Досі осмислюю перемогу в конкурсі «Честь професії» у спецномінації «Найкращий матеріал про життя українців в умовах тимчасової окупації».

Для мене це було справді неочікувано. І водночас приємно опинитися поруч із колегами, роботу яких я дуже ціную та поважаю.

Над матеріалом «Атомне місто в кайданах» було важко працювати, оскільки він сповнений людського болю, який довелося пережити нашим людям через російське вторгнення. І цей біль неможливо не пропускати крізь себе. Деякі слова героїв досі звучать у голові щоразу, коли згадую про цю роботу – так глибоко вони закарбувалися в пам'яті.

У матеріалі – лише частина показових деталей, оскільки ми прагнули розповісти ці історії з повагою до героїв та їхнього досвіду, водночас показавши масштаб і характер російських злочинів.

Як і багатьом журналістам, що працюють із подібними темами, мені хотілося б, щоб таких матеріалів не доводилося писати. Але доки ці злочини тривають, про них необхідно говорити й документувати їх.

Дуже вдячний героям нашого матеріалу за довіру за те, що погодилися поділитися власними історіями та історіями своїх близьких. Без їхніх голосів і свідчень ми не знали б усієї правди про те, що відбувалося й відбувається в Енергодарі.

Окремо дякую редакції «Першого Запорізького» за підтримку й допомогу в підготовці цього тексту – самому впоратися було б значно важче.

І, звісно, дякую організаторам конкурсу «Честь професії», команді «Детектора медіа» та Програмі «Партнерство за сильну Україну» (PFRU) за заснування цієї спеціальної номінації.

Адже вкотре наголошую: тема життя людей на тимчасово окупованих територіях залишається недостатньо представленою в медіа. Важливо постійно тримати її у фокусі суспільної уваги, щоб розуміти, що насправді відбувається по той бік фронту.

Також важливо, щоб люди, які залишаються на окупованих територіях, бачили й відчували: про них не забули. Їхні історії, проблеми та переживання мають бути почуті. Окупація – це не лише питання територій, а насамперед питання людей, які там живуть і чекають на деокупацію.

Сподіваюся, що увага медійної спільноти, зокрема через такі відзнаки, не згасатиме. Бо окупація триває, а з нею – переслідування, катування та незаконні засудження.

Джерело: фейсбук-сторінка Олександра Носка