У російської індоктринації — «промивання мізків» задля контролю над людьми — дві мети: легітимізувати окупацію та створити надійний механізм рекрутингу до армії РФ. Що це як не фашизм?

Механізм знищення росіянами української ідентичності обговорили на 30-му Lviv BookForum. У дискусії взяли участь:

— Ян Ґарнер, історик військової пропаганди РФ,

— Ярослава Барб’єрі, докторантка Бірмінгемського університету,

— Джанін ді Джованні, американська журналістка і воєнна кореспондентка,

— Софі Оксанен, фінська письменниця і драматургиня,

— Пітер Померанцев, британський журналіст.

Запис дискусії «Свобода думки vs індоктринація» дивіться на YouTube.

За даними порталу «Діти війни» від Мінреінтеграції, з 24 лютого 2022 року до 10 листопада 2023 року росіяни депортували 19 546 українських дітей. У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Путіна й уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію дітей із тимчасово окупованих територій України. Росіяни своїх злочинів не визнають і називають незаконне вивезення дітей «евакуацією».

«Евакуація» має на меті змінити дитячу самосвідомість. Депортувати, розірвати зв’язки із сім’єю, перевчити історію, обмежити доступ до правдивої інформації, нормалізувати насильство — усе це прояви індоктринації, яку Росія обрала за один із методів війни.

«Відмінність між освітою та індоктринацією полягає в трьох аспектах: викривлення, обман, маніпуляція. — розповідає Джанін ді Джованні. — Якщо почати рано, до 9 років, можна знищити будь-яку ідею моральності. До цього віку діти ще не мають чіткого визначення добра і зла, етичності чи аморальності. Їх можна навчити вбивати без почуття провини».

Як приклад Джанін ді Джованні наводить дитячу жорстокість під час війни в Сьєрра-Леоне, коли дітей привчали пишатися тим, як вони відрізають людям кінцівки. Джанін згадала, як відбувалась індоктринація в Ісламській державі. Вони збирали маленьких дітей 6–7 років і показували їм сцени насильства й жорсткості: розп’яття, спалювання заживо в клітках. Це називали грою в довгу. Тому навіть коли ІДІЛ фактично припинив своє існування, діти продовжили жити із цією ідеологією.

Проте ІДІЛ вирощували з дітей терористів-смертників ще й із допомогою наркотиків. Софі Оксанен стверджує, що радянська окупація та індоктринація працює у делікатніший спосіб — дітей у школах не вчать думати.

«У Фінляндії звикли мовчати про речі, пов’язані з Росією та Радянським Союзом. Українці та естонці знають про радянські депортації, але у Фінляндії рідко про це говорять вголос. Людей не вчили думати, пропаганда підміняла, що є добре, а що погано. Тому досі в нас є путіністи, які мають освіту фінського зразка, мають доступ до всієї інформації у світі, але досі продовжують підтримувати Путіна», — розповідає Софі.

Забрати плюралізм з освіти — те, чим займаються росіяни останні 20 років. Так вважає дослідник військової пропаганди РФ Ян Ґарнер. Він стверджує, що сучасна російська система освіти працює так, щоб виховувати дітей фашистами.

«Росія це фашистська держава. Я говорю це як науковець, а не розкидаюся словами. Адже фашизм — це про відновлення суспільства через війну. Росіяни показують розуміння своєї групи і групи, що їй протиставляється. Щоби бути хорошим росіянином, треба бути етнічним росіянином або сповідувати цінності етнічних: одягатися в армійську форму, слідувати ідеології, мати гетеро орієнтацію, бути православним. Й агресивним до всього, що є зовні, бо воно нібито хоче Росію зруйнувати. Росіяни постійно розповідають, що їм треба захищатися від “заходу”, від трансгендерів. А українці для них — це спотворена форма росіян, з пухлиною. А пухлини треба знищувати».

Ян Ґарнер вважає, що Росія використовує соцмережі як інструмент індоктринації:

«Держава може просто бути голосом на фоні, розумно маніпулювати через алгоритми TikTok. Коли дитина починає ділитися матеріалом чи коментувати, і це сприймається як зацікавлення. Навколо дитини будуть світ, який транслює правильні меседжі», — розповідає Ґарнер.

Ярослава Барб’єрі у своїй кандидатській дисертації аналізує, як РФ із 2014 року на окупованих територіях закладала основу для повномасштабного вторгнення у 2022 році. Барб’єрі говорить, що росіяни вирощують зі своїх дітей солдатів під куполом програм патріотичного виховання. Такі програми також імплементують на Донбасі, у Криму, на тимчасово окупованих територіях, у Придністров’ї.

На думку Ярослави Барб’єрі, один із напрямків індоктринації — історичний. Коли в історію вбудовують наративи, що люди Донбасу є окремою нацією. Нібито їх Україна окупувала, принижувала й утискала, тож будь-яке майбутнє для «Новоросії» буде помилкою, за винятком якщо вона зіллється з РФ. Очевидно, чому всі події 2014 року, з погляду росіян, оголосили не актом нападу, а актом визволення.

Друга мета індоктринації, як зазначає Ярослава Барб’єрі, це легітимізація окупації та війни:

«Росіяни презентують окупаційні адміністрації з Москви як лицарів миру. Намагаються переконати молодь, що вона є частиною особливого проєкту відбудови держави, яка була вкрадена Україною. Фінальна мета індоктринації — створити надійний механізм рекрутингу до своєї армії. У них уже існує “Юнармія”, парамілітарний рух, що готує дітей 11–18 років до приєднання до російських збройних сил».

Як і ІДІЛ, Росія прагне грати в довгу. На думку Джанін ді Джованні, росіяни депортують дітей, бо це їхня страховка, що їхня ідеологія продовжить жити далі. Журналістка вважає, що це може бути зупинене тільки в правовому полі:

«Нам потрібне перехідне правосуддя. До України можна застосовувати досвід Сьєрра-Леоне: вони пережили жорстоку війну, але добре спрацювала система юстиції і суди. Один зі способів завершити процес війни — вивести його на правовий рівень. Наш проєкт The Reckoning Project документує злочини війни, не чекаючи поки вона завершиться. Ми вже маємо свідчення депортованих дітей, що їх погано годують, не дають помитися, не дають сконтактувати з батьками. Хоч багато викрадених дітей віком до 5 років, які й не знають, як подзвонити батькам».

Що робити з російською індоктринацією? Ян Ґарнер підсумовує:

«Погана новина — треба діяти вже зараз. Хороша — якщо Росія використовує соцмережі, щоб діти знаходили свою ідентичність у межах екстремістських організацій, то можна робити те саме з іншого боку, щоби перервати ці наративи».