Минулої осені Міністерство культури офіційно презентувало Український фонд культурної спадщини — нову міжнародну інституцію, що має опікуватися захистом української культурної спадщини шляхом координації міжнародної допомоги в цій сфері. Співзасновником та інституцією-адміністратором УФКС став міжнародний фонд ALIPH. Кілька місяців тому було обрано міжнародну Раду директорів УФКС, а в середині травня призначено його виконавчу директорку, якою стала музейна менеджерка й ексзаступниця директора Одеського національного художнього музею Олександра Ковальчук.

«Детектор медів» поговорив з новою виконавчою директоркою Українського фонду культурної спадщини про поступ у інституційній розбудові фонду, перші «пілотні» проєкти, взаємодію з Міністерством культури, а також плани інституції на наступні місяці.

— Олександро, я хочу почати нашу розмову з історії твоєї співпраці з Українським фондом культурної спадщини, що розпочалася ще на етапі його створення — адже ти була серед експертів, які допомагали розпрацьовувати його майбутню інституційну архітектуру. Розкажи, будь ласка, у чому полягала твоя участь у цьому процесі?

— Я дійсно брала участь у розробці візії Українського фонду культурної спадщини (серед багатьох експертів із культурного середовища, які в той чи той спосіб долучалися до цього процесу). Свого часу я брала участь у проєкті RES-POL, метою якого було зокрема посилення Міністерства культури шляхом створення трирічної стратегії розвитку галузі. Я працювала в межах сектора культурної спадщини, лідеркою якого була Ольга Сагайдак, і відповідала за рухому культурну спадщину. Під час цієї роботи, коли ми стратегували, якими могли б бути державні політики у сфері культурної спадщини, у нас виникла концепція Українського фонду культурної спадщини як інституції, що могла б узяти на себе системну відповідальність за збереження української культурної спадщини: яка опікувалася б станом фондосховищ, побудовою регіональних депозитаріїв, реставрацією, розвитком кадрів у цій сфері тощо.

З цих обговорень згодом і були сформовані рекомендації, застосовані при дизайнуванні Українського фонду культурної спадщини. Важливими в цьому контексті також були дві ітерації розмов із Міністерством культури — у Римі й у Флоренції (на жаль, тоді я не мала змоги до них долучитися), де широке коло експертів обговорювало, якою має бути модель майбутнього фонду. В результаті цих стратсесій виникла модель УФКС, яка була запропонована команді Міністерства культури за керівництва Тетяни Бережної. І я дуже вдячна, що команда міністерства прийняла ці напрацювання та продовжила з ними працювати, забезпечивши тяглість усього зробленого доти.

— Три ключові завдання, вписані в інституційну логіку УФКС — це евакуація загроженої через події війни культурної спадщини, побудова та переобладнання фондобомбосховищ, а також стабілізація та консервація на місцях. Також в інституційній архітектурі фонду важливою є його міжнародна складова. Розкажи, будь ласка, чому інституція, що опікується українською культурною спадщиною, за задумом мусить бути міжнародною та мати міжнародний борд директорів і головний офіс у Брюсселі?

— Міжнародна модель фонду, власне, і є результатом згаданих вище двох стратегувань, що відбулися торік у Римі та Флоренції, до яких були залучені десятки експертів та експерток з України й інших країн. Там були фахівці з культурної спадщини, представники Єврокомісії, з низки дипломатичних представництв тощо.

У первинному фокусі уваги УФКС — загрожена культурна спадщина, яку ми втрачаємо або можемо втратити під час повномасштабної війни через дії країни-агресорки (всі перераховані тобою три ключові напрямки роботи фонду так чи так пов’язані з цим фокусом). Це наш пріоритет, відтак ми очікуємо допомоги від наших донорів і партнерів для того, аби зберегти цю культурну спадщину, а також мати можливості для необхідного відновлення по завершенні гарячої фази війни.

Щодо міжнародної моделі фонду. Протягом усіх років повномасштабної війни наші міжнародні партнери (це і фонд ALIPH, і ЮНЕСКО, і пряма взаємодія між державами) підтримували Україну в напрямку захисту культурної спадщини. Це були різні моделі взаємодії. Нині ж з появою Українського фонду культурної спадщини ми врешті можемо запропонувати нову для світу модель для такої підтримки — на базі інституції, що дозволяє поєднати нашу експертизу в сфері культурної спадщини, а також розуміння актуальних пріоритетів у цій сфері (і тут дуже важливою є тісна співпраця між Міністерством культури та експертним середовищем), плюс прозорість, гнучкість та оперативність.

Фонд ALIPH, із яким Україна має досвід довгої та плідної співпраці та який має величезний досвід у сфері підтримки культурної спадщини, торік став інституцією-адміністратором УФКС, і нині працює над розбудовою міжнародної моделі інституції з головним офісом у Брюсселі, що скоро має запрацювати. Міжнародна модель УФКС — це також і посил нашим партнерам з інших країн, що ми налаштовані на «марафон» і готові розбудовувати інституцію, що працюватиме за найвищими міжнародними стандартами.

— До травня цього року, коли стало відомо про твоє призначення виконавчою директоркою УФКС, ти входила до міжнародної Ради директорів фонду. Чому ти вирішила подаватися на посаду виконавчої директорки УФКС? Чи було це наслідком розуміння, що на цій посаді ти зможеш зробити більше?

— Почавши працювати як членкиня Ради директорів фонду, я дуже надихнулася цією роботою та зрозуміла, що дійсно можу зробити там більше. Відтак я вирішила спробувати свої сили і подати свою кандидатуру на позицію виконавчої директорки фонду.

У моїй мотивації податися на посаду виконавчої директорки Українського фонду культурної спадщини є й особистий момент. Останні роки я живу поміж Румунією та Україною й дуже хочу повноцінно повернутися до України, проте все ще не відчуваю цілковитої готовності до цього в контексті безпеки як мама малої дитини. Відтак для мене для робота стала таким собі «баченням майбутнього» — візією проєкту, в межах якого я можу зробити щось вагоме для захисту української культурної спадщини, у сфері якої я працюю вже десять років.

— Про твоє призначення виконавчою директоркою УФКС стало відомо в травні. Тоді в офіційному повідомленні йшлося про те, що ти маєш приступити до нових обов’язків із червня. Нині — кінець липня, і це все ще не відбулося. Яка причина цього і на якому етапі зараз твій умовний «онбордінг»?

— Причина цього насправді дуже проста — ми зіштовхнулися з безжальною реальністю європейської бюрократії. Від початку була одна концепція юридичного оформлення для того, аби я могла офіційно приступити до роботи в Брюсселі (йшлося про те, що я могла б отримати у Бельгії тимчасовий захист). Проте, порадившись із юристами, ми вирішили рухатися за більш прозорою та коректною процедурою, за якою фонд подає запит на перевезення мене як співробітника до Брюсселя, і я маю отримати офіційний дозвіл на роботу в Бельгії.

Наразі ми чекаємо, коли Бельгія відкриє мені робочу візу, аби я змогла приступити до виконання своїх обов’язків. Цей період очікування може тривати ще п’ять-шість місяців. Наразі, до повноцінного вступу на нову посаду, я продовжую виконувати обов’язки членкині міжнародної Ради директорів фонду.

Звісно, доки ми чекаємо, відбувається багато процесів на рівні розбудови фонду й організаційної роботи. Я наразі працюю в умовному статусі president elect — людини, що вже офіційно обрана на посаду, і про це публічно відомо, проте вона ще готується офіційно приступити до нових обов’язків. Я вже беру участь у комунікаціях із донорами та партнерами фонду, формую фандрейзингову стратегію, працюю над комунікаціями УФКС тощо.

— Хто нині входить до твоєї команди?

— Перший, кого б я назвала в команді УФКС — це перший заступник міністра культури Іван Вербицький. Пан Іван дуже активно залучений у розбудову фонду, він бере безпосередню участь у багатьох процесах, які стосуються УФКС.

Друга важлива людина в команді — це програмна менеджерка фонду ALIPH Александра Фібіг (вона нині виконує обов’язки виконавчої директорки фонду).

Також із нами працює помічник Івана Вербицького Серафим Колодчук (Колодчук раніше працював у Словаччині, згодом повернувся до України в межах програми Create Ukraine. Наразі він працює у Міністерстві культури над проєктами зі збереження української культурної спадщини — авт.). Ми також працюємо з експерткою з комунікацій Тетяною Пушновою.

Окрім цього, невдовзі ми плануємо відкрити кілька вакансій в Україні, в межах створення українського «бек-офісу» до того, як повноцінно запрацює офіс в Брюсселі (також згодом будуть і вакансії в тамтешньому офісі).

— Під час офіційної презентації Мінкультом фонду торік восени йшлося про те, що для повноцінної роботи УФКС необхідно 15 млн євро. Які нині актуальні дані — яку частину бюджету, необхідного для повноцінного запуску інституції, вже згенеровано?

— 15 млн євро — це справді саме та сума, що дозволить нам повноцінно запустити роботу фонду, ініціювати цикли відновлення, упорядковувати місця збереження для евакуйованих колекцій, і водночас активно розбудовувати фонд, налагоджувати нові партнерства та інституціалізуватися.

Згідно з офіційною інформацією, озвученою під час цьогорічної Ukraine Recovery Conference, що відбулася в червні в Гданську, нині зібрано вже 5,3 млн євро. Це, звісно, менше, аніж нам потрібно, але ми готові працювати й в умовах обмеженого ресурсу.

Проте 15 млн євро — це стартовий бюджет, надалі ж (принаймні від третього року роботи інституції) я б хотіла, аби ми оперували щорічним бюджетом не менше 100 млн євро на усі напрямки роботи.

— Чи потрібно наразі чекати, доки буде зібрано всі 15 млн євро, чи йдеться про можливість «поетапного» запуску УФКС?

— Так, ідеться саме про можливість поступового запуску. Наша мета тут — витиснути максимум із того ресурсу, що ми маємо, аби показати найкращий результат.

Підхід у захисті культурної спадщини, який мені імпонує — це коли ми починаємо працювати з конкретною інституцією, стабілізуємо її, робимо там вентиляцію, опалення тощо. При цьому у цій будівлі ми зберігаємо евакуйовані з загрожених регіонів колекції, а по завершенні війни ця інституція зможе зберігати у цьому відремонтованому приміщенні на сучасному обладнанні власні фонди. Тобто це така собі «історія повного циклу». І робити це ми хочемо швидше, аніж в інших країнах.

Але водночас із цим також нам важливо демонструвати серйозну експертизу в сфері захисту культурної спадщини. Саме тому в Українського фонду культурної спадщини вже є Експертна рада, куди наразі входять двоє міжнародних експертів і двоє українських фахівців — це архітектор Віктор Дворніков, що спеціалізується на нерухомій спадщині, та Анастасія Чередниченко, що очолює український ICOM. Згодом кількість членів Експертної ради збільшуватиметься, але паритет рівного числа українських та міжнародних експертів лишиться незмінним.

Експертна рада ухвалюватиме важливі для роботи фонду рішення, зокрема частину рішень, що стосуватимуться фінансування проєктів.

— Наразі відомо про один із перших прикладів підтримки УФКС української культурної інституції — йдеться про Мистецький Арсенал, що постраждав від ворожої атаки на початку червня. Розкажи, будь ласка, про механіку цієї співпраці. Та яким є її бюджет?

— Після цієї жахливої ночі, коли постраждали зокрема Успенський собор Києво-Печерської Лаври та Мистецький Арсенал, активна увага була прикута саме до допомоги Лаврі, проте і в Арсеналі, на жаль, має дуже серйозні пошкодження — вигоріло близько 2500 м кв. даху.

Український фонд культурної спадщини справді ухвалив рішення підтримати Мистецький Арсенал у відновленні після цього прильоту. Йдеться про загальний бюджет підтримки для низки інституцій, що постраждали від прильотів за останні пару місяців — це і Харківський художній музей, і Національний музей «Чорнобиль», і кіностудія імені Довженка, і Мистецький Арсенал тощо. Це рішення було ухвалене на засіданні Ради директорів фонду, що відбулося 18 червня — загальний бюджет підтримки склав 200 тис. євро.

Фінансування на одну інституцію обмежене сумою в 30 тис. євро. У випадку Мистецького Арсеналу ці кошти, звісно, не покриють усіх потреб на відновлення будівлі, проте вони дадуть можливість оперативно замовити потрібні матеріали та розпочати відновлювальні роботи. Це важливо зробити якомога швидше, адже попереду осінньо-зимовий період, і потрібно встигнути законсервувати будівлю до холодів.

— Це разовий формат прямої підтримки постраждалих культурних інституцій, чи УФКС працюватиме за цією моделлю і надалі?

— Наразі ми перебуваємо у процесі «пілотування» перших проєктів, які були оголошені на червневій Ukraine Recovery Conference в Гданську. Ми постійно взаємодіємо з Міністерством культури — його команда знає, які інституції постраждали і потребують оперативної допомоги. Тож надалі ми плануємо продовжувати такий формат підтримки культурних інституцій.

— Коли може бути оголошений конкурс на заміщення вакантної після твого переходу посади в Раді директорів фонду? Чи правильно я розумію, що це місце залишається за «українською квотою»?

— Так, усе правильно — місце в Раді директорів, яке стане вакантним після мого переходу на нову посаду, залишиться за «українською квотою». До мого переїзду в Брюссель і повноцінного переходу на нову посаду я продовжу виконувати обов’язки членкині Ради директорів фонду. Після цього Міністерство культури має провести ту саму конкурсну процедуру, що і вперше, аби обрати нового члена Ради директорів з-поміж українських експертів, що подадуться на конкурс.

— Які ще ключові події мають відбутися у роботі фонду у ті пів року, що лишаються до твого остаточного вступу в обов’язки виконавчої директорки УФКС?

— Перше — у нас має з’явитися активна прозора комунікація всього, що відбувається в фонді. Має оновитися сайт, з’являться соцмережі УФКС.

Друге — в нас з’явиться офіс у Брюсселі. Це може статися ще до мого переїзду до цього міста.

Третє — в Брюсселі має відбутися офіційна подія з нагоди презентації фонду, що стане сигналом міжнародним партнерам про те, що офіс УФКС офіційно запрацював.

Наступне — в січні має відбутися чергова Ukraine Recovery Conference, де ми плануємо активно працювати з низкою країн, аби залучити їх до підтримки української культурної спадщини. Паралельно плануємо низку робочих подій у посольствах різних країн, в межах яких хочемо говорити з партнерами про фонд і можливості підтримки України. 

Фото: фейсбук та інстаграм сторінки Олександри Ковальчук

Цей матеріал був підготовлений за підтримки Норвезького Гельсінського комітету та профінансований Норвезьким агентством з розвитку співробітництва (NORAD).