Отже, народний депутат МБ з фракції «Слуга народу» вперто і послідовно демонструє максимально низький рівень компетенції щодо статусу АТ «НСТУ», а також повну відсутність обізнаності щодо реального стану справ. Змушений констатувати: здебільшого у заявах МБ присутня відверта неправда і це свідчить про те, що робилися вони зовсім не з метою допомогти Суспільне Мовлення, а отже і суспільству як його головному стейкхолдерові.

Якщо би вона справді хотіла в чомусь розібратися, то могла би звернутися до мене як до члена Наглядової ради, делегованого фракцією «Слуга народу» і я б убезпечив її від грубих фактичних помилок в заявах, які, на мою думку, лише ганьблять фракцію, а вона б уже формулювала свою політичну позицію принаймні оперуючи правдивими даними (і зазначивши, що це її приватна думка, а не позиція всієї політичної сили). Та навіть ще простіше вона могла би вчинити – порадитися із компетентними колегами по фракції, які очолюють профільний Комітет ВР (з інформаційної та гуманітарної політики).

Вона би щонайменше знала тоді, що члени Наглядової ради не отримують ані зарплат (на відміну від усіх інших наглядових рад АТ, акції яких належать державі), ані навіть компенсації за витрачений на роботу час; знала би, що я, наприклад, не намагався під приводом членства у НР сховатися від призову, а добровільно мобілізувався до ЗСУ ще два роки тому і парламент вніс поправки до закону про Суспільне, передбачивши можливість для військових за призовом (а не кадровим) подовжити роботу в НР. Я би розказав їй про структуру мовлення цього унікального багатоплатформенного медіа з можливостями створювати унікальний контент (включно із музичним, притому найвищої якості!), про незалежність редакційної політики Суспільного від держави попри залежність від державного фінансування, яке є дуже болючим питанням незважаючи на гарантії, прописані у вже згаданому законі.

Так, я би розповів і про те, в чому я не згоден із правлінням та деякими рішеннями Наглядової ради, в тому числі у кадрових питаннях – три роки мого членства у НР АТ «НСТУ» неможна назвати безхмарними і відображення цього легко знайти у протоколах засідань НР або в інформаційному просторі, де поширювалися мої заяви і роздуми про те, що не так на Суспільному. Але, будучи з деяких питань в опозиції до правління (я не голосував за обрання чинного голови та призначення кількох чинних членів правління) я є і залишуся палким адвокатом АТ «НСТУ» та в першу чергу – самої ідеї суспільного мовлення, про створення якого я мріяв, не один десяток років пропрацювавши журналістом та редактором в українських (і не лише) медіа.

Можу підтримати МБ лише в одному – державних медіа в Україні дійсно не повинно існувати, але вона, мабуть, випадково задекларувала цю правильну позицію, намагаючись вдарити по Суспільному (public), яке категорично не є державним (state), адже саме у цій трансформації полягала суть його реформування з колишнього «придворного» УТ. Утвердитися в цій думці вона може присвятивши хоча б один день порівнянню контенту у численних (!) державних медіа з тим, що виробляє та видає в етер (і публікує на диджитал-платформах) Суспільне. Тоді вона, можливо, зрозуміла би, що таки правильно позбутися залишків «совка» і спрямувати їхні бюджети на гідне фінансування Суспільного мовлення. Але чи змогла б вона це озвучити?... Я можу собі дозволити говорити навіть дуже незручну правду, адже, як і належить членам Наглядової ради, я є незалежним у своїй діяльності без урахування того, яка політична сила мене делегувала. Тож моя позиція не є позицією «Слуги народу», але дуже сподіваюся, що з цих принципових питань вони збігаються.

Суспільне вже сім років захищає свободи в Україні. Схоже, прийшов час захистити Суспільне.

Максим Кречетов, член Наглядової ради Суспільного

Текст публікується з дозволу автора, оригінал за посиланням 

Архівне фото: Анастасія Мантач