Почитала ото наші фейсбуки, і дивуюся. Відколи це виграна битва у війні провокує таку хвилю високомірного невдоволення?

Історія з парадом у Москві стала однозначним тріумфом України у глобальній інформаційній війні.

Лише згадайте 22-й рік. «Бідна, нещасна Україна, давайте надішлемо їм памперси». Першим Javelin’ам ми раділи, як подарункам від Миколая. А HIMARS’и вибивали, вимолювали і випрошували. І ще й нам казали, що мало дякуємо.

Літаки здавалися недосяжною мрією, і лише згадайте, як союзники відтягували передачу нам тих перших F16. Ми цілком залежали від чужої волі. Цілком.

У 2024 році адміністрація Байдена дозволила нам атакувати цілі на території Росії. Дозволила. Крізь стиснені зуби. Після довгих, довгих важких переговорів. Переговорів не з агресором, а між союзниками. Після Курська. Нам довелося послати на чужу територію своїх людей, щоб легітимізувати свою оборону. Ми просили дозволу дати відсіч агресору, який вже понад два роки вбивав нас і нищив.

2025 рік: «У вас немає карт». Наш стратегічний союзник почав підігрувати ворогу. Ворогу! І паралельно принижувати нас. Фактично змушувати нас до миру на принизливих умовах.

І коли у 2026 році президент України - нехай демонстративно, нехай перформативно - іде назустріч проханню Штатів, дає дозвіл агресору провести свій парад у рамках чітко окреслених координат - це величезна перемога за субʼєктність України на світовій геополітичній арені.

Ще кілька років тому наші дипломати й очільники воювали за принцип «нічого про Україну без України». Це була новація. Її треба було постійно захищати.

А вчорашній указ президента Зеленського сказав усьому світу: Україна має силу, аби вирішувати самій. Тепер іноді доведеться просити про щось нас. Не нам. Нас.

Чи це шоу? Звичайно!

Так само, як і парад у Москві.

Так само, як і російський павільйон на венеційському бієнале.

Так само, як кожен виступ і кожен твіт Трампа.

Все це шоу.

«Голодні ігри», де визначаються долі людей і держав.

Тому, пробачте, шановні друзі і френди, але якщо ви зараз критикуєте виступ Зеленського у цьому глобальному шоу з високими ставками, то я можу вам сказати лише одне. Вам ця вистава може не подобатись, але участь у ній бере весь світ. І коли ми на цій сцені здобуваємо помітну роль - це вартує аплодисментів.

Ми за цю роль дорого заплатили. Ми, українці, вклалися в це своїми життями, кров’ю і сльозами. Втраченими рідними. Розбитими домівками. Неймовірними зусиллями. Найкращими нашими мізками і найумілішими руками, які придумали, зробили і застосували ту зброю, завдяки якій президент вчора зміг сказати свою знакову репліку.

Відзначаймо наші перемоги і здобутки. Надихаймось ними. Відкладімо політичні чвари до кращих часів.

Не шкодуймо перемог поточній владі, навіть якщо це додає їй рейтингу. Краще бути опозицією в переможній країні, яка сама визначає своє майбутнє, ніж урядом в екзилі.

Ддерело: фейсбук-сторінка Ярини Ключковської