ВЕДУЧИЙ: Добрий вечір! Як завжди по неділях на "5-му каналі" в ефірі "Майдан". Я Павло Кужеєв і ми починаємо. Отже, наступного тижня календар покаже нам 90-ту річницю Жовтневої революції. Або як хтось її називає ще і "Переворотом". Так ось. Що поганого ми забрали з радянських часів і які здобутки не перенесли в день сьогоднішній, ми і будемо говорити сьогодні на "Майдані". А для цього ми запросили наших поважних гостей. Отже, Володимир Марченко, "Блок Наталії Вітренко". Добрий вечір Вам!

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Добрий вечір!

ВЕДУЧИЙ: Георгій Буйко, "Комуністична партія України", добрий вечір!

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Добрый вечер!

ВЕДУЧИЙ: Володимир Яворівський, "Блок Юлії Тимошенко". Добрий вечір Вам!

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Вітаю, вітаю.

ВЕДУЧИЙ: А також Олександр Чорноволенко, "Наша Україна - Народна самооборона". Добрий вечір Вам!

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Добрий вечір!

ВЕДУЧИЙ: І одразу ж попереджаю, що у нас сьогодні не клуб ностальгії. Тобто, ми не, ми не плачемося там за роками, які вже не повернеш, але ми аналізуємо те, що можна було взяти доброго звідти і принести сюди. І чого не варто було би брати з тих часів, з тієї радянської епохи. І те, що на сьогодні втілюється у нашому сьогоденні. І до цього ж закликаю також тих людей, які сьогодні традиційно зібралися на Хрещатику у Києві. І за допомогою Яни Конотоп ми обов'язково долучимо вас до нашої розмови тут у студії. Тих глядачів, які зараз дивляться "5-й канал", дивляться програму "Майдан", ми хочемо запитати таке. Радянський Союз для Вас - це... Перший варіант відповіді - репресії. Другий варіант відповіді - Гагарін, як здобуток найвищого Радянського Союзу. Або ж дефіцит. Дзвоніть за тими номерами телефонів, які Ви бачите зараз у себе на екранах. Напередодні, панове, я просив вас, щоби ви прихопили з собою річ, яка би символізувала ваші спогади про ту епоху, і яка би могла стати в пригоді вже сьогодні. Пане Марченко з Вас почнемо. Що у Вас там в руках?

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Я взял несколько документов. Первый - это "Конституция Украинской Советской Социалистической Республики". Это то, что наши демократы задушили. И вместе с тем, как они задушили конституционные права, закрепленные этой Конституцией, это право на труд, на бесплатную медицину, на бесплатное образование. Значит, право выбирать людей из трудовых коллективов, это законодательное право профсоюзов. Это общенародные форумы собственности на землю. Это недопустимость эксплуатации одних людей другими. И я эту Конституцию взял. Я также взял, как альтернативу вот достижения так называемых демократов, "Конституцию Украины", ныне действующую, где в общем-то все наоборот и всех бандитов, и весь криминалитет, который хотел дорваться до власти, забрать собственность и начать процесс эксплуатации своего народа, обворовывания государства, он как раз здесь закреплен. Я взял два томика Винниченка "Відродження нації". Потому что история настолько коверкается, настолько изуродуется... Вот и Вы сейчас в вопросах интерактивного, так сказать, опроса дали такие вопросы: "Что для Вас является Советский Союз? Репрессии, там, Гагарин или очереди". Ведь у Советского Союза были, у Социалистического объединения государств были такие успехи, которым завидовали и завидуют сегодня многие страны и народы мира.

ВЕДУЧИЙ: У нас півтори години попереду. Тому ми встигнемо про це.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: И взял еще томик Ленина, томик Ленина. Это работа, работа "Детская болезнь левизны в коммунизме", которая показывала, что большевики - это не репресанты, это те, кто в общем-то терпеливо воспитывал и, конечно, вел страну и не только страну, и весь мир, к новому справедливому обществу в будущем.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Вы знаете, обсуждая сегодня тему Великой Октябрьской Социалистической Революции...

ВЕДУЧИЙ: Ну, Ви з пустими руками прийшли.

Герогій Буйко Нет. Не совсем с пустыми руками. Вы хотели увидеть, с чем я пришел?

ВЕДУЧИЙ: Давайте, подивимося. Не тільки мені, всім буде цікаво подивитися.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Я захватил самый обычный пионерский галстук, поколения которого... Многие поколения советских ребят проходили через эту прекрасную организацию. И вы знаете, ничего плохого в этой организации не было. И почему для меня пионерский галстук? Потому что это начало осознанного моего детства. Я и мои друзья, переходя в очередной класс, из первого во второй, в третий и так далее, мы видели, как реально улучшалась наша общая жизнь. Как обустраивалась школа, как улучшалось наше питание, как прогрессировала вокруг наша культурная жизнь: спортивная, художественная. Когда нас... Перед нами не стояла проблема, сколько заплатить за какой-то кружок, в который хотелось бы мальчику или девочке пойти.

ВЕДУЧИЙ: Та була проблема, була.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Нас приглашали.

ВЕДУЧИЙ: Сам ходив в гурток і знаю, скільки це коштувало моїм батькам.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: И этот, вот, символ как раз с тем детством и с нашими поколениями, которым давала советская страна всё для того, чтобы он нормально развивался, как гражданин и личность.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Я рад.

ВЕДУЧИЙ: Пане Володимире, у Вас що з собою?

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Ви знаєте, якби я привів сюди те, що я хотів би продемонструвати, як доказ того, що я так само жив в тій епосі, в тому часі, то я мусив би сюди обов'язково привести ведучу "5-го каналу" Лесю Яворівську і редактора газети у Львові Святослава Яворівського.

ВЕДУЧИЙ: "Нового каналу".

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Це мої діти.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Це найкраще... "Нового каналу", так. Це найкраще, що я зажив за тієї доби. Ну, і друге, це те, що я сам народився уже в цій добі. Через те я вважаю, що це найбільші цінності. Але мені приємно, що мої діти обоє не залишилися, і я в тому числі, у тій добі, у тій несвободі і в тих чергах, а що вони сьогодні є обоє людьми, громадянами нової України, є українськими патріотами. І це найголовніше. І останнє, що б я хотів сказати. Я вважаю, что ми маємо на сьогоднішній день в Україні дві категорії людей, які банують або шкодують, або ностальгують за минулим. Перші і я їх розумію, це прекрасні люди. Вони тужать за своєю молодістю. Мій покійний батько, колгоспник, любив завжди повторювати: "Володя, коли я був молодий, такий окріп був гарячий тоді. Коли я був молодим, така глина була тоді м'яка". Через те я розумію цих людей...

ВЕДУЧИЙ: І зими холодніші, і дерева вищими були.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Да, да. Через те я розумію, що і в 32-му, і в 33-му трагічних роках все одно хтось у когось закохувався, які ці люди не були виснажені і нещасні. Через те, комусь співали соловейки. І люди тужать просто-на-просто за своєю молодістю. І це властиво для людей. Є інша категорія людей, які тужать за посадами, за тими пільгами, які вони колись мали.

ВЕДУЧИЙ: За втраченими посадами.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Да, за втраченими пільгами, якимись своїми преференціями, як тепер модно казати, і тому подібне. Ну, ці люди, це, як правило, вже пенсіонери. Вони фактично якоїсь, скажімо, такої активної позиції на сьогоднішнє життя вони не мають. Через те ця доба була, ніхто її не перекреслює. Але треба з неї винести, що було там... Було щось і добре, бо це було наше життя і ми не можемо його перекреслити. Але те, що було лихе, я переконаний, його треба викинути і забути. Хоч дається це не дуже легко.

ВЕДУЧИЙ: Пане Олександре.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Ну, є і третя категорія людей, які на спогадах, ностальгії і навіть на казках про минуле роблять собі зараз бізнес. А політика - то є найбільш вигідний бізнес. Цих людей ми бачимо навпроти нас...

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: От я нічого не приніс. Бо звідти нічого не можна нести сюди. Хіба що можна було збірку анекдотів. Але тоді вона не видавалася.

ВЕДУЧИЙ: Але предметово я все ж таки знаю...

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: А нинішня збірка анекдотів вже не така, як та.

ВЕДУЧИЙ: Те, що Ви хотіли з собою прихопити.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Я б із собою? Я ж Вам кажу.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Збірку анекдотів. Я можу розповідати годинами анекдоти того часу. От. І про супер дефіцит, от. І ця цибуля загорнута в туалетний папір. Сьогоднішня молодіж цього не розуміє. І про терор, от. Коли чукча вбив начальника партії, бо він начальник партію, бо він начальник партії, геологічної партії. Тобто, таких анекдотів дуже багато...

ВЕДУЧИЙ: Я глядачам по секрету...

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Але, слава Богу, вони зараз це не розуміють.

ВЕДУЧИЙ: Глядачам я по секрету скажу, пане Олександре, що пан Чорноволенко планував принести на сьогоднішній ефір рогатку.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Да.

ВЕДУЧИЙ: І який, який мотив? Який мотив?

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Да. Це, ну, я завжди категорично погано відносився до тієї системи, що коли я був маленький, в мене нема жодної ностальгії. Я з раннього дитинства слухав радіо "Свобода" і "Голос Америки", от. Я сам себе виховував от в тому, що я розумів, що ота тоталітарна система, в якій ми живемо, абсолютно не підходить для того, щоби в ній нормально людина могла існувати. Це країна, між іншим, в якій не видавалась, скажемо, "Декларація прав людини". Це країна, допустимо, пан Марченко приніс два томика Винниченка. Якби він їх приніс 20 років назад... Ну, 20 чи ні. 25 років назад. Отримав би сім років концтаборів за те, що показав, навіть не на телебаченні, а просто десь на вулиці комусь. Тобто, це жахлива була країна, яка кілька разів ставила на грань катастрофи все людство. І, між іншим, це країна, яка знищувала український народ і ледь не знищила його. І це теж треба не забувати, і не романтизувати. Бо різниця між комуністичним і нацистським режимом ніяка. Комуністичний режим навіть гірший за нього, бо вбивав своїх. Той вбивав чужих за національною ознакою. А це вбивав своїх за класовою ознакою. Бо як казав Ленін, в кожній нації є декілька націй і одну з них треба знищити.

ВЕДУЧИЙ: Давайте, запитаємо... Давайте, запитаємо і у Левка Лук'яненка. Пане Левко, а що у Вас із собою на цю тему? Тримайте, прошу.

Левко Лук'яненко Ви знаєте... Ви знаєте, я приніс оцей блокнот, який я заповнював, коли був на засланні в Сибіру. Через те, що спочатку режим був дуже жорсткий, то я дещо шифрував. Пізніше змінювався потрошку вже режим, становилося ніби вільніше. І я менше вже шифрував тут. Отже, це записи мого перебування в Сибіру в Томській області.

ВЕДУЧИЙ: Наскільки цей шифр буде зрозумілим? Я маю на увазі зміст цієї книжки, наскільки він зараз актуальний?

Левко Лук'яненко Зараз він абсолютно не актуальний. Бо ми маємо демократію і свободу і немає жодної потреби що-небудь шифрувати і ховати там, знаєте, за умовними знаками.

ВЕДУЧИЙ: А той досвід, який там вписаний?

Левко Лук'яненко А той досвід - це боротьба проти тоталітарної системи. І як я це робив. Я коли опинився на засланні, то дістав можливість писати листи, чого я не мав можливості робити, коли був у тюрмі. І я розгорнув широченне листування. І коли я написав лист в Австралію, і він туди дійшов...

ВЕДУЧИЙ: Інший континент.

Левко Лук'яненко То для мене це було величезне свято. Ви знаєте, я відчув, що це в 88-му році... Я попав на заслання в 88-му році. Значить, у 85-му році почалася перебудова так звана, яку Горбачев почав. І ось у 88-му році раптом я бачу, що мої листи доходять за кордон. То я писав своїм друзям в Росії, писав своїм друзям в Україні і писав за кордон. І оце дало мені величезну можливість, знаєте, почати таку широку пропагандивну і агітаційну роботу, в якій я мобілізовував людей на боротьбу проти Радянського Союзу за те, щоб він як можна швидше там демократизувався і за те, щоби можна було через те листування, знаєте, якось піднімати людей на боротьбу за демократію. В той час я написав дуже багато. І якби те все листування зараз зібрати, був би дуже цікавий том.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, пане Левко. Передавайте мікрофон Олександрові Палієві. Що, що... Який артефакт у Вас, можливо?

Олександр Палій Да. Якби я приніс якийсь артефакт, я зараз його щойно придумав, я б приніс пам'ятник такий радянський безгосподарності. Це така банка з морською капустою. Я їх пам'ятаю з дитинства, вони стояли... Повністю були заставлені в магазинах.

ВЕДУЧИЙ: І більше нічого не було.

Олександр Палій І більше нічого не було, так. Тобто, було лише те, що можна було взяти в природи, десь, вибачте, накосити в морі і дати. Все решта було заборонено. І все решта фактично не існувало для більшості абсолютної населення. Це я дуже добре пам'ятаю з дитинства. І мені здається, що це, як би, символ тієї кричущої безгосподарності, коли на нашій землі, на якій виробляється маса сільськогосподарської продукції, яка зараз навіть в цих кризових умовах експортує цю продукцію. В той час не було абсолютно нічого. Це абсолютно, так би мовити, неприродній, неприродній стан речей. І я хотів би сказати з приводу пана комуніста і його, так би мовити, артефакту з приводу цієї піонерської краватки. На мою думку, він належить до тих людей або який вже забув, наскільки за радянських часів все було гнило. Або він належав до такої, так би мовити, номенклатури, яка до цього справді серйозно ставилася. Але я скажу щодо цієї...

ВЕДУЧИЙ: Або це просто ностальгія?

Олександр Палій Ви знаєте, я при всій ностальгії серед... Ну, я це маю трошки ближче. Я не пам'ятаю такої людини, яка б серйозно за тих часів ставилася до піонерської краватки. У нас їх прив'язували собакам на шию. Тобто, і все було, і це було абсолютно масово. Тобто, гнилість режиму у 80-тих роках я це пам'ятаю дуже добре.

ВЕДУЧИЙ: Добре. І давайте, ще на цей...

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Якщо згадали мене...

ВЕДУЧИЙ: Поки передаємо мікрофон, так, так.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: То я повинен відповісти. Я беру за собою...

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Ви знаєте, от тут пошла такая дискуссия. И я, глядя на... Ну, я не хотел называть оппонентами. И вообще-то мы все граждане одной страны. Но я просто поражаюсь. Вот мы говорим: "Коммунисты тянут назад". Но слушая вот выступление некоторых, я думаю, когда они родились? То ли в первой половине 20-го века и на собственном опыте прочувствовали это или совершенно бездумное выступление молодого человека. Знаете, я згадую Тараса Шевченка: "Неначе люди подуріли, німі на панщину ідуть". Вы знаете, в отличии от Вас, молодой человек, я нормально...

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Закончил школу. Я служил в Советской армии, я был шахтером, я был студентом. Я работал на стройках Советского Союза. И никогда не видел, о чем Вы здесь патологически врете.

Олександр Палій Ви знаєте, я все дуже добре знаю, що було за радянських часів. Я знаю, що були...

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Врать только не надо.

Олександр Палій Величезна кількість загиблих людей від комуністичного режиму.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Добродію Левку неудобно даже.

Олександр Палій Я знаю, що були заручники, що от радянський режим, наприклад, захоплював заручників в обмін на якісь матеріальні...

ВЕДУЧИЙ: Зараз ми змоделюємося на дискусію двох. Давайте, на цьому поставимо...

Олександр Палій Все це, все це було у людей перед очима.

ВЕДУЧИЙ: Буде час. Олександре, я прошу.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Потому что оппоненты мои, оппоненты и я их называю оппонентами с той стороны, они перекручивают. Вообще, недопустимо с точки зрения вообще нормального человека то, что было. Одна реплика. Я не занимаюсь бизнесом в политике. Я бизнесом не занимаюсь, и бизнесом в политике тоже не занимаюсь. Этот ярлык оставьте себе. И теперь...

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Ви займаєтесь політикою як і більшість порідних людей.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: А это Ваша, простите, мягко говоря, некорректность, а на самом деле, хамство. Я защищаю идею.

ВЕДУЧИЙ: Але, цікаво дізнатися, що пан Володимир приніс з собою.

Пан Володимир: Ну, по-перше, я не пан, я вже кілька разів тут казав. Я товариш, або добродій, в крайньому разі. Так от, я хочу...

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Так "добродія" треба заслужити, це поняття особливе.

Пан Володимир: Я заслужив. Дякуючи не Вам, а моїм учням...

ВЕДУЧИЙ: В мікрофон кажіть, будь ласка.

Пан Володимир: А моїм учням. Так що не потрібно... Вашого дозволу я й не буду питати. Так от, я взяв з собою два таких партійних білети.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Два слова: дискусія нормальная.

Пан Володимир: Це, до речі, щоб Ви розуміли, з якої Ви держави вийшли. Один партійний білет - це мого батька. Він поступив у 47-му році. І один білет - мій. Який, я поступив в 77-му році. І я хотів би сказати, особливо нашим опонентам, які цинічно тут обманюють наш простий народ. Які взяли у них все, обібрали в них все, а тепер звертають на комуністів. Мій батько полеглий, ось він. Він ніколи нічого такого не робив. Того, в чому Ви тут звинувачуєте. Коли Ви мені кажете, що Ви з дитинства виховували себе, та не обманюйте. Коли Ви, молодий чоловіче, кажете, що не було нічого, я Вам, як директор школи, скажу...

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: А чому Ви вважаєте, що я Вас обманюю? Не всі ж дурні були.

Пан Володимир: Як директор школи, обманюєте. Я студент педагогічного інституту, до речі, добродій Левко хай скаже, студент педагогічного інституту в 60-х роках, в столовій, студентській, 17 копійок - стакан сметани. І 1,20 була копчена ковбаса. Що Ви мені тут розказуєте?

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Знаєте, як в студентському містечку звали студентську столову? Бухенвальд. А в другому корпусі - Освенцем.

Пан Володимир: А тепер... Та який Бухенвальд?

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Що, вот так от, на Ломоносова, в гуртожитках.

Пан Володимир: Я ж там був так само, як і Ви.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Оце були студентські столові. І не треба вішати лапшу людям на вуха. Про 17 копійок.

Пан Володимир: Джо речі, до речі, та що там, та підождіть, я знаю, як балакати, як хочу, я з Левком буду балакати, бо він хоч щось робив. А ви, прохіндеї, використовували тоді наш час, і тепер використовуєте. Що може підстройщик Вам підказати, скільки Вам...

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Так можна і, і, і...

Пан Володимир: Да, да, не потрібно. Так от, я до Левка звернуся. До добродія Левка, бо я читав його ще тоді, коли він ще, Ви думали, що не читали. Читав я Ваші, і праці, читав я багато чого. І я лучше Вас буду поважати, чего? Бо Ви ставили яке питання перше? Тоже скажіть правду. Ви отстоювали одну ідею, за яку Вас...

ВЕДУЧИЙ: А що саме Ва врізалося в пам'ять від творів пана Левка?

Пан Володимир: Право на самовизначення. І Ви добивалися конституційного права, яке було записане в отій Конституції. Ну, попали Ви на дурака, ну так що?

ВЕДУЧИЙ: Якій Конституції? Там дві Конституції? В якій? Пані Лесі передайте, прошу, мікрофон. А у Вас що?

Пан Володимир: Чи я не правий?

ВЕДУЧИЙ: Секунду.

Пан Володимир: В мене орден і значок. Чому саме Радянський Союз в мене асоціюється з оцими подібними значками, які видавались до всіх знаменних дат. Видавалися активістам праці, переможцям різних змагань. І це було таким, ну, можна сказати, заохоченням людей до більших досягнень.

ВЕДУЧИЙ: Це збирання металобрухту, макулатури?

Пан Володимир: Так. А потім, а потім ці значки, вони пилились десь там у шафах, і колись там відчинялись, і показувались онукам, дітям. Ну, це була своєрідна гордість, мабуть. І, таким чином, радянська влада стимулювала людей. Ну, мабуть, до кращих, більших досягнень.

ВЕДУЧИЙ: Ну, чесно говоря, я Вам скажу, що в мене теж десь пилом припадає медалька "Миллион Родине", там, за зібраний.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Так, давайте вопросы серьезно поставим, потому что это профанация.

ВЕДУЧИЙ: Давайте.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Давайте поставим точки над "i" в том понимании, что седьмого ноября 1917-го года произошла, произошла Великая Октябрьская Социалистическая революция. И был сменен строй. Буржуазный на социалистический. И в этой связи давайте посмотрим на то, что произошло, и как мир к этому относится. В этой связи...

ВЕДУЧИЙ: Так ми ж для цього тут і зібралися, і ми продовжимо дивитися на це після рекламної паузи на "П'ятому каналі". Наша програма триває, і, навіть під час реклами, буржуазної паузи ми говоримо про те, що нам дав Радянський Союз, що корисного можемо забрати звідти в наше сьогодення. І глядачі, глядачів запитуємо про те, що Радянський Союз для вас? Якщо це репресії - перший номер телефону - головуєте. Якщо для вас - Гагарін, це номер другий. А якщо це дефіцит - третій номер телефону. А зараз...

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Так, ну, я продолжу... До рекламы...

ВЕДУЧИЙ: Ви закінчите зараз ту думку, яку почали тоді.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Дело в том, что оценивать события 17-го года нужно точно и политически. И юридически поставить вопрос: что же там произошло, и за что была борьба? И что победило? Победила революция, которая в России, впервые в мире, начала строить социалистическое общество. Общество без эксплуатации человека человеком. Вот эти оппоненты, которые сидят на той стороне, и вот этот молодой человек, который вообще ничего не знает, где-то там начитался каких-то агиток американских, и врет о Советском Союзе. Вот эти все строят сегодня капитализм. Капитализм, капитализм, капитализм, в котором криминалитет, в котором олигархия обворовывает свой народ путем приватизации. Я помню наши дебаты с Яворивским. Он тоже помнит в первом созыве Верховного совета, надеюсь. Я выступал против приватизации. А тогда Владимир Александрович вышел, когда мы валили эти законы о приватизации, вышел, я помню, к микрофону, и говорит: "От, якщо я зробив оцей стілець своїми руками, це є моя власність, чи це приватна власність?". И так далее. То есть, создали систему, которая, вернемся к показателям. Если за 16 лет советской власти в семь раз увеличили объем промышленности...

ВЕДУЧИЙ: Відповідь пана Яворівського, і переходимо на Майдан.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Подождите, подождите... Несправедливо.

ВЕДУЧИЙ: Є правила гри. Є правила гри. Ні, це справедливо, я вважаю.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Володимире, дозвольте, все-таки вислухати, хай люди почують і іншу позицію. З моєї точки зору те, що ми називаємо Великою Жовтневою, і прочее, и прочее, революцією, фактично це навіть не дотягує, Володимире, це навіть не дотягує до Майдану 2004-го року, де, все-таки було до мільйона людей. Це був тихий, не був тихий, міждусобойчик, і з нього можна було б сміятися, якби не такі, Володю, трагічні наслідки його були. Бо, давайте нагадаємо, це і громадянська війна, в яку, в яку втягнули, саме більшовики втягнули. Це перший голодомор і другий голодомор, 27-й і 29-й рік, штучні. Це 33-й рік, і коли Ваша, представник Вашої партії кілька днів тому у Савіка Шустера, я був присутній на цій програмі, доводить Україні, що голоду не було, що це був просто-напросто недорід. І встає Кравчук, колишній секретар, до речі, по ідеології, як зараз оцей ось, значить, наш товариш, товариш, через те, дозвольте, я скажу, я Вас не перебивав... Отож, встає Кравчук, і каже: "Ми, компартія України постали спеціально до Москви комісію, які мали зняти метеорологічні показання. І ні в 31-му, ні в 32-му, ні в 33-му, ні в 34-му році ніякого недороду, ніякої посухи не було. Були дуже урожайні роки. І ця людина піднімається...

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Владимир, я надеюсь, мне дают сказать, возразить...

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Секунду. Парламент визнав про те, що це був геноцид. Володю, ну, ти є говорив, я ж тебе не перебиваю...

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Ну, это же неприлично. Ну, ты же был депутатом Верховного совета СССР.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Будеш говорити, я ж тебе не перебиваю. Я ж слухаю уважно всі ті дурниці, які Ви говорите.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Я же в принципе говорю.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Через те дозвольте. Після цього, вибачайте мені, ця страшна вітчизняна війна, яку сьогодні, як говорять про це факти, про те, що, фактично, вона була спровокована...

ВЕДУЧИЙ: Ми, Володимире, ми рухаємося далі.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Через те, я завершую, через те це справді був собі такий невеличкий, значить... Фактично, жодної жертви не було. і був, із пап'є-маше там стріляла "Аврора", і на цьому все. Але, наслідки для української нації, для українського народу, я дивуюся, як цей народ вижив, і що він є, і що він проголосив свою незалежну державу. Все. Крапка.

ВЕДУЧИЙ: Три крапки.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Ви знаєте, пане Володимире, я хоті в би тут обратить внимание на такую вещь. Вы представляете интеллигенцию Украины. Неужели Вас не коробит вот это невежество, вот это патологическое незнание, извращение фактов, которую демонстрируют Ваши коллеги. Я же надеюсь, что Вы, все-таки, интеллигент Украины. И так вести, и так вещать на нормального телезрителя нельзя. Нем более, ну, это вообще, несопоставимые вещи сравнивать Помаранчевый майдан 2004-го года, чем отличается, Вы же прекрасно знаете, что путчи отличаются сменой команды одной на другую. Революция меняет полностью социально-экономический уклад. И Великая Октябрьская Социалистическая революция для нашей страны для нашей страны, прежде всего, была для пролетариата, социалистической, потому что он боролся за социалистическое производство, крестьянской буржуазной демократической революции, потому что боролись против остатка феодализма, помещичьего землевладения. Национально-освободительной и демократической.

ВЕДУЧИЙ: Як добре, що в нас... Добре. Зрозуміло. Зрозуміло.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: И демократической, четыре этапа. Не говоря о мировом значении.

ВЕДУЧИЙ: Добре, що в нас на програмі "Майдан" є природній третейський суддя. Це люди. І зараз передаємо слово Яні Конотоп, Хрещатик у Києві, слухаємо думки звідти.

Яна Конотоп, журналіст: Вітаємо, глядачі "П'ятого каналу", вітаємо всіх присутніх в студії. Вже готові висловитися певна кількість наших співгромадян, які зібралися сьогодні тут, на Хрещатику. Одразу надаємо слово пану Василю. Правильно? Пане Василь, доброго вечора. Отже, дискусія в студії про те, чим був Радянський Союз. Так чи інакше, це частина історії, проте і сьогодні є політичні сили, які кажуть, що це був найкращий, що це були найкращі часи для людини, і для громадянина. Як вважаєте Ви, порівнюючи сьогоднішню ситуацію і часи Радянського Союзу?

Пан Василь: Ну, часи Радянського Союзу - це було саме лучше время. Що люди просипалися, йшли на роботу, работали и не думали о завтрашнем дне. Всегда был, было что-то вспомнить хорошее. Молодежь воспитывалась, были разные пионер-лагеря, сейчас, посмотрите, ни одного пионер-лагеря нету. Все багатії повикупали эти пионер-лагеря.

Яна Конотоп, журналіст: Коли розповідають про тоталітарну, про тоталітарний бік тих часів, що Ви відчуваєте в цей момент. Тобто, мільйони репресованих, люди, які в концтаборах більшу частину життя свого провели. При чому, іноді зовсім, ну, буквально, дрібних, скажімо так, речей. Як Ви до цього ставитесь, до цієї частини Радянського Союзу?

Пан Василь: Ну, наверное же, был, были случаи, за что люди попадали...

Яна Конотоп, журналіст: "За три колоски", як показує історія. Іноді бувало.

Пан Василь: Ну, за колоски я не знаю. Я знаю то, я не думаю, что давали, там, сильно большие сроки. Но если человек совершил преступление, даже в наше время его наказывают законом, определяет суд, и дает, человек отбывает наказание.

Яна Конотоп, журналіст: Зрозуміло. Як би Ви відповіли на питання нашої сьогоднішньої програми: Радянський Союз для Вас, в першу чергу - це репресії, це Гагарін, як символ прогресу, чи це дефіцит? Тобто, порожні полиці, і постійний пошук продуктів харчування?

Пан Василь: Я хочу сказать, что дефицитов никаких продуктов харчування не было. Я был маленький, взрослым. Все было в магазине. Какой толк, что сейчас понастраивали магазины, сейчас в магазинах могут только скупиться багатії. Не все люди могут скупиться в магазине. Потому что не у каждого человека есть деньги.

Яна Конотоп, журналіст: Дякую за Вашу думку. Наступний наш співрозмовник - пан Ігор. Будь ласка, як би Ви оцінили, порівняльну характеристику яку б дали цим часам і сьогоднішнім?

Пан Ігор: Ну, сейчас нас сильно запугивают, что так, вот так послушать господ и товарищей, вот, господ, скорее в студии, что так все нам плохо жилось, одни были репрессии, и тому подобное. Ну, вот, во-первых, репрессии были только в двух случаях - это во время Второй мировой войны, когда сажали, вот, преступников и всяких провокаторов. И на годы ежовщины основной припал этот... Ну, за голодомор - это так слишком преувеличивают, потому что нынешний голодомор, то, что за 16 лет семь миллионов умерло в мирное время, без войны, без всяких этих. И плюс еще семь миллионов выехало. И если, я хочу задать вопрос, как раз, в студии. Смотрите. Вы говорите, так все, вот, тогда, как бы, ностальгия была, и ностальгия, вот, скорее за тем, за молодостью, это. Я хочу спросить: если в нынешнее время молодежи через, буквально, 40-50 лет будет за что вспомнить, хорошее, за нынешнее время, когда сейчас безработица, когда в институт поступаешь - надо будет за деньги, потому что так не поступишь. Потому что если на работу надо устроиться, или стаж. И замкнутый круг получается. Хотя в то время, даже если ты заканчивал на стипендию институт, ты мог устроиться на работу, и через 10-12 лет, вот, хотя бы мои родители, могли получить квартиру, и спокойно уже накопить денег для будущего поколения, чтобы дать им толчок. Сейчас какой разве толчок можно дать, если нету работы, и квартиру купить, фактически, невозможно.

Яна Конотоп, журналіст: Дякую, я попрошу запам'ятати питання, і ще до Вас буде два аспекти. Як Ви вважаєте, коли було більше поваги до громадянина з боку держави? В часи радянських часів, чи сьогодні? І, як Ви вважаєте, коли люди більше пишалися своєю країною? Вони пишалися Радянським Союзом, чи сьогоднішньою незалежною Україною?

Пан Ігор: Ну, хочу сказать так. Вот, в советское время, говорят, были репрессии, не было демократии. А если вы знаете, диссидента Зиновьева, великого так, я считаю, и философа, и историка. Он сказал так, что, который пытался, готовил путч против Сталина, попытка его убийства, он сказал так, проживший за границей, говорит так: "В Советском Союзе была демократия в коллективах". Обычный рабочий мог спокойно сказать, написать, пожалуйста, в ЦК, написать письмо, и любого бы человека сняли бы с должности руководителя, если бы он обижал этого рабочего. Сейчас, если, а сейчас демократия слова. Но, что это слово даст, если ты придешь, своему начальнику скажешь: "Я, вот, недоволен этим, и хочу, чтобы...".

Яна Конотоп, журналіст: Я зрозуміла. Ідея зрозуміла. Дуже-дуже дякую за відповіді. Наступна співрозмовниця наша - пані Олена. Тут вона. Будь ласка, пані Олена. Ваша думка щодо порівняльної характеристики тих часів, і сьогоднішніх. Де б Ви почувалися безпечніше, де більш захищеною, і якою країною Ви б пишалися більше?

Пані Олена: Конечно же, мой ответ однозначен. Это в Советском Союзе. Я объясню. Сегодня все в нашей студии почему-то сравнивают, то, честно говоря, было смешно смотреть на молодого человека, который вспоминает лишь банку с морской капустой. Сегодня я хочу напомнить о том, и это для меня воспоминание, когда мои родители приехали из села в город. Получили рабочее место. Получили бесплатное жилье, в котором мы и до сих пор проживаем с моей семьей. Сегодня я, как молодой человек, прихожу на работу, мне либо платят официально 400 гривен. Все остальное в конверте. Либо, где официально - это очень маленькие заработки. Сегодня я не могу получить бесплатно квартиру, и даже в кредит я не могу получить квартиру, поскольку кредиты не выдают, если у тебя низкий официальный заработок.

Яна Конотоп, журналіст: А якщо згадати часи, радянські часи, коли, говорити, а іноді навіть і думати дозволялося далеко не все, а те, що було сказано, і тим більше зроблено проти, скажімо так, ідеологічних настанов держави, дуже серьезно каралося, іноді калічилися долі. Як з цього приводу?

Пані Олена: По этому поводу я могу сказать, что развал Советского Союза произошел лишь 16 лет назад, в котором жили, живут мои родители, мои бабушка и дедушка. Никогда от них я таких слов не слышала. Была демократия. И если сегодня Президент Ющенко заявляет, что у нас есть демократия. Но, при этом заявляя и издавая указы, что нельзя говорить о голодоморе вслух, и за это будет наказываться, я считаю, что это не демократия.

Яна Конотоп, журналіст: Заперечувати, він каже: заперечувати голодомор.

Пані Олена: Заперечувати.

Яна Конотоп, журналіст: Дякую. Дякую за Вашу думку. І ще один пан Ігор. Будь ласка, пане Ігор, Вам також можливість висловитися.

Пан Ігор: Добрый вечер. Хочу всех поздравить с наступающим праздником Великой Октябрьской революции.

Яна Конотоп, журналіст: Чому Ви вважаєте, що це - свято?

Пан Ігор: Потому что это власть впервые за всю историю человечества ликвидировала капитализм и дала власть рабочим и крестьянам. Возможность представлять в советах...

Яна Конотоп, журналіст: А що це дало звичайним громадянам, тобто, пересічним, ну, приміром, представлено у радах, звичайний пролетаріат. Що це давало громадянам?

Пан Ігор: Это давало гражданам быть уверенным в своем будущем. Они знали, что, если человек идет с их завода, что он будет защищать интересы завода. Которое при нынешнем обществе никак не производится.

Яна Конотоп, журналіст: Дякую дуже. Отакі думки маємо на даний момент. Обов'язково продовжуємо слідкувати за дискусією. І, звісно, готуємося висловитися у наступних включеннях.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, Яно. Дякую всім тим людям, які готуються, вже, там, нарізають собі на "Олів'є" святковий стіл до ювілею. Але, сам, саме по собі виникає питання. Якщо так було добре, потім, через якісь чинники це зникло, все було в порядку. І квартири, і... Люди лишилися ті ж самі. А ми отримали і рекет, і рейдерство зараз, і красти почали тотально. І той афоризм про те, що "С работы не вынес, украл у семьи", він зараз у нас живе і процвітає. Давайте так, почнемо з вас.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Я одразу хотів би сказати... Ні, ні, ні, ні, Ви вже говорили. Почекайте, по кругу. От, моє слово зараз.

ВЕДУЧИЙ: Зараз за годинниковою стрілкою всі будемо висловлюватись.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: А потім пан Лук'яненко скаже. Бо він теж збирається давно сказати.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: А Вы что, ведущим подрабатываете, или консультантом у ведущего?

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: А що робити? Перш за все треба сказати, що система не зникла сама по собі, от, вона перетворилася. Система - це страшна система, жорстока система, вона трохи лібералізувалася. Але все ж таки люди залишились ті самі. І, очевидно, що ті порядки, які були тоді, а це суцільна корупція, яка була притаманна Советскому Союзу, от. Всі, хто тоді жив, пам'ятають, що все, що можна було десь корисно дістати, можна дістати було тільки по блату. Так от...

ВЕДУЧИЙ: Або за пляшку.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Або за пляшку. Пляшку, було, всеобщий, загальний еквівалент був, гроші нічого не були варті, бо за них іноді було і пляшку не купиш. А у багатьох регіонах того Советского Союзу взагалі ніколи пляшку ту не купиш, от. І пили тормозну жидкость і все таке інше, от. Так от, в той системі, от, всі недоліки тієї системи перейшли сюди, от, перетворившись на сучасну корупцію, бо правлячий клас-то залишився той самий. Фактично, піднімали питання, хто займався приватизацією в 90-х роках. Та приймали закони по приватизації і цю модель розвитку приватизаційну і всього приймали саме та група 239, насправді їх було значно більше. Це ж були ті ж самі комуністи. Тому коли ми говоримо про цю систему, ми не повинні... Всі ми здобули дещо, ми здобули незалежність державі, ми здобули свободу слова, ми здобули певні елементи ринкової, ринкові в економіці, але всі недоліки, які були звідти, ми в основному перетащили, бо дійсно залишились ті самі люди. І от я би хотів сказати пану Марченку, що він би, кому б я не радив святкувати Велику Жовтневу революцію, то це йому. Якби він жив в 17 році, то вже у 18 році, разом з пані Вітренко, вас би розстріляли ті ж комуністи. Як вони розстріляли не прогресивних соціалістів, а соціалістів-революціонерів. І більше чим... І доля нинішніх комуністів, які сидять тут, якби вони жили тоді, вони б теж навряд чи пережили б 37 рік. Так що не радійте, будь ласка. Не ріжте ковбасу на салат.

ВЕДУЧИЙ: Пане Володимире відреагував на цей закид, закид про машину часу.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: У меня просьба такая. Я не просто, скажем, на реплику, и отвечая на эту реплику, потеряю слово. Я все-таки хочу серьезные вещи сказать. В этой связи пусть Левко скажет, а я все-таки скажу серьезные вещи.

ВЕДУЧИЙ: Гаразд, прошу.

Левко Лук'яненко: Значить, я хотів би сказати таке, ну, перше, і тим людям, які там на Майдані, якщо в Радянському Союзі так було добре, то чому він так просто розвалився? То ж виявилося, що його нікому захищати. То що в ньому було тоді добре? А тепер відносно повернемося до трошки ранішого періоду. У лютому місяці відбулася в Ленінграді, або Петрограді революція. То була буржуазно-демократична революція. Вона проголосила свободу і Росія стала демократичною. Через дев'ять місяців у жовтні відбувся більшовицький переворот. І цей більшовицький переворот почався із чого? Із встановлення диктатури. Був ухвалений "Декрет про печать", який становив цензуру, був ухвалений "Декрет про червоний терор". Який к почався 4 вересня 18 року, то не закінчувався ніколи. Почала встановлюватися жорстока однопартійна диктатура, кривава диктатура. Вони, більшовики, розв'язали війну громадянську і душили все, що тільки було їм не подобалося. Більше того, я скажу, що ви, як і багато там хто, є результат російської, результат імперської русифікаторської політики. Та ж подивіться навколо на Україну. Ми, після тих 70 років радянської влади Україна зрусифікована втратила свої звичаї, традиції і так далі. Чому? Та тому що винищена вся інтелігенція, тому що 21-23 рік організували голодомор і в результаті до двох мільйонів замордували голодом. Після того почалося знищення...

ВЕДУЧИЙ: Пане Левко, за всієї поваги, але ми змушені трошки Вас перервати, треба перейти на буржуазну рекламу. Володимир Марченко буде наступний, перший, вірніше, після рекламної паузи. Даруйте (реклама). Отже продовжуємо на Майдані хизуватися радянськими здобутками, а також дуже сумно іноді буває від тих реплік, які один одному говорять наші гості. Як я обіцяв, після реклами першим слово має "БСПУ" Володимир Марченко, прошу.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Я все-таки хочу вернуть дискуссию к серьезным проблемам. Вот мои оппоненты, сегодня базовый вопрос: капитализм или социализм для Украины подменяют понятиями, при чем, искривляя историю. Я хочу обратить внимание, что в 1992 году в Рио-де-Жанейро собрались руководители практически всех стран мира, и выводом этих руководителей, официальный вывод, что капитализм есть тупик человечеству, как и казарменный социализм. Левко Лук'яненко задал вопрос очень серьезный, теоретический, прогрессивные социалисты дали на него ответ. Почему развалился Союз Советский, почему социалистическая система та потерпела поражение? Мы дали. Потому что там была оппортунистическая ветвь. Не социализм потерпел поражение. Теперь вернемся к революции 17 года. Ведь лозунги "Мир - народам, землю - крестьянам, фабрики - рабочим, власть - советам рабочих, крестьянских и солдатских депутатов". Тогда советы исказили в 36 году и так далее, но я хочу все-таки вернуться к показателям, потому что изуродывают все, что было в Советском Союзе. Ведь, смотрите, Украина в составе Советского Союза стала учредителем Организации Объединенных Наций - раз. Украина, как и весь Советский Союз, превратились в индустриально-аграрное государство. Ведь если посмотреть даже 90 год - в экспорте Украины было 41 процент машиностроения, 17 процентов легкой промышленности. Жизнь, прожиточный минимум был в два раза заработной платы и минимальная пенсия были в два раза прожиточного минимума.

ВЕДУЧИЙ: Рухаємось далі, пане Володимире.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Сейчас, я о себе скажу. Я из рабочей семьи поступил в Харьковский институт радиоэлектроники без взяток. Я закончил Харьковский институт, как молодой специалист, меня направили в Сумы на завод. Получил гарантированно работу, получил заработную плату, получил общежитие, потом получил квартиру, не будучи коммунистом я стал руководителем подразделения, я стал депутатом, был избран трижды в округе.

ВЕДУЧИЙ: Вам є чим пишатися, пане Володимире, Вам є чим пишатися.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Есть чим пишатись. Как люди жили: не было безработицы, была бесплатная медицина, было бесплатное обучение. И в заключение...

ВЕДУЧИЙ: Я теж своєю головою поступив до університету.

Волоимир Марченко Павел, правильно...

ВЕДУЧИЙ: Але я займав три черги за цукром, хлеб в одни руки больше не давать...

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Правильно, так, ну, давайте, не надо перебивать. Я сейчас...

ВЕДУЧИЙ: Я це все пригадую, так теж було.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Скажу важный момент о сегодня. Так вот сегодня с 90 года падение валового продукта - 66 процентов от 90 года, то есть, роста нет. Вот, 17 лет эти капитализаторы грабят страну, продают имущество, грабят народ, вывозят капитал за рубеж - люди нормально не живут. Безработица...

ВЕДУЧИЙ: Пане Володимире, ці капіталізатори не в 91 році народилися.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Не перебивайте. 100 тысяч, 100 тысяч, 100 тысяч бездомных детей, бомжи, безработные, операцию не сделаешь - неси взятки, в суде невозможно правды добиться ы вся их работа направлена только для того, чтобы увеличить богатство олигархии. Ахметовы, Коломойские, Пинчуки, значит, Живаги, и так далее. И последнее - говорят о том, что в Украине свобода сейчас есть? Свобода слово, права человека и судебная какая-то зашита - нет ничего. Свобода слова...

ВЕДУЧИЙ: Так, давайте рухатися далі.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Давайте все-таки оставляти якісь...

ВЕДУЧИЙ: Так. Прошу, пане Олександре.

Олександр Палій: Я хочу сказати з приводу власне кажучи оцих зауважень, які пролунали. Тут принципово неправильно поставлене питання: чи між сьогоднішнім ми обираємо, чи ми обираємо між Радянським Союзом. Треба розуміти, що...

ВЕДУЧИЙ: Від початку ми говорили про те, що корисного ми маємо взяти звідти перенести сюди.

Олександр Палій: Так-так, але, власне кажучи...

ВЕДУЧИЙ: Якщо ви забули.

Олександр Палій: Дискусія відійшла не в той бік...

ВЕДУЧИЙ: А що не того ми перейняли.

Олександр Палій: А дискусія відійшла неправильно, оскільки люди з одного рабства, із рабства комуністичного, в якого вони отримали баланду, отримували якісь злидні-копійки за свою рабську по суті працю, і вони цим пишаються. Вони не знали іншого життя, вони не знали вільного життя, як живуть люди у вільних країнах. І вони перейшли в інше рабство, в інше, тепер капіталістичне, як тут було сказано, рабство, і створене тими ж самими комуністами. От ви подивіться, хто серед банкірів, серед керівників підприємств - там самі комуністи, там ніде, комуністи, або комсомольский актив. Це, власне кажучи, ті ж самі люди...

ВЕДУЧИЙ: Красные директора, так?

Олександр Палій: Абсолютно чітко. Це політична еліта, яка була тоді, комуністична, перетягла з одного рабства народ в інше рабство, в яке, в якому воно його так само визискує. І тут ми не маємо порівнювати сьогоднішній стан - це не ідеал. Це треба розуміти дуже чітко. І люди ті на площі мають розуміти, що є, є такі моделі, де люди живуть достойно, де люди живуть гідно, де люди живуть в свободі, а не як Івани, не помнящие родства, не пам'ятають цих всіх репресій. І це треба, власне кажучи, підкреслювати тут людям і конкретно пояснювати.

ВЕДУЧИЙ: Зараз ми обов'язково до людей перейдемо, але буквально стисло Ваша думка, від комуністів.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Вы знаете, я хотел бы обратиться к Левку Лукьяненку, потому что в отличии своего соседа молодого, он действительно хорошо учился, Левко и...

Левко Лук'яненко: Был пропагандистом, коммунистом-пропагандистом.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Да. И действительно, действительно имеет достаточный жизненный опыт, поэтому я...

ВЕДУЧИЙ: Так, хтось один говорить. Так що давайте там вік, поки ти молодий - ти ніколи при владі не був...

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Соглашаюсь с тем, что сказал Владимир Марченко и не повторяюсь.

ВЕДУЧИЙ: А коли вже старий - то вже нікому не потрібен.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Я обращаюсь к Вам, Левко, как к бывшему все-таки лектору Коммпартийного Комитета. Ведь Вы же прекрасно знаете, что февральская революция действительно освободила всех от царизма, провозгласила прекрасные лозунги - "Мир, равенство и братство", дала возможность развиваться национально-освободительным движениям, в частности на Украине появление той же Центральной Ради - это все благодаря февралю. Но кроме разговоров дело не пошло. И Вы же тоже прекрасно об этом знаете. И когда Октябрьская революция...

ВЕДУЧИЙ: У нас не історична лекція, панове.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Решила все те вопросы, которые стояли на повестке дня, при чем, малой кровной, абсолютно-абсолютно. Но, если мы не будем сейчас каждый человек этой... Жизнь...

ВЕДУЧИЙ: Ну, громадянська війна - це не рахується.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: 48 громадян... Мы говорим о революции, поэтому и обращаюсь к Левку Лук'яненко. Я обращаю ваше внимание...

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Ми прийшли слухати короткий курс "ТКТБ", чи я не розумію, чого ми зібралися.

ВЕДУЧИЙ: Давайте краще перейдемо на Майдан.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Что отменены были...

ВЕДУЧИЙ: На Майдан у Києві...

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Суды...

ВЕДУЧИЙ: Пане Георгію...

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Приговаривающие к смертной казне. Честное слово, всех контрреволюционеров там...

ВЕДУЧИЙ: Слово Яні Конотоп і її співбесідникам. Отже...

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Временное правительство, учредительные собрания куда ушли?..

ВЕДУЧИЙ: Пане Георгію.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: На красный террор.

ВЕДУЧИЙ: Дивіться, на Майдані, дивіться, люди хочуть Вам щось сказати... Передай будь ласка, що це...

Яна Конотоп, журналіст: А ми повертаємося на Хрещатик. Одразу звертаюся до наших наступних бажаючих висловитися. Пані Надія вже також сформувала свою думку, виходячи з дискусії, яку ми спостерігаємо зі студії. Отже, будь ласка, Ваші висновки. Кажуть, що цей перехідний період, який ми зараз маємо, саме з цим пов'язана величезна кількість, скажімо так, неправильних з точки зору громадянина речей. Що було краще, залишати в Радянському Союзі, де, як казали попередні наші співрозмовники, все було значно краще, чи знаходитись зараз у такому перехідному періоді, сподіваючись на краще?

Пані Надія: Конечно, я считаю, что жилось раньше, в Советском Союзе, намного лучше, чем сейчас. Хотя я родилась в 85 году, я мало что помню из советской власти, но все же я считаю себя гражданином Советского Союза. И я помню, как мой брат старший, он намного старше меня, как он берег свой галстук красный, как он его каждый день стирал, как он его гладил. И молодой человек говорил в студии, что галстуки завязывали на собак, и так далее. Не было такого, и если и были такие дети, это, надо было гнать таких в шею. И тоже он же говорит, что сейчас кто у нас банкиры и занимают высокие должности, чиновники и так далее - коммунисты, говорит, и комсомольцы. Настоящие коммунисты сейчас находятся в "Коммунистической партии Украины", а это люди были, которые были просто носителями партийных билетов. И когда они сейчас сидят и дискутируют о том, что было хорошо или плохо, пусть они выйдут на улицу и спросят народ, что он хочет.

Яна Конотоп, журналіст: От, якщо можна, ще одне питання до Вас. Одним з, однією з яскравих ознак Радянського Союзу був залізний, залізна завіса. Тобто ми не знали, тобто, громадяни Радянського Союзу в переважній своїй більшості просто не знали, як люди живуть в інших країнах. Як з цього приводу? Причому їм старанно не давали знати, як насправді можуть люди жити. Що Ви вважаєте з цього приводу?

Пані Надія: Ну, что я могу сказать. Сейчас открыли все эти железные занавески, да, сейчас народ видит, как живут в Америке, как живут во Франции. Нас тянут в Евросоюз и так далее. Но они живут по каким меркам? Какие у них зарплаты и какие у них цены, допустим, на коммунальные услуги. У них это все сопоставлено.

Яна Конотоп, журналіст: Сьогоднішні деякі представники політичних сил саме до цього і прагнуть, тобто кажуть, що "Цей період ми як раз використовуємо для того, щоб наблизитись до європейських стандартів".

Пані Надія: Ну, мы не сможем, экономика Украины не сможет вытянуть эти европейские стандарты, мы будем покупать газ, нефть и так далее, всё по европейским ценам. Мы сейчас уже, когда немного поссорились с Россией, это уже бьёт по экономике, а если мы будем вообще по максимуму платить, как в Евросоюзе, да мы.

Яна Конотоп, журналіст: Тобто, не вірите в європейське майбутнє. Дякую. Наступний співрозмовник, пан Олександр. Будь ласка, як вважаєте Ви?

Пан Олександр: Добрий день. Ну, я вірю в європейське майбутнє. Ну, я вот что хочу сказать, что я прожил при советском союзе большую часть своей жизни. Я хочу сказать, что я от отца своего слышал очень много плохого о голодоморе, очень много плохого о сталинских репрессиях, когда не было абсолютно никакой свободы. И голодомор, когда еле мои родители ворон на улице и пухли люди от голода. Но теперь вот что я вижу. То же самое, прошли опять же эти коммунисты, там Кравчук, Кучма. И сейчас, к сожалению, Ющенко в эту сторону тоже клонится и что происходит. Забрали у людей всё, что было заработано их родителями, их дедами. На сегодняшний день, конечно, при Советском Союзе было прекрасное образование. Я закончил политехнический институт. Инженер электроник. И никогда в жизни такого бы, как на Крещатике сейчас мер устроил вот эти рекламы и застройку Крещатика и уничтожение парков. При Советском Союзе этого ничего бы не было. И вот это духовное падение молодёжи, которое сейчас наблюдается, это тоже ужасный здобуток вот этих коммунистов приспособленцов, которые перелезли в это настоящее время, и здесь нас продолжают давить и уничтожать население этой Украины.

Яна Конотоп, журналіст: Що б категорично відкинули з Радянського минулого.

Пан Олександр: С Советского прошлого я бы откинул обязательно Сталинские репрессии, это было ужасно, когда человек не знал, с кем он разговаривает и куда его поведут через два часа после этого разговора. Все говорили о погоде и так далее. И я прекрасно знал, что если я не буду коммунистом, то мне не видать никаких чинов. Но я тогда не пошёл в коммунисты, потому что я хотел быть свободным человеком. А многие мои знакомые и друзья, они шли в коммунисты. То есть, вот это приспособленчество. Вот тогда были коммунисты такие приспособленцы. К сожалению, вот они и захватили эту власть, которую дал народ в период теперешний.

Яна Конотоп, журналіст: Дякую дуже. Попрошу відреагувати зокрема на цю репліку, пан Ростислав наступний готовий висловитись, будь ласка, ваші міркування щодо сьогоднішньої теми?

Пан Ростислав: Бачити, міркування такі. Я би хотів сьогодні звернути увагу, що немає мови, немає нації. І скільки сьогодні виступаючих і чомусь всі розмовляють в нас на російській мові. Давайте подивимось на ситуацію таку, що Радянська влада знищила нашу українську мову. І наголошую на тому, що немає мови - немає нації. Про що ми можемо жаліти, про що ми можемо плакати. Глупо, дико дивитись просто, як комуністи, ще десь вони стараються виборотись, розумієте. І плакати за якоюсь радянською тою державою.

Яна Конотоп, журналіст: Від імені тих людей, які, можливо, були б Вашими опонентами, вони б сказали, що в першу чергу добробут, в першу чергу впевненість, стабільність, а потім вже можна подумати про культуру. Що б Ви відповіли їм?

Пан Ростислав: Відповім так. Культура, а потім добробут. Бо без культури не буде добробуту.

Яна Конотоп, журналіст: Як Ви вважаєте, хто більше, хто краще би впорався з ідеєю створення української нації наново, Радянський Союз з його методами, його ідеологією, чи сьогоднішня незалежна Україна на 17-тому році?

Пан Ростислав: Тільки сьогоднішня незалежна Україна. Який може бути Радянський Союз.

Яна Конотоп, журналіст: Наскільки їй це вдається?

Пан Ростислав: Вдається. Ми, Слава Богу, бачимо, що потихесеньку вдається.

Яна Конотоп, журналіст: Дякую дуже за Вашу думку. І ще один співрозмовник, пан Борис, будь ласка, що вважаєте Ви виходячи з сьогоднішньої дискусії і із висловлених думок? Як би Ви відповіли на питання головне, напевно, сьогоднішньої програми, Радянський Союз для Вас, особисто для Вас, це репресії, це Гагарін як символ прогресу, чи це дефіцит, як символ.

Пан Борис: Розвивалась техніка, прогрес був, був Гагарін. Але я хотів би комуністам сказати. Їхні злочини жахливі по своїй величині і масштабах. Вони начались ще як, ну, прийшли до влади и репресії почалися. Соловецькі табори, і не кінчались вони буквально і по сей день ще.

Яна Конотоп, журналіст: Сьогодні вбивства комуністами здійснюються?

Пан Борис: Воно постійно. Ну, влада в нас тоже. В нас зараз влада тоже.

Яна Конотоп, журналіст: Як би Ви оцінили, точніше, як би Ви поставились до сьогоднішнього періоду, який багато хто називає перехідним, тобто ми рухаємось вперед, але це сопряжено, як-то кажуть, с багатьма незручностями для громадянина?

Пан Борис: Справа в тому, що в нас при владі залишились ті самі кадри. Нових людей не допускають до влади. Візьміть гоніння Тимошенко. На неї ж прямо, з усіх сторін війну проти неї відкрили.

Яна Конотоп, журналіст: Зрозуміло, тобто, нових людей не допускають до влади, номенклатура залишилась і в цьому проблема.

Пан Борис: Порядка немає. В Росії націоналісти, так. А в нас тоже надо так сказать, що вороги України, української мови, їм не місце на Україні.

Яна Конотоп, журналіст: Дякую за вашу думку, наступне наше включення підсумує сьогоднішню дискусію, а поки що хочемо побачити реакцію на вище сказане.

ВЕДУЧИЙ: Теж буде цікаво побачити від наших гостей реакцію і слово пану Яворівському.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Я, по-перше, хотів би заспокоїти глядачів "П'ятого каналу", щоб вони не подумали, що та молодь, яка сьогодні виступала, що так думає вся Україна. Ми взагалі, Павле, тут так говоримо, ніби не було виборів. Щойно закінчились вибори, народ все розставив на свої місця, комуністи, які так думають чи не так думають, набрали своїх п'ять відсотків. Тобто, от це той сегмент, який сьогодні є в Україні. Там є і ностальгіки, називаймо їх так. Є люди, які, може, і вірять у ці ідеали. Є Володимир, який пролетів на виборах із своїми думками і своєю позицією. Це реальність, від якої ми нікуди не дінемось. Але я хотів би наголосити і хотів би, щоб ми трошки вийшли із короткого курсу історії ВКПб, на якій тут нас перевіряють, хто його вчив, чи не вчив.

ВЕДУЧИЙ: Так виходьте, Вас витягуєш звідти.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Але я хотів би сказати інше. Може найбільший злочин цієї системи, скажімо, для мене, для Володимира Яворівського, - це те, що ми пожинаємо сьогодні результати цього злочину у тому, що вбита людська свобода, вбита самостійність людини. Я хочу нагадати. Від тих самих колгоспів. Володя тут нам розповідає казки, як люди жили. За палички люди працювали. Мої батьки не мали, трудодня навіть не записували і отримували по 50-60 кілограмів зерна, це було життя, це реальність є. Я це веду до того, що людина була поставлена в таку ситуацію, от Володимир каже, да, ну, він же, звичайно, це він не в тих часах страшних, це вже був, так би мовити, навіть постсоціалізм, про який він говорить, там вже він і посаду мав і тому подібне. Хоч я не заперечую того, що він сказав. Але людина, ти ішов на завод чи не на завод. Ти мусив стояти в черзі, так, тобі давали цю квартиру. Але ти мусив вистояти і бути чемним. Бо якщо тим був не такий, або виступив проти начальства, ти вже цю квартиру не отримуєш.

ВЕДУЧИЙ: Елемент кріпацтва, так.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Павле, да. Я завершую. Подивіться, чому так швидко, здобувши незалежність, так швидко, оперативно, буквально реактивно вписались в світову цивілізацію, підвищили рівень життя прибалти. Тому що комуністи прийшли до них тільки в 40-вих роках, і вони не забули ще Ульманіса, латиші, і тому подібне. Ви подивіться, як швидко піднялась Польща, через те, що по них так цей каток комуністичний не пройшовся. В них були польські комуністи і поляки розмовляли своєю рідною мовою. А в нас винищено до пня все. Цей страшний каток, який прокотився по український нації, ми сьогодні пожинаємо і цю несамостійність, і це чекання, що хтось прийде і щось дасть. Цього вже не знають ні поляки, ні чехи.

ВЕДУЧИЙ: Пане Володимире, ми почули від жіночки на Майдані про те, що приїхали із села, батьки влаштувались в місті на роботу, отримали квартиру в якій зараз ця жіночка і мешкає разом зі своєю сім'єю. Давайте подивимось на конкретику, те, що перенеслось сюди. Наприклад, інститут прописки. Чи є це елементом.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: До речі, Павле, я забув одну деталь. Тут молодь говорила про залізну завісу. Так давайте собі уявимо, як би не було цієї залізної завіси, скільки, до речі, мені гірко від того, що сьогодні п'ять-шість мільйонів українців виїхали і заробляють там. Я ще раз кажу, не подумайте, що я це підтримую і стверджую. Але якби був вільний виїзд, Левко, мабуть Ви це точно знаєте, якби був вільний виїзд в 33 році, я не знаю, хто б залишився тут в Україні. Мабуть, все-таки люди би виїхали туди на заробітки. Це був концтабір.

ВЕДУЧИЙ: У наступній частині нашої розмови після рекламної паузи ми спробуємо поставити разом, усім гуртом, акценти саме на гуманітарних позиціях того, що було і те, що маємо. Зараз реклама. Отже будемо потихеньку підбивати підсумки нашої розмови, а глядачів ми запитуємо про те, що для вас Радянський Союз. Репресії, Гагарін, або дефіцит. І давайте як ми і говорили перед рекламною паузою, про гуманітарні акценти. Ну, для початку те, що ми не встигли проговорити. Прописка.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Да. Для початку давайте на один гуманітарний аспект такий звернемо увагу, як національний аспект. Ну, перш за все революція, переворот 17-того року, жовтневий в Петрограді, це ж не українське явище. Це настільки далеке від України, це настільки не притаманно українцям, українському менталітету, український культури. Це якби зараз, от якби в 2007 році відбувся би переворот талібанів, скажімо, ну, от впала би влада в Росії, скажімо, і в Казані ввели би великий халіфат і от ці би таліби прийшли до нас в Україну, вони там свій шаріат, там, закони, все. 90 років пройшло і ми починаємо обговорювати, що було позитивного і що було негативного. Люди добрі, немає нічого позитивного від окупації. Це була окупація ворожого антилюдського найстрашнішого режиму. Було до того 200 років російської окупації, але було 70 років страшної окупації. Це по-перше. Тепер щодо того, прописка, військовий комплекс, освіта і все таке інше. Зрозумійте, все це були елементи тоталітарного режиму. І військово-промисловий комплекс створювався для того, щоб захопити інші країни, і прописка створювалась для того, щоб утримувати людей.

ВЕДУЧИЙ: Щоб закріпити цих на цій країні, так?

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: І кордони були на замку. І недаремно війська були прикордонні в складі КДБ. Для чого. Для того, щоб утримувати людей. Вони не бігли з України, вони не бігли з того Радянського Союзу, не для того, щоб хтось сюди забігав. Не так, як зараз ловлять емігрантів транзитів через Україну, а емігрантів з Україні. Військова, кажуть, впала, 67 відсотків від того, що було. Да Слава Богу. Бо що робив той Советский Союз, поля не засіяні, але є продукція в магазині. Тоді були поля засіяні, а продуктів не було. Засіяти могли. Прибрати нездатні були. Виробляли якусь продукцію, але її ніхто не бачив. 17 відсотків в експорті була легка промисловість. Ну той що. Людям носити не було чого. Всі ганялись за імпортом. Причому за найдешевішим імпортом. За всякими, там, ну, копійочними, центовими. Там, колготки якісь, там, ще якась, краватки і так далі.

ВЕДУЧИЙ: Болгарія, Румунія.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Да. Тобто, це було з-за кордону привезти пляшку "Кока-коли", це було свято для цілої сім'ї і цілого двору. Батько привіз дитині, а дитина пішла відкрила і всі спробували цю "Кока-колу" нарешті в житті.

ВЕДУЧИЙ: І джинси також.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Ось у чому проблема. Да. Більше того, освіта. От ми кажемо, що радянська освіта була гарна. Але ж дипломи ніде не приймались, вони не були конвертовані. Ніде у світі цих спеціалістів ніхто не визнавав. Ось у чому вся проблема. Тому коли ми говоримо про якісь здобутки, то треба відділяти саму цю пропаганду від того, що. Скажімо, згадали ми Гагаріна. Що таке було політ людини в космос для того ж Радянського Союзу. Це шматок військової програми. Чисто випадково вирішили запустити и Хрущов це почув, це саме згадують учасники тих програм. Це була ракетна програма нанесення удару по Сполученим Штатам.

ВЕДУЧИЙ: Я зі спогадів батьків знаю, що люди обіймались і цілувались на вулиці.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»:. Вирішили використати те для пропаганди, посадили людину в ту капсулу, запустили. Раз облетіла. І починається це використовуватись для пропаганди наших досягнень. Да. Досягнення були у військово-промисловій сфері. Бо Радянський Союз, це був єдиний військовий табір, який готувався до Світової війни, другої війни, третьої війни, і так далі.

ВЕДУЧИЙ: Давайте по черзі. Пане Володимир, прошу.

Пан Володимир: Взагалі-то я повинен сказати, що надзвичайно цікаво слухати Ваші дикі висновки по поводу того, що було в минулому. Ну, це вже на Вашій совісті нехай буде. Але я скажу таке, от тут зараз кажуть про те, що була експансія російського більшовизму. Мабуть, ніхто не знає, що більшовики прийшли до влади на такий території, яка була зараз центральна Росія. Того що всі інші і Україна в часності, вони були проголошені незалежними державами. Тоді виникає питання.

ВЕДУЧИЙ: Незалежними від кого?

Пан Володимир: Не зрозумів. Незалежними державами, включаючи Україну. А тепер Ви мені скажіть, будь ласка.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Тому що міста німецькі були на території України, Прибалтики, і так далі.

Пан Володимир: Що ж це за влада більшовицька, проти якої йшли всі європейські капіталістичні держави, а народ зумів її захистить. Що ті люди, які зараз от там, мабуть, в гробу перевертаються слухаючи Ваші от ці нісенітниці, коли вони йшли, і захищали саме радянську владу.

ВЕДУЧИЙ: Та ні. Нас, Слава Богу, живі слухають.

Олександ Чорноволенко Відповідь така, що дійшли держави, ось у чому. Захопили пару портів на Півдні і на Півночі.

Пан Володимир: Ви мені скажіть, будь ласка, чому повага йшла до всієї радянської влади і до всього Радянського Союзу.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Від кого. Така ж як до німецької влади, фашистської.

Пан Володимир: Ви мені скажіть, у всіх тільки в тих, які хотіли грабувати. І ви в тому числі, відноситесь до такої категорії, а Ви захищаєте.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Ну, а Ви відноситесь до тих, хто хочу вбивати. І що мені з Вами робити.

Пан Володимир: А тепер Ви мені скажіть, будь ласка, що ж це таке за соціалізм, до якого призивають комуністи, коли 40 процентів уже населення всієї планети де комуністи при владі, або беруть безпосередню участь у правлінні.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Де комуністи 40 процентів при владі. В одному Китаї чи що, так вони капіталізм будують. Почитайте їх лідера.

Пан Володимир: Соціалізм був, є і буде.

Олексаднр Чорноволенко Де, в Північній Кореї, не буде. Скоро здохне і в Північній Кореї.

Пан Володимир Але Ви там не будете, мабуть.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Слава Богу.

Пан Володимир: Тому що ви повтікаєте. Тому що такі, як ви, ви приводили сюди поляків, німців, ви приводили сюди шведів, ви тепер приводите націоналістів.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Куди сюди? Я питаю, в Росію.

Пан Володимир: Ви тепер призиваєте до того, щоб ті посіпаки, які есесовцями служили, були героями. Ви шукаєте героїв тих, які знищували. І Ви зараз являєтесь в тій кагорті, які знищували наш народ. Того що мене, наприклад, і його, і його вважають, що ми якраз люди, які від тих комуністів ще.

ВЕДУЧИЙ: Передавайте мікрофон.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Павле, я хочу кинути одну репліку, я вибачаюсь. Я хочу сказати людям, які дивляться сьогодні нашу програму.

ВЕДУЧИЙ: Слухаємо пана Яворівського, так.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Я звертаюсь до глядачів, які дивляться нашу програму. Ви щойно почули виступ секретаря ЦК компартії України з ідеології. Перед цим був Кравчук, перед цим був Єльченко. Ви бачите, яка деградація Комуністичної партії.

ВЕДУЧИЙ: Слухаємо Лесю Домащенко, тому що ми підбиваємо підсумки. Прошу.

Олеся Домащенко: Знаєте, слухаючи без емоцій складається таке враження, що половина студії жила в одному Радянському Союзі, інша половина в іншому.

ВЕДУЧИЙ: Радянському Союзі, в двох Радянських Союзах.

Олеся Домащенко: Звичайно. Правда в тому, що в кожного своя правда і кожен в душі. Хтось в якісь дальшій пам'яті пам'ятає як було насправді. Повертаючись до Вашого, Павле, запитання про те, що ми винесли. На превеликий жаль, слухаючи сьогоднішній "Майдан" ми бачимо, що ми винесли спаплюжену людську свідомість. Коли люди вважають, 70 років це прививали, що хтось має щось дати, да, приїхали, вступили до інституту.

ВЕДУЧИЙ: Впевненість у завтрашньому дні. Про завтра не думаєш.

Олеся Домащенко: Ну, скажімо, так. Але, скажімо так, при бажанні кожна людина сьогодні і, мабуть, тоді вона не мала такої можливості, може будувати своє майбутнє своїми руками. Що в Радянському Союзі, кожен з нас знає, ну, просто не могло бути про таке і речі. І вся справа в тому, що сьогоднішні дебати, це емоції. І в кожного, як я вже сказала, своя правда.

ВЕДУЧИЙ: Нормальні здорові люди зібрались. Їм властиві емоції. Пане Марченко, прошу.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Ну, прежде всего надо честно поблагодарить 17 год за то, что он дал вольницу Украине. И если наши историки помнят, то как раз большевики прислали телеграмму, дать вольницу вместе с Польшей, вместе с Финляндией. А Петлюра, да, вот как раз эту телеграмму спрятал и вольницу не дал. Это одна реплика такая.

ВЕДУЧИЙ: Але що Ви там знайшли таке в книжечці?

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: А теперь, это Винниченко. "Відродження нації". Насчёт того, что где-то революция была, а Украина стала, как бы, заложницей каких-то диктаторов. Я процитирую Винниченка. Страница первая, том первый. "Здається, не одна група громадянства Росії не прийняла з таким щирим сердцем, з таким чуттям радості і легкості, за таким не підмішаним ентузіазмом, Велику Російську Революцію, як українство". И ещё реплика, не наша, не моя, а Винниченка. Касательно большевиков. "А на більшовизм не всякий російський інтелігент здатний. Бо більшовизм є якраз найпослідовніше, найсуворіше приведення в життя, в буденщину, в емоцію теорій і виводів чистого розуму. Це є найбільша чесність з собою". Это Винниченко. А теперь подводя итоги определенные. Значит, никто не может оспорить тот факт, что за время советской власти Украины была самостоятельным государством в Союзе, была учредителем Организации Объединенных Наций. Здесь не было безработицы, здесь была бесплтаная медицина, бесплатное образование. Были проблемы, были проблемы. Теперь, я теперь сравнивая, Вы сравниваете, проводите линию с нынешним...

ВЕДУЧИЙ: Ми це робимо усім гуртом тут.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: С ныненшним периодом. Пришли вот это вот, ораторы, глашатаи капитализма, и навязали нам капитализм. В результате, значит, 75 процентов населения живут за уровнем бедности.

ВЕДУЧИЙ: Пане Володимире, але до Другої Світової Війни вся Європа захоплювалась фашизмом.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Теперь о свободах, Павел, о свободах. Подождите. Насчет Польши. Польше американцы списали 36 миллиардов долларов, и 110 миллиардов долларов - внешний долг Польши. Вот ее благополучие мифическое. И последнее - по поводу свобод.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Ну, і що, Володя, і що?

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Насчет свобод. Владимир, насчет свобод расскажу тебе, потому что ты депутат, потенциальный депутат, оратор. Я надеюсь, демократ хотя бы в буржуазных свободах. Сегодня в Украине нет свободы слова. Судом доказано, судами в этой избирательной кампании, решениями судов, что прогрессивных социалистов до дебатов не пустили на центральные каналы.

ВЕДУЧИЙ: Добре. Зрозуміло.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Еще один момент. Доказано, что...

ВЕДУЧИЙ: Якщо Ви так вболіваєте за народ, ми зрозуміли, що є свобода сліва, свободи слова немає.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Не для всех, Павел. Только же не совсем корректно.

ВЕДУЧИЙ: Давайте вкючимо Майдан.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Если капитализаторам ты задаешь возможность раскрыться, то ты наш перебиваешь. Все-таки очень важные вещи. Я ценю вашу передачу, действительно, ценю. С тем, чтобы люди узнали.

ВЕДУЧИЙ: Пане Володимире...

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: А не, как бы, искаженные, недоговоренные фразы.

ВЕДУЧИЙ: Так давайте каталізатором суті будуть саме те, що ми почуємо за допомогю Яни Конотоп від людей на Майдані. Підводячи ризку під нашу розмову сьогодні. Прошу, Яно.

Яна Конотоп, журналіст: Ну, власне, готові висловитись ще певна кількість наших співрозмовників, спостерігаючи цю цілком паритетно, збоку це видно, розмову ми будемо підсумовувати. І я, напевно, звернуся до наших шановних співгромадян з простим питанням. Ми багато згадували сьогодні доброго і поганого з часів Радянського Союзу. А питання буде наступне. Як ви думаєте, що згадають наші співгромадяни, люди років так через 50-70 про сьогоднішні часи? Якщо можна, одним реченням.

Киянин: Вспоминать будут то же самое, что и сейчас вспоминают, - свою молодость. Но я бы хотел сказать другое. Как можно сравнивать шестнадцатилетнее государство с уже состоявшимся 70-летним Советским Союзом? Если бы программа "Майдан" выходила на 16-й годовщине Советского Союза, вот, то тогда был бы вопрос: что лучше - царизм или коммунизм. То тут бы люди говорили, что царизм лучше. Потому что это время перемен.

Яна Конотоп, журналіст: Все попереду Ви хочете сказати?

Киянин: Я горжусь своей страной, все у нас впереди.

Яна Конотоп, журналіст: Дякую дуже. Наступний співрозмовник - пан Михайло. Будь ласка, як Ви думаєте, що згадають років через 50-70 про сьогоднішні часи?

Пан Михайло, киянин: Я думаю, что эти годы будут вспоминаться как годы страшного развала и разрушения Украины. Хотелось бы все-таки отметить и поздравить весь народ Украины с годовщиной Октябрьской революции. И хотелось бы напомнить некоторым товарищам в студии, что советсткая власть впервые была провозглашена в городе Луганске, в Украине. И в течение двух пятилеток старая, умирающая от царизма страна после революции, догнала все страны, практически отставая от них на 100 лет. Поэтому, вот, давая ответ своему коллеге, тут слева стоял, сказал, что если бы это было в Союзе 16 лет. Вот две пятилетки - царизм и Советский Союз.

Яна Конотоп, журналіст: Дякую дуже. Пане Олеже, будь ласка, Ваші думки, точніше, потенційні думки наших співгромадян про сьогоднішні часи років через 50?

Пан Олег, киянин: Добрий день. Будемо пам'ятати це безвластя, беззаконня, недовіру, наркоманію, платну медицину, ці гарні вітрини. Але тільки глазами будеш спостерігати, і все. Ну, я знаю, що ці часи пройдуть, і настане найкращий час, бо ідеям Леніна жити.

Яна Конотоп, журналіст: Дякую. Наступний співрозмовник - пан Петро, будь ласка.

Пан Петро, киянин: Добре, дякую. Доброго вечора. Якщо пригадати радянські часи і Радянський Союз, я пригадую, отут стояв кіоск, в якому принаймні половина газет була на українській мові. Так само половина газет була в Донецьку, так само половина у Львові. І попри всі недоліки тої ідеології комуністичної, було багато людей, які робили дуже багато доброго. І зараз всі школи, дитячі садочки, які сьогодні існують, вони побудовані в ті часи. Тому якщо говорити про сьогоднішній день, то можна сказати, що в ті часи більше робили і менше говорили для народу. Сьогодні всі говорять про те, як вони люблять цей народ. І всі успішно грабують його. Оце те, що можна сказати. І навіть ще один приклад. Як оті, що сидять, комуністи так звані, вони ніякого не мають відношення до тих заслуг, які мали тоді. І ці агресивні соціалісти, я не розумію, невже Марченко не розуміє про те, як Первус оплатив гроші, і Ленін за ці гроші для того, щоб німці перемогли, зробив оцю революцію. Тобто, навіть неприємно слухати. Але я хотів би ще сказати доброго, ні, то взагалі їм не місце на телебаченні.

Яна Конотоп, журналіст: Якщо можна, коротко, будь ласка.

Пан Петро, кинянин: Але я хотів би ще одну важливу деталь сказати. Чому так погано сьогодні? Тому що при тому Радянському Союзі була така система резерв. Я закінчив вуз, прийшов і мене викликають в райком партії, щоб поставити резерв, тобто, спеціаліастів готовили. А сьогодні якщо в мене гроші, як у Ахметова, я міг би свого собаку, якого ще не вигуляв, поставити міністром транспорту чи надзвичайних ситуацій.

Яна Конотоп,журналіст: Зрозуміло, зрозуміло. Принаймні зрозуміло, що треба було взяти з собою з Радянського Союзу. Дякую дуже. Пан Михайло, будь ласка.

Пан Михайло, кияни: Добрий вечір, шановна студія. Я хочу побажати, що через 50 літ все було, те, що люди зібралися на Майдані, зробили Помаранчеву революцію, це було, вспомнили в ті роки. Ви повинні, помаранчеві блоки, зараз підтримувати народну культуру насамперед. Свої захисники, які виступали з вами в роки Помаранчевої революції. А саме я автор пісень, подарував вам чудові пісні. Зокрема, Юлії Тимошенко "Назустріч людям".

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміла. Дякую.

Пан Михайло, киянин: І прошу її виконати представникам блоку.

Яна Конотоп, журналіст: Дякую дуже. І пан Олександр, підсумуйте, будь ласка, сьогоднішню розмову, все почуте, і як Ви вважаєте, ощ про сьогоднішні часи згадають через років 50-70?

Пан Олександр, киянин: Дякую. Перш, чим підсумувати нашу розмову, я вам напомню таку із історії єврейського народу. Коли Мойсей вивів свій народ із рабства, вони знову почали кричати: "Веди нас назад в рабство". Хіба ви не чуєте це? Так, ви чуєте. Але суть ось в чому, шановні. Що відкрийте, будь ласка, 199 сторінку Антидюдинга, де Енгельс цитує Маркса. І там Маркс, аналізуючи вартість товара, пише, що людина під час праці витрачає свою робочу силу. Шановні, людина під час праці перш за все вистачає силу і енергію. Для чого це було зроблено? А для того, шановні, щоб приписать капіталізму рабовласницькі вади. Ви дивіться, будь ласка...

Яна Конотоп, журналіст: Я перепрошую. Дуже лекція, розумію, повинна бути розлога. Але основную ідею принаймні.

Пан Олександр, киянин: Так, так. Основна ідея ось в чому. Що, дійсно, наш капіталістичний лад зараз є абсолютно недосконалим. Тобто, в нас зараз дикий капіталізм.

Яна Конотоп, журналіст: Буде краще чи не буде?

Пан Олександр, киянин: Так.

Яна Конотоп, журналіст: Буде.

Пан Олександр, киянин: Але це залежить від нас самих. Перш за все ми повинні...

Яна Конотоп, журналіст: Зрозуміла Ваша думка. Дякую за неї. Маємо такі думки сьогодні тут на Хрещатику. Дякую, що вислухали. Остаточні висновки зі студії.

ВЕДУЧИЙ: Дякуємо, Яно. Ми теж підбиваємо підсумки. І першим це робить від комуністів пан Буйко.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Я хотел бы все-таки сказать, мы сегодня собрались по поводу 90-летия великой Октябрьской социалистической революции. И хотел бы напомнить, что на Украине когда произошел октябрь, уже действовали советы рабочих и солдатских депутатов. И Второй всероссийский съезд, который принимал в Петрограде, утверждал советствую власть, имел в своем составе делегатов с Украины.

ВЕДУЧИЙ: Але ми знову потрапляємо в історичний екскурс.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Поэтому не экскурс.

ВЕДУЧИЙ: Ми говорили, що корисного, що корисного взяли, а що забули?

Георгій Буйко, Комуністична партія України: А мы отвечаем тому, что это революция, которая решила социальные, демократические, национальные вопросы в рамках единого пространства, которое называлось Россия.

ВЕДУЧИЙ: Здобутки.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Это великая страна, которая сформировала великую страну и великих людей.

ВЕДУЧИЙ: Добре. Розвалилася велика країна. І люди ці перейшли в інший статус, вже з колишнього УРСР в самостійну державу Україну.

Георгій Буйко, Комуністична партія України: Павел, они есть, существует и нынешний...

ВЕДУЧИЙ: Що корисного вони взяли звідти?

Георгій Буйко, Комуністична партія України: И нынешний разговор на Майдане подтверждает это, что вопреки всем, кто хочет заткнуть рты, молодежь говорит правду и она уже начинает объективно оценивать и сравнивать ту ситуацию, которая у нас в стране.

ВЕДУЧИЙ: Ленін всегда живой. Пане Левко, прошу.

Левко Лук'яненко: Лук'янкоЗначит, у лютому відбулася революція в Петрограді. У березні була створена Центральна Рада 917 року. 917 року Росія двинула війська на Україну. І це перша війна проти України. У 918 році друга війна і в 919 третя.

ВЕДУЧИЙ: Пане Левко, я перепрошую, ми говоримо про здобутки, що гарного було в Радянському Союзі, що можна було б перетащити сюди, в незалежну Україну.

Левко Лук'яненко: У Радянському Союзі була доброю моя мама і мій батько, які вчили мене дивитися правді в очі. Що стосується системи, вона була диктаторська...

ВЕДУЧИЙ: А якщо народне господарство, наприклад, якісь здобутки?

Левко Лук'яненко: Здобутки господарства нікчемні, і тому була економічна причина розвалу Радянського Союзу. Бо продуктивність праців в Радянському Союзі була нижча від продуктивності праці в усіх капіталістичних країнах у найгірших.

ВЕДУЧИЙ: Тобто, отречемся от старого мира, да?

Левко Лук'яненко: Просто він не розвалився.

ВЕДУЧИЙ: Пане Володимире, прошу. Передавайте мікрофон.

Володимир Яворівський, Блок Юлії Тимошенко: Я дуже радий з того приводу, бо ми зібралися сюди не для того, щоб відзначати революцію, ми для того, принаймні я прийшов, людина має таку здатність, а то більше коли є така можливість, озирнутися назад. Це може робити тільки людина. Але подякуємо Богові, що ми оцих тільки півтора чи дві години пожили, ну, принаймні хтось пожив у тому часі. Ми зараз вийдемо з цієї студії, там є Україна, є інша Україна з колоссальними проблемами, із великими бідами. Але вона є, через те подякуємо і Богові, і українцям за те, що вони вистояли цих 70 років під страшним катком, під страшним репресивним пресом. Я хочу нагадати - українці пішли за комуністами тільки тому, що ви землю пообіцяли. Але ви ж цю землю негайно забрали, і вже в 33 і 27 організували вже голодомор. Це була лукава політика. Перегорнемо цю сторінку, українці. Скажемо, що ми живі, ми є сьогодні на своїй землі, і вперед, вперед, вперед. Все в нас буде добре.

Олександр Чорноволенко, «Наша Україна - Народна самооборона»: Я сподіваюсь, що в майбутньому ми скажемо, що щось нам дала той переворот, досвід того перевороту, коли сто процентів громадян України зрозуміють, що будь-який екстримізм, соціальний популізм, бажання розв'язувати питання силовими методами і бачити ворога у своєму ближньому. Тобто, порушення всіх біблійних заповідей є страшний гріх, і йде їм не на користь, а на шкоду їм, їхнім дітям і всім їхнім нащадкам.

ВЕДУЧИЙ: То Яновського ще треба перечитати. Так, Олександр Палій.

Олександр Палій: Дякую. Я хотів би сказати, що справді люди звідти беруть свою молодість, свою ностальгію і свої спогади. Але по суті треба розуміти, що це система була людиножерська, вона була абсолютно канібалістична за своєю природою. І звідти нічого хорошого, за великим рахунком, немає. Але що ми тут маємо? Ми говоримо про подію, яка мала місце 90 років, і є ніби-то люди, які представляють ту сторону. Але насправді я скажу, що ці люди, вони представляють лише дуже вузесенький сегмент українського населення - Комуністична, Прогресивно-соціалістична партія. Одна вже маргіналізувалася. А другу це чекає на наступних виборах. І я вам скажу, що якби наші люди, на завершення, знали, скільки коштують, скажімо, годинник у Петра Симоненка, партія, Комуністична партія вже б не пройшла в Парламент просто, розумієте.

ВЕДУЧИЙ: Пане Володимире, заключне слово від Вас.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Я пользуяь случаем.

ВЕДУЧИЙ: Але одне.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Пользуясь случаем, поздравляю трудовой народ Украины с 90-летием Великой Октябрьской социалистической революции от имени Прогрессивной социалистической партии Украины, от имени нашего лидера Натальи Михайловны Витренко. И хочу заверить всех, что мы сделаем все, чтобы не позволить трудовой...

ВЕДУЧИЙ: Звернення до українського народу - це вже через бухгалтерію, будь ласка.

Володимир Марченко, «Блок Наталії Вітренко»: Это, не надо перебивать. Не звернення, а поздравление. Павел, это разные вещи. Мы имеем возможность, они клянут то, что их родило, а я считаю, что там, в Советском Союзе, в социалистической системе было столько много хорошего, что к этому будем стремиться, будет стремится Прогрессивная социалистическая партия. Я хочу, чтобы все люди знали, что мы сделаем все, чтобы олигархия, капиталисты не грабили трудовой народ, чтобы люди жили честно, чтобы в нашей стране, наша страна Украина была в межгосударственном союзе в Россией и Белоруссией.

ВЕДУЧИЙ: Пане Володимире, мене вже кляне наш режисер, тому що нас зараз просто вимкнуть. Ми вже і так перебрали. Дякуємо вам, панове, що були разом з нами. Подивіться, будь ласка, який результат. Все ж таки більшість тих, хто дозвонився, висловив свою думку, наші глядачі вважають, що Радянський Союз - це для них репресії насамперед, а не дефіцит або ж такий здобуток, як політ людини у космос. Дякуємо вам, це був "Майдан". Зустрінемося, сподіваюся, наступної неділі.

Стенограма підготовлена компанією Sourcer.