П’ятниця, 31 травня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

12 травня в Сеулі відбулося щорічне змагання International Space Out Competition. «Space out» можна перекласти як «абстрагуватися, задуматися, відключитися». Правила на перший погляд прості: потрібно 90 хвилин спокійно сидіти на килимку в парку. Не можна спати, не можна дивитися в телефон, говорити та сміятися. Кожні 15 хвилин учасники вимірюють пульс. Після цього організатори називають 10 фіналістів із найстабільнішим і найнижчим пульсом, а далі глядацьке голосування визначає переможця — спокійного і врівноваженого. Мене тривожить навіть сама думка, що доведеться сидіти і 90 хвилин нічого не робити.  Але моя допитливість змусила мене спробувати. Через 15 хвилин я вже плакала. Хороша новина в тому, що аби абстрагуватися, ні мені, ні вам не доведеться їхати аж у Сеул. Я не знаю, як це працює, але space out трапляється зі мною щоразу, коли читаю тексти моїх колег.

«Як загубити життєствердні історії українців та оживити вагнерівця Уткіна державним коштом». Марія Спалєк у своєму новому огляді пише про  трисерійний документальний фільм «Fюрер 2.0», який телеканал «Дім»  показав до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом. Проєкт проводить паралелі між Третім Райхом і сучасною Росією, між Путіним і Гітлером зокрема. У ньому експерти багато розповідають про методи роботи пропаганди, геноцид і викрадення дітей, а також розмірковують про причини жахливого насильства, до якого вдавалися російські окупанти, і про колективну відповідальність росіян. Утім, Марія пише, що контент стрічки суперечливий, але не він найбільша проблема фільму. То що ж не так, куди поділися життєствердні історії про долі українців, котрі вистояли під час російської окупації та здобули свої маленькі перемоги над ворогом? І до чого тут державні гроші, мистецькі конкурси й тендери?

Але не за Францом Кафкою і з українськими реаліями. Наталія Данькова написала текст про 132 комунальних медіа, які мають перетворитися на приватні або публічні місцеві медіа. Ті, які не підпорядковуються органам влади, мають свою наглядову раду, яка гарантує незалежність і призначає керівника на конкурсній основі. Тобто, є незалежними від влади. А що ж влада? Хто з комунальних медіа готовий до реорганізації? І чи є успішні приклади такого реформування? Наталія описала все у своєму матеріалі: «Як відбувається перевтілення комунальних медіа у публічні».

Геть інша «реформа» спіткала державну інформаційну агенцію «Укрінформ». Ну, як реформа. Скандал. Якщо коротко: резонансний матеріал від «Української правди» про те, що Олексій Мацука, який лише пів року очолював державне агентство «Укрінформ», був провідником «темників» від Офісу президента, викликав шквал реакцій представників українських медіа. Як медіаспільнота відрефлексувала скандал, розібралась Катерина Городнича. А ось про наслідки скандалу пише наша Марина Баранівська. Кореспонденту інформагенції в Чернігівській та Черкаській областях Юрію Стригуну надіслали повістку в київський офіс «Укрінформу». Це сталося після того, як на Суспільному вийшов матеріал, де він підтвердив існування «темників» в інформагенції під керівництвом Олексія Мацуки. «Детектор медіа»  розмовляв із журналістом, і на питання про те, як він оцінює послідовність подій, у яких опинився, Стригун зізнався, що бачить зв’язок між сьогоднішнім отриманням повістки і тим, що сказав про «темники» в «Укрінформі» вголос: «Це може бути історія покарання за те, що я не промовчав. А може бути історія дивних збігів обставин. Але всі мої знайомі схиляються до першої версії і кажуть, що мені треба прикрутити язика». А може і не бути. Новий гендиректор інформаційної агенції «Укрінформ» Сергій Череватий опублікував заяву з приводу ситуації, що склалася навколо вручення повістки Юрію Стригуну. «ДМ» наводить повний текст заяви. Висловилась про  історію з «Укрінформом» і шефредакторка «ДМ» Наталія Лигачова.

30 травня відбулася церемонія оголошення та нагородження переможців конкурсу професійної журналістики «Честь професії». Цьогоріч на конкурс було подано 1240 матеріалів у шести основних номінаціях та п’яти спецномінаціях. Марина Крижня була на церемонії та зібрала найчуттєвіші моменти: встигли і поплакати, і посміятися, і  вручити нагороди.

Провести в останню путь засновника і багаторічного керівника «Інтерфакс-Україна» прийшли сотні його друзів, колег, а також урядовці, депутати й бізнесмени. «Як таке можливо? У це нереально повірити!» — замість вітання говорили вони одне одному...

Добре, що про це хтось написав. І не з-поміж журналістів, які в штики сприймають будь-які поради від рівних собі, а людина трохи зі сторони, з організації з експертизою, з конкретними прикладами шкоди дітям від надмірного прагнення опублікувати подробиці. Такий допис у себе на фейсбук-сторінці зробив наш редактор Євген Бриж після редагування тексту «Не нашкодити героям своїх сюжетів». Як етично спілкуватися з дітьми, які постраждали внаслідок воєнних дій, як не порушити їхні права під час інтерв’ю і витримати баланс між цікавим матеріалом та інтересами дитини? Навіть коли ви не журналіст, варто знати, що завдання дорослих — піклуватися про дотримання найкращих інтересів дитини. Тому варто пам’ятати, що мета розповісти про події не може виправдовувати засоби, а тим більше коли йдеться про дітей. Цей текст — інструкція, як цього уникнути.

Я одразу ж залишу посилання й на новий випуск подкасту «Медіуми». Цього разу це історія про те, що варто розрізняти медіаграмотність і грамотність загалом. Стійкість до дезінформації корелює із загальним рівнем освіченості та включеності в життя, а це про рівень уміння свідомо сприймати й критично тлумачити інформацію, а також користуватися розмаїттям медіа. Про це й говорили ведучі Вадим Міський та Наталія Соколенко з Галиною Петренко, директоркою громадської організації «Детектор медіа». 

Марина Крижня, яка регулярно дивиться та слухає переважно несмішні жарти розважальних програм і розповідає нам про нові скандали та їхні зашквари, послухала коміка Івана Люленова. Він поділився думками, чому «Квартал 95» втратив лідерство серед українських гумористичних проєктів і що зі студією буде далі. «Хоч і прийшла нова кров, проте жарти лишилися такими ж застарілими та сексистськими. Глобально нічого не змінилося, бо, можливо, треба було запрошувати не тільки нових акторів, але ще й нових сценаристів і ставити їм нові завдання». 

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа». Подивіться і новий випуск «Ньюспалму», якщо раптом розумієте, що не стягуєте, — гумор Юрка Космини завжди рятує в такі моменти. Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям. 

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.