Щонайменше 81 людина з останнього довоєнного рейтингу Forbes «200 найбагатших росіян» відкрито брала участь у забезпеченні російської армії та ВПК Росії. Це з’ясували журналісти російського видання «Проект», які створили «Путівник російських олігархів воєнного часу».

Автори дослідження проаналізували публічні державні контракти, укладені підприємствами, які частково або повністю належать фігурантам рейтингу Forbes, з оборонними заводами, Міноборони та Росгвардією за період з 2014 по 2023 рік. Виявилося, що загальна сума цих контрактів — не менше 220 мільярдів рублів, або майже 3 млрд доларів.

Водночас реальна кількість бізнесменів, що працюють на війну, і отриманих ними за це грошей, за словами журналістів «Проекту», може бути суттєво більше, ніж у базі даних. Оскільки після 2017 року, користуючись змінами в російському законодавстві, Міноборони та військові заводи почали масово засекречувати свої контракти. «Проект» вноситиме оновлення до створеної бази даних з появою нової інформації.

За підрахунками журналістів, прямо або побічно — через пресрелізи або заяви рад директорів компаній — з приводу війни висловилися 27 із 200 членів останнього списку Forbes. «При цьому підприємства дуже багатьох мовчазних олігархів постачали і продовжують постачати російському оборонно-промисловому комплексу величезне число товарів і послуг, зокрема й тих, що потрібні безпосередньо для створення ракет, бомб і куль, які вбивають мирних українців. Прямо або побічно на війну працювали підприємства навіть тих олігархів, які покинули Росію, як Андрій Мельниченко, або тих, хто відчайдушно намагається відбілити свій імідж і домогтися зняття санкцій, як Михайло Фрідман та інші акціонери консорціуму “Альфа-Групп”», — йдеться в матеріалі.

Цікаво, що двоє зі згаданих у розслідуванні олігархів потрапили туди через недостатню обережність: Фархад Ахмедов та Роман Троценко стали жертвами прослуховування — їхні приватні розмови з критичними висловлюваннями на адресу Путіна були опубліковані невідомими. Якщо спиратися на відкриті дані, ані Ахмедов, ані Троценко за свої слова не поплатилися. Натомість компанія, часткою якої володіє Троценко, постачала сировину великим виробникам вибухівки в Росії. А Ахмедов довгий час був і, можливо, залишається акціонером «Лукойлу», «Новатека» та «Норнікелю», які регулярно постачають паливо та метал оборонним підприємствам та армії. А ще заводи «Лукойлу» входять до списку виробників ракетного палива — на ньому, зокрема, літають крилаті ракети, якими регулярно обстрілюють Україну.

«Чи викликає загибель людей у фігурантів нашого списку такий самий страх, який викликає у них Путін? Схоже, що ні: той самий Троценко за два місяці до того, як матерно лаяв Путіна в приватній телефонній розмові, не відмовився отримати від президента Росії орден “Дружби народів”», — резюмують журналісти «Проекту».

Редакція «Проекту» не заперечує того, що приватний бізнес має право співпрацювати з будь-якими сумлінними контрагентами, включаючи державні компанії, які виробляють зброю. Проте, стверджують у медіа, в умовах, «коли переконливо і на багатьох прикладах було доведено злочинну діяльність російських збройних сил в Україні, приватний бізнес не може мовчати і продовжувати постачати свої товари та послуги тим, хто чинить жахливі злочини проти мирних громадян».

Раніше «Детектор медіа» писав про розслідування групи журналістів під керівництвом iStories та OCCRP, котрі з’ясували, як кремлівські олігархи приховують свої активи від міжнародних санкцій та запобігають арештам свого майна та рахунків.

Також ми писали про те, що «Схеми» виявили бізнес російського олігарха Лісіна, який оминув санкції Заходу і постачає сталь для артилерії РФ, а розслідувачі The Insider знайшли у Латвії бізнес російських олігархів, які отримують гранти ЄС і постачають Міноборони Росії.