«Сміливість слова» (Courage to Report) — фотовиставка просто неба, присвячена українським журналістам в умовах повномасштабної війни. 30 квітня, на відкриття виставки, приуроченої до Всесвітнього дня свободи преси, зібралися представники медіаспільноти, громадського сектору та міжнародних донорських організацій, які надають підтримку українським журналістам. 

Серед гостей виставки — Голова правління Суспільного Микола Чернотицький, директорка Internews Network в Україні й країнах Східної Європи Джилліан Маккормак, голова парламентської ТСК з розслідування злочинів Росії проти журналістів Євгенія Кравчук, керівник відділу «Європейська інтеграція, врядування та верховенство права, громадянське суспільство» Представництва ЄС в Україні Асьєр Сантільян і директорка ІМІ Оксана Романюк

Право отримувати достовірну інформацію люди зараз сприймають не лише як само собою зрозуміле, але й як нібито гарантовану їм можливість. Кадри, що ввійшли до цієї експозиції, наочно демонструють пересічним читачам і глядачам, якою ціною насправді журналісти здобувають цю саму інформацію. На стендах виставки Інститут масової інформації навів статистику: за час повномасштабної війни Росія вчинила понад 900 злочинів проти медіа та журналістів в Україні, вбила щонайменше 140 журналістів, утримує в полоні щонайменше 26 медійників.

Один зі стендів фотовиставки «Сміливість слова»

Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації, який виступив співорганізатором фотовиставки, під час офіційного відкриття говорила про роль незалежних медіа в час, коли Україна відстоює своє право на життя.

Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк

«Під час війни журналістика стає не лише професією, а формою нашої історичної пам’яті. Росія ж прагне не тільки захопити територію, а й стерти свідчення, зробити злочини безіменним, жертву невидимою, а правду сумнівною. Журналісти чинять цьому опір, тому що вони фіксують реальність такою, яка вона є. Виставка “Сміливість слова” — це про право суспільства знати, що з ним відбувається, і про право України говорити власним голосом. Бо свобода слова під час війни — це не абстрактна цінність, це одна з умов нашого виживання. Без свідків не буде справедливого покарання для агресора, а без незалежних медіа не буде свободи», — сказала Оксана Романюк.

Директорка Internews Network в Україні й країнах Східної Європи Джилліан Маккормак розповіла, що наприкінці лютого 2025 року її запросили на зустріч, де вона познайомилася зі співробітником Представництва ЄС в Україні Асьєром Сантільяном. 

Директорка Internews Network в Україні й країнах Східної Європи Джилліан Маккормак

«Це було тоді, коли нашу основну програму з підтримки медіа було закрито, і ми не знали, що буде далі. Пан Асьєр запропонував рятівне коло для прифронтових медіа в Україні та журналістів-розслідувачів. Дякую вам і Єврокомісії за вашу допомогу, коли ми її потребували найбільше, — сказала пані Маккормак. — Робота журналістів вкрай важлива і потрібна суспільству. При цьому особливості цієї роботи в умовах війни часто залишаються поза увагою публіки. Ця виставка демонструє умови, в яких нині працюють українські журналісти, звертає увагу громадян на їхню сміливість і готовність служити суспільству».

Микола Чернотицький сказав, що становище зі свободою преси в Україні, попри всі складнощі, є непоганим. Для ілюстрації своїх слів він навів показники Індексу свободи преси за 2026 рік, згідно з якими Україна посіла 55-ту сходинку, випередивши Італію.

Донорська підтримка допомагає локальним медіа розвиватися та підвищувати стандарти своєї роботи, що помічають і споживачі інформації, і медійні організації, зокрема ІМІ, за інформацією моніторингів якого саме локальні медіа з-поміж усіх видів медіа мають найбільшу довіру з боку української аудиторії. 

Виконавчий директор MDF Євген Заславський 

«Я з Луганська, починав працювати у невеликому медіа. Мене вважали міським божевільним, який бігав і задовбував міську раду. Мені кричали на камеру, що проти мене приведуть 200 тайських боксерів, — розповів виконавчий директор MDF Євген Заславський. — До повномасштабної війни локальні медіа це були сайти з невеликими командами та відвідуваністю близько 5-10 тисяч переглядів. Я радий, що медіа і ті організації, які їх підтримують, і донорські організації побудували з невеликих, але дуже амбітних команд, величезні, можна сказати, за рамками локального ринку, редакції. На 20-30 людей, від 10-15 тисяч унікальних переглядів до пів мільйона. Локальні медіа, які підтримує МДФ, інші донори, перестали бути міськими божевільними і стали серйозною інформаційною силою».

Головна редакторка інформаційно-аналітичного мовлення «Радіо Свобода» Тетяна Овдієнко звернула увагу на один неочевидний для загалу вимір свободи слова.

«Це ретравматизація, коли журналісти працюють із тим контентом, який вони відзняли. Можливо, вони ще не повністю усвідомлюють ту травму, яку вони пережили, тому що більшість з них, якщо спитати, кажуть, що в них все окей. Але це дуже важливо, тому що те, що сьогодні фіксують як новини, завтра може стати доказом. Доказом російської агресії, — сказала Овсієнко. — Я дуже вдячна організаторам за те, що облаштували цю виставку для того, щоб ще раз підкреслити цінність журналістської роботи. Вона часто залишається за кадром».

Після завершення офіційної частини заходу «Детектор медіа» поспілкувався з деякими учасниками заходу. Зокрема, ми поцікавились у керівника відділу «Європейська інтеграція, врядування та верховенство права, громадянське суспільство» Представництва ЄС в Україні Асьєра Сантільяна, якою він бачить роль медіа в процесі євроінтеграції України. 

Асьєр Сантільян працює в Україні вже два з половиною роки

«Європейська інтеграція — це справді комплексний процес, на реалізацію якого зазвичай йдуть роки. Протягом перших кількох років Україна поступово долала цей шлях, зокрема працюючи над необхідними законодавчими змінами. Разом із тим важливо не лише ухвалити необхідне для євроінтеграції України законодавство, але й працювати над його правильною імплементацією.

Станом на зараз ми маємо 35 заявок від українських медіа щодо підтримки. Після того, як ми детально розглянемо всі ці заявки, ми визначимося, які саме проєкти отримують фінансування. Крім того, ми окремо працюємо над посиленням суспільного мовника в Україні, який ми підтримуємо фактично з моменту його створення. Ми віримо, що потужний суспільний мовник потрібен не лише для розвитку демократії в Україні, але й загалом для ствердження цінностей свободи слова в цілому світі.  

Ну, і ще один напрям нашої роботи, пов’язаної з медіасектором, — співпраця з Нацрадою як медіарегулятором. Представництво ЄС в Україні допомогло налагодити контакти між медіарегуляторами в Україні, а також в Італії та Греції, мета цього взаємообміну — впевнитися, що Нацрада послуговується у своїй роботі стандартами, що не конфліктують з європейськими», — сказав пан Асьєр.

На думку Джилліан Маккормак, українська журналістика вже стала такою силою, голос якої держава не може дозволити собі ігнорувати, і це дає нашій співрозмовниці підстави для оптимістичного бачення ситуації зі свободою слова в країні, навіть якщо повномасштабна війна триватиме ще не один рік.

Джиллін Маккормак каже, що пам’ятає часи, коли держава в Україні не рахувалася з четвертою владою

«Я не боюся за свободу слова в Україні, тому що вона потрібна не лише журналістам, а й громадянам цієї країни, які зараз борються за її виживання, незалежність і демократичний розвиток», — сказала у коментарі «Детектору медіа» пані Маккормак.

Що було би зі свободою слова в Україні, якби не багаторічна допомога донорів і міжнародних партнерів?

«Наша агресивна українська спільнота, я думаю, викарабкалася би, — вважає Оксана Романюк. — Допомога донорів дуже важлива, безумовно. Але також важливо мати гаряче серце. Можна залити щось грошима, але воно не проросте, тому що там немає живої енергії. В нашій журналістській спільноті ця енергія є. Ми постійно генеруємо якісь ідеї, щось створюємо, з’являються нові рухи. У нас є спорадична саморегуляція, коли ми на когось зі своїх колег налітаємо і закидуємо капцями. Тому флагманом є журналістська спільнота, а донори її підтримують. До слова, я вважаю, що ця підтримка має бути набагато більшою.

Наша українська журналістика вистояла за ці чотири роки великої війни, але треба бути реалістами: фінансовий стан редакції є складним, погіршується ситуація з кадрами на медіаринку тощо. І важливо, щоб донорська підтримка не закінчувалася, а навпаки зростала — не лише для медіа, але й, кажучи без зайвої скромності, й такі медійні організації як ІМІ. Це дуже важливо і для європейської безпеки, мені здається, для демократії, не тільки нашої».

Директорка ІМІ Оксана Романюк вважає, що донорські організації мають посилити свою підтримку для українських медіа

Наприкінці нашої розмови Оксана Романюк сказала, що протягом років повномасштабної війни українська влада на чолі з президентом Зеленським таки переосмислила своє розуміння цінності свободи слова.

«Трансформація однозначно відбулася. І я думаю, що ще буде тривати ця трансформація. У 2019-му, здається, Андрій Богдан казав, мовляв, нам не потрібні журналісти, ми будемо комунікувати напряму через телеграм-канал. Минулого року в ОП створили чат, де наразі понад 400 журналістів і де відбувається комунікація все ж таки з журналістами. Тобто в ОП все-таки зрозуміли, що журналісти мають значення, їм треба довіряти і з ними потрібно розмовляти», — переконана Оксана Романюк.

Фотовиставку «Сміливість слова» можна відвідати до 3 травня включно на Контрактовій площі (пішохідна зона перед Києво-Могилянською академією). Співорганізатори виставки: Інститут масової інформації (ІМІ), проєкт FAIR від Internews International та Media Development Foundation (MDF) за фінансування Європейського Союзу. Партнери виставки: ГО «Детектор медіа», Премія імені Георгія Ґонґадзе, Національний Музей Революції гідності.  

Фото: Ігор Васильєв, «Детектор медіа»