Голос за кадром: Добрий вечір. У прямому ефірі конфлікт-шоу «Дуель».

 

Олена Бондаренко, народний депутат України: Я, Елена Бондаренко, вызываю на дуэль заместителя председателя Национального совета по вопросам телевидения и радиовещания Игоря Куруса. Действия данного чиновника ставят под угрозу информационную безопасность и демократию в Украине. Насильственная украинизация, цензура, неприкрытый лоббизм и национализм – вот те характерные черты той политики, которую господин Курус впроваджує в Национальном совете.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Я, Ігор Курус, вважаю, що Олена Бондаренко робить часто суб’єктивні висновки, тому приймаю її виклик.

Голос за кадром: На майданчик запрошується народний депутат України Олена Бондаренко. На майданчик запрошується перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення Ігор Курус. Панове, Сергій Рахманін.

ВЕДУЧИЙ: Пані та панове, ви готові? Прошу. Перш, ніж розпочати, пропоную портрет наших дуелянтів.

 

 

 

ВЕДУЧИЙ: Я нагадаю, що за вашими діями уважно слідкуватимуть судді. Сьогодні це Богдан Бенюк, народний артист України; Наталія Лігачова, головний редактор видання «Детектор медіа»; Олександр Мартиненко, керівник агенції «Інтерфакс-Україна»; та Ігор Сторожук, телеексперт. Крім того за вашими діями слідкуватимуть, і слідкуватимуть уважно, наші телеглядачі, які дзвонитимуть протягом усієї програми. Вони, а також судді, визначать остаточного переможця. Телефони інтерактиву працюють протягом усієї програми.

Голос за кадром: Якщо ви голосуєте за Олену Бондаренко, набирайте 8-044-537-55-01, якщо за Ігоря Куруса – ваш номер 8-044-537-55-02. Проголосувати можна також за допомогою sms. Для цього відправте повідомлення з кодом учасника на номер 4554. Ми чекаємо на ваші дзвінки і sms протягом усієї програми.

 

 

ВЕДУЧИЙ: Пане Курус, Вам кинуто виклик, тому маєте право першим поставити питання. Прошу.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Ну, я хотів би спитати, чому пані Олена так ставить до нашої роботи суб’єктивно.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Причин на самом деле очень много. Я озвучу только некоторые. Первое – то, что делает Национальный совет в области языковой политики – на самом деле нарушает прямые конституционные нормы, которые касаются конституционных прав и свобод всех граждан Украины. Второе – в действиях конкурсу на лицензирование на частоты наблюдается неприкрытый лоббизм, когда частоты распределяются своим, и ограничиваются те каналы, которые якобы, по вашему мнению, не соответствуют политическим взглядам тех членов Нацсовета, которые сейчас и сидят в Национальном совете. Третий момент – это, конечно же, национализация, насильственная украинизация. Я думаю, что в течение программы мы еще вернемся к тому славноизвестному заседанию Национального совета, на котором Вы рассказывали, почему «Новый канал» на самом деле в эфир выдает «Кадеты», когда у нас є свої «Богунівці». Извините, «Богунівців» у нас немає.

ВЕДУЧИЙ: Що Ви скажете на це?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Зато є, напевне, військовий ліцей імені Богуна, він називається «Богунівцями». Тому, звичайно, що було приємно…

ВЕДУЧИЙ: Щось я так розумію, все-таки про відповідну телевізійну продукцію?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Це колись…

Олена Бондаренко, народний депутат України: Речь шла о телепродукте. Речь шла о телепродукте, которого нет.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Пані Олено, я думаю, що ми сьогодні говоримо про інформаційну політику. І було б добре, щоб ми все-таки підняли, і ці глядачі, які в залі сьогодні сидять, і глядачі, які нас дивляться, зрозумілі позиції Ваші і позиції Національної ради чи мої особисті з приводу інформаційної політики. Тому, чесно кажучи…

ВЕДУЧИЙ: Мені хотілося б, щоб Ви все-таки… Давайте конкретно. Був прямий закид щодо порушення Конституції та чинного законодавства. Вам є, що відповісти на це?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Звичайно.

ВЕДУЧИЙ: Чи ні?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Ну, дуже проста історія. Ми керуємося виключно Законом України «Про телебачення та радіомовлення» і тою ж самою Конституцією. І, скажімо, дуже жалко, коли народні депутати забувають, що вони приймають закони. Так от я хочу сказати, що відповідно до українського Закону «Про телебачення та радіомовлення», є така стаття 10, яка врегульовує питання, мовні питання на телебаченні. І де сказано про те, що телерадіокомпанії повинні, загальнонаціональні телерадіокомпанії повинні здійснювати мовлення не менше 75% - українською мовою, але мова визначається ліцензією Національної ради. Національна рада чітко виконує ці всі приписи законодавчі. Ми говоримо про те, що центральні канали повинні здійснювати мовлення 75%, не менше 75% українською мовою, а щодо локальних компаній, тобто, дрібних компаній, як, скажімо, в Києві «ТРК Київ», чи, скажімо, в Криму «Чорноморка», ми вимагаємо, щоб ці компанії також працювали мовами національних меншин.

ВЕДУЧИЙ: Я одразу Вас переб’ю. Питання про обсяг мовлення українською мовою, як не дивно, хоча це законодавча норма, викликає деякі суперечності. Фразу «не менше, ніж 75%», от, Ваш опонент, пані Олена Бондаренко, сприймає як необов’язково більше 75%.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Безусловно. Поставлен определенный минимум – не меньше 75. Это не значит знак «равно» больше 75. И один из последних, одно из последних заседаний Национального совета показало абсолютное невежество в этом вопросе, и стремление к насильственной украинизации украинского эфира.

ВЕДУЧИЙ: Пані Олена, а я одразу у Вас поцікавлюся. Приблизно рік тому керівник Національної ради з питань телебачення та радіомовлення пан Шевченко говорив про те, що є різне тлумачення статті, норм статті 10 Закону «Про телебачення та радіомовлення».

Олена Бондаренко, народний депутат України: Вы знаете, зато нет абсолютно двоякого…

ВЕДУЧИЙ: Чому не звернутися до Конституційного Суду, і не запитати..?

Олена Бондаренко, народний депутат України: Протестую.

ВЕДУЧИЙ: Прошу.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Протестую. На самом деле господину Шевченко наверняка очень выгодно ссылаться на Закон «О телевидении и радиовещании», который, кстати, готовили Национальный совет.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Пан Шевченко, треба буде в нього запитати. Перед Вами Курус, говоріть з Курусом.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Это первый момент. А второй момент – господин Шевченко абсолютно забывает, что у нас есть Конституция – это основной закон прямого действия.

ВЕДУЧИЙ: Ми зараз не про це.

Олена Бондаренко, народний депутат України: И там тоже есть статья 10, и там тоже есть 11, там есть статья 22 и 24. Я думаю, кому интересно, я могла бы зачитать, но это долго. Поверьте мне, в данных статьях сказано о равноправии всех граждан Украины – в культурном плане, в языковом и во всех других гражданских правах и свободах.

ВЕДУЧИЙ: Тоді в мене і до Вас тоді питання. Справді, якщо існує подвійне тлумачення норми Закону, Закону, який ухвалений Верховною Радою. Чому не звернутися до Конституційного Суду? Чому цього не роблять народні депутати, чому цього не роблять представники Національної ради? Зняти питання раз і назавжди – як розуміти норму «не менше 75%». Питання б знялося саме по собі.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Знаєте, ми можемо звертатися до Конституційного Суду скільки нам завгодно. До речі, це депутати можуть зробити швидше, ніж ми. Тому що ми не маємо можливості такі речі зробити. Я хочу звернути вас в реальне життя і включити реально телеприймачі у вечірній час, «прайм-тайм», центральних каналів. І ви побачите, що там здебільшого ідуть російські серіали, російською мовою серіали. Я не проти російської мови, щоб ви розуміли. Тут, можливо, дещо мене перебільшують і гіперболізують мої, там, скажімо, якісь настрої анти чи за. Я говорю про те, що в Україні проживає порядка більше 70% українців, порядка 60% розмовляють українською мовою. І це проблема, що ці люди живуть здебільшого в селах і маленьких містах, які повинні також мати право вибору отримувати інформацію тією мовою, якою вони спілкуються. Купити книжку, купити журнал, купити DVD, подивитися мультфільм, подивитися кіно. От, на сьогоднішній момент українська держава, наголошую – українська держава, дякуючи от такій позиції окремих народних депутатів і політичних сил, не зробила можливості рівного доступу до інформації тією мовою, якою хоче громадянин. Підіть, будь ласка, в будь-яку, в будь-який кіоск, і придбайте мультфільм українською мовою для своєї дитини. Я хочу сказати, що ви їх придбаєте рівно двадцять, не більше. Якщо ви будете говорити про комп’ютерні ігри, то ви не побачите жодної комп’ютерної гри. Одна гра – це були «Козаки», наскільки я пам’ятаю, і все. От, вам, будь ласка, це є українізація українського громадянина і порушення прав українських громадян. Якщо би Національна рада і українська держава діяли, як це робив Радянський Союз, то, я думаю, давно б вже проблеми української мови в Україні не було.

ВЕДУЧИЙ: До речі…

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: А ми діємо демократично і спокійно.

ВЕДУЧИЙ: За часів радянської влади в Україні було дві чи три російськомовні газети, решта була україномовними. Зараз ситуація з точністю то навпаки. То чому Ви стверджуєте про українізацію, тим більше примусову?

Олена Бондаренко, народний депутат України: Потому что… Я понимаю, Сергей. Потому что на самом деле украинизация и расширение украинского языка происходит только за счет запрета русского. То есть, что касается дубляжа даже. Можно привести пример. Так что лучше: дублировать или производить свое? Проблема в том, что нет украинского производства.

ВЕДУЧИЙ: А чому його нема? От, у мене питання.

Олена Бондаренко, народний депутат України: А потому что на самом деле такими действиями, как Нацсовет, эта индустрия развивается вопреки, а не благодаря.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Це треба сказати протестую, так? Протестую, так?

Олена Бондаренко, народний депутат України: Игорь Федорович, не перебивайте, пожалуйста, дайте мне договорить.

ВЕДУЧИЙ: Будь ласка.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Вы сказали о «прайм-тайме». На самом деле ни одним законом не определено «прайм-тайм» и языковой режим в «прайм-тайм». Более того, я Вам скажу, Вы говорили по поводу обращения в суд. Вот там вот стоит помощника, у которой папка, в которой буквально два-три процента, вот такая папка, решений по судам, которые проиграл Нацсовет. Потому что решения, большинство решений, которые он выносит, не соответствует законодательству. Более того зайдите на сайт министерства юстиции, ни один документ из нормативно-правовой базы, которыми пользуются внутренними Нацсовет, там не юстирован, на нем нет печати законности. Вы пользуетесь незаконной базой.

ВЕДУЧИЙ: До речі…

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Пані Олено, я Вам ще раз скажу. Ви народний депутат. Читайте, будь ласка, українське законодавство. Відповідно до 17 статті…

Олена Бондаренко, народний депутат України: Читайте Конституцию, Игорь Федорович. Читайте Конституцию.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Відповідно до 17 статті Закону України «Про Національну раду», Національна рада приймає документи, положення, інструкції, які регулюють діяльність телерадіокомпаній без обов’язкової реєстрації в міністерстві юстиції. Через це давайте ми домовимося таким чином. Будь ласка, не створюйте істерію. Розумієте. Ви, от, кажете, що ми там щось лобіюємо, ми маємо якісь власні інтереси. Так я Вам хочу сказати. Якщо б ми в кожній компанії, якій ми видали ліцензії на частоти, мали якісь інтереси, я би тут зараз перед Вами не стояв. Я відпочивав би собі, і з Вами просто не дискутував би, розумієте, чи ні.

ВЕДУЧИЙ: Пане Юрію, а можна я просто поверну до попереднього питання пані Олени. Було гарне питання. А чому справді таку силу-силенну судових процесів Національна рада програє?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Пояснюю. Я б не казав, що це сила-силенна процесів є.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Больше ста.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Проблема в чому. Проблема, об’єктивно є проблема в чому. Оскільки Національна рада видає частоти, частотний ресурс під телерадіомовлення, і в цих конкурсах беруть десяти компаній, а отримують ліцензії одні, звичайно, дев’ять залишаються незадоволеними. Для них є вибір – або іти в суд, або змиритися з поразкою. Звичайно, що є компанії, які ідуть в суд, а які змиряються з поразкою. Інша ситуація – в тому, що Національна рада карає компанії за те, що вони порушують закон. І тут тоже ситуація є. Скажімо, канал «Україна», на якому ми зараз є, коли ми перший раз їм зробили припис, вони виправилися, і до них претензій немає. А інші компанії ідуть в суд. І ми, як державний орган, звичайно, не можемо, ми не маємо такого ресурсу, не буду казати, якого, щоб виграти суди окремі.

ВЕДУЧИЙ: Тобто, Ви натякаєте, що судові вироки або судові рішення не є прозорими, не є чесними?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Я натякаю на те, що ми маємо ситуацію, коли по одній і тій самій ситуації суди приймають різні рішення. Я зараз не звинувачую будь-якого суддю чи суд. Тому що якщо б це був не народний депутат, а суддя, я б йому, скажімо, пред’явив ці претензії. Зараз це народний депутат. І через те я, якби, пані Олені, я хочу що сказати, щоб ви розуміли, я в свою адресу і в адресу Національної ради завжди чую якісь суб’єктивні оцінки. Ну, скажімо, те, що ми щось там забираємо, когось караємо, чи ще щось. От, я запитую в народного депутата. От, пані Олена, оці протягом нового скликання зараз в Парламенті для того, щоб ви допомогли людям, від якого ви прийшли, які називаються народними, ви повинні були зробити якісь законодавчі ініціативи. Так, от, я сьогодні подивився, сьогодні спеціально втратив п’ять хвилин часу, і подивився, яку ви ініціативу зробили. Ви займаєтеся лобізмом, от, Ви займаєтесь лобізмом. Тому що Ви зробили дві ініціативи – по закону про рекламу, якою ви зберегли рекламу алкогольних напоїв і…

Олена Бондаренко, народний депутат України: Это ложь. Вы лжете, и Вы будете отвечать за эту ложь. Вы просто лжете.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Це перше. Друге, друге – Ви внесли зміни, хотіли внести зміни до закону про відання комітетів, де хотіли перетягнути на комітет, можливо, регулювати медійну сферу. От, будь ласка, Ваші законодавчі ініціативи.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Подождите, на самом деле опять-таки ложь. Если Вы помните хорошо заседание Верховной Рады по этом вопросу, на самом деле тогда Турчинов сказал о том, что это и так является ведением Вашего комитет, и вы просто дублируете в названии. Вы сейчас обманываете не только людей, тех, которые сидят в зале, и не разбираются в этих юридических тонкостях, Вы прежде всего обманываете зрителя, и передергиваете факты. А я Вам скажу насчет того, что на самом деле Национальный совет не є орган покарання. И вот в этом ваша большая ошибка. Вы регуляторный орган.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Правильно.

Олена Бондаренко, народний депутат України: И я Вам напомню, что те действия, которые вы совершаете, абсолютно не кладутся в статью 3. Мы сейчас с Вами можем спорить по статьям, зная, что никто из сидящих здесь не знает досконально так законодательство, как Вы и я.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Давайте говорити про інформаційну політику.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Поэтому в данном случае… Не перебивайте меня, дайте мне досказать. То, что делаете Вы в Национальном совете, не укладывается ни в какие рамки, ни одного доброго слова ни от одного оператора кабельного рынка, телерынка, радиорынка мы не услышали. Более того, Вы ставите под загрозу государственное телевидение и радио, именно за время Вашей работы в Национальном совете, национальное радио потеряло 100 частот. Именно за Вашего правления 5,5% людей так и не получили никакого телевидения.

ВЕДУЧИЙ: Я вам дякую. Час…

Олена Бондаренко, народний депутат України: Я могу приводить еще десятки примеров.

ВЕДУЧИЙ: Час першого раунду вичерпано. У вас буде можливість, нагода, і я бачу, буде бажання довести одне одному свою точку зору. А глядачам нагадаю, що ви маєте можливість телефонувати за вказаними номерами, і віддавати свої голоси за того з двох дуелянтів, хто вам видається більш переконливим. А зараз ми послухаємо точку зору суддів.

Богдан Бенюк, народний артист України: Саме стали психологами давно. І прекрасно розуміємо і розбираємося в людях дуже і дуже легко. І те, що зараз відбувається, ця дуель, ми також абсолютно можемо віднести праву і ліву сторону, і розуміти, хто які інтереси відстоює. А те, що наші депутати, вони абсолютно відстоюють якісь лобістські інтереси, - це зрозуміло нам всім. Так що давайте ми, народ український, будемо кучкуватися разом, і проти тих людей, які абсолютно не в курсі справі, і не настроєні на хвилю життя українського народу.

Наталія Лігачова, головний редактор видання «Детектор медіа»: Ну, мне кажется, что у Игоря Куруса не получилось все-таки доказать, почему российские сериалы дублированы украинским языком. Это лучше, чем украинский продукт, созданный хотя бы даже на русском языке. А, к сожалению, у Елены Бондаренко не получилось доказать и рассказать зрителям, объяснить, почему же, действительно, у нас все-таки нету украинского собственного производства. А я могу подсказать. Потому что, действительно, регуляторный орган, к сожалению, занимается часто запретными санкциями, а не созданием условий для преференций украинскому производителю. Так что я пока 1:1 ставлю дуэлянтам.

Олександр Мартиненко, керівник агенції «Інтерфакс-Україна»: Я думаю, що, ми бачили, як Олена наступала, а Ігор захищався весь час. І я би сказав, що емоційно, звичайно, Олена була більш переконлива. Що стосується доводів, які були з обох боків, я би сказав, думаю так, що вони не переконали жодну з сторін. Тобто, Ігор не переконав сторону, яка підтримує доводи Олени, і навпаки. Я думаю, що люди так і не зрозуміли в кінці кінців, значить, що передбачено законом, і в яких межах діє Національна рада. Хоча, от, завдяки емоційності Олени, я б віддав їй перевагу.

Ігор Сторожук, телеексперт: Насправді непримиренність позицій, на мою думку, - це безперспективний шлях, шлях до поразки. Треба шукати порозуміння, і позиції сьогоднішніх сторін, вони поки що є непримиренними, в цьому я абсолютно погоджуюся з паном Олександром. Але аргумент Олени щодо того, що Національна рада не є органом покарання, а, тобто, повинна закладати якісь інші передумови для розвитку телепростору, він, на мій погляд, є достатньо переконливим. І, на мою думку, має потенцію більшу Бондаренко в цій дискусії на цей момент (реклама).

Голос за кадром: За правилами нашої дуелі зараз в боротьбу вступають секунданти. Вони можуть надати серйозну допомогу дуелянтам. Підтримуйте їх і ви своїми дзвінками.

 

 

ВЕДУЧИЙ: Отже, слово надається вашим секундантам. Будь ласка, назвіться і Ваше питання.

Кудинов Герман Юрійович, депутат Луганської обласної ради, генеральний директор Луганського кабельного телебачення: Депутат Луганского областного совета Кудинов Герман Юрьевич. Он же генеральный директор Луганского кабельного телевидения. Вопрос к Игорю Федоровичу. Ну, я должен сказать, что священная корова для всех цивилизованных стран – это прежде всего право собственности, право собственности. И все телекомпании – это частная собственность. И любое вмешательство государства в деятельность любого хозяйствующего субъекта – это является грубым нарушением и, собственно говоря, нарушением всех норм, правил, Конституции, и все, что с этим делом связано. Я хотел бы сказал, что Игорь Федорович, наверное, знает о решении 27 апреля 2007 года, где хозяйственный суд города Киева отменил решение Национального совета по вопросам телевидения и радиовещания с мотивировкой, что данное решение не опубликованы, и не вступили в силу, и, соответственно, не подлежат выполнению на территории Украины.

ВЕДУЧИЙ: Якщо можна, більш стисло, і про яке саме рішення ідеться. Бо оточуючим не зрозуміло.

Кудинов Герман Юрійович, депутат Луганської обласної ради, генеральний директор Луганського кабельного телебачення: Да. И, соответственно, это суд принял о том, что Национальный совет является прежде всего регулятором, и, соответственно, должен проходить все процедуры на территории Украины. А вопрос мой следующий. Немножко в сторону. Знает ли господин Курус о соглашениями между правительствами Российской Федерации и украинским правительством в области информации? А также, например, большой договор, подписанный между двумя государствами – Россией и Украиной – где четко определено, как действует в рамках информации телевидение, радиовещание и пресса.

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Звичайно, я знаю ці документи. Звичайно, я знаю ці документи. Знаєте, я прихильник того, щоб всі договаривающиеся стороны исполняли, то есть, виконувалися ці закони і ці договора, які підписуються. На сьогоднішній момент, на сьогоднішній момент ці документи, на які Ви посилаєтеся, вони конкретно не говорять. Ці документи говорять, це Ви називаєте останній договор від 2000-го року про те, де йдеться в галузі культури, обмін програмами, і всяке таке інше. Так от за цим обміном програми, щоб Ви розуміли, в кабельних мережах…

Кудинов Герман Юрійович, депутат Луганської обласної ради, генеральний директор Луганського кабельного телебачення: 1998 год.

ВЕДУЧИЙ: Будь ласка, Ви вже висловилися. Дайте можливість відповісти.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: В кабельних мережах, які Ви представляєте, є порядка 60 російських каналів, а в кабельних мережах Росії – порядка 3. Це, будь ласка, виконання угод, підписаних двома високими сторонами, чи, там, сторонами, напевне. Так? Це перше. Друге – ви знаєте, ніколи в житті, ну, не може саморегулюватися. Напевно, саморегулюються якісь атоми і якісь мілкі частини, які один одного доповнюють. Ви знаєте, для того і створені в кожній країні регулятори – державні органи – які регулюють інтереси власника, про якого Ви кажете. А ми, Національна рада, за наш період ще жодного разу не порушила будь-які будь-якого власника. Але ви повинні теж виконувати дуже одні прості процедури. Вам держава дала право заробляти гроші, заробляйте, будь ласка, гроші в цих рамках, в яких дала держава. Тобто, не виходьте за рамки цього права і цих прав, які держава. Тому що може бути бардак.

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: І цей бардак нікому до добра не доведе.

ВЕДУЧИЙ: Позиція зрозуміла. Дякую. будь ласка, назвіться, Ваше питання.

Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації: Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації. Пані Олено, не секрет, що сьогодні в інформаційному просторі країни, очевидно, дуже багато проблем, і всі вони зовсім не обмежуються питаннями кількості мов. А насправді я з великою повагою ставлюся до опозиції, і вважаю, що її роль в суспільстві насправді дуже висока. Сьогодні комітет Верховної Ради з інформаційної політики очолює представник Вашої політичної сили Ганна Герман. І функція опозиції, вона дуже чітка, - відслідковувати всі проблеми, які існують, чітко на них вказувати, пояснювати суспільству, в чому ці проблеми, і, що дуже важливо, пропонувати конкретні варіанти їх вирішення. Серед оцих от найбільших проблем. Є проблема сьогодні замовних матеріалів на телебаченні. Нічого Партія Регіонів про це не говорить, і нічого не пропонує.

ВЕДУЧИЙ: Якщо можна, питання. Це констатація, вона цікава, важлива, але все-таки питання.

Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації: Питання. Є проблема реформування державних і комунальних ЗМІ. Знову-таки нічого, немає реальних дій і немає реальних пропозицій, проектів законів про те, як вирішувати цю проблему. Чи не тому лунає просто така популістська критика, щоб стати владою, і нічого конкретно далі не робити?

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло. Отже, де законодавчі ініціативи?

Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації: Або що ви будете робити?

ВЕДУЧИЙ: Де пропозиції, де конструктивна критика, де врешті-решт парламентські слухання з якоїсь тої чи іншої нагоди?

Олена Бондаренко, народний депутат України: Спасибо за вопрос. Честно говоря, даже не ожидала, что так подфартит с таким вопросом. Наверное, Виктория знает о наших законодательных инициативах, и поэтому позволила мне рассказать о них всем, кто здесь присутствует.

ВЕДУЧИЙ: Але, якщо можна, стисло.

Олена Бондаренко, народний депутат України: А что касается языка, о котором все-таки мы пытаемся сегодня замолчать.

ВЕДУЧИЙ: Ну, просто присвятили дуже багато часу.

Олена Бондаренко, народний депутат України: 27 законопроектов Вадима Колесниченко от Партии Регионов, те, которые регулируют функционирование русского языка в различных сферах деятельности.

ВЕДУЧИЙ: Ми зараз, питання було трошки про інше.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Это первый момент. Мы возвращаем права русскоязычным.

Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації: Про суспільне мовлення.

ВЕДУЧИЙ: Суспільне мовлення, комунальні ЗМІ.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Дайте ответить.

Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації: Корупція.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Что касается коммунальных средств массовой информации. Проблема разгосударствления государственных и коммунальных. Вы знаете, что у нас в комитете сейчас рассматривается два законопроекта, по одному из которых налагается мораторий на продажу редакционного имущества. Это тот вариант, который позволит предупредить разбазаривание редакций. И второй законопроект, который обсуждается, и нет взаимопонимания с Национальным советом, с Национальным союзом журналистов Украины, - это запрет на увольнение главных редакторов. Эти два законопроекта, надеюсь, Вам знакомы. И что касается как заставить журналистов не брать деньги за джинсу. Это вопрос к журналистам. Каким образом противостоять… Если кто-то дает деньги, значит, кто-то их берет. Поэтому это порок, присущий не только политикам, но и журналистам.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Вы ж даете сами.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Подождите, я не даю. Если это ваша метода, это ваша метода. И за то, что Вы сказали, Вы пойдете под суд.

ВЕДУЧИЙ: Будь ласка, назвіться, і Ваше питання.

Катерина Котенко, Індустріальний телевізійний комітет: Дякую. Катерина Котенко, Індустріальний телевізійний комітет. Пане Ігор, ну, мене складно звинуватити в нелюбові до української мови. І в мене абсолютно легке питання. Я навіть попрошу Вас виконати прохання Президента. Ви пам’ятаєте, на останньому засіданні Ради з національної безпеки Президент серед іншого вказав Нацраді на невиконання деяких його прохань, в тому числі на непрозорість медіа-власності. Після цього на останньому конкурсі Національної ради на мовлення загальнонаціональних каналів в багатоканальній мережі виграли, стали переможцями 10 телерадіокомпаній, 8 з яких є абсолютно новими телерадіокомпаніями, які створились з кілька тижнів, яких немає в жодному реєстрі. Розкажу глядачам, що всього в Україні існувало 20 загальнонаціональних каналів, з 2 квітня їх вже, відповідно, 30. скажіть, будь ласка, хто є власниками цих 8 каналів? І чи правда, що вони належать одній групі? Створення одного каналу коштує 5 мільйонів доларів.

ВЕДУЧИЙ: Дякую.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Відповідаю, відповідаю. Якщо б я знав всіх власників, я б їх Вам зараз назвав. Власність, відкритість власності залежить від власника. Чи він ховається на Кіпрі, скажімо, чи він сам конкретно говорить, чий канал кому належить. Що стосується тих 8 каналів чи 10 каналів, то ми діяли, це дуже простий спосіб, ми боялися видати ліцензії нині діючим каналам, які також створили нові структури. Ви ж про це прекрасно знаєте, які були створені протягом січня-лютого. Чому? Для того, щоб посилити монополізацію ринку, який зараз вже практично, ну, на грані монополізації окремими групами. От і все. Ми дали шанс іншим компаніям вийти на цей ринок, і дати оцим глядачам нашим чуть інший продукт, де будуть і пізнавальні передачі, і дитячі передачі, і таке інше.

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло. Але у мене питання. Вибачте, а чи компанії ці готові до цього?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Сергій, це час покаже. Я хочу нагадати, що в середині 90-х років нікому не були відомі компанії «1+1» і «Інтер». Каналу «Україна» - такого каналу взагалі ніхто не знав, тільки в Донецьку.

ВЕДУЧИЙ: Але канал «1+1» починав з години мовлення.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Правильно.

ВЕДУЧИЙ: А зараз видається можливість…

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Через те… Я розумію. Через те, я думаю, що спеціально для цього ми і зробили можливість – дати іншим компаніям можливість вийти в ефір. «Інтер», ви знаєте, тоже стартував в 2007-му році, де взагалі про «Інтер» ніхто не знав.

ВЕДУЧИЙ: Оце бажання надати можливість новим, перспективним… Добре, про це поговоримо. Будь ласка, назвіться, і Ваше питання.

Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської академії: Пані Олено, і я хотів би повернутися до Вашої базової тези про те, що іде загроза, відбувається знищення російської мови, і про те, що Ви є послідовним прихильником двомовності. Я перейду на русский язык, потому что для украинцев не проблема владеть русским языком в этом смысле. Проблемы для нас…

Олена Бондаренко, народний депутат України: Для мене теж немає проблеми. Кажіть українською.

Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської академії: Да, проблема, проблема двомовности состоит в том, что не хотят учить украинский язык. И таких политиков в Вашей фракции очень много. Кстати, если Вы хотите опровергнуть, я прошу Вас вести тогда дискуссию на украинском языке. Значит, вопрос о том, является ли, есть ли угроза русскому языку. Смотрите, 70% журналов издается на русском языке, больше 60% газет, соотношение книжной продукции 9:10. В Донецкой области 70% школьников учится на русском языке, больше 60% - студентов. В библиотеках 70% книжного фонда – книжки на русском языке. Но на телевидение 2/3 продукции на русском.

ВЕДУЧИЙ: Пане Олексій, це все загальновідомо. Питання.

Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської академії: Поэтому где Вы видите угрозу русскому языку?

ВЕДУЧИЙ: Я вам скажу більше. У нас з Росії завозять українські книжки. І це насправді називається сором, ну, як на мене.

Олена Бондаренко, народний депутат України: А це сором для українського книговидавця – це по-перше. А, по-друге, мене…

ВЕДУЧИЙ: Ну, тут не погоджуся з Вами.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Мене дуже зацікавило, чому Олексій говорить про медіа, про перш за все за телебачення, з позиції політики, державної політики, як інструменту впровадження цієї політики. Так якщо Ви не відноситеся до телебачення, як до індустрії, то це отут собака і зарилася.

ВЕДУЧИЙ: Чекайте, а хіба не функція держави – підтримувати, національну безпеку захищати?

Олена Бондаренко, народний депутат України: Ні, це не проблема телебачення, не проблема – впровадження державної політики, загроза, захист або ще щось.

Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської академії: Проблема задоволення мовних потреб людей. Це не комерція.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Це індустрія. Абсолютно вірно. Держава – це громадяни, Олексій.

Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської академії: В тому то і справа, що то не комерція. Це повага прав людини.

ВЕДУЧИЙ: Чекайте, чекайте. Давайте про індустрію. Переважна більшість українських каналів, незалежно від обсягу мовлення українською мовою, здебільшого ретранслюють російську продукцію – або дубльовану, або недубльовану, або автентичною мовою, або перекладеною. Чому ми є ринком вторинної сировини для Росії? До чого тут індустрія?

Олена Бондаренко, народний депутат України: Отвечаю. На самом деле вы сейчас от Украины с ее 17-летней историей таких достижений, которые имеют страны с вековыми традициями и с вековой политикой. Минуточку.

ВЕДУЧИЙ: Пане Ігорю…

Олена Бондаренко, народний депутат України: Поэтому в данном случае Украина даже еще не выпустила в свет первое поколение. 17 лет только детям, которые родились в 1991-м году. Вы требуете от Украины невозможного. Вы требуете революции, а не эволюционного пути. Более того, вы идете по принципу политики уничтожения другого языка, и таким образом развиваете свой. Для меня приемлема политика мотивации.

Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської академії: …сокращается за счет того, что завозится демпинговая продукция из России, пропорция падает. Продукция украинская понижается, а на русском…

ВЕДУЧИЙ: Пане Олексію…

Олена Бондаренко, народний депутат України: Подождите, это не проблема телевидения и не проблема печатного рынка. Это уже проблема государства.

Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської академії: И политиков.

ВЕДУЧИЙ: Панове, все. Пані та панове…

Олена Бондаренко, народний депутат України: …не должна выполнять государственную политику, она должна быть вмонтирована туда.

ВЕДУЧИЙ: Пані Олено, з Вашого дозволу, я приверну Вашу увагу до себе. Хочу повідомити, що другий раунд, який теж пройшов в жорсткій, жвавій боротьбі, і мені здається, коректній, його завершено. Зараз буде невеличка перерва. У вас є кілька хвилин відпочити. І послухати суддів. Після чого ми перейдемо до третього раунду, де вам ставити питання буду я. А зараз, будь ласка, слово суддям.

Ігор Сторожук, телеексперт: Ну, на мій погляд, насправді пані Олена не виграла цей раунд. Але пан Ігор, пояснюючи, чому у конкурсі перемогли не телекомпанії, якісь нашвидкоруч створені юридичні особи, він точно програв.

Олександр Мартиненко, керівник агенції «Інтерфакс-Україна»: Дискусія, вона розпалась на дві частини: стосовно ліцензування, стосовно мови. Причому в широкому сенсі слова – і книговидавництво, і друкарство. Тому, я думаю, що їх було насправді дві. Мені здається, що аргументи були і вдалі, і невдалі, і запитання були і вдалі, і невдалі. Єдине, що я хотів би апелювати до суду більше – куди відправити опонента. Я думаю, що це можна встигнути буде Олені після передачі.

Наталія Лігачова, головний редактор видання «Детектор медіа»: К сожалению, я бы сказала, что ни тот, ни другой дуэлянт не был достаточно профессионален, как мне кажется, и искренен. Если чиновник заявляет о том, что он не знает, кто стоит, извините, за десятью национальными телеканалами. Кстати, я знаю, кто стоит за двумя. Даже я. то это нонсенс. Если для того, чтобы знать чиновнику Нацсовета, не хватает законодательных норм, то что делает, извините, Нацрада для того, чтобы у нас законодательство соответствующее появлялось. Что же касается, госпожа Елена, джинсы – скрытой рекламы – то Вы лукавите в том, что, якобы, это есть проблема журналистов. Я должна Вам сказать, что журналистам уже нельзя, не разрешают хозяева телеканалов брать денег, они заберут сами, и этим занимается также топ-менеджеры. Так что опять-таки я не могу отдать никому победы.

Богдан Бенюк, народний артист України: Я думаю, що засоби масової інформації в нашій країні, вони належать, в першу чергу, не національно свідомим українцям, і це загальноприйняті і відомі речі. А від цього та вся дискусія, яка зараз відбувається, в неї немає діалогу. І, по-моєму, знайти спільну мову в такому базарі абсолютно неможливо. І мені здається, що єдине, до чого ми можемо вдатися, для того, щоб знайти все-таки одну річ, від якої можна було б відштовхуватись, - це все-таки виконувати урядові настанови всі, які є, хочемо ми того, чи не хочемо, подобається комусь чи ні, але оцю вертикаль державну треба зберігати. І те, що в нас держава відстоює свої інтереси, тут уже, панове, нікуди проти цього ми не підемо. І мені здається, що все-таки поки що дискусії в нас немає.

Голос за кадром: Учасники дуелі готуються до завершальної сутички. Їм доведеться відповідати на запитання ведучого.

ВЕДУЧИЙ: Будь ласка.

 

 

ВЕДУЧИЙ: Отже, останній раунд. Маю надію, що у вас достатньо наснаги, набоїв, аби не перестріляти один одного, але довести глядачам і нашим шановним арбітрам свою правоту і переконати їх в тому, що саме ви є переможцем. Отже, пані Олено, я хотів би повернутися до початку нашої дискусії, і до питання інформаційної безпеки. Ви говорили про те, що діяльність Нацради загрожує національній безпеці. Хоча пан Ігор абсолютно слушно зауваживав в тому, що, фактично, існує загроза національній безпеці через фактичне знищення української мови. Ви збігалися протягом перших двох раундів в одній єдиній позиції, на превеликий жаль, не розвинули цю тему. Насправді в нас автентичного, авторського, власного продукту на телебаченні практично нема. І в мене до Вас питання, як до фахівця і дуже принципової людини. Що треба зробити державі, аби цей продукт нарешті з’явився: фінансово, організаційно, законодавчо – що?

Олена Бондаренко, народний депутат України: Абсолютно просто. Прекратить давить каналы, которые сейчас только-только стали становиться на ноги, и создавать собственные производственные комплексы. Есть такие вещи, как трехлетние налоговые каникулы для того же кинематографа, есть такие вещи, как государственный заказ на съемку сериалов. Почему-то у нас ни Верховная Рада, к сожалению, к которой я себя отношу, ни Кабинет Министров, ни Секретариат Президента, даже Нацсовет об этом не подумал, что есть простые решения, которые суперэффективны, и которые позволят в кратчайшие сроки построить свой производственный комплекс в Украине.

ВЕДУЧИЙ: Пані Олено, а відповідні законодавчі ініціативи? Комітет, який Ви представляєте, він пропонував?

Олена Бондаренко, народний депутат України: На самом деле я этой проблемой занимаюсь всего полтора года. Моя задача…

ВЕДУЧИЙ: Це не запит на Вашу адресу.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Моя задача была – как раз таки вывести на орбиту новую редакцию… Так стыдно Вам должно быть, а не мне. Так вот я выводила на орбиту новую редакцию Закона «О рекламе». И сейчас мы будем заниматься новой редакцией Закона «О телевидении и радиовещании». А что касается информационной безопасности, есть два неоспоримых факта. Первое – это полный провал цифрового эксперимента в Киеве. А это очень важно, это новые инновации, это новые технологии, и Украина может проиграть здесь Европе. Может проиграть в этом эксперименте. Это первый момент.

ВЕДУЧИЙ: Ну, поживемо – побачимо.

Олена Бондаренко, народний депутат України: И второй момент. Чиновничья позиция Ваша позволяет говорить о том, что державні інтереси та держава для вас выше обычных людей. А государство – это мы, это они, это все, кто живут здесь. И налогоплательщик, который самый ценный, а чиновник – вторичен. Вы получаете с помощью своих решений таким образом…

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Я протестую. Можна я скажу?

ВЕДУЧИЙ: Будь ласка.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Нельзя. Вот я закончу, тогда скажете.

ВЕДУЧИЙ: У нас обмежений час.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Так вот с помощью ваших решений вы отнимаете самое ценное, что есть у нас в демократической стране, и, надеюсь, еще она есть, - это право свободы выбора. Вы его отнимаете у всех, кто сидит возле телевизоров.

ВЕДУЧИЙ: Все, зрозуміло. Пане Ігорю.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Ви говорите, що я отнимаю. А я нещодавно казав, що не отнимаю. Навпаки ми дали 10 новим каналам ефіри для того, щоб вони дали вибір нашим глядачам. Мы не отнимаем, мы даем. А теперь по поводу информационной политики, Елена Анатольевна, и Вашей позиции.

Олена Бондаренко, народний депутат України: У нас нет возможности.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: От, Вы говорите, вот сидит у Вас господни Кудинов за спиной, которого Вы, я так понимаю, взяли в свои секунданты, которого интересы лоббируете.

ВЕДУЧИЙ: Панове, бодай хтось з вас має спілкуватись українською. Мені стає соромно.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Я хочу, щоб зрозуміли. Я зараз хочу звернутись спеціально для глядачів Криму, які мене зрозуміють. Інформаційна політика – так вот наша дружная страна Россия уже несколько лет ведет информационные войны против курортов Крыма. Вспомните все эти передачи перед весной. Когда в Крыму все затоплено, плавают фекалии в море. Только для того, чтобы в Крым не ехали россиян, белорусы, прибалты и поляки. Скажите, пожалуйста, чем виноваты перед страной Россия и российскими медиа, которые транслируются в кабельных сетях…

ВЕДУЧИЙ: А можна тепер я Вас запитаю?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Можна, я закінчую вже… Ми дали можливість пані Олені Анатоліївні закінчити. Чем виноваты эти граждане Украины, которые живут в Крыму и любят Россию, тем, что через свои средства массовой информации Россия ведет с ними информационную войну. А Украина, Украина, как государство, не может их защитить. Потому что позиция…

ВЕДУЧИЙ: А от в мене питання – чому вона не може захистити?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Я пояснюю. Чому? Тому що позиція окремих політичних сил забороняє це робити. Коли Національна рада протягом двох років вела переговори з каналами, і просила їх привезти свою діяльність відповідно до законодавства, створити комплекси виробничі, дати можливість новим журналістам, людям, операторам, працівникам знайти робочі місця в Україні. Ми вели переговори, ми підписували меморандуми. Прийшов час закінчувати меморандуми і домовлятися. Два роки, пані Олена, Ви знаєте, два роки ми розмовляли з каналами. В суху залишку нуль. І тільки дякуючи позиції Національної ради сьогодні на Україні є передача «Дуель», в ефірі радіостанцій є українські виконавці, які співають в тому числі і російською мовою. Якщо б не позиція Національної ради була б, пані Олено, Ви посміхаєтеся, зараз на цей час по телерадіокомпанії «Україна» транслювався би російський серіал…

Олена Бондаренко, народний депутат України: Послушайте, вы приписываете себе чужие заслуги.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Российский сериал либо шоу, там, с каким-то, я не знаю, Дмитром Нагиевым.

ВЕДУЧИЙ: Ви знаєте, насправді заслуг у нашої влади… От, якраз в цьому питанні. Заслуг немає жодних – ні в законодавчої, ні у виконавчої, ні в будь-якої. Тому що насправді в мене завжди виникало питання. Це питання насправді, воно і до Вас, і до Вас. Хоча це неправильно – ставити питання вам обом. Чому Росія може собі дозволити інформаційну війну проти України, а це є фактом? Час від часу це відбувається. І чому Україна не може відповісти адекватно на такий виклик? Що нам заважає? Відсутність почуття власної гідності. Чому ми не можемо вести адекватну, ми держава, адекватну війну по тих же правилах, що нам заважає?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Якщо можна…

ВЕДУЧИЙ: Позиція певних політичних сил у Парламенті? Не переконливо.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Значить, я хочу сказати, що чому тут заважає позиція політичних сил в Парламенті. Тому що вони час від часу піднімають істерію проти всього, і захищають канали, які перетворили свою діяльність у бізнес. Розумієте? От, приклад Закону «Про рекламу», я казав, це є бізнес. А ми говоримо про те, що канали, крім бізнесу, вони повинні заробляти гроші, це перше правило – заробляти гроші. Але вони повинні виконувати соціальну функцію. Держава їм дала право працювати, заробляти гроші і виконувати соціальну функцію, і захищати інтереси держави, і захищати інтереси людей, і захищати кримських оцих приватних підприємців, які втрачають гроші через інформаційні війни Росії. Це перше. А друге – те, що держава не має можливості фінансувати державне телебачення. Ви бачите, яке воно зараз, в якому стані. Ви бачите, в якому стані державне телебачення зараз? От, а це повинно бути, політики повинні робити, державні діячі. Вони повинні виділяти кошт з бюджету для того, щоб ці державні телеканали стояли на ногах і робили гарну продукцію.

ВЕДУЧИЙ: До речі, от, було, булла позиція стосовно збереження державного телебачення, якщо я зрозумів вірно. Чи не здається, от, особисто Вам, що державне телебачення – це певний анахронізм?

Олена Бондаренко, народний депутат України: Можно сказать и так. В данном случае Ваш вопрос практически сошелся с моим представлением о всем государственном.

ВЕДУЧИЙ: І чи потрібно воно, з Вашої точки зору?

Олена Бондаренко, народний депутат України: Государство, как известно, это менее эффективный собственник, чем частное лицо, владелец.

ВЕДУЧИЙ: Тоді, тоді, от, власне, моє питання – це було перше питання. Друге питання – віднедавна державна влада знову почала опікуватися питаннями розбудови суспільного мовлення. Ми вже робили таку спробу. Ну, я маю на увазі Україна, українська влада. Вона, на превеликий жаль, нічим не завершилась. Віднедавна це питання знову постало. Опозиція має бажання, можливість створити власну концепцію суспільного мовлення, і подати її до Верховної Ради?

Олена Бондаренко, народний депутат України: Вы знаете, вопрос сложный на самом деле. Если посмотреть историю вообще вопроса общественного телевидения в Украине, то получается, что для тех политиков, которые кричат больше всего об этой теме, это просто модная тема, и зарабатывание политических очков. Потому что именно эти люди, пользуясь опытом Игоря Федоровича, зайдите на сайт Верховной Рады, и Вы увидите, что у тех депутатов, которые больше всего кричат об общественном телевидении, абсолютно ни одной законодательной инициативы нет.

ВЕДУЧИЙ: Пані Олено, Закон «Про систему суспільного мовлення» існує з 1997-го року. Закон жахливий, але він чинний, він діючий. І нікого він не обходив. В опозиції були і ті, і ті, і нікому не спало на думку його змінити. І зараз, коли з’явилась ініціатива Президента, як би хто до неї не ставився, зараз виникне проблема оцієї колотнечі. Чому 11 років нікого з політиків – опозиції, провладних – не обходило це питання? Чого його не змінили, цей закон?

Олена Бондаренко, народний депутат України: Очень просто. Вы должны понимать, что почва для создания общественного телевидения – это прежде всего наличие гражданского общества в стране. К сожалению, я не могу сказать, что в Украине создано гражданское общество. И есть понимание того, что общественное телевидение – это необходимость, это воздух.

ВЕДУЧИЙ: Ви знаєте, мені подобалась позиція телевізійників Казахстану, які казали, що якщо вони не розбудують суспільне мовлення, то і громадянського суспільства не з’явиться. Тому це питання… Але я…

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Телебачення повинно виховувати, і засоби масової інформації повинні виховувати людей і робити, пояснювати, як правильно жити, як правильно керуватися…

ВЕДУЧИЙ: Є…

Олена Бондаренко, народний депутат України: Это не их функция, Игорь Федорович.

ВЕДУЧИЙ: Є трошки мрійницька позиція, як на мене.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Вибачте, що я Вас переб’ю. Я хочу сказати, що Національна рада, крім того, що мені був закид про те, що я, там, щось роблю і не це роблю. Національна рада при плануванні цифрових стандартів цифрових мереж, ми спеціально забили один канал під суспільне мовлення, ми його зарезервували, щоб нам не закидала, скажімо, пані Олена Анатоліївна і інші критиканти Національної ради.

ВЕДУЧИЙ: Ви знаєте, я думаю, що тема надто складна, і ми не зможемо в межах цієї програми просто охопити. Є набагато цікавіша тема. Суспільне мовлення – це мовлення не державне. Це мовлення для громадськості, це мовлення, розраховане на широкі верстви населення. Вам подобається концепція, яка булла викладена у відповідному Указі Президента і озвучена деякими чиновниками? Де, до речі, передбачається, що у нас суспільне мовлення з’явиться до кінця поточного року. Це реально?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Ви знаєте, все реально, тільки було б бажання щось робити. І це буде все реально. Це перше. По-друге, в Указі Президента не визначено концепція, визначено строки, і, так би мовити, заходи, які треба здійснити. Це перше.

ВЕДУЧИЙ: Але він спирається на діючий закон.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Правильно.

ВЕДУЧИЙ: Але згідно з діючим законом, до наглядової ради мають входити представники Генеральної прокуратури, міністерства юстиції…

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Хто б не входив в наглядову раду, розумієте. Ми повинні зрозуміти одну дуже важливу річ.

ВЕДУЧИЙ: Причому тут громадськість?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Річ в тому, що в інтересах держави або держава зобов’язана дати можливість людям право вибору, і суспільне телебачення – це є не панацея зараз. Панацея суспільного телебачення була тоді, коли був державний канал, і всі канали контролювалися з одної вулиці відомої. Зараз ми стоїмо на телекомпанії «Україна», і говоримо про одне. На телекомпанії «ТЕТ» говорять про інше. І люди, глядачі, отримують стільки інформації про дії політиків, що їм, як би, їм, і вони самі можуть робити висновки, хто правий, хто невинуватий. А от завдання держави – зробити таким чином, щоб ця палітра думок зберігалася. Це перше. І друге – щоб люди мали доступ до цієї інформації, і самі, щоб їх не бомбували, а щоб їм давали об’єктивну інформацію, швидку, оперативну інформацію, і щоб вони робили висновки самі. Тому що пізніше, коли вони приходять до виборчих урн, і це є момент істини, вони будуть цю партію чи цю політичну силу, яка не бреше, а яка реальна не словом, а ділом виконує свої зобов’язання.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Последние слова Игоря Федоровича как раз таки и доказывают то, что я говорила ранее. Вы, к сожалению, Игорь Федорович, относитесь к телевидению как к инструменту политического влияния. Вы не относитесь к телевидению, как к услуге развлечения, вы не относитесь к телевидению, как к услуге информирования. Вы вообще не понимаете, что такое телевизионная индустрия. И пытаетесь сейчас телевидение научить делать телевидение, как будто Вы можете научить утку плавать.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Пані Олено, я цим займаюся п’ятнадцять років, а Ви цим – півтора року, і Ви мене вчите, що правильно робити. Я хочу Вам сказати, якщо ми будемо говорити про телебачення, як про розвагу, то ми будемо мати ситуацію, яку ми мали два роки тому назад. Коли наших дітей піхали в шоу «Вікна» з Дмитром Нагієвим і в «Дом-2». Де вчили дітей приймати наркотики, користуватися сексом і робити інші речі.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Я Вам скажу, в том перечне каналов, которые Вы оставили, есть 5 порноканалов. Те, которые якобы разрешены на территории Украины. 5 порноканалов Вы оставили в этом списке. Вот Ваша мораль двойная.

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Та що Ви кажете.

ВЕДУЧИЙ: Порноканали є?

Олена Бондаренко, народний депутат України: «Эдауб», «Блю», «ХХЛ», «Великобритания».

ВЕДУЧИЙ: Десять секунд. Є чи нема?

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: Я вибачаюсь, нехай пані Олена користується документом, який ми приймаємо, а не чутками і догадками.

Олена Бондаренко, народний депутат України: Три списка каналов, которые вы вывешивали на своем сайте.

ВЕДУЧИЙ: Шановне панство, час дуелі вичерпано. Я б залюбки послухав вас ще, тому що мені все дуже цікаво. Хоча я все-таки про інформаційну безпеку почув набагато менше, ніж хотілося б і мені, і нашим шановним слухачам і глядачам. Але, поза тим, все було дуже цікаво. Ми зустрінемось після невеличкої перерви, аби підбити підсумки і визначити остаточного переможця. Власне, перерва у нас буде тільки на точку зору суддів. А відтепер слово суддям. Вони мають визначити переможця. Богдане Бенюк, будь ласка.

Богдан Бенюк, народний артист України: Ну, слухаючи ще нарізки всіх найвідоміших реплік, які прозвучали у наших сьогодні дуелянтів, черговий раз переконуємося за те, що ми, наша дуель відбувається у квітні місяці, і ці квітневі тези, які звучать зараз в нашій програмі, вони мені також нагадують про ті неймовірно болючі питання, які є нагальні для нашого народу. Ми не докопуємося до найважливішого, як мені здається, - звідки почалися ці проблеми, чому вони стоять в незалежній державі так гостро. Адже держава кожна стоїть на захисті в першу чергу своїх інтересів. І тому то я цілком підтримую пана Ігоря, і думаю, що тільки таке державницьке відстоювання своїх інтересів може врятувати в майбутньому державу, яка носить титульну назву Україна.

ВЕДУЧИЙ: Дякую. Пані Наталя.

Наталія Лігачова, головний редактор видання «Детектор медіа»: А я все-таки в большей степени заметила и в позиции той и другой стороны политическую конъюнктуру. Когда говорит Игорь Курус о том, что телевидение должно производить социально значимый продукт – это абсолютно правильно с точки зрения гражданского общества. Но, извините, господин Игорь, а разве только вопрос языка является критерием социально значимого продукта? Почему Национальный совет лоббирует, и протежирует, и занимается только этим вопросом? Почему до сих пор не разработаны критерии собственного продукта, как это сделано во многих странах? И где не только язык является таким критерием. Когда Елена не высказывает точно позиции своей политической силы об общественном телевидении, а опять-таки все время педалирует вопрос языка. Но с другой стороны мы опять-таки видим, что это популизм. А между прочим создание общественного телевидения ведь крайне выгодно не только нам – журналистам и обществу – но и оппозиции. И меня удивляет такая крайняя, осторожная позиция оппозиции в отношении общественного телевидения.

ВЕДУЧИЙ: Пані Наталя, переможець.

Наталія Лігачова, головний редактор видання «Детектор медіа»: Поэтому я не могу отдать, к сожалению, никому победы. Мне кажется, что опять-таки я повторюсь, и лоббистские, и политическая конъюнктура стоит за позицией и того, и другого дуэлянта в большей степени.

ВЕДУЧИЙ: Дякую. Пане Олександре, прошу.

Олександр Мартиненко, керівник агенції «Інтерфакс-Україна»: Ви знаєте, казати про переможця зараз – це все одно, як визначити, яка мова краще – українська чи російська. Тому що тут настільки полярні доводи були. Я цього робити, чесно кажучи, не хочу. Хоча у мене там є свої міркування. Але…

ВЕДУЧИЙ: Доведеться, пане Олександре.

Олександр Мартиненко, керівник агенції «Інтерфакс-Україна»: Доведеться, да? Ну, зараз, я два слова скажу, а потім вирішимо. Знаєте, сьогодні пролунало пару раз слово «війна» все ж таки, да. Я все думаю, скажуть, буде чи не буде. І мені здається, що останній час оцей образ війни інформаційної, да, яку ми ведемо, він існує, він існує в діях Нацради в тому числі, тому що це дії певною мірою заборонні, і які мають ставити ціллю оградити нас від іноземного впливу, впливу перш за все Росії. Тут питання – чому ж там все добре, і чому їх дивляться. А дивляться їх просто тому, що там більше грошей, шановні. Їх роблять, ці серіали, які дивляться на російських каналах, українські, як відомо, продюсери і режисери. Тому що бюджет одного російського телеканалу більше, ніж весь рекламний ринок України. І тому це є реальність, і з цією реальнісю треба рахуватися. І забороняти тут, заборонами нічого не зробиш. Ви зараз забороните кабель, з’являться тарілки. І треба буде забороняти тарілки, і ліцензувати їх завезення. Тому мені здається, що, ну, ви знаєте, ну, не хочу я вибирати між двома мовами. Я обома користуюся чудово. Що стосується доводів, у кожного були свої. Мені доводи Олени здавались більш, ну, скажімо так, більш відвертими, да, тому що, ну, наболіли вони, да. Ігор намагався більш професійно їх, ну, скажімо так, з професійної і законодавчої точки зору їх відбивати.

ВЕДУЧИЙ: Тобто, переможець?

Олександр Мартиненко, керівник агенції «Інтерфакс-Україна»: 1:1.

ВЕДУЧИЙ: Сьогодні якісь миролюбці зібралися. Дякувати Богу, що дуелянти не були такими миролюбними. Пане Ігорю.

Ігор Сторожук, телеексперт: Дякую. Я думаю, що якщо повірити кожному з дуелянтів, то ми можемо зрозуміти, що дії і Нацради, і народних депутатів загрожують національній безпеці нашої країни. Це абсолютно абсурдний висновок. Але тоді можна зробити інший висновок. Що дуелянти вибрали не ту зброю, хоча і намагалися один одного, ну, не будемо казати вбити, але перемогти. Залишилися без відповіді питання щодо наявності в ефірі порнографічних каналів, щодо суспільного телебачення, щодо взагалі якихось передумов і перспектив розвитку українського телебачення як бізнесу, творчого бізнесу, але бізнесу, про що говорив зараз Олександр Владленович. І доведеться, якщо треба оцінювати і робити висновок, оцінювати скоріше емоції. І пані Олена, наскільки я знаю, була журналістом. Пан Ігор менше часу витратив на практичну журналістику. І я саме цим би пояснив більшу відвертість і щирість, завзяття у цій дискусії пані Бондаренко.

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло. Рідкісний випадок. Наші судді не визначили переможця. У нас сьогодні за версією арбітрів нічия. А за версією телеглядачів у нас сьогодні перемогла Олена Бондаренко. Пані та панове, сьогодні ми з вами пересвідчилися, що телебачення та глядачі – це теж дуель. Життя продовжується, дуель триває. Зустрінемось на наступній «Дуелі». На все добре.

 

Розшифрування програми надане компанією Sourcer