Міжнародний форум «Креативна Україна» існує з 2017 року за підтримки Мінкульту та Українського центру культурних досліджень. Метою цьогорічної зустрічі, яка відбулась у Київському академічному драматичному театрі на Подолі, стало обговорення нової української культури та індустрій, які з’явилися під впливом повномасштабної війни.

Зокрема, під час модуля «Культура та медіа» обговорювали підтримку загальнонаціональних і регіональних культурних ініціатив, залучення іноземних партнерів до такої підтримки, а також питання, чи може культура бути об’єднаною з інформаційною політикою в рамках однієї установи.

У цій дискусії взяли участь СЕО Starlight Media Олександр Богуцький, голова правління Суспільного, член Виконавчої ради Європейської мовної спілки Микола Чернотицький, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки МКІП Ігор Соловей, народна депутатка України, заступниця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук і головний редактор «Ґвара Медіа» Сергій Прокопенко. Модерував захід генеральний директор УІА «Укрінформ» Олексій Мацука.

На думку Олексія Мацуки, інколи важко відділити медіа від культури, бо медіа є частиною культури і формують культурну адженду, так само як культура формує адженду медіа. «Сьогодні є запити на патріотичну музику, на те, щоб культура впливала на мобілізаційні настрої і медіа є провідником для цих заходів і запитів», — сказав Мацука.

Під час виступу Олександр Богуцький закликав медійників, культурних діячів і громадськість до формування культури партнерства: «Я хотів би заохотити медіа більше говорити про культуру, а тих, хто більше на цьому розуміється — проявляти більше ініціативи, бо журналісти можуть на щось не звернути увагу. Треба сформувати осередок підтримки культури в медіа. Хтось когось не так показав, щось не так сказав — хейту зараз вистачає. Таке враження, що хтось активно допомагає тому, щоб навіть там, де є щось більш-менш хороше, обов’язково в коментарях усе було погане. Цьому можна протиставити тільки спільну культуру».

Богуцький сказав, що зараз багато грошей вкладають у створення серіалів, окремі з яких, за його словами, стають культурними феноменами. Водночас не варто забувати про створення проєктів за класичною літературою та історичними подіями, на які зараз є попит і потреба в підтримці з боку держави.

«Тимчасовий виконувач обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв сказав, що треба зробити міністерство людським, підтримувати проєкти, а не організації. Виходить, що мала відбутися величезна культурна революція, щоб це зрозуміти. Ми маємо значно більше інвестувати в культуру і рухатися разом із глядачами, щоб вони були нашими помічниками у виборі сюжетів та героїв», — каже Богуцький.

 Олександр Богуцький

Крім того, аудиторія, на його думку, повинна мати змогу стежити за співпрацею держави та медіакомпаній, аби гроші витрачати ефективно. І в тих випадках, коли компанії не досягли обіцяного результату, давати змогу отримувати державні кошти комусь іншому. Тоді в державі склалася б культура відповідального партнерства держави й приватного бізнесу.

Голова правління Суспільного Микола Чернотицький розказав, що важливо дистрибутувати українську культуру зокрема й за кордоном. Одним із майданчиків, який, за словами Чернотицького, підсвічує молодих виконавців і показує українську культуру Європі — це конкурс «Євробачення»: «Ми залишаємося в культурній адженді Європейського Союзу. Це велика аудиторія на 160 мільйонів глядачів. Згадайте Євробачення в Ліверпулі від імені України — це був один із наймасштабніших проявів України».

Ще одним вдалим прикладом презентації України є дев’ять різних концертів — від опери «Катерина» Олександра Родіна до трибюту Мирослава Скорика — які були 39 разів показані на різних майданчиках європейських мовників, і не лише показували, а й пояснювали іноземній аудиторії українську культуру.  

 Микола Чернотицький

Також показовою була ситуація з «Оскаром» — в міжнародну версію запису церемонії повернули нагородження за фільм «20 днів у Маріуполі», що, за словами Чернотицького, було спільним обов’язком українців та міжнародних партнерів.

На запитання модератора Олексія Мацуки, чи має бути культура об’єднана з інформаційною політикою в рамках інституційних активностей, Микола Чернотицький відповів, що все залежить від задач, які треба вирішити. Зокрема зараз є великий запит на історичні проєкти, на переосмислення минулого, а великі проєкти потребують чималої підтримки. «Я пишаюсь, що Суспільний мовник зробив документальний серіал "Колапс" про розпад Радянського Союзу, але я шкодую, що він був знятий на 30-ту річницю Незалежності України — це треба було зробити раніше. В майбутньому я би дуже хотів разом з колегами зробити серіал про Мазепу — про нього немає жодного якісного кіно. У нас багата історія, прекрасні талановиті люди, є запит на контент, але є проблема з ресурсами. Тому я точно підтримую те, що нам треба об'єднуватися заради правильних цінностей і змоги робити великі форми. Це дозволить нам дистрибутувати культурні проєкти за кордоном і пояснювати іноземцям, хто ми є».

На якому етапі розвитку регіональна культурна журналістика, розповів головний редактор харківського видання «Ґвара Медіа» Сергій Прокопенко. За його словами, у редакцій, зокрема на Харківщині, під час повномасштабного вторгнення змінились пріоритети і культурна тематика відійшла на другий план. Крім того, в регіональних медіа не вистачає ресурсів: «Я би поділив ситуацію на декілька рівнів. На початку повномасштабного вторгнення відбулась «суперкриза» і частка культурної журналістики зменшилась до мікроскопічних відсотків. Другу фазу я б назвав стабілізацією. Ми намагались висвітлювати локальні культурні спільноти в рамках наявних сил та можливостей, щоб показати читачам, що життя триває, що культура і суспільство функціонують навіть під час жахливої кризи. Зараз, на поточному етапі, ми висвітлюємо культурні процеси, особливо інноваційні культурні продукти, тому що це допомагає людям покращувати свій психологічний стан». 

Сергій Прокопенко (онлайн)

На думку Сергія Прокопенка, наразі в регіонах існує проблема з документалістикою, і це, за його словами, недолік державної політики. Зазвичай цим займаються недержавні організації за підтримки міжнародних організацій, а телемарафон та інші медійні проєкти, які фокусуються в основному на новинах, не здатні покрити культуру тематику, яка будує національну ідентичність. Загалом культурне середовище в регіонах значно трансформувалось і наразі його діяльність більше схожа на виживання, а не повноцінну роботу. Організації значно скорочують свої ресурси, залучають волонтерів та гуманітарні ініціативи, тож медіа мають якомога більше підтримувати ці зусилля.

Проте він не вважає, що культура сфера має бути об'єднана з інформаційною політикою: «Я думаю, це небезпечна дискусія, коли культурі кажуть, що робити, які вона сенси має продукувати. Якщо не існує альтернативних думок, то стає менше довіри до поточних процесів. Наприклад, зменшення довіри до телемарафону показує, що медіа потребують переосмислення.

Щодо фінансових потреб культури, мені здається, є деяка розбалансованість в системі управління наявних ресурсів. Ми точно не можемо копіювати російську модель, просто тому що у нас менше ресурсів. Ми маємо більше фокусуватись на створенні конкурентних продуктів на міжнародному ринку за допомогою інновацій, навіть під час війни». Сергій Прокопенко нагадав, що «Ґвара медіа» разом з закордонними партнерами вдалося створити великий документальний фільм «Могила» про масове поховання в Ізюмі, без залучення державних ресурсів.

Про необхідність у репрезентації української культури за кордоном говорила народна депутатка Євгенія Кравчук. Вона каже, що на десятому році дуже важко тримати увагу західної аудиторії на війні в Україні, а на культурі — ще важче. Допомогти можуть горизонтальні зв’язки між українськими інституціями та міжнародними партнерами: «Організація візитів до України, спільна робота над резолюціями — це допомагає транслювати і пояснювати нашу культуру за кордоном. Повірте, ті, хто до нас приїжджав, потім постійно надсилають повідомлення і хваляться, як вони голосують за Україну. Прекрасний приклад горизонтальних зв'язків — наша фестивальна індустрія. Ми зробили асоціацію музичних подій, куди пачками возять керівників різних європейських фестивалів, потім вони їдуть назад, говорять про Україну, роблять на кожному фестивалі стенди про Україну, запрошують українських музикантів тощо. І це справді працює».

Євгенія Кравчук (онлайн)

За її словами, подібні горизонтальні зв’язки можуть вибудовувати і журналісти, як, наприклад, Наталія Гуменюк, яка в рамках проєктів «Лабораторії журналістики суспільного інтересу» запрошує до України медійників з різних континентів.

Щодо поєднання культури та інформаційної політики, то народна депутатка сприйняла його як питання щодо однієї державної інституції і сказала, що це контраверсійне питання, яке «може попасти в українські новини». Вона вважає, що успішна діяльність може бути і в спільному, і в роз’єднаному форматі: «Може бути і так, і так. Я вірю, що все може бути в одному міністерстві. Я точно вважаю, що це міністерство потрібне. Але може бути і роз’єднано. Я не впевнена, що для цього потрібно робити окреме Міністерство інформаційної політики, бо є Держкомтелерадіо, яке взагалі є конституційним органом. 

Це нормальна історія для багатьох країн. Наприклад, в Британії в одному міністерстві не тільки культура та медіа, а ще й спорт, як було у нас до 2019 року. Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики вважає, що не можна говорити про реформування сфери шляхом ліквідації міністерства».

Фото: Міністерство культури та інформаційної політики