Представники 425-го окремого штурмового полку «Скеля» провели 25 червня понад півторагодинну онлайн-зустріч із майже 40 журналістами, під час якої обговорювали факти, наведені у розслідуванні видання «Бабель». У дискусії взяли участь офіцер комунікацій полку Олексій Братущак, начальник групи цивільно-військового співробітництва Андрій Сурай, начальник групи підготовки штабу Ростислав Перетятько, начальник медичної служби Юрій Підгірний і спеціаліст відділу психологічної підтримки персоналу, юрист Денис Сімяник.

«Детектор медіа» публікує основні запитання журналістів і відповіді представників полку.

Командування полку «Скеля» не погоджується з низкою тверджень у матеріалі видання «Бабель», зокрема з заявою, що потрапити до полку — означає йти на смерть.

«Ми детально ознайомилися з матеріалом. Ми пішли на контакт із виданням, на етапі підготовки надавали всі потрібні пояснення, додаткову інформацію, документи, фотографії. З матеріалом, який вийшов у підсумку, ми не можемо погодитися повністю. Ми не сприймаємо твердження, зокрема, що потрапити в полк "Скеля" — це йти на смерть.

Жодна бригада не має такої кількості зон відповідальності, як ми. Відповідно, не з усіма твердженнями ми погоджуємося, попри це, ми вважаємо, що все, що озвучено в матеріалі "Бабеля", має пройти перевірку», — заявив Олексій Братущак.

Братущак також послався на позицію військової омбудсманки Ольги Решетилової: навіть якщо окремі факти мали місце, це не означає, що вони є системою для всього полку. Щодо групи людей, про яких стало відомо торік, командування вже відпрацювало питання з Офісом військового омбудсмана — і їх було знято з посад.

Окрім того, на початку зустрічі Олексій Братущак підтвердив, що на час розслідування від посади відсторонили командира 425-го окремого штурмового полку «Скеля» Юрія Гаркавого. Однак ще не відомо, хто тимчасово виконуватиме його обов’язки.

Ольга Кириленко, «Українська правда»: У якій саме момент та чиїм указом полк «Скеля» був розширений до понад 10 тисяч військовослужбовців?

Щодо указу і конкретної кількості військовослужбовців Братущак не відповів, прокоментував лише терміни, коли відбулося це розширення: «Торік "Скеля" був батальйоном і тоді було ухвалене рішення про розширення батальйону до полку. Протягом минулого року відбувалось формування полку "Скеля". Набирали нових військовослужбовців, саме я в той момент через "Армію+" перевівся до "Скелі". Тобто основне розширення — це був 2025 рік. Цього року у нас також було поповнення. Сьогодні ви вже могли бачити в дописі Ольги Решетилової у фейсбуці, що саме в нашому полку її офіс виявив 2 тисячі людей, які мають наркотичну залежність».

Олександра Індюхова, ZDF: Що саме «Скеля» може підтвердити з озвученого в розслідуванні «Бабеля»?

Андрій Сурай підтвердив, що згадані в статті військовослужбовці перебували у полку — і дійсно самовільно залишили частину.

Щодо смертей — полк підтверджує 24 з 26 випадків. Одну людину зі списку ідентифікувати не вдалося: за його словами, вона не мала стосунку до полку. Інший випадок — військовослужбовець, відряджений до навчального центру іншої частини: він захворів там, був переведений до лікарні та помер уже поза межами полку. (Журналістка «Бабеля» Катерина Лихогляд також визнала, що внесла в список померлих у «Скелі» інформацію про військовослужбовця, який проходив вишкіл у іншій військовій частині, та перепросила за помилку, — «ДМ».)  

«Дійсно, в полку "Скеля" є зафіксовані 24 ці смерті, про які йшлося в публікації. Це ті факти, які ми стовідсотково можемо підтвердити. Якісь оцінні судження, чиїсь покази ми повинні обов'язково перевірити. А так як у нас є комісії та відкрите впровадження, то я думаю, що вони краще зможуть відповісти, наскільки це відповідало дійсності. Якщо якісь факти перевищення чиїхось обов'язків будуть зафіксовані, то ці люди понесуть законне покарання», — сказав Сурай.

Чи підтверджують усе ж у «Скелі» 25 із 26 випадків небойових смертей? Чи їх усе-таки 24?

Журналісти звернули увагу на дещо суперечливі заяви представників «Скелі». Андрій Сурай казав про 24 та 25 підтверджених випадків смертей у полку, а потім — що якихось людей, названих «Бабелем», у полку «не існувало». 

Тож Андрій Сурай уточнив: «У нас є точно з цих 26 людей, які були згадані як померлі під час БЗВП, з цих 26 людей одного ми взагалі не знайшли. Тобто, це є людина, яка не має відношення до нашої частини. Ми вже не можемо підтвердити всі 26 фактів, ми кажемо про 25.

Незрозуміло, чи правильно казати, що людина померла в нашій військовій частині, якщо ми її відкомандирували в іншу військову частину для навчання. Ще є момент про оту ж саму гангрену. Тобто вказано, що людина померла від гангрени, а в нього насправді геть інший діагноз. Тобто тут ми теж не підтверджуємо, але людина дійсно померла».

Ольга Кацімон, Liga.net: Чому військовослужбовці продовжували повідомляти про знущання, якщо командування, за словами військового омбудсмана, вже знало про проблему?

Олексій Братущак відповів, що у полку не знають, чому військовослужбовці продовжували про це повідомляти: «Якщо це були скарги до офісу військового омбудсмана, вони перевірялися і підтверджувалися факти — це одна справа. Інша справа, що певні військовослужбовці могли заявляти про знущання, яких насправді не було. Ще раз, наша позиція: це має перевірити слідство. От ті, що будуть виявлені — будуть покарані.

Військова омбудсманка писала про випадки минулого року, про те, що 22 військовослужбовців були в той час забрані з нашого полку».

Андрій Кальченко, Agence France-Presse: Що насправді сталося з кожним згаданим у матеріалі «Бабеля» військовослужбовцем?

За словами Андрія Сурая, у статті «Бабеля» багато фактів не відповідає дійсності, а деяких вказаних людей у полку «не існувало». Один із випадків суїциду Сурай підтвердив. За його словами, людина скаржилася військовослужбовцям, що погано себе почуває без наркотиків і хоче покинути армію. Про суїцид, каже Сурай, було своєчасно повідомлено поліцію.

«Щодо самовбивств, які були описані начебто зі слів військовослужбовця, який скоїв СЗЧ, то вони не підтвердилися. Про всі випадки самогубства, які були у військовій частині, поліція дізнається, ми про них доповідаємо. Тому ніяких дев'яти вбивств за ті декілька тижнів, які в нас він служив, не було», — пояснює він.

Щодо Семенова, який самовільно залишив частину, то він на третю добу прийшов до свого лікаря, що видавав йому метадон. Назву закладу в бригаді перевірили, а журналістка, яка проводила розслідування, також підтвердила, що це був його лікар. Саме там Семенов розповів про побиття та знущання і показав рани.

«Я думаю, що скоріш за все він прийшов за метадоном, де він розповів цю історію про те, як його били, знущалися і так далі. Показав свіжі рани, яким, скоріш за все, декілька годин, а не три доби. Так, це ми підтверджуємо, він дійсно скоїв СЗЧ. По всіх тих фактах, які він указував, буде проведено розслідування. І якщо щось із цього підтвердиться, то, звісно, всі будуть покарані», — сказав Сурай.

Військовослужбовець Карат не з'явився в строю. Сурай розповів, що під час пошуків на полігоні його виявили на дереві — за дві години вмовили спуститися. Він упав, але самостійно підвівся і без сторонньої допомоги дійшов до намеиу, ні на що не скаржився.

Зранку в нього зафіксували високу температуру. Його відвезли до мобільного військового госпіталю № 59 у Павлограді, де рентген підтвердив пневмонію й одне зламане ребро. Спочатку йшлося про два ребра — через стару тріщину, яку лікар також зафіксував, — однак документально підтверджено лише одне зламане. «Головне в цій історії не куди він залазив і не скільки там метрів до землі, — наголосив Сурай. — А те, що ми точно можемо підтвердити: довідка лікаря та рентген».

Звідки взялися інші пошкодження, виявлені вже після смерті Карата, має встановити поліція. «Що з ним сталося в лікарні, чого в нього такі пошкодження, це вже потрібно, щоб слідство нам сказало, тому що ми вже не можемо проводити розслідування на території лікарні», — каже Сурай.

За словами Сурая, військовослужбовець Коваль відмовився їсти з власних переконань: не виконував наказів, не займався разом з іншими бійцями, не відвідував їдальню. Є свідчення, що він просто лежав і помирав через відмову їсти. Його возили на консультацію до психіатра — щоб зрозуміти, чи не є відмова від їжі проявом хвороби. Психіатр визнав його психічно здоровим і виписав назад у частину. Медики підтримували організм крапельницями, однак він не витримав.

Щодо зламаних ребер — слідство встановило, що вони є наслідком реанімаційних дій, а не насильства. «Звичайно, для родичів, які просто чують про те, що зламані ребра, перша думка — що його били. Але слідство не встановило ніяких насильницьких дій по відношенню до нього і будь-якого зв'язку між якимось насильством та його смертю», — каже Сурай.

Жикін скоїв СЗЧ уже вчетверте — у кожній попередній частині в нього також виникали проблеми, через які він тікав. Цього разу як людину з навичками роботи з комп'ютером його відрядили на стажування до єдиного координаційного центру — опановувати роботу з системою «Дельта».

На третій день він попросився в магазин, узяв гроші у побратимів — ті теж щось замовили — і зник. «Ніякого охоронця з ним не було, ніяких пострілів у його бік теж не було, — сказав Сурай. — Він просто пішов у магазин, привласнив гроші побратимів і пішов у своє четверте СЗЧ».

Він також згадав скриншоти листування, які фігурують у матеріалі: «Я не зовсім розумію, як одночасно людину можуть катувати, а з іншого боку привозити їй посилку з цигарками та солодким, яку вона сама ж замовляє у рідних».

Андрій Сурай каже, що ніякого булінгу по відношенню до Максима Скіпи не було: «Щодо ліків, знову ж таки, якщо ви ліками називаєте наркотики, то ні, наркотики йому не надавали. А будь-які інші ліки, звичайно, надають — і не тільки йому, а будь-якому військовослужбовцю.

Ще раз я підкреслюю, що по будь-якому випадку суїциду викликають поліцію, і якщо там щось несхоже на суїцид, то вони починають розслідування. Якщо це суїцид. І це встановлюємо не ми, це встановлюють слідчі».

Чи прив’язували Семенова до квадроцикла і чи знайшли причетних?

Олексій Братущак каже, що це питання буде предметом розбору в рамках кримінального провадження. Тож відповісти, чи дійсно був такий факт чи ні, можна буде вже після результатів розслідування.

«Але, з того, що ми бачили по відео, коли Семенов прийшов у місцеву лікарню, нам здається, що ті ушкодження, які були на його тілі, не відповідають діям, про які він розповідав. Мені здається, наша позиція така, що якби будь-яку людину прив'язати до квадроцикла і тягати за квадроциклом, напевно, після цього у людини буде значно більше пошкоджень, ніж було на тілі Семенова», — каже Братущак.

Він додав, що на відео у Семенова свіжі ушкодження рук, що може говорити про те, що він їх отримав не у військовій частині, а вже після того, як пішов у СЗЧ: «Цей запис був зроблений уже через кілька днів після того, як він утік із військової частини. Що з ним відбувалося після того, як він утік, нам невідомо».

Роман Кожарко помер від гангрени, був на програмі замісної підтримувальної терапії (ЗПТ). Яким чином медчастина допустила розвиток цієї хвороби?

Начальник медичної служби Юрій Підгірний відповів, що не знає, звідки у Кожарко з’явився цей діагноз: «Власне кажучи, я навіть не знаю, що коментувати. Не було такого діагнозу, і звідки діагноз гангрена — я не знаю. Діагноз, із яким поступив цей військовослужбовець до закладу, і безпосередня причина смерті — вони зовсім не пов'язані з діагнозом, який названий гангреною.

Коментуючи цю ситуацію, єдине, що я можу сказати, що я пишаюся нашими медиками, які при діагнозі цього військовослужбовця довезли його живим, надали необхідну допомогу, зорієнтувалися в ситуації та доставили його живим при такому діагнозі, смертність при якому досить серйозна і висока».

Андрій Кальченко, Agence France-Presse: Чи беруть участь бійці «Скелі» в оповіщенні громадян країни у складі груп ТЦК і на якій підставі?

Олексій Братущак каже, що в обов'язки військовослужбовців, які займаються рекрутингом у «Скелі», не входять пункти щодо оповіщення або спільного рейду з представниками ТЦК. Вони приїжджають уже в ТЦК і беруть тих військовослужбовців, яких мобілізували.

«Напряму в "Скелю" нікого не мобілізують. Доводилося читати в соцмережах вислів "мобілізували в «Скелю»". Мобілізують у Збройні сили України. І потім уже мобілізовані розходяться по тих чи інших військових частинах. Тому ми не можемо підтвердити, що наші хлопці брали участь у складі цих груп, які виїжджають і працюють на вулицях», — пояснив Братущак.

Сергій Окунєв, NV: Що відомо про стрілянину по автівці журналістів Sky News?

Олексій Братущак сказав, що дізнався про цю історію з того самого допису продюсера британського телеканалу Sky News Азада Сафарова, оскільки на момент події ще проходив службу в лавах ТРО й у полку не був. За його словами, вже було кілька запитів від редакції щодо коментарів, зараз надійшов четвертий.

Братущак пояснив, що просив журналістів надіслати офіційний запит до військової частини — не лише для коментаря, а щоб командування могло ініціювати перевірку або розслідування. «Подія мала місце, як описується, більш як рік тому. Для цього треба проводити певні дії, щоб установити, хто це міг бути, де це відбувалося, й надати відповідь — чи встановлений цей військовослужбовець і яка його подальша доля», — сказав він.

Особисто він вважає подібні дії неприпустимими. «Сам був журналістом — не уявляю, як цей військовий може стріляти у знімальну групу або навіть у водія, який залишився чекати на знімальну групу», — додав Братущак.

Анастасія Станко, «Слідство Інфо»: Чи понесе військовослужбовець «Киянин» відповідальність за погрози журналістам «Бабеля»?

Микола Хархан із позивним «Киянин» у своєму відео назвав «Бабель» офісно-російським виданням, журналістів — «журнашлюхами», які начебто за російські гроші поширюють дезінформацію. Він сказав, що журналісти мають понести за це відповідальність, і що їм доведеться ці гроші «вихаркувати».

За словами Братущака, Хархан є блогером і може спілкуватися з аудиторією як вважає за потрібне: «Позивний "Киянин", блогер, який прийшов до нас не так давно, — в нього є там своя аудиторія, з якою він продовжує підтримувати зв'язок.

Представники нашого полку можуть не поділяти те, що говорить "Киянин" або інші блогери, які є в нашому полку. Але це не означає, що людина не має права висловлювати свої думки».

Щодо погроз, то Братущак підкреслив, що вони є неприпустимими: «Коли ми обговорювали реакцію на матеріал "Бабеля", ми з командиром чітко проговорили, і це було озвучено на нараді, що не має бути якихось дій щодо авторів того чи іншого розслідування. Воювати з журналістами — не наша справа».

Братущак додав, що на момент цієї пресконференції не дивився це відео. Анастасія Станко уточнила, чи буде «Киянин» якось покараний за озвучені вище погрози та чи буде якась догана за його позицію. На це речник відповів: «Подобається це чи ні, він окрім того, що військовослужбовець, ще й блогер, і свободу слова в нас ніхто не скасовував. Я подивлюся, що саме було».

Чи була бетонна яма, у яку взимку саджали новобранців, і чи прив'язували до стовпа наручниками?

Олексій Братущак відповів, що станом на сьогодні жодних ям у них немає: «Позиція командира: ніяких ям або подібних місць утримання військовослужбовців у "Скелі" не повинно бути. Якщо військовослужбовець має відповідну інформацію, ми просимо звернутися до правоохоронних органів, до офісу військового омбудсмана, можливо, до інших інстанцій, які би могли провести перевірку та встановити, чи мала місце так звана бетонна яма, про яку йдеться в заяві, та встановити, хто саме міг використовувати цю бетонну яму щодо новобранців.

Також це стосується і прив'язування до стовпа. Якщо це мало місце, має бути розслідування, яке має встановити, підтвердити або не підтвердити факт. У разі, якщо підтверджується, винні мають нести покарання».

Володимир Косюк, «Херсон Плюс»: На який досвід спиралися в «Скелі» при побудові структури полку, роботі з новобранцями, проведенні курсу молодого бійця?

Ростислав Перетятько відповів, що це цілий комплекс заходів. Він каже, що за основу беруть настанови БЗВП: п'яте, шосте, сьоме видання, залежно від періоду, бо вони оновлюються постійно. Додаткові настанови з протидії БПЛА, протидії диверсійним групам, протидії техніці ворога — також постійно оновлюються на рівні Збройних Сил України.

«Я особисто контролюю майже всі заняття. Є постійні відеозвіти з занять. Присутній на плануванні занять на наступний день, на тиждень. І я сам 4,5 року викладав як сержант-інструктор на 239-му Черкаському полігоні. Я маю відповідні відзнаки, сертифікати британського, німецького, канадського зразка. Тобто це іноземні методи, які так само адаптуються. І якщо вони ефективні, то вони вводяться в програму підготовки», — сказав він.

Олексій Братущак додав, що підготовка у «Скелі» справді важка: «Основне завдання — підготувати на полігоні хлопців, які зможуть вижити на полі бою та вбити ворога. Не всім це подобається. Ми розуміємо, що на п'ятий рік війни до армії потрапляють не ті мотивовані, вибачте, рекси, які хочуть служити і вбивати під**ів.

Частіше до нас приходять — не лише до "Скелі", а загалом до Збройних Сил України — люди, які попередні чотири роки всіляко ухилялися від служби. Частину з них під час БЗВП вдається переконати, що вони потрапили сюди не просто щоб його "стерли" на полігоні, як кажуть у соцмережах. А щоб він вийшов із полігона підготовленим бійцем, щоб він пішов і захищав і свою родину, і поруч із хлопцями виконував завдання».

Анастасія Іванців, Суспільне: Як контролюється видача ЗПТ військовослужбовцям, які мають наркотичну залежність?

Олексій Братущак уточнив, що число у дві тисячі наркозалежних, озвучена раніше, стосується інформації кількамісячної давності. Значна частина з тих, хто потрапляв до цього переліку, вже пройшли реабілітаційний курс у полку та більше не є наркозалежними. «Я вважаю, що ми таким людям допомогли повернутися до життя. Поки вони були в цивільному житті, комусь було простіше продовжувати надавати їм той же метадон», — сказав він.

Ростислав Перетятько пояснив, що військовослужбовці потрапляють до полку з ТЦК через три-п'ять днів — уже з висновком ВЛК «здоровий, придатний» і, як правило, без жодних підтверджувальних документів про залежність. «З юридичної точки зору в нас немає людей на ЗПТ», — сказав він. Де саме зникають документи — в ТЦК чи раніше — йому невідомо.

Коли у бійців проявляється абстиненція, їх направляють до медиків, які ставлять крапельниці й намагаються стабілізувати стан. Бойова підготовка для них відкладається на два-чотири тижні. Везти їх до психіатричних чи інших лікувальних закладів, за словами Перетятька, здебільшого безрезультатно: «Дуже часто їх просто не приймають, тому що вони військовослужбовці ЗСУ. Знаходять багато відмазок».

Тому полк веде реабілітацію власними силами: з бійцями працюють психологи та фахівці з досвідом роботи в реабілітаційних центрах для наркозалежних. Коли людина приходить до тями, для неї починається повноцінний курс бойової підготовки. «Частіше за все ця людина стає в стрій і навпаки вдячна нам, що ми їй допомогли та дали можливість показати себе як людину», — каже Перетятько.

Юрист полку Денис Сімяник підкреслив, що починати треба з ТЦК, адже до «Скелі» людина надходить із висновком ВЛК «здорова» — і саме на підставі цього документа її направляють на бойову підготовку.

З юридичної точки зору військовослужбовець має право оскаржити висновок ВЛК у судовому порядку — і така практика існує: є рішення Верховного Суду, Третього апеляційного адміністративного суду міста Дніпра та місцевих судів. Однак на практиці цього майже не відбувається — через страх, небажання або відсутність коштів на адвоката.

«Ми нічого не порушуємо. Ми навпаки навіть робимо з цих людей здорових, боєздатних і таких, які можуть допомагати країні в цей час», — каже він.

На уточнювальне запитання від журналістки Ольги Кириленко, як військова частина отримала ліцензію на проведення реабілітації, відповів Юрій Підгірний. За його словами, «Скеля» отримала ліцензію на господарську діяльність із лікарської практики, тож закон не забороняє їм лікувати людей.

Як перевіряють документи і стан здоров’я мобілізованих, і хто відповідальний за те, що ВЛК направляє до полку нездорових людей?

Начальник медичної служби полку Юрій Підгірний пояснив, що висновки ВЛК перевіряють одразу при надходженні, і коли люди потрапляють у батальйони, там також начальники медичних пунктів перевіряють наявність цих висновків ВЛК.

Окрім документів, об'єктивно оцінюється і стан самих військовослужбовців, зокрема ті ознаки, які загрожують життю та не зафіксовані ВЛК. Цих військовослужбовців направляють на консультації у відповідні військові госпіталі.

Андрій Кальченко, Agence France-Presse: Чи всі 2 тисячі наркозалежних не мають відповідних документів про отримання ЗПТ?

За словами Ростислава Перетятька, людям, які мають документи про те, що вони не придатні та перебувають на замісній терапії, одразу надається можливість реалізувати своє право на звільнення, право на виключення з лав військової частини.

«Якщо в людини є документи, ми одразу починаємо працювати по цьому. Але в більшості випадків, а більшість — це приблизно відсотків 90, а можливо навіть 95, — на жаль, немає документів.

І ми не можемо продовжувати ЗПТ, тому що ми не є лікувальним закладом, який може їх якось просертифікувати і поставити їм діагноз, тому що в частини немає такої можливості юридичної. І тому ми не можемо отримати на них замісну терапію», — каже він.

Андрій Сурай також сказав, що офіційно наркозалежних у них немає: «Ми оперуємо числом у дві тисячі, наче вона доконаний факт. А це не доконаний факт. Це зі слів пані Решетилової. А в нас нема наркоманів. Розумієте, вони до нас приходять із ВЛК, у них написано "придатний". Невелика кількість наркоманів дійсно можуть підтвердити свій статус, вони приходять із документами, вони їдуть до лікарні, де далі приймають наркотики. Всі інші — вони не наркомани».

Чи є в бригаді люди, які продовжують проходити замісну підтримувальну терапію?

За словами Юрія Підгірного, з чинних військовослужбовців ЗПТ не отримує ніхто. Всі ті військовослужбовці, яким це потрібно, перебувають у відповідних лікувальних закладах.

Ганна Соколова-Стех, Deutsche Welle: Чи застосовують у «Скелі» неуставні методи роботи з військовослужбовцями?

Юрій Підгірний запевнив, що з неосновних методів можуть використовувати так звану «полосу»: «Це психологічна полоса, яку проходять усі на БЗВП. Тобто людина проходить одне-два кола, щоб вона розуміла, чи може вона себе стримувати».

Водночас він наголосив, що такі заходи не виходять за межі чинного законодавства і бійців не змушують проходити полосу цілий день.

Він також заперечив практику побиття військовослужбовців: «Побиття не практикується. Ні, ні в якому разі. Побиття можливе лише, коли є якийсь конфлікт між декількома військовослужбовцями. Але з боку інструкторів, охоронців чи ще когось такого немає».

Наприкінці зустрічі Олексій Братущак зазначив, що не варто узагальнювати певну історію загалом на весь полк: «Якщо є окремі особи в нашому полку, які дозволяють собі порушувати і закон, і наші традиції Збройних Сил України, ми з такими людьми дуже швидко будемо прощатися.

У багатьох із нас є діти, знайомі, ми самі не хочемо, щоб нас називали або м'ясниками, або тими, хто забиває людей. Є окремі історії, по них розбираємося, виправляємо. Тому просив би і закликав би не узагальнювати, не видавати такі заголовки: "Скеля — це на смерть". Це не так, ще раз підкреслюю. З окремими випадками ми готові працювати і з журналістами, і з правоохоронними органами, і з офісом військового омбудсмана, і з будь-ким».