24 вересня 2007 року

Піховшек:

Добрий вечір, в ефірі – Епіцентр на каналі 1+1 і я, телеведучий В’ячеслав Піховшек. Сьогодні я спробую спрогнозувати події на наступні шість днів – на останній тиждень виборчої кампанії.

Зробити це дозволяє, по-перше, досвід спостереження вже не за першою виборчою кампанією. А по-друге те, що всі ці кампанії відбуваються за певними законами жанру: вже знаєш, чого чекати від тієї чи іншої політичної сили.

Ми є свідками декількох паралельних процесів.

Процес перший. Вже почалася війна не тільки за те, хто виграє вибори рішенням Центрвиборчкому, але й те, хто закріпить за собою виграш. Мовою політичних технологів це називається – хто виграє політичні майданчики. В столиці їх в принципі три – Софійська площа, Європейська площа і – найголовніший – Майдан незалежності.

В принципі, перша сутичка вже сталася. Це відео телеканалу СТБ. В ніч із 18 на 19 вересня, коли помаранчеві і біло-блакитні намагалися вперше за ці вибори з’ясувати, хто буде контролювати Майдан. З огляду на досвід 2004 року всі розуміють, що Майдан може бути осердям акцій протесту, а може і не бути. Отже і біло-блакитні, і помаранчеві прагнули застовпити за собою Майдан – сценою і палатками. На разі столична міська влада прагне зробити Майдан вільним від політики.

Серед політиків багато тих, хто переконаний: хто після виборів контролює Майдан, той контролює післявиборчий процес.

Процес другий. Лідери великих політичних партій намагаються переконати Вас, що варто голосувати тільки за них, бо тільки вони проходять у парламент.

"Я глибоко переконаний, що результатом цих виборів стане проходження в парламент трьох політичних структур – Блока "Наша Україна – Народна самооборона", Блока Юлії Тимошенко і Партії регіонів в якості майбутньої опозиційної сили. Коаліцію ми вже сформували».

Акцентування Юрієм Віталійовичем думки, що до парламенту проходять три і тільки три політичні сили – це такий собі політтехнологічний прийом. Його мета – нав’язати суспільству, особливо виборцям, що коливаються, думку, що іншим в парламенті не бувати. Правда, за тієї умови, якщо вдається нав’язати.

Процес третій - тактика лідерів партій – це, звичайно, поїздки. Юлія Тимошенко запланувала на останні передвиборчі дні поїздки в області, де її базовий електорат. Почала із Рівненщини. Наступні дні – Західна Україна. Головна інтрига – чи втримається вона від атаки на Нашу Україну-Народну Самооборону, з якою у неї спільний виборець.

Наша Україна-Народна Самооборона сконцентрується – принаймні, що стосується лідерів – на виступах у центральних ЗМІ. Олександр Мороз – після зустрічі із екс-послом США Вільямом Міллером буде працювати у Обухові та Білій Церкві Київської області, де виступить у національному аграрному університеті. Свої поїздки – і у Віктора Януковича.

Але вони – це лише засіб, щоб переконати тих, хто коливається і не втратити тих, хто визначився.

Процес четвертий – це вплинути на тих, хто вже ухвалив для себе рішення голосувати за певну політичну силу, але може змінити свою позицію – під впливом нової інформації. Останній тиждень перед виборами тому прийнято називати війною компроматів.

«Загальна вартість землі та паїв, що забрали в селян кандидати зі списку Литвина, - 6,5 млрд доларів США. Ця схема вже відпрацьована у Київраді, де Блок Литвина є членом більшості, створеної мером Л.Черновецьким з Партією регіонів. Саме група Хмельницького-Іванова… зосередила у своїх руках контроль над найважливішими міськими монополіями: Київгаз, Київенерго, ЗАТ "Хліб Києва", Київводоканал та ін. При тому, що ці компанії прибуткові, київська влада ще й примудряється дотувати їх із міського бюджету столиці.

Сайт «Обозреватель», 20.09.2007

«Микола Мельниченко вперше выставив на публіку запис розмови між колишнім президентом Кучмою і тодішнім главою Нацбанку Ющенко. Сіль розмови: банальна торгівля. Президент пропонує чиновнику «кинути» населення України, запустивши друкувалий станок і розігнавши інфляцію. Навзамін Кучма запропонував посаду прем’єра. Чиновник Ющенко з радістю погодився»

Сайт «Обозреватель», 24.09.2007

Обидві цитати – із сайту Михайла Бродського «Обозреватель». При цьому я – кажучи, що йде війна компроматів, зовсім не маю на увазі, що хтось поширює неправдиву інформацію. Вона може бути правдивою чи неправдивою. Її особливість – те, що вона поширюється в останню хвилину – перед виборами.

Процес п’ятий – війна за майбутню парламентську коаліцію – не припиняється ні на хвилину. Свої ходи тут роблять всі зацікавлені особи.

«Чи допускаєте Ви можливість у залежності від результатів виборів формування коаліції із партією вашого супротивника В.Януковича?

- Звичайно. Я надав би перевагу «помаранчевій коаліції», але якщо «помаранчева коаліція» буде формуватися як в 2006 році, виключно за принципом розподілення портфелів, нічого не вийде. Справа не в тому, щоб сформувати коаліцію проти когось, а в тому, щоб визначити цілі, навколо яких можна об’єднатися. Саме таку коаліцію створили В.Янукович і соціаліст О.Мороз у 2006 році, але вони нічого не зробили»

Віктор Ющенко, «Фігаро», 11 вересня 2007 року.

«Заступник лідера БЮТ Микола Томенко закликає Президента України Віктора Ющенка до дня виборів оприлюднити свою позицію щодо того, прихильником якої коаліції він є».

Процес шостий, власне кажучи, особлива позиція Президента Ющенка – особлива стосовно цих виборів.

Він прямо агітує за Нашу Україну-Народну Самооборону, отримує попередження Центрвиборчкому, його юристи публічно виступають проти цього. Завтра Президент проводить у Сумах регіональний телеміст на центр і північ країни, у середу – такий же телеміст із Львова на західні області країни. За логікою у четвер Президент телемостом спілкуватиметься із півднем і сходом країни, а на п’ятницю анонсований його телеміст на одному із центральних телеканалів. Агітуючи за власну політичну силу, Президент серйозно наражається: він фактично перетворює доволі тривіальну виборчу кампанію у референдум по довірі собі.

Чого можна чекати ще в останні передвиборчі дні? Скажу із досвіду – в цей час поширюється досить багато інформації про напади на регіональні виборчі штаби. Як правило, там щось підпалюють, когось б’ють. Звичайно, залишається можливим і те, що політичні технологи називають само замахом. Це коли по комусь стріляють із гранатомета, наприклад. Не попадають, звичайно.

Окремі дні – субота і неділя. Агітація в ці дні вже заборонена. Але із свого досвіду скажу, що винахідливі політ технологи навчилися обходити і цю заборону. Скажімо, рекламується видання, на першій сторінці якого – відоме обличчя або заклик від відомого політика.

Втім, політтехнологи – люди вигадливі, то ж побачимо, що вони нам приготували на цей раз. А нам головне – чітко усвідомлювати, хто і які технології з якою метою застосовувати. І тоді вони практично нейтралізовані. До завтра. В ефірі був Епіцентр – програма, яка критично ставиться до всіх політиків і політтехнологів.

25 вересня 2007 року

Добрий вечір, в ефірі – Епіцентр на каналі 1+1 і я, телеведучий В’ячеслав Піховшек. Одне із гасел нинішньої виборчої кампанії – на фоні портрету Президента України в помаранчевих кольорах - закон один для всіх.

І це правильно. Закон дійсно один для всіх, але, як казали в Росії у 1993 році, правила для всіх різні.

Правило перше: не для всіх закон писаний. Ні, не для тих, про кого ви подумали, а в першу чергу для самого Президента. Ось відповідь його представника у Центрвиборчкомі Марини Ставнійчук на запитання Алли Мазур, що каже закон, чи дійсно Президент може агітувати за якусь конкретну політичну силу.

Серед обмежень, які містяться в законі про проведення виборчої агітації, немає обмежень стосовно президента України".

Нема обмежень, нема проблеми. А хто візьметься обмежувати в кращих правах лідера правлячої політичної сили, яка символізує одночасно світле майбутнє і розумне, добре та вічне?

Тільки садисти-буквоїди із Центрвиборчкому, які Президента в правах обмежили. Їм мужньо протистоять столичний Окружний адміністративний суд, який завтра у 9 ранку Києва почне розглядати позов "Нашої України - Народної Самооборони" про скасування постанови ЦВК. Не царська це справа ходити по судах. І можете не сумніватися, мужність він таки виявить. Сприятиме вияву мужності те, що суд був створений указом Президента, а голова суду Бачун, який і є головуючим у даній справі, призначений указом Президента.

Суддя Бачун напевно чув і правило номер два: закони – для дурнів, для розумних - примітки. Перед завтрашнім засіданням нагадаю йому слова Марини Іванівни Ставнійчук, яка раптом забуде йому подзвонити о 8.30: Президент не є представником виконавчої влади, посадовцям якої агітувати заборонено, а виступає від імені держави. І нехай суддю Бачуна не бентежить очевидний логічний парадокс: виходить, що за "Нашу Україну - Народну Самооборону" агітує сама українська держава.

Правило номер три: як казав один політик минулого, для друзів все, для ворогів – закон. Та які там друзі, коли є святе, родина! Від святого, як відомо, руки геть! Руки не в міру цікавих засобів масової інформації, які дозволяють собі ставити дурні запитання, що не мають жодного відношення до виборчої кампанії.

«Українська правда», газета «Сегодня», 27 липня 2007 року.

«Зарплата Ірини Луценко в розмірі 500 тисяч гривень на рік – тобто понад 8 тисяч доларів на місяць – не всюди в Києві вважається дуже високою… Але питання, що є джерелом коштів родини Луценків, зацікавило "Українську правду" з огляду на оголошений лідером мега-блоку "хрестовий похід проти корупції"… Будучи головним міліціонером, Луценко лобіював "Українські новітні телекомунікації" – з тим, щоб ця фірма, де працює його дружина, отримала доступ до грошей МВС, які витрачаються на мобільний зв’язок».

«Українська правда», 25 липня 2007 року.

У випадку підписання контракту між Міністерством внутрішніх справ і компанією "Українські новітні телекомунікації", остання могла б заробити близько 6 мільйонів доларів разово або близько 2 мільйонів гривень щомісяця.

Газета «Сегодня», 27 липня 2007 року.

Не будемо дріб’язковими – що його рахувати мільйони у чужій кишені. Тим більше, що сказано – закон один для всіх. І то правда, хто нам забороняє заробляти мільйони?

Правило четверте: всі рівні перед законом і лідером, але є рівніші за інших. Про це вам не розкажуть пропрезидентські ЗМІ. Секретом Полішинеля стала конкуренція всередині блоку Наша Україна-Народна Самооборона між Юрієм Луценком і В’ячеславом Кириленком. Луценка підтримують партійні маси і Давид Жванія, Кириленка – родина Ющенка, впливовий брат Петро і, звичайно, Катерина Михайлівна. Обидва – і Луценко і Кириленко – змагаються за прихильність лідера, проходять перед ним кастинг. Звичайно, хто таки виграє цю конкуренцію. От тільки смисл?

Смисл у правилі п’ятому, відомому кожному українцю: закон як дишло. Його добре знають такі політичні антиподи, як невеликий – згідно із податковою декларацією - мільйонер Віктор Ющенко і легальний великий мільйонер Борис Колесников. Ось як Борис Вікторович аргументував, для чого антикризовій коаліції триста голосів.

«Мы никого ни к чему не принуждаем. Никого ни в коей мере не провоцируем, ни в коей мере. Триста голосов нужно для того, что бы выполнить свои предвыборные обещания, не более этого».

Триста голосів – і світле майбутнє вже настало. Те, що закон при цьому попрацював дишлом, схоже Колеснікова не цікавило. Але чи це закид тільки до нього? Коли у 2005 році депутати кучмівського блоку «За єдину Україну» масово побігли у Нашу Україну і Блок Тимошенко, Ющенко визначив це як зраду депутатів і розпустив парламент?

Правильно, тоді це були друзі, для яких все, це для ворогів закон. Це зараз у Віктора Януковича «Щаслива родина – успішна країна». Я, щоправда, маю свої рецепти вирішення проблеми індивідуального щастя у власній родині, але їх потримаю при собі.

До завтра. В ефірі був Епіцентр – програма, яка критично ставиться до всіх політиків і політтехнологів.

26 вересня 2007 року

Добрий вечір, в ефірі – Епіцентр на каналі 1+1 і я, телеведучий В’ячеслав Піховшек.

У понеділок я прогнозував хід останніх шести днів виборчої кампанії. Повторю одну із своїх думок: в цей час поширюється досить багато інформації про напади на регіональні виборчі штаби, щось підпалюють, когось б’ють. Залишається можливим і те, що політичні технологи називають само замахом. Це коли по комусь стріляють із гранатомета, наприклад. Не попадають, звичайно.

Поки що прогноз справдився в таких аспектах. На штаби ще не нападали, ще для цього є пару днів, але кілька партійних сайтів, фактично вітрин цих штабів вже зазнали хакерських атак. А про самозамах, версію якого фактично нам презентували, ми сьогодні і поговоримо.

Міністр внутрішніх справ Василь Цушко дав сьогодні прес-конференцію.

«Ко мне было применено лекарство теофилин, которое в количестве больше 20-ти единиц становится ядом, а одна лаборатория показывает около 500-т, а вторая – за 600-т единиц. Это говорит о том, что меня отравили с расчетом, что я не выживу. Кто это сделал – одна причина – считаю, что это заказчики – те провокаторы, которые организовали захват Генпрокуратуры и потом спровоцировали, чтобы мог начаться переворот, а вторая причина – антикорупционные действия в МВД. Или те, или те заказчики, кому-то я очень мешал».

Цушко в одному місці прес-конференції проговорився. Із цих його слів прямо випливає, що він підозрює у якості виконавців злочинів людей, яка працює у міністерстві – що правда, охорони здоров’я чи внутрішніх справ, це ще потрібно буде уточнити слідству.

«Я имею предположение, как эти вещества попали в мой организм, но насколько я видел, дигоксин в неопастних дозах попал в организм, опасная доза – теофилин. Я не хочу сейчас говорить о разних версиях, потому что это повлечет следственные действия и по отношению к тем людям, которие работают в министерстве, поэтому я буду говорить тому человеку, который будет вести расследование».

Журналістам на прес-конференції роздали матеріали. Це копії отриманих журналістом ТСН Оленою Мацюцькою медичних документів Василя Цушка, зроблені у лікарняному закладі, що знаходиться у німецькому місті Рамштайн – там недалеко ще найбільша в Європі американська військово-повітряна база, але не має відношення до справи.

Документи – це завірений переклад із німецької мови, який виконав центр перекладів ТРІС. З документів ясно, що аналізи крові міністра досліджували доктори медицини Лінд і Шедлер. Ключовий висновок: після встановлення у місті Бремен дуже високої концентрації теофіліну та субтерапевтичних концентрацій дигоксину ми змогли у нашій лабораторії значно підтвердити високі концентрації теофіліну на підставі наданої третьої проби.

Українським політикам діагноз отруєння ставлять не вперше. Я щиро бажаю Василю Петровичу, як і іншим постраждалим, відновлення здоров’я і не виникнення рецидивів. Не хворійте, шановні політики, ви нам потрібні живі і здорові.

Одним із завдань Епіцентру є відновлення вашої пам’яті. Тому я для вас пошукав і знайшов те, що Василь Цушко говорив після свого повернення із Німеччини, це було 20 серпня.

Василь Цушко, ТСН, 20 серпня.

"Здоровье у меня прекрасное, спасибо. Отвечу вам по-одесски: не дождутся. Вы от меня слышали, что меня отравили? Не слышали".

"От вас нет".

"Ну, вот не слышали. Значит, я по всем вопросам и событиям, которые касаются меня как человека и политика, значит, когда уйду в предвыборный отпуск, приглашу вас на пресс-конференцию, и мы поговорим на все эти темы".

Тепер, виходить, час передвиборчої відпустки і передвиборчої прес-конференції прийшов? Чому Цушко оприлюднює аналізи якраз напередодні виборів - він пояснює просто: медики зробили висновок 5-ть днів тому, а на руки міністр отримав результат позавчора.

Геннадій Москаль, колишній заступник міністра внутрішніх справ, має і такий закид - теофілін це ліки для астматиків – і щоб отримати дозу, яку виявили німці у крові Цушка, треба випити 30 таблеток. Цушко, що не бачив, що п’є?

Подальші дії Цушка зрозумілі і запрограмовані. Заява у Генпрокуратуру, розслідування. Інша справа, що закидів у тому, що він розказав про свою хворобу саме зараз – для підняття рейтингу його Соціалістичної партії, йому не уникнути. Українці люблять постраждалих. А уникнути було дуже просто: оприлюднити дані про отруєння не за чотири дні до виборів, а за чотири дні після них. А так це все нагадує, ні не самозамах, але самопіар.

Реакція Секретаріату Президента була також прогнозованою

«У Секретаріаті Президента України спростовують заяви міністра внутрішніх справ Василя Цушка щодо причетності до його можливого отруєння і називають ці заяви передвиборними технологіями. Як передає кореспондент УНІАН, сьогодні на брифінгу для преси заступник глави Секретаріату Президента Ігор Пукшин нагадав, що проблеми зі здоров’ям у В.Цушка виникли після того, як він спробував «силовим способом захопити Генпрокуратуру». І.Пукшин зауважив, що він як юрист переконаний, що це кримінальний злочин і В.Цушко мав би за нього відповідати. При цьому І.Пукшин висловив жаль, що замість цього В.Цушко сховався за кордоном»

При цьому Секретаріат Президента також виглядає не найкращим чином. Цушко на сьогоднішній прес-конференції згадав Секретаріат Президента тільки в одному контексті. Він заявив, що під час його перебування у шпиталі МВС до нього дуже напрошувався в.о. голови СБУ Валентин Наливайченко. Але каже - "вважаю, що Наливайченко не має особисто жодного відношення до того, що зі мною сталося, але думаю, що його підіслали подивитися, кінчився я чи ні", - сказав він. А ось і про Секретаріат Президента, пряма мова Василя Цушка.

«Сегодня СБУ - это структура, управляемая Секретариатом Президента, потому что господина Наливайченко послал ко мне Секретариат Президента – но к нему у меня нет никаких подозрений. Секретариат Президента коммандует сегодня СБУ, и вы это знаете».

Тобто Цушко не звинувачував Секретаріат Президента у причетності до його можливого отруєння, про що каже Ігор Пукшин. То чого ж було спростовувати те, про що Цушко не говорив? До завтра. В ефірі був Епіцентр – програма, яка критично ставиться до всіх політиків і політтехнологів.

27 вересня 2007 року

Добрий вечір, в ефірі – Епіцентр на каналі 1+1 і я, телеведучий В’ячеслав Піховшек.

Отже, Окружний адміністративний суд м. Києва іменем України постановив, зокрема, визнати протиправними дії кандидата в народні депутати Богословської Інни Германівни щодо розповсюдження 18 вересня 2007 року під час прес-конференції «Власть и Тимошенко – Украина или руина» завідомо недостовірних та наклепницьких відомостей щодо кандидатів в депутати вимоги Тимошенко, Турчинова, Швеця та Яценка. Підписи суддів. Келеберда, Цвіркун.

Йшлося про прес-конференцію Інни Богословської, яку вона дала 18 вересня. На цій прес-конференції Богословська заявила, що Партія регіонів закликає не голосувати за БЮТ на дострокових парламентських виборах. Сама Богословська присвятила прес-конференцію "викриттю" дій Тимошенко на посаді прем'єра. Вона закликала прихильників Тимошенко "почати думати, а не стукати своїми серцями".

Власне кажучи, сама прес-конференція Інни Германівни була такою собі відповіддю на слова Юлії Володимирівни днем раніше.

«Лідер БЮТ Юлія Тимошенко закликала людей не голосувати за Партію регіонів»

«Українська правда», 17 вересня 2007 року

Я не буду цитувати суть закидів Інни Германівни до Юлії Володимирівни, - які вона озвучила, зокрема і в ефірі ТСН 18 вересня. Пояснення просте - в такому випадку я сам можу стати об’єктом судового позову, чого я за три дні до виборів не хочу.

Першим на них відреагував номер два БЮТу Олександр Турчинов.

"Я думаю, що ми можемо на цю бідну жінку, Інну Богословську, подати до суду, щоб їх приструнити…. Ми можемо, скажімо так, аргументувати якимось конкретними речами, но я хочу вам нагадати, що пані Богословська – це не просто бабуся з ринку прийшла і там за 50 гривень попросили щось сказати – вона заступник міністра юстиції і людина, яка… у всякому разі розповідаю, що в неї є юридична освіта".

БЮТ дійсно звернувся до суду. 19 вересня БЮТ подав позов до Окружного адміністративного суду м.Києва з приводу звинувачень Богословської на адресу лідера БЮТ Юлії Тимошенко. Пішли судові дебати. Ось фрагмент полеміки представників позивача та відповідача.

ПОЛЕМІКА ЮРИСТІВ.

Журналісти, які висвітлювали процес, наводять такі його подробиці.

«Богословська справно притягла на судове засідання цілу кіпу «доказів» (близько 600 штук: підшивки газет, роздруківки з Інтернету та навіть брошурка партії Наталії Вітренко), які представник Юлії Тимошенко у судовому процесі назвав «макулатурою». І не безпідставно, бо суд серед цих стосів паперу так і не знайшов доказів звинувачень, щедро висловленим на адресу лідера БЮТ. Кажуть, якщо б суд зважував не на зміст паперів, а міряв їх на кілограми, то Богословська мала б можливість переконати всіх у своїй правоті».

«Сільські вісті», 26 вересня 2007 року

Сьогодні Інна Богословська дала прес-конференцію в УНІАН. Її суть – до Київського апеляційного адміністративного суду сьогодні подається скарга на рішення Окружного адмінсуду Києва.

Ясно, що після виборів вся ця частково політична, частково юридична суперечка втратить смисл. Але є смисл поговорити про світоглядне протистояння таких людей, як Богословська, Тимошенко і Турчинов. Ще одна цитата із перебування Олександра Турчинова в ефірі ТСН 18 вересня.

"А з іншого боку її можна зрозуміти. Тобто побувала в "Трудовій Україні"… Побувала там в "Озимому поколінні", побувала там, я не знаю, "Віче" і так далі. І безумовно, їй треба відпрацьовувати своє місце у списку. Ну, і не можуть працювати, крім своїм язиком".

Інна Германівна Богословська дійсно поміняла на своєму шляху кілька партій. Це дійсно була і «Команда озимого покоління» - разом із нинішнім власником Інтера Валерієм Хорошковським. Це було Віче разом із нинішнім радником Глави Секретаріату Президента Вадимом Карасьовим.

Всі ці проекти об’єднувало неформальне патронування Віктора Пінчука, зятя екс-президента Кучми і одного із найбільших українських підприємців. Вся Україна, сподіваюсь, ще не забула кадри, коли Богословська захищає Нікопольський феросплавний завод Віктора Пінчука. Тоді – і це було під час прем’єрства Тимошенко – було рішення повернути Нікопольський феросплавний у державну власність.

Тепер Інна Богословська знову на передньому фронті боротьби. Змінивши власні політичні проекти на участь у фактично для неї чужому і з, певною мірою, чужими для неї людьми, з якими раніше навіть мала конфлікти. Змінивши навіть ідеологію. Пригадаймо, що гаслом Команди озимого покоління було привести нові кадри у владу. Тепер Богословська іде у владу із старими кадрами. Що іще змінилося?

А ми із вами зустрінемося уже в ніч виборів. В ефірі був Епіцентр – програма, яка критично ставиться до всіх політиків.