Читайте також про обіцянки Володимира Зеленського, Петра Порошенка.

Юлія Тимошенко наполягає на страховій медицині, підмінюючи поняття. Частково її пропозиції малореалістичні, частково вже закладені у трансформацію системи охорони здоров’я, частково не мають відношення до системи, яка існує у країні, тому що не входять до президентських повноважень.

Обіцянка: Буде запроваджено обов’язкове медичне страхування за рахунок коштів роботодавців з одночасним зменшенням удвічі податкового навантаження на їхні підприємства.

Факт: Це фактично означає зобов’язання бізнесу оплачувати страховку для працівників з одночасним зменшенням надходжень до Державного бюджету (бо пропонується зменшити вдвічі податкове навантаження). У нинішніх умовах такий підхід може призвести до того, що роботодавці не братимуть на роботу працівників офіційно, та скорочення надходжень до Держбюджету. В результаті є ризик незабезпеченості медичними послугами як тих, хто тимчасово не працює чи непрацездатний, так і тих, хто працює, але не оформлений належним чином.

Нині в Україні вже діє система, яка, по суті, і є державним страхуванням — причому для всіх громадян. Працює це так: усі податки (йдеться про загальні податки, такі як ПДВ й акцизи) спрямовуються до Державного бюджету, а вже з Державного бюджету виділяються кошти на гарантовані державою медичні послуги. Нова модель фінансування вже працює на первинному рівні надання медичної допомоги (де працюють сімейні лікарі, терапевти й педіатри), з 2020 року — запрацює й на інших рівнях. Лише після цього, коли абсолютно всі громадяни будуть забезпечені гарантованими медичними послугами, можна говорити про новий рівень — добровільне медичне страхування.

Обіцянка: Медична страховка включатиме повне забезпечення кожного громадянина медичними послугами всіх рівнів найвищої якості та медикаментами. За неповнолітніх дітей, непрацездатних та безробітних осіб і пенсіонерів медичні страхові внески в повному обсязі сплачуватиме держава.

Факт: Кожен українець і зараз отримує базовий гарантований пакет медичних послуг, у тому числі всі перераховані Тимошенко верстви населення.

Із 2018 року Нацслужба здоров’я (НСЗУ) оплачує за тарифом за кожного пацієнта гарантований пакет медичних послуг сімейних лікарів, терапевтів і педіатрів. Це перший рівень державного медичного страхування.

У 2020 році має запрацювати в повному обсязі державне страхування через Національну службу здоров’я, яка забезпечить кожній людині в Україні покриття гарантованого пакету послуг спеціалізованої амбулаторної і стаціонарної, екстреної допомоги й реабілітації — із загальних податків, які сплачує кожен в Україні (ПДВ, акцизи тощо). Наступним етапом може стати розвиток добровільного медичного страхування як невід’ємної частини нової системи охорони здоров’я.

Але на добровільне медичне страхування президент ніяк не впливає, а державному страхуванню навряд буде під силу потягти «всі рівні медичних послуг і медикаменти». Наскільки відомо, жодна держава у світі не має такої системи. Уявіть лише, скільки податків треба сплачувати або скільки коштів забрати з інших сфер, щоби кожному з нас оплатити з боку держави й первинку, й лікування хронічних і важких хвороб або дороговартісні операційні втручання, в тому числі пересадку органів.

До слова, МОЗ України підтримує добровільне медичне страхування як невід’ємну частину нової системи охорони здоров’я. Але це має бути наступним етапом після того, як запрацює на повну державне страхування через Національну службу здоров’я, яке забезпечить кожній людині в Україні гарантоване покриття основних медичних послуг первинної, спеціалізованої, екстреної допомоги із загальних податків, які сплачують усі громадяни в Україні.

Обіцянка: Ми підвищимо за п’ять років заробітну плату медиків до рівня заробітної плати медиків у Польщі.

Факти: Намір пані Тимошенко дуже похвальний і медики мали б із захватом на нього відреагувати. Однак трансформація системи охорони здоров’я вже створила умови для медичних закладів первинної ланки для втілює принцип збільшення заробітних плат медиків. Поки що лише для лікарів первинної ланки, але зміни тривають.

Якщо раніше лікар первинки отримував від 4-5 тис. грн на місяць до 7 тис. грн, а медсестра ще менше, то тепер підхід до формування й нарахування заробітних плат уже змінюється. Але ні МОЗ, ні НСЗУ не впливають на формування заробітних плат у кожного медика, вона визначається умовами колективного договору, який має бути в комунального некомерційного підприємства, на які перетворюються заклади охорони здоров’я. Лікарі перестають бути «бюджетниками». Заклади починають отримувати гроші за послуги, які надають конкретним пацієнтам, за угодою з НСЗУ. І вже нині зарплати медиків первинки (сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, медсестер) визначаються не бюджетною сіткою, а умовами колективного договору.

Національна служба здоров’я України оплачує медзакладу річний тариф на обслуговування кожного пацієнта, який підписав із ним декларацію, залежно від віку:

• від 0 до 5 років — 1480 грн;
• від 6 до 17 років — 814 грн;
• від 18 до 39 років — 370 грн;
• від 40 до 64 років — 444 грн;
• понад 65 років — 740 грн.

Як відбувається на практиці розподілення цих грошей? Уявимо, що є терапевт N, який підписав максимальну кількість декларацій — 2000. За кожного пацієнта комунальне підприємство-медичний заклад, у якому працює терапевт, отримує оплату за тарифом від Нацслужби здоров’я. За 2000 пацієнтів терапевта різного віку заклад отримає близько 1 мільйона гривень на рік. Якщо розділити цю суму на 12 місяців, отримуємо близько 87 тис грн — це сума, яку N приносить своєму закладу щомісяця.

Ці кошти заклад використовує на різноманітні потреби:

• заробітні плати лікарів та медичного персоналу;
• закупівлю ліків;
• нове обладнання;
• витратні матеріали.

Яка частина з 87 тисяч гривень, що їх медзаклад отримав на обслуговування пацієнтів лікаря, піде на його зарплатню? За нової системи принципи нарахування зарплатні закріплюються в колективному договорі. Чим краще працює лікар, тим цінніший він для закладу й тим більше зацікавлене керівництво гідно його винагороджувати.

За нової системи, якщо лікар має багато декларацій, керівництво закладу розуміє цінність хорошого лікаря й місцева громада фінансово підтримує заклади, — заробітна плата лікаря може зростати вдвічі-втричі.

Обіцянка: Ми проведемо повну модернізацію лікарень, поліклінік та 5 фельдшерсько-акушерських пунктів за рахунок залучення довгострокового експортного кредитування строком не менше ніж на 20 років і за кредитною ставкою не більше 3 % річних.

Факти: В Україні існує досить велика мережа лікарень: на 100 тисяч населення у нас 4,4 лікарні. Для порівняння: у Польщі цей показник становить 2,81, в Естонії — 2,28, у Сполученому Королівстві — 2,9. Подібна картина з кількістю лікарняних ліжок: Україна — 743, Польща — 663, Естонія — 500, Сполучене Королівство — 261. При цьому дослідження Світового банку 2016-2017 років показує, що на національному рівні від 30 % до 38 % усіх пацієнтів були госпіталізовані без зайвої необхідності, при цьому половина днів, проведених на лікарняних ліжках (45,2 — 57,4%), були витрачені без потреби. Щоби система працювала ефективніше, дуже важливо оптимізувати процеси, частину лікарень перепрофілювати, частину масштабувати. Питання ремонту лікарень теж важливе, але це компетенція й відповідальність власника цих лікарень — місцевої влади.