Сьомого листопада Верховна Рада ухвалила в першому читанні Виборчий кодекс, поданий головою парламенту Андрієм Парубієм та депутатами Олександром Черненком і Леонідом Ємцем. Інформаційному забезпеченню виборів та передвиборчої агітації у Виборчому кодексі відведено окрему главу. Документ поєднав п'ять виборчих законодавств: закони про вибори президента, народних депутатів, про місцеві вибори, про Центральну виборчу комісію та про державний реєстр виборців.

У пояснювальній записці документу сказано, що «суттєвого доопрацювання потребує законодавче регулювання передвиборної агітації». «По-перше, необхідно чітко відділити від передвиборної агітації інформаційне (незаангажоване) забезпечення виборів, потрібне для усвідомленого та відповідного до вимог закону здійснення волевиявлення виборців. По-друге, необхідно уточнити зміст поняття передвиборної агітації та форми її здійснення, що зменшило б обсяг непорозумінь та зловживань у цій політично чутливій сфері діяльності. По-третє, слід упорядкувати вимоги до діяльності засобів масової інформації як у частині інформування суспільства про перебіг виборчого процесу, так і в частині їх участі у передвиборній агітації», — йдеться в пояснювальній записці.

Інформаційному забезпеченню виборів та передвиборчої агітації у Виборчому кодексі відведено окрему главу, в якій розділ «Інформаційне забезпечення виборів» складається з восьми статей, а «Передвиборна агітація» містить 15 статей.

«Детектор медіа» поцікавився у членів Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, як вони оцінюють ці статті Кодексу та що необхідно в них змінити. Ми поставили їм такі запитання:

1. Як ви оцінюєте розділи Виборчого кодексу про ЗМІ та агітацію (4-й та 5-й розділи, там загалом 23 статті)?

2. Чи є необхідність внести в цей розділ зміни? Чи вдасться це зробити під час підготовки проекту до другого читання?

На запитання відповіли Вікторія Сюмар, Григорій Шверк, Олександр Опанасенко, Олександр Сочка та Владислав Севрюков.

Усі вони свідомі того, що проект потребує змін, оскільки писався два роки тому, а за цей час вступила в силу низка законів і з'явилися сучасніші правові норми. Зокрема, в Україні постало Суспільне мовлення (а в проекті йдеться ще про державні НТКУ та НРКУ), почалися процеси децентралізації тощо.

Серед новацій, які найчастіше згадують у відповідях, — пропозиція встановити тривалість агітаційних блоків не менше трьох хвилин. Вікторія Сюмар вважає, що це дасть можливість кандидатам і політичним силам повніше розкрити тему, а не лише виголошувати популістські гасла. А для Владислава Севрюкова це питання дискусійне. Також пан Владислав упевнений, що народні депутати ніколи не проголосують за Виборчий кодекс, якщо в ньому пропишуть відмову від політичної реклами. Олександр Опанасенко підтримує скасування політреклами. Практично всі члени Комітету вже працюють над змінами до проекту Виборчого кодексу.

Не вирішене в Кодексі й питання щодо дебатів на телеканалах. «Дебати на платній основі не заохочують кандидатів до участі. На дебатах можна виграти, але з таким самим успіхом і програти. А витрачати кошти на оплату поразки — навряд чи комусь може бути цікавим», — переконаний Олександр Сочка.

Раніше «Детектор медіа» публікував аналіз проекту Виборчого кодексу, здійснений медійними юристами.

Вікторія Сюмар, голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики (фракція «Народний фронт»):

— Розділи Виборчого кодексу про ЗМІ та агітацію зазнали не так багато суттєвих змін. Це радше зміни в категорії політичної реклами й агітації. Хоча й вони не чітко виписані й не дають відповіді, як на практиці досягнути поставлених завдань. І друга річ — це збільшення часу агітаційних роликів мінімум до трьох хвилин, що має на меті дати можливість розкрити тему повніше, а не лише виголосити популістські гасла. Це ключові новації щодо ЗМІ та агітації, які пропонуються в проекті Виборчого кодексу.

Вносити зміни в нього важливо, якщо ми реально хочемо змінити систему політичної агітації. Це треба робити під час підготовки до другого читання, й ми такі зміни вже почали готувати. У Комітеті свободи слова будемо обговорювати з експертами напрацювання громадських організацій і намагатися імплементувати їх у проект Виборчого кодексу. І паралельно також будемо готувати зміни до закону про вибори тільки окремим законом, оскільки, якщо Кодекс не буде ухвалено, то принаймні медійну частину спробуємо реформувати. Тепер ключове завдання — прописати їх максимально чітко і зрозуміти концептуальні речі, які нам хочеться змінити у визначенні власне політичної реклами, агітації й інших речей. Як на мене, такими обмеженнями для політичної реклами мали би бути не стільки час, як її зміст, коли політична реклама доносила би до виборців завдання політичної сили, а не транслювала мініфільми, які мають на меті викликати лише емоції і не сприяють раціональним підходам та оцінкам у політиці. Принциповіші, як на мене, підходи обмеження політреклами, які варто сьогодні запропонувати для зміни підходів до політики, що має стати більш підзвітною, конкретною, чіткою, прозорою, а не базуватися на лише на простих емоціях виборців.

Григорій Шверк, член Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики (фракція БПП):

— Насправді ті статті, що наразі в проекті Виборчого кодексу, плюс-мінус фіксують нинішню ситуацію, яку маємо в контролі за медіа під час виборів. У цьому є певний обсяг проблем. Свого часу ми з цим багато стикалися в Нацраді. Наразі Нацрада перебуває у стані спостерігача. Вона може фіксувати порушення, відправляти листи й ні на що не реагувати. При цьому там є такі застарілі речі, як НТКУ замість Суспільного мовника, відсутня норма про штраф, який тепер можна було б застосовувати Нацраді, бо ті, хто писав проект Виборчого кодексу нічого про це не знали. Тому я готую разом із Нацрадою правки, які спробують хоча би трохи покращити цю ситуацію з погляду можливостей Нацради впливати на цей процес, запропоную колегам підписатися під моїми пропозиціями. Але в проекті між двома читаннями, на жаль, кардинально цього не змінити. Якби я брав участь у підготовці цього проекту на момент його створення, то цей розділ можна було б виписати значно якісніше, адже це робилося достатньо давно. Те, що вони відстали від законодавства, можна буде поміняти. Але автори відстали не тільки в частині НТКУ та НРКУ, а й у частині місцевих виборів, де вже з’явилися територіальні громади, старости. У Кодексі про це нічого немає. У багатьох інших розділах, не тільки медійних, також відстали від життя. Тому все, що можна виправити, ми випишемо у пропозиції до другого читання. Крім того я готовий розглянути пропозиції медіаюристів.

Олександр Опанасенко, заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики (фракція «Самопоміч»):

— Загалом я позитивно оцінюю прийняття Виборчого кодексу України. Саме тому 7 листопада підтримав цей законопроект у першому читанні. Щодо глави п'ятої, яка стосується інформаційного забезпечення виборів та передвиборчої агітації, можу сказати наступне. Справді, законопроект готувався ще у 2015 році, тому деякі положення, що стосуються, наприклад, Суспільного мовлення, мають бути оновлені та мають враховувати законодавчі зміни, що сталися за цей час. Також необхідно краще врегулювати питання, що стосується обмежень на рекламу політичних партій. На моє переконання, вибори не мають перетворюватися на змагання гаманців. Досить суперечливим є питання проведення дебатів у ЗМІ на платній основі, бо така форма зустрічі конкурентів прямо не передбачає позитивного ефекту: збільшення кількості прихильників політичної сили тощо. Коректнішим було би проведення дебатів на безкоштовній основі, а на платній проводити агітацію у формі передач, що висвітлювали би перебіг передвиборчої компанії. Ще одне питання, що потребує додаткової уваги, — право на відповідь суб'єкта, щодо якого була поширена недостовірна інформація. Приводом вимагати відповідь може бути практично будь-яка інформація, навіть та, що прямо не пов'язана з виборчим процесом. Це може спричинити зловживання з боку кандидатів та політичних партій, про яких була поширена інформація. Наразі наша фракція створила робочу групу, триває активна робота щодо напрацювання змін та доопрацювання цього законопроекту. Крім того, на мою думку, треба заборонити будь-яку політичну рекламу — зовнішню, на ТБ та радіо та ін. Кандидати мають іти до людей та агітувати за себе. І мають бути прозорі виборчі бюджети.

Олександр Сочка, член Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики (фракція «Народний фронт»):

— Нововведення законопроекту, яке вже викликало дискусію в експертному середовищі й буде очевидною зміною, яку побачать люди під час агітаційної кампанії в аудіовізуальних засобах, — пропозиція встановити тривалість агітаційних блоків не менше трьох хвилин. Ідея прогресивна, хоча вона й не задовольнила прибічників заборони платної реклами на електронних носіях. Розрахунок на те, що більша тривалість агітаційного блоку дасть можливість політичним партіям і кандидатам більше розповісти про себе і свою програму, щоб виборець отримував інформацію, на основі якої робив би усвідомлений, а не імпульсивний під дією миттєвих вражень вибір. Як застосування цієї норми може виглядати на практиці й чи варто очікувати результату? З огляду на те, що штаби політичної партії чи кандидата формуватимуть наповнення агітаційного блоку, намагаючись привернути й утримати увагу глядача, який під час виборів перебуває під масованою інформаційною атакою, — трихвилинний агітаційний блок може містити ті ж самі прийоми впливу, що й короткі ролики. І апелювати так само до емоційної реакції виборця. Тому, з моєї точки зору, збільшення тривалості не завжди означатиме повніше інформування глядача. Перевірити ефективність може лише практичне застосування. Не виключено, що заборона платної реклами в аудіовізуальних засобах могла би стати ефективнішим механізмом комунікаційного зближення політичного класу з електоратом. Зокрема й тому, що, втративши можливість за рахунок платної реклами блискавично отримувати великі аудиторії прихильників, партії будуть змушені змінювати способи донесення інформації, вдаючись до роботи в «полях», що передбачає пряме спілкування з виборцями. Не вирішене в Кодексі й питання щодо дебатів на телеканалах. Дебати на платній основі не заохочують кандидатів до участі. На дебатах можна виграти, але з таким самим успіхом і програти. А витрачати кошти на оплату поразки навряд чи комусь може бути цікавим. Тому виглядає логічним надання право телекомпаніям право проводити такі дебати також на безоплатній основі, до участі в яких можуть допускатися кандидати на рівних умовах. У цілому автори Кодексу в медійній частині запропонували низку цікавих ідей, які можна й варто допрацювати до другого читання.

Владислав Севрюков, член Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики (фракція БПП):

— На момент написання проекту Виборчого кодексу його значно осучаснили. Та оскільки він писався два роки тому, багато статей уже застаріли. Треба враховувати, що вже немає державного мовлення, а створено суспільне мовлення, й тут однозначно треба вносити правки.

Друге: контроль за діяльністю медіа під час виборів покладено на територіальні виборчі комісії; то, на мою думку, це не буде працювати. Бо на ТВК немає відповідних фахівців і взагалі немає вільних людей, на яких можна покласти цю відповідальність. У них таке навантаження, що немає часу на ці речі. І взагалі в регіонах усе, що пов’язано з медіа, не контролюється під час виборів ані щодо агітації, ані щодо джинси та ін. Що стосується загальнонаціональних медіа, то Національна рада під час виборів створювала робочу групу на час кожної виборчої кампанії. Робоча група фіксувала порушення, але покарати не могла. Тепер, відповідно до проекту Виборчого кодексу, Нацрада зможе застосовувати такий захід як попередження. Але поки проект готувався, Нацрада вже почала застосовувати штрафи. То, на мою думку, доцільніше застосувати не попередження, а штрафи. Єдине — треба подумати й відповідно прописати, який має бути розмір штрафу за яке порушення. По-перше, це буде дієво для ТРК, а по-друге, можна буде виявляти порушників і складати історію цих порушень. Бо давати попередження за такі порушення дуже складно: це завжди асоціюється з тиском на компанію, позбавленням ліцензії, завжди буде приплітатися політична складова, говоритимуть, що це чиєсь замовлення, наступ на свободу слова тощо.

Також нечітко прописані речі щодо часу, який відводиться для агітації. Або заборонена політична агітація в інформаційних програмах. А ми тепер маємо шість чи сім інформаційних каналів, які повністю складаються з інформаційних програм. Я думаю, що на них будуть майже всі учасники виборчого процесу, і їх, і інтерв’ю з ними буде складно відокремити від виборчої агітації. Думаю, доведеться або заплющувати всім на це очі, або буде суцільний шквал взаємних наїздів із приводу агітації. Бо такої кількості інформаційних каналів кілька років тому, коли писався проект Виборчого кодексу, ще не було. Тому наголошую, що ця прописана норма  сильно обмежуватиме інформаційні канали. І вони її порушуватимуть навіть не свідомо, а тому що інакше не зможуть працювати, бо мають такий формат.

Знаю, що дехто пропонує заборонити політичну рекламу. Як колишній медійник скажу, що такий крок не відповідає часу. Від політичної реклами можна відмовитися, коли є спокійне політичне життя, як у сталих демократіях. Усі знають, що для медіа це період, коли можна заробити. Але, з іншого боку, я собі не уявляю, як тоді взагалі пройде цей проект, якщо в ньому випишуть заборону політреклами. Депутати за нього не проголосують. Крім того питання тривалості агітаційних блоків не менше трьох хвилин дискусійне. Агітацію за рахунок держави можна робити якісно, або ні. Але я за те, щоби це скасувати.

Фото: huffpost.com; Олексій Темченко; samopomich.ua