ГО CAT-UA в п'ятницю презентувало в "Кримському домі" своє дослідження кримськотатарського національного наративу – історії народу, яку його представники розповідають про минуле, сучасне та майбутнє. В презентації взяли участь представники кримськотатарської спільноти в Києві, зокрема Меджлісу та Кримськотатарського ресурсного центру, громадські активісти та експерти, представники Верховної Ради України та державного сектору. 

«Ми виявили, що кримські татари, на відміну від українців, мають один, спільний для всієї нації наратив. В нашому попередньому дослідженні ми писали, що українці наразі мають три різні історії такого типу, що свідчить про їхню розділеність. У цьому плані кримські татари змогли краще за нас зберегти свою єдність», – підкреслив керівник ГО CAT-UA Артем Захарченко. 

Артем Захарченко наголосив, що таке дослідження наративу кримськотатарського народу важливе передусім для представників корінного народу – для кращого власного самоусвідомлення та консолідації народу, особливо в умовах окупації Криму, а для держави важливо – для коректної комунікації з частиною української політичної нації з власною відмінною ідентичністю, щоб говорити з ними однією мовою. 

Представники кримськотатарської спільноти, які брали участь в презентації, висловили ГО CAT-UA вдячність за проведену роботу з дослідження кримськотатарського наративу та відзначили це дослідження як перший крок для подальшої роботи з наративом кримських татар як корінного народу України. Вони наголосили, що презентоване дослідження виявило низку питань та проблематики, з якими кримським татарам потрібно буде попрацювати всередині своєї спільноти для подолання певних розбіжностей. Зокрема, йдеться про збереження кримськотатарської ідентичності та ролі національного наративу в умовах російської окупації Криму. 

Як виглядає узагальнений національний міф в їхніх очах? Уявлення про етногенез кримських татар базуються на тезі, що вони є нащадками багатьох давніх народів, які жили на півострові. Важливою є оповідь про «золоту добу» Кримського ханства, яке сформувало націю і включило її до культурного обміну з іншими мусульманськими країнами, але водночас і з Західним світом. Важливу частину також займає оповідь про подальші страждання народу: його життя було зруйноване Російською імперією в кінці 18 століття, і з тих пір на нього чекала череда нещасть та випробувань, з рідкісними сплесками національного відродження, як-от в часи руйнування російської імперії та радянської політики коренізації. Найбільша така можливість відкрилася в 1960-х роках, коли кримськотатарські дисиденти почали співпрацю з українськими дисидентами. В результаті, під час здобуття Україною незалежності, почався найдовший період розквіту культурного та політичного життя нації – і це вже міф про відродження. Однак і його руйнують росіяни. Варто зазначити, що міф ми тут розуміємо саме як спосіб оповіді про реальні події в минулому чи в сьогоденні. 

Втім, в рамках кримськотатарсьокого наративу, дослідники виявили існування трьох субнаративів, які, загалом, близькі один до одного – це: 1) традиційний,  2) модерний україноорієнтований та 3) ісламський. 

«Традиційний» піднаратив – більше спирається на трагічні сторінки кримськотатарської історії. Підкреслює суперечність між світськими ідеями Ісмаїла Гаспринського та окремими релігійними групами. Основний акцент робиться на можливості для кримських татар самостійно вирішувати свою долю у партнерстві з Україною. Він був сформульований значною мірою в 1990-х роках на території Криму. 

«Модерний україноорієнтований» піднаратив – частіше підкреслює величні і загалом успішні епізоди історії кримських татар. Звертає увагу на зрадників, які в невеликій кількості, але все ж існують серед цього народу. Розглядає модернізацію кримськотатарського проєкту суто в контексті модернізації українського. Сформульований перш за все людьми, які сформувалися в Києві. 

«Ісламський» піднаратив – вбачає іслам засадою формування і процвітання кримськотатарського народу. Вбачає лінію розділення між релігійними і нерелігійними представниками народу. Має однакову структуру і у випадку традиційних релігійних діячів, і у випадку представників нових течій в Ісламі. 

Детальніше складові кримськотатарського національного наративу виглядають так. 

Ідентичність. Як і у більшості колоніальних і постколоніальних народів, ідентичність кримських татар базована на прийнятті національної культури, підкресленні значення мови, а також на участі кримських татар у боротьбі за долю своєї нації. Особливою рисою є географічна прив’язка до Криму, яка зберігається навіть у діаспорі, а також союзні відносини з українським народом, і більша чи менша ісламська ідентичність. Підкреслюються також окремі персональні риси, такі, як гордість, свободолюбність, працелюбність, повага до старших. Відмінності між піднаративами у царині ідентичності мінімальні. 

Конфлікт. Усі кримські татари визнають існування однієї базової лінії розділення – між тими, хто лишився на півострові, і хто зміг виїхати – а це переважно еліта. Однак є дві специфічних для субнаративів лінії розділення. По-перше, між проросійськими зрадниками та рештою народу. Осуд до зрадників особливо підкреслюють у Модерному україноорієнтованому піднаративі, а в Традиційному заперечують істотність цього явища. Загалом, поширена думка, що серед кримських татар немає ідейних зрадників, лише ті, хто прагне особистої вигоди від співпраці з росіянами. Це означає, що не існує і проросійського кримськотатарського наративу. По-друге, помітна лінія розділення між тими, кого деякі інформанти називають «ісламістами», та рештою народу. Представники Традиційного субнаративу вбачають окремі релігійні групи основним джерелом сварок всередині нації, а в Ісламському субнаративі помітне невдоволення тими, хто відривається від її духовної основи. 

Основними цілями кримськотатарського народу, як показує дослідження, є повернення до Криму більшості його представників і відродження на його території національної територіальної автономії у складі України, подолання економічних, екологічних та інших проблем, які туди принесла окупація. На шляху до цього важливим є збереження власної ідентичності, що є легшою задачею в Україні, і важчою – наприклад, у Туреччині. Важливими задачами є як подолання непорозумінь з українцями, які досі під впливом радянських стереотипів не завжди довіряють кримцям, так і всередині народу – адже окупація створила в ньому суттєві тертя. Значних відмінностей у цілях між піднаративами немає. 

Взаємини з українцями та росіяними. Існує чітке протиставлення кримськотатарського народу росіянам і пошук спорідненості з українцями. Це протиставлення – і ментальне (спільні любов до праці, свободи, родини – з українцями, і агресивність, непродуктивність та бажання втручатися в чужі справи – у росіян), і політичне – адже український і кримськотатарський народи спільно боролися проти Російської імперії. 

Кейс спроби анексії. Події 2014 і подальших років сприймаються кримськими татарами як трагедія, яка продемонструвала їхній героїзм – адже вони протестували проти російських військ, і водночас певну «зраду» з боку України, яка не змогла відстояти півострів. У результаті, почались масові репресії, а за межами Криму – асиміляція кримських татар. Але з іншого боку, відбулося і певне порозуміння між кримцями та рештою України, зокрема завдяки службі кримських татар у Силах оборони України. Все це формує надію на деокупацію Криму. 

Презентація відбувалася за партнерства та підтримки: ДП «Кримський дім», медіа Crimea Daily, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті. 

Для довідки Дослідження спирається на методику глибинних інтерв'ю. В ньому взяло участь 50 експертів (з них 18 жінок) – лідерів думок із різних сфер: військових, посадовців, митців, журналістів тощо. Пошук експертів здійснювався методом «снігової кулі» через сім незалежних точок входу, що дозволило залучити респондентів із максимально полярними поглядами. Географія дослідження охоплює переважно материкову територію України — зокрема Київ, а також західний та південний макрорегіони. Вдалося також залучити респондентів з Криму та з численних інших країн проживання кримських татар.