогорічного телевізійного сезону став проект «Україна має талант». Я думаю, що багато людей дізналися, що людські можливості безмежні. На жаль, таких  емоційно позитивних проектів  в українському телепросторі   небагато. А от негативних телевраженнь вистачало, проте не хочеться напередодні Нового року про це говорити.

2. Головна тенденція - політичні ток-шоу перетворилися на формати, де головне - форма, а не зміст. Межа між розважальним та змістовними форматами втрачається.

3. Вірю, що  врешті-решт новини знову стануть новинами,  які  неупереджено висвітлюватимуть події, важливі для людей, а не для власників телеканалів. На такі новини є попит і суспільства.

Катерина М'ясникова, виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників:

1. Насправді яскравими подіями року залишаються розважальні проекти, бо політика, як і політичні програми, все більше   поринають в рутину передбачуваності. Я б зберегла перше місце за «Україна має талант»  та успішною програмною політикою СТБ в цілому. Однак не можу не відзначити «Фабрику зірок - 3», яка ще раз підтвердила здатність Нового каналу робити яскраві, професійні, помітні шоу.

2. Ситуація з політичним мовленням - як в анекдоті: яка країна, такі і теракти; яка політика, такі і програми. Україна все  глибше занурюються в політичні чвари, і на фоні цього ми  спостерігаємо одноманітний, однотипний політичний продукт. В розважальному мовленні майже всі провідні ТРО продемонстрували здатність  радувати аудиторію цікавим продуктом  - ті же «Україна має талант» на СТБ, «Фабрика зірок - 3» на Новому, «Свати» на «Інтері» тощо.

3. Єдина тенденція, яка видається мені сталою, це нецікавість, передбачуваність політичного ефіру. Якщо говорити про телеринок в цілому, то, якщо збережуться такі ж тенденції, то наступний рік відзначиться значним перерозподілом на регіональних  медійних ринках. Вже зараз з огляду на місцеві вибори, що мають відбутися наступного року, місцева влада та  бізнесструктури намагаються  посилити або отримати контроль над місцевими ЗМІ. Підтвердженням цього є низка конфліктів, які відбувались в регіонах впродовж останніх двох місяців.

Олег Вергеліс, журналіст, тижневик «Дзеркало тижня»:

1. Для мене як для глядача телевраженням року став серіал «Криміналісти: мислити як злочинець» на телеканалі НТН. Тому що він перепрограмовує увагу, мізки. Це якісний, продуманий і виконаний у динамічному стилі телепродукт, вчасно і дуже вдало закуплений каналом НТН, який зараз набирає рейтингові показники.

Центральні телеканали правильно роблять, що шукають такий контент - якісний, стайловий від західного виробника. Не єдиним милом російським має жити наш ефір. І ви бачите цікавість глядачів до «Хауса», до «Теорії брехні». Це кіно-серіали: хоч дія може бути обмежена однією ситуацією, але прийоми суто кінематографічні. І мізансцени, і ракурси, й акторська гра - продумані. Нехай такого продукту буде більше.

2. Головна тенденція на телебаченні - це остаточна і повна монополія телевізійної суспільно-політичної аналітики двома московськими варягами. Окупація цього сегменту. Є, звичайно Куликов, якого я поважаю і завжди дивлюся, який протистоїть п'ятничній «вальпургієвій ночі», яку влаштовують Кисельов з Шустером: один - таку нудну, що аж щелепи зводить, а другий - провокатор, сологубівський «дрібний біс». Вони великі професіонали у своїй справі, але в їхній функції в Україні є багато чогось нами не усвідомленого: очевидний негатив, якесь приховане темне дно. Не можна постійно вивертати шлунок, постійно знімати на людях перуки, виймати вставні зуби, не можна перетворювати людей справи, якими мають бути політики, на балакучих маріонеток, які знайшли собі прописку і поклали трудову книжку в цих студіях. В усьому світі це все є, але не це є головним. У нас же головними стали не офіційні заяви чи парламентські проблеми, а провокативні теревені. Мене це обурює: все ж політика має бути в мундирі.

3. У мене є відчуття, що в новому році тактикою «догнати і перегнати» почне займатися «1+1», який доганятиме розважальні проекти на каналах Пінчука. Бурхливо розвиватиметься аматорська лінія пошуку талантів: з'явиться «Фабрика зірок - 4», свій формат знайде «1+1».

Економічно прораховано розвиватиметься кіносеріальне виробництво на «Інтері», за яким стоїть Созановський. Це його пріоритет, видно, що він цим переймається. Гадаю, група «Інтер» взагалі набиратиме обертів, тому що вона приручили глядача.

Думаю, ще більше активізує свої потужності - а-ля Голлівуд із Хацапетівки - «Квартал 95». До речі, вони знімають дуже точні адресні проекти для сімейного перегляду, наприклад, «Свати». Вони бувають дуже точні в кастингах і, звісно, дотепні в діалогах. Мені буде цікаво спостерігати, як розвиватиметься крива успіху «Кварталу». Яка в них буде нова функція: кусати чи підспівувати, лизати чи підлизувати? Яку тактику вони виберуть? Насправді вільного від держави гумору немає. Просто на деякому етапі цей гумор став розв'язним, відверто неадекватним. Мені цікаво, як вони скеровуватимуть свій жанр далі, залежно від того, хто переможе на виборах. Тому що Вікторові Андрійовичу, скільки б ми не говорили про нього різних слів, «Квартал» має завдячувати тим, що є абсолютна свобода - і слова, і спекуляцій.

Далі в опитуванні ТК Ігор Лосєв, Вікторія Шведова, Оксана Соколова, Юрій Громницький, Олександр Пасховер, Діана Дуцик, Сергій Дацюк, Лаврентій Малазонія, Аксінья Куріна, Віктор Понеділко, Юрій Рибачук, Олександр Соловйов, Олексій Кужельний, Андрій Колесник,  Андрій Чернюк.

Фото - www.middleness.files.wordpress.com