Яна Чумаченко, головна редакторка онлайн-видання SD.UA (портал міста Сіверськодонецька), регулярно зазнає онлайн-атак з боку проросійських і сепаратистських телеграм-каналів, пов’язаних з окупованою Луганщиною.

Скоординована атака: системна кампанія з 2022 року

Атаки спрямовані як проти неї особисто, так і проти редакції загалом. За словами журналістки, такі випадки фіксують системно — від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Того ж року вона разом із родиною виїхала із Сіверськодонецька, який згодом опинився під окупацією. До цього вона жила у Луганську, окупованому Росією ще у квітні 2014 року.

«Окупанти цікавляться тим, що ми робимо. Раніше це були більш ретельні спроби щось проаналізувати. До прикладу, у 2024 році по нас пройшлася низка їхніх телеграм-каналів. Нас називали “інфопомийкою”, “журнашлюшками” та “навозниками”. Публікували наші світлини», — розповіла Яна Чумаченко.

Одну з таких атак у 2024 році «Жінки в медіа» зафіксували на онлайн-карті інцидентів на своєму сайті.

Зокрема, ці телеграм-канали реагували на новину SD.UA про те, що окупаційна влада розфарбувала стелу у кольори російського прапора — тоді видання назвали «инфопомойкой манкуртов». Також вони висміювали матеріал про загиблих українських військових.

«Окупанти приходили у наші опитувальники аудиторії, де поливали нас брудом. Тобто вони давно знають нас і наші соціальні мережі. Коли вони постили у себе наші фото, у коментарях писали, що у нас “інфекція бандеризма”», — розповідає Чумаченко.

Журналістка демонструє скриншоти повідомлень, які надходили через опитувальники аудиторії. Серед них — прямі побажання смерті: «чтоб заткнулись и перестали брехать», «застрелиться и сдохнуть п*здлявые пид*р*сы».

Одна з останніх хвиль атак відбулася наприкінці березня 2026 року. У кількох проросійських телеграм-каналах одночасно з’явилися ідентичні публікації з твердженням про нібито «викриття» телеграм-каналу українського ІПСО.

У цих дописах, зокрема, стверджувалося: «Ресурс “Северодонецк онлайн” был создан и курировался Анастасией Нидченко. Редактировала его луганчанка Яна Мостовая [...] По сути, они стали обычными дешёвыми подручными киевской пропаганды».

Такі публікації поширювали, зокрема, телеграм-канали, які використовують російську символіку. Редакція цілеспрямовано не вказує назви каналів, щоби не популяризувати їхню діяльність.

«Того дня я особисто стала “зіркою” окупаційних каналів. Тут уже були фактичні помилки у їхньому дописі — окрім того, що сам текст нагадує чиюсь бурхливу фантазію. Навіть базово перевірити інформацію для них виявилося складно. Можливо, це тому, що до роботи стали долучати молодь», — додає журналістка.

Вона також звертає увагу, що у березні 2026 року один із таких каналів повідомляв про створення у Луганську проєкту «Кибердружина Народного фронта», який має займатися так званими «викриттями».

Чумаченко говорить, що поява її імені та фото на проросійських ресурсах викликає у неї відразу, зокрема через ризики для родичів, які залишаються на тимчасово окупованих територіях. Водночас вона усвідомлює, що частина інформації про неї є у відкритому доступі.

«Ховатися я точно не збираюся, бо про свою позицію заявляла неодноразово. Цікаво, на кого розраховані ці недолугі дописи, адже навіть колишні колеги, які працюють на ТОТ, знають, що це неправда», — додає вона.

Прогалина держави: онлайн-насильство випадає з реагування

Такі випадки створюють виклик для державної політики, оскільки частина атак Росії, з якими стикаються журналістки сьогодні, відбуваються у цифровому середовищі й практично не кваліфікується та не розслідуються як окрема категорія правопорушень.

Ідеться про системні кампанії дискредитації, скоординовані інформаційні атаки, погрози, мову ворожнечі та поширення дезінформації, які можуть мати як самостійні правові наслідки, так і створювати передумови для подальшого фізичного насильства.

Нещодавно Верховна Рада України створила Тимчасову слідчу комісію з питань розслідування злочинів, вчинених збройними формуваннями Росії проти журналістів та інших працівників медіа.

Водночас її мандат зосереджений передусім на документуванні й аналізі тяжких порушень: фактів умисних убивств, заподіяння тілесних ушкоджень, викрадень, катувань, незаконного позбавлення волі й інших злочинів, учинених збройними формуваннями Росії проти журналістів.

У такій ситуації технологічно зумовлене гендерно обумовлене насильство (TFGBV), включно з онлайн-атаками проти журналісток, не виокремлено як окремий предмет системного аналізу та реагування ТСК.

Це створює ризик нормативної та інституційної прогалини: значна частина інцидентів, що впливають на безпеку журналісток і реалізацію свободи вираження поглядів, може залишатися поза фокусом парламентського контролю, належної правової кваліфікації та спеціалізованих механізмів реагування на цифрові злочини Росії.

З урахуванням міжнародних стандартів у сфері захисту журналістів і протидії насильству, зокрема підходів Ради Європи щодо відповідальності за технологічно зумовлене гендерно обумовлене насильство (Рекомендація CM/Rec(2026)2 Комітету міністрів державам-членам, прийнята 4 квітня 2026 року), а також зобов’язань України у контексті європейської інтеграції, доцільно розширити підходи до визначення та кваліфікації злочинів проти журналістів.

У цьому контексті особливу роль відіграє Тимчасова слідча комісія Верховної Ради, яка є інструментом парламентського контролю за розслідуванням злочинів проти журналістів. Водночас її чинний фокус не передбачає системного врахування технологічно зумовленого гендерно обумовленого насильства (TFGBV), включно з онлайн-атаками як однією з форм тиску та злочинів, пов’язаних зі збройною агресією Росії.

Це свідчить про необхідність інтеграції підходів до TFGBV у роботу ТСК, зокрема через розширення розуміння сучасних форм тиску на журналістів як частини ширшого спектра злочинів, що впливають на їхню безпеку та свободу вираження поглядів.

Якщо ви — журналістка, яка зіткнулася з онлайн-насильством і потребуєте підтримки, напишіть на ngo.womeninmedia@gmail.com. ГО «Жінки в медіа» надає інформаційну та адвокаційну підтримку, безплатні консультації з кібербезпеки, психологічну допомогу, юридичний супровід та інші види підтримки за запитом.