Україна без Криму — це, на жаль, не помилка моніторингу
Членкиня громадської ради з питань свободи слова при президентові та медіаекспертка Тетяна Попова закинула «Детектору медіа» — чомусь назвавши наш моніторинг «одним дослідженням» — некоректну інформацію про висвітлення подій у Криму в теленовинах.
«"З подивом прочитала сьогодні в одному дослідженні, що "кількість матеріалів про події в Криму в січні була рекордно малою: лише два повідомлення — одне на "1+1" та одне на СТБ. Обидва стосувалися випробування в Криму російських ракет. Інші події в окупованому Росією українському регіоні теленовинарі вважали не вартими висвітлення". Вирішила перевірити в "Семантрумі" (моніторингова система – ред.). З’ясувалося, що Крим загалом згадувався на каналах, що моніторяться, 236 разів"», — написала пані Тетяна.
Оскільки йдеться про репутацію громадської організації «Детектор медіа» та команди моніторингового центру, а в коментарях нас уже звинуватили в підкиданні поживи для російської пропаганди, мусимо пояснити, чому пані Тетяна, скажімо так, помилилася.
У підсумковому моніторинговому звіті за січень 2020 року ми писали: «…кількість матеріалів про події в Криму в січні була рекордно малою: лише два повідомлення — одне на «1+1» та одне на СТБ. Обидва стосувалися випробування в Криму російських ракет. Інші події в окупованому Росією українському регіоні теленовинарі вважали не вартими висвітлення». І далі: «Матеріалів, пов’язаних із Кримом, було загалом сім протягом тижня, але п’ять із них стосувалися подій поза півостровом — судових справ у Росії та рішень російської влади».
Наше дослідження охоплює щоденні вечірні (у прайм-тайм) випуски новин, які ми умовно вважаємо головними, на восьми каналах: «Україна», «Інтер», «1+1», СТБ, ICTV, «UA:Перший», 5 канал, «112». За методологією ми відстежуємо зокрема й географію новин — кількість матеріалів про події в окремих регіонах України. Третина новин завжди присвячена подіям у столиці. Далі — Донецька область, де точиться війна (але Луганська чомусь набагато менш популярна). Ще кілька областей, про які найчастіше говорять новини: Одеська, Харківська, Львівська, Дніпропетровська, Київська. Білі плями — Полтавська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська. Незмінно головна біла пляма — Крим.
Ті нечисленні повідомлення про події на півострові, які все ж виходять у новинах, здебільшого стосуються незаконних дій окупантів: суди, затримання кримськотатарських активістів, мілітаризація півострова тощо.
Про життя сотень тисяч громадян України, які мешкають на окупованому півострові, глядачам не розповідають майже ніколи. Хоча інформація про те, що там відбувається, важлива і для кримчан (які є глядачами українських телеканалів), і для переселенців, і для всієї України загалом.
Цифра, яку називає пані Тетяна — це кількість результатів, які аналітична система «Семантрум» видає на запит «Крим» у новинах за січень. Зробили такий запит за цей самий період і ми.
Серед знайдених матеріалів, у яких згадується Крим — щоденні прогнози погоди, повідомлення про концерт дуету «Кролики», який колись виступав на окупованому півострові, розмаїті згадки про санкції проти Росії, суперечки про дубілетівську оцінку населення, ретроспективний сюжет про горбачовський «сухий закон» 80-х, прізвище журналістки 5 каналу Анастасії Кримової, історія про жінку з Криму, яка намагалась влаштуватись до Міноборони, або про побиття в Москві сина Михайла Жванецького. Крим, анексія Криму чи політичні процеси, які є її наслідком, є темою невеликої частини цих матеріалів.
Тож, на жаль, наші підрахунки коректні, а критика пані Тетяни — наслідок її помилки чи неуважності. «На жаль», бо нам би хотілось помилятися в оцінці матеріалів про події в Криму. «Детектор медіа» багато пише про проблеми висвітлення кримської тематики в українських ЗМІ.
Образ Криму, який ми бачимо в українських теленовинах — це мілітаризована безлюдна пустеля, де немає нічого, крім «побєдобєсія», насильства над проукраїнськими кримськотатарськими активістами та інших порушень прав людини. Спеціальний телеканал «UA:Крим», що діє в системі Суспільного, долучається до творення цієї картинки.
Об’єктивні причини, з яких новинарі українських телеканалів не можуть знімати в Криму такі самі повноцінні й оперативні сюжети, як у Кропивницькому, Харкові чи Луцьку, зрозумілі. Втім якщо подивитись у стрічку новин, наприклад, проєкту «Радіо Свобода» «Крим.Реалії», побачимо, що події, варті уваги новинарів, на півострові відбуваються — і способи добути про них інформацію також є. Те, що інформаційні служби телеканалів цього не роблять — проблема передусім редакційної політики.
Вгадайте, чи розповіли українські телеканали про нещодавню смерть — і про унікальну долю — 96-річної зв’язкової УПА Теодозії Кобилянської, яка мешкала в Криму? Ви вгадали: ні. А як щодо масових звільнень працівників кримських портів? Теж не новина. Приклади можна наводити без кінця.
Виправити цю ситуацію можна, лише якщо медійники свідомо почнуть цікавитись важкодоступними, але від цього не менш важливими новинами про події на окупованому півострові (втім окупованих частин Донеччини й Луганщини це стосується не меншою мірою). Можливо, Рада з питань свободи слова при президентові могла б скористатись своїм авторитетом і підкинути редакторам і менеджерам центральних телеканалів цю ідею?