В’ячеслав Піховшек: Добрий вечір. В ефірі «Епіцентр» на каналі «1+1». Сьогодні інформагентства повідомили, церемонію підписання протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі призначено на завтра, 5 лютого. Президент Ющенко планує підписати його у Швейцарії. В Україні давно вже немає дискусії, чи варто ставати членом СОТ. Більшість політичних сил за це. Дискусія завжди йшла про умови, на яких входити до СОТ. Як виглядає станом на сьогоднішній вечір і ця дискусія для України вже закінчена. І з завтрашнього дня ми – член СОТ. У переддень визначної події я вирішив допомогти вам виробити власне ставлення, що нас у зв’язку з цим чекає у коротко та довготривалій перспективі. А те, що нас чекають зміни, можете не сумніватися. Фундаментальною проблемою кожної української влади, хто б її не очолював, є принципове ставлення до народу, як до біомаси. Українське суспільство залишається непоінформованим владою. Відповідно нас ставлять у ситуацію, коли все вже вирішили за нас. Нам подають вступ до СОТ як однозначну перемогу Ющенка, але при цьому не говорять всієї правди, чого цей вступ коштуватиме для тієї чи іншої галузі промисловості. Готуючись сьогодні до програми, я не знайшов жодного відкритого звіту від української влади, на яких умовах ми приєднуємось до СОТ. Без сумніву, відсутність такого звіту свідчить про слабкість громадянського суспільства в Україні. Без сумніву, це повністю відповідає стилю нинішньої влади щодо реальної відкритості і реальної прозорості. Між тим, приєднання до певної міжнародної структури ніколи, ні за яких умов не може бути однозначно позитивним чи однозначно негативним. Я не ставлю собі на меті переконати вас, що і СОТ є позитивним або негативним. Просто на мій погляд ви заслуговуєте на те, щоб бути поінформованими і про позитивне, і про негативне. Отже, я поговорив сьогодні щодо СОТ із експертами. І ось яку інформацію мені вдалося зібрати. П’ять позитивних моментів членства України в СОТ.

Експертна оцінка: Перше – СОТ об’єднує 148 країн, поза цією організацією залишається менше п’ятої частини країн світу. Україні важливо бути серед членів СОТ. Друге ­– щороку Україна втрачає мільярди доларів через антидемпінгові розслідування у різних країнах світу. Тепер це припиниться. Третє – вступ до СОТ на десять відсотків збільшить доходи України від торгівлі з іншими країнами. Український товаровиробник матиме ширший доступ на світові ринки. Четверте – щорічне зростання ВВП у наслідок приєднання до СОТ зросте на 1,9 відсотка. Це додаткові робочі місця, зарплати і пенсії. П’яте – приєднання України до СОТ забезпечить приріст іноземних інвестицій щонайменше у 500 мільйонів доларів на рік.

В’ячеслав Піховшек: Чесні експерти застерігають від ейфорії щодо Світової організації торгівлі. Деякі з них, і з ними важко не погодитися, звертають увагу на те, що закордонні антидемпінгові розслідування стосується надто невеликої кількості наших товаровиробників. І всі вони, тобто, експерти, наполегливо вказують, що позитивні наслідки вступу до СОТ Україна відчує далеко не одразу. І що спочатку нас чекають скрутні часи. Ось думка, яка поділяє більшість опитаних мною експертів.

«Дзеркало тижня», 16 грудня 2005 року: Країни, які вступили до СОТ, у перші рік, два втрачають у зростанні Валового внутрішнього продукту. Однак потім національний показник сукупного випуску зростає на 10-20 відсотків швидше, ніж до вступу в організацію.

В’ячеслав Піховшек: І супротивними, і прибічники вступу України до Світової організації торгівлі визнають, не всі галузі вітчизняної економіки однаково легко адаптуються до нових умов. На першому місці сільське господарство. Опитані мною експерти вважають, що оскільки в сільському господарстві знос устаткування досяг 80 відсотків, то його вільне конкурентне плавання на світовому ринку може закінчитися погано. Чи можна уявити, що дещо модернізовані радянські колгоспи завтра на рівних зможуть конкурувати з голландськими фермерами? Що це означає? Що продукція українських сільгоспвиробників може виявитися неконкурентноздатною, деякі з них збанкротують. Ті, що виживуть, мають модернізувати своє виробництво. Чи багато буде таких – не знає ніхто. Деякі з експертів вважають теорію, що наші сільськогосподарські виробники зможуть працювати на зовнішніх ринках міфом, оскільки їхня продукція не сертифікована у відповідності з нормами СОТ. Можна деталізувати прогноз, доповнивши його оцінкою агентства «Главред», яке цитує прогноз президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка: «Якщо всі митні обмеження будуть зняті одразу, то в Україну хлине потік низькоякісного м’яса, і зниження ціни на нього можна очікувати в межах 15-20 відсотків. Якщо ж лібералізація буде поступовою, тоді ціни на молоко і м’ясо знизяться на 5 відсотків». Інші експерти, які «Главред» не називає, прогнозують зниження цін на овочі і фрукти на 25 відсотків при знятті всіх митних обмежень, і на 5 відсотків – за поступової лібералізації. І зростання ціни на олію на 50 відсотків. Більшість експертів особливо виділяють проблеми, з якими можуть зіткнутися виробники цукру. Лібералізація імпорту зробить неконкурентоспроможними малопродуктивні і застарілі вітчизняні цукрові заводи. Виробництво цукру на яких є одним із найдорожчих в світі. Когось із виробників цукру зміна ситуації у зв’язку з вступом України до СОТ примусить придбати нове обладнання, декому дешевше буде пустити свої заводи на банкрутство. Це означає втрату робочих місць. Експерти прогнозують проблеми у виноробній галузі України. Вони не мають єдиної думки, чи будуть вітчизняні винороби конкурентними на домашньому ринку. Вступ України до СОТ означає, що влада відкриває кордони для закордонного виробника, знижує мито на ввіз винного матеріалу в Україну. Щодо ситуації в металургії. За відсутності модернізації виробництва, більшість експертів сходиться на думці, що наша металургія буде залишатися виробником, в основному, примітивних марок сталі і металопродукції, тобто, сировинним придатком розвинутих країн. Практично всі експерти пророкують проблеми в деревообробній та легкій промисловості. Питання про те, чи зможуть наші конкурувати із китайськими товарами, здається риторичним. При цьому не можна не погодитися із думкою більшості експертів, що Україні членство до СОТ необхідне, зокрема як передумова переговорів щодо створення зони вільної торгівлі із Євросоюзом. А отут буде багато роботи.

Валерій П’ятницький, заступник міністра економіки України, «Дзеркало тижня», 5 жовтня 2007 року: Європа переходить на електронну митницю, нам потрібно просто гнатися за нею. Для цього слід реформувати усе внутрішнє законодавство. Якщо ми кажемо про послуги, то природно і про всю супутну частину, пов’язану з послугами. Це весь спектр транспортних послуг, фінансових, страхування, банки та фахових послуг, адже ми кажемо, що у перспективі прагнемо і до свободи руху робочої сили. Коли ми виходимо на ринок фахових послуг, то це означає, що паралельно з переговорами з Євросоюзом потрібно вивчити європейські галузі. І це має робити не тільки уряд, а ще й ті, хто бачить для себе перспективу у відкритті європейського ринку.

В’ячеслав Піховшек: У мене немає претензій до української влади щодо напрямку руху до СОТ і Євросоюзу, аби був якийсь рух. Я поділяю думку багатьох експертів, що для багатьох українських виробників вступ країни до СОТ стане шоковою терапією, яка змусить до модернізації виробництва. Але в мене є претензії до того, як влада організувала інформування громадськості щодо вступу до СОТ. По-перше, те, що влада не інформує суспільство, напевно, означає, що попереду не тільки солодкі часи, про це ми чуємо кожен день з екранів телевізора. Але не виключено, і гіркі. Якщо не остання людина в країні, президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко коливається у своїх прогнозах про ціну сільгосппродукції між 20-ма відсотками і 5-ма, то як нам спрогнозувати точніше? І ми не знаємо, чи все можливе і що конкретно зробила влада, аби мінімалізувати негативні для України наслідки вступу до СОТ. Відсутність публічного звіту влади за результатами переговорів із СОТ не дозволяє нам зробити висновок, як вона ці переговори, ця влада, достатньо чи недостатньо, ефективно чи неефективно. Але ми це скоро відчуємо за реальним результатом - скільки робочих місць буде створено чи втрачено, чи буде ріст цін, збільшиться чи зменшиться надходження до держбюджету. І вже за цими результатами ми і будемо оцінювати, чи ефективна ця влада. А поки все, до побачення.

Стенограма підготовлена компанією Sourcer.