Як одночасно захистити свободу слова та інформбезпеку. Моніторинг роботи Комітету свободи слова за перше півріччя 2017 року
Як одночасно захистити свободу слова та інформбезпеку. Моніторинг роботи Комітету свободи слова за перше півріччя 2017 року
Раніше «Детектор медіа» публікував моніторинги роботи Комітету свободи слова в другому та в першому півріччях 2016 року.
Члени парламентського Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики восьмого скликання працюють третій рік в умовах проведення АТО (офіційно), а фактично в умовах війни з Росією. Й оця невідповідність між де-факто та де-юре реальністю накладає відбиток на роботу Комітету свободи слова. Є багато охочих, зокрема й народних депутатів, обмежити свободу слова у зв’язку з війною. Та оскільки в країні не введено воєнного стану, такі обмеження сприймаються, особливо журналістами, як наступ на свободу слова. Тому комітет опинився в певній «розтяжці» й постійно балансує між дотриманням чинних законів та ухваленням проектів, які в той чи інший спосіб можуть обмежити свободу слова.
Ключові напрямки роботи комітету в першому півріччі 2017-го:
- захист української мови на державному рівні — ухвалення закону про україномовні квоти в телеефірі, що вступає в силу з 1 вересня 2017 року;
- реалізація низки медіареформ, зокрема контроль за роздержавленням друкованих ЗМІ, впровадженням суспільного мовлення, прозорістю медіавласності (пошук можливості запровадження правових норм про фінансову прозорість медіа);
- синхронізація законодавства з європейськими правовими нормами — подальша розробка базового закону «Про аудіовізуальні послуги»;
- необхідність захисту інформаційного простору України від агресії з боку Російської Федерації та пошук шляхів глушіння ворожого сигналу. Комітет, як і раніше, залишається центром прийняття рішень із цих питань.
Засідання
Комітет свободи слова упродовж шостої сесії восьмого скликання (лютий — липень 2017 року) провів 13 засідань, зокрема й одне виїзне, як і торік, — на Донбасі. На засіданнях було розглянуто 60 питань, зокрема 23 питання стосувалися контролю за виконанням законів і постанов. На розгляд парламенту подано 12 законопроектів із висновком комітету, при підготовці яких він був головним. Ще вісім проектів комітет розглянув як другорядний і з попереднім висновком передав до інших комітетів. Станом на кінець липня 2017 року на розгляді в комітеті було загалом 157 законопроектів, 66 із яких він має підготувати як головний. За останнє півріччя до комітету надійшло 872 листа і звернення.
Окрім законопроектної роботи комітет провів п’ять різноманітних публічних заходів із медійної тематики спільно з міжнародними та вітчизняними громадськими організаціями й органами влади. Також були проведені комітетські слухання щодо реалізації реформи друкованої преси. Комітет знову не надто зважав на свій план роботи на цей період.
Традиційно члени комітету дисципліновано беруть участь у засіданнях: за період шостої сесії Владислав Севрюков, Ольга Червакова та Григорій Шверк не пропустили жодного, Богдан Онуфрик, Олександр Сочка та Федір Бендюженко були відсутні лише на одному засіданні.
Нарешті завершилася епопея з членством у комітеті народних депутатів від Блоку Петра Порошенка Григорія Шверка та Владислава Севрюкова, які півтора роки не могли стати членами Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики. Вони весь цей час постійно відвідували засідання комітету, маючи дорадчий голос. 14 березня Верховна Рада ухвалила постанову, згідно з якою були обрані три нові члени Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики. До профільного медійного комітету приєдналися не лише Григорій Шверк і Владислав Севрюков, а також представник «Народного фронту» Федір Бендюженко, який став народним депутатом 21 лютого 2017 року, пройшовши за списком «Народного фронту» після смерті народного депутата Петра Ваната. На момент обрання він працював начальником управління контролю за виконанням рішень у Державній виконавчій службі України.
Раніше Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики налічував десять членів, а відтепер їх стало тринадцять, але співвідношення політичних сил все одно залишилося на користь «Народного фронту»:
- від фракції «Народний фронт» — п'ятеро: Вікторія Сюмар (голова комітету), Сергій Висоцький (заступник голови комітету), Дмитро Стеценко (голова підкомітету з питань ТБ і РМ, преси, інформагентств та інтернету), Олександр Сочка (голова підкомітету з питань інформполітики та інформбезпеки) і Федір Бендюженко;
- від фракції «Блок Петра Порошенка» — четверо: Ольга Червакова (перша заступниця голови комітету), Богдан Онуфрик, Григорій Шверк і Владислав Севрюков;
- від фракції «Батьківщина» — двоє: Олена Кондратюк (секретар комітету) і Олександр Абдуллін (голова підкомітету з питань реклами);
- від фракції «Самопоміч» — один: Олександр Опанасенко (заступник голови комітету);
- від фракції «Опозиційний блок» — один: Юрій Павленко.
Законопроектна діяльність: проект про АВП знову не зареєстровано
Попри те, що робота над підготовкою проекту про аудіовізуальні послуги безперервно тривала, його так і не було зареєстровано. Комітет відклав на завтра те, що обіцяв зробити ще вчора. Проект про АВП, на відміну від інших, надзвичайно великий і стосується не тільки роботи ТРО, а й Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, провайдерів програмної послуги та інших гравців медіагалузі. Щоб він був проголосований у залі, його треба максимально погодити з усіма зацікавленими сторонами. А це, за словами членів комітету, дуже нелегко, тому що інколи інтереси в них діаметрально протилежні. У комітеті вже кілька років цей проект називають пріоритетним, обіцяють його зареєструвати, але строки весь час переносяться. Станом на кінець липня його так і не зареєстровано.
Своїм успіхом на минулій сесії комітет вважає ухвалений Верховною Радою 23 травня і підписаний Президентом України 6 червня закон, який встановлює на українському телебаченні обов’язкові щотижневі квоти передач і фільмів українською мовою. Йдеться про 75 % державної мови для загальнонаціональних і регіональних телеканалів, 60 % — для місцевих, а також 75 % державної мови для програм новин на ТБ.
Проаналізувавши хід реформи друкованих медіа, комітет узагальнив пропозиції медійних юристів і громадських організацій та зареєстрував і рекомендував парламенту ухвалити проект закону № 6560 «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» щодо вдосконалення механізму реформування друкованих засобів масової інформації, внесений народними депутатами України Вікторією Сюмар, Ольгою Черваковою, Олександром Сочкою, Богданом Онуфриком та іншими.
До скарбнички важливих проектів комітет може зарахувати й зареєстрований 8 червня 2017 року проект Закону № 6565 про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасових дозволів на мовлення в зоні проведення антитерористичної операції та прикордонних районах України, ініціаторами якого стали всі члени Комітету свободи слова. Метою проекту є забезпечення безперервності мовлення ТРО шляхом закріплення механізму прискореної видачі тимчасових дозволів на мовлення на територіях, найбільш вразливих до зовнішнього негативного інформаційного впливу, а також визначення особливих умов щодо переходу від аналогового до цифрового мовлення на окремих адміністративно-територіальних одиницях. Водночас подібний законопроект, внесений Кабміном, який готував МІП, комітет відхилив ще в березні.
У першому півріччі було зареєстровано сім законопроектів, із підготовки яких Комітет свободи слова визначено головним. А загалом таких із грудня 2014 року в комітету — 38 (ще 28 проектів постанов), із них третина стосується змін до закону про рекламу. Але ці проекти здебільшого так і не стають законами. Щодо рекламної галузі в парламенті кілька років повний штиль, зміни в закон про рекламу практично не вносяться. Хоча комітет і рекомендував підтримати кілька проектів, які пропонують незначні зміни. З одного боку, така ситуація консервує всі негативні моменти, пов’язані, зокрема, з перевантаженістю автошляхів зовнішньою рекламою або з рекламою пива. А з іншого — забезпечує стабільність роботи рекламного ринку, без якого, як відомо, ЗМІ можуть не вижити.
Деякі законопроекти, що з’явилися на останній сесії, можна вважати «відкатом назад» у медіареформах. Зокрема, проект закону № 6681 про внесення змін до статті 18 Закону України «Про Суспільне телебачення та радіомовлення України» (щодо висвітлення діяльності органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб в засобах масової інформації України), внесений народними депутатами Максимом Бурбаком та Миколою Федоруком. Автори проекту, прикриваючись необхідністю «підвищення інформованості населення України про роботу народних депутатів України та про діяльність органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб», фактично хочуть внести зміни до Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України». Закон про СМ не зобов’язує висвітлювати діяльність влади, а тільки надавати ефір для офіційних виступів і заяв вищих посадових осіб держави (позачергово прямого ефіру для екстрених офіційних виступів Президента, голови Верховної Ради, прем’єр-міністра, голови Верховного суду, голови Конституційного суду). А також Президенту України для новорічного привітання. Обов’язку надавати 20 хвилин для виступів народних депутатів закон про Суспільне не містить.
Народні обранці замість синхронізувати цей закон з іншими, в тому числі й про статус парламентарів, і внести до них необхідні зміни, хочуть змінити саме закон про Суспільне і знову отримати свої 20 хвилин прямого ефіру, який зазвичай використовували здебільшого для власного піару.
Протягом шостої сесії в комітету був чималий відсоток відхилених або відправлених на доопрацювання законопроектів. За словами членів комітету, це через загальну тенденцію погіршення якості законопроектів. Зокрема, відхилено законопроект № 5503 про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо уточнення терміну «музичні твори» вітчизняного походження; відправлено на доопрацювання законопроект № 6031 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поліпшення доступу до інформації осіб з порушенням слуху», внесений Кабінетом міністрів; проект № 6135 «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо врегулювання розміщення соціальної реклами) та інші.
Комітет свободи слова та Суспільне мовлення
На засіданні Комітету свободи слова на початку шостої сесії радісно вітали створення ПАТ «НСТУ», наголосивши на величезному внескові членів комітету. Але ближче до виборів керівництва Суспільного ситуація непомітно почала напружуватися. Перший гучний скандал виник після виборів голови Наглядової ради, які відбулися 8 лютого. Лідер фракції Радикальної партії Олег Ляшко несподівано заявив про те, що член Наглядової ради від радикалів В’ячеслав Козак неправильно проголосував (нагадаємо, голосування було таємним). Мовляв, він не повинен був голосувати за Тетяну Лебедєву, яка, за його словами, «є представницею олігарха Пінчука», і що нібито він за це ще й взяв кошти. Довго не роздумуючи, він вирішив поміняти Козака на нову членкиню від радикалів — Валентину Руденко. Своїми заявами й діями Ляшко порушував закон про Суспільне мовлення, який не дає йому права втручатися в діяльність делегованого фракцією члена Наглядової ради, а тим паче відкликати без його згоди. В’ячеслав за підтримки членів Наглядової ради, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, НСЖУ зміг відстояти свої права і залишився членом НР.
А ось Комітет свободи слова в ситуації, коли чинився прямий політичний тиск на члена Наглядової ради суспільного мовлення за його голосування, повівся дещо дивно. Заяв ніяких не робив, а розглянув це питання тільки з великим запізненням аж 5 квітня. Ситуація, що склалася навколо спроб замінити члена Наглядової ради В’ячеслава Козака, привернула увагу не тільки вітчизняних, а й міжнародних організацій. Тому комітет не підтримав звернення Ляшка щодо заміни Козака в НР. На засіданні Олег Ляшко напоказ бездоказово звинуватив і В’ячеслава Козака, який на той момент перебував у лікарні з гіпертонічним кризом, і голову НР Тетяну Лебедєву. Присутнім на засіданні комітету представникам громадських організацій, журналістам, членам Нацради, юристам під час розгляду цього питання слова не дали, хоча сам Ляшко виступав двічі. Тому вони не змогли пояснити панові Ляшку, що фракції делегують своїх членів до НР не для того, щоб вони стежили за пропорційним висвітленням політичних сил в ефірі НСТУ. І що це не політична квота, і фракція не має законного права втручатися в діяльність члена НР. А також що Ляшко не має права відкликати члена НР. Хамство Ляшка намагалася зупинити лише заступниця голови комітету Ольга Червакова, яка вимагала вибачень щодо образ на адресу Тетяни Лебедєвої, а згодом сама вибачилася за всіх членів комітету. Тобто комітет не пояснив Ляшку, що він у цій ситуації не має рації і повинен уважніше читати закони. Громадські активісти припускали, що Ляшко ще спробує зірвати й конкурс на голову правління ПАТ «НСТУ». Але 10 квітня всі члени Наглядової ради змогли без перешкод таємним голосуванням обрати головою правління Зураба Аласанію.
Ще один гострий момент, пов’язаний із Суспільним, — це питання «двадцяти депутатських хвилин», неодноразово порушуване в першому півріччі на засіданнях комітету. Деякі народні депутати скаржилися на регіональні філії ПАТ «НСТУ» й вимагали покарати тих, хто їм не надає прямий ефір. Така норма залишилася в Законі України «Про статус народного депутата України», яким передбачено, що народний депутат має право виступу з питань його депутатської діяльності не рідше одного разу на місяць у друкованих ЗМІ, до двадцяти хвилин на телебаченні, до десяти хвилин на радіо безкоштовно на тих ЗМІ, засновником (співзасновником) яких виступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково коштом державного бюджету.
Комітет свободи слова спочатку вважав, що керівники філій усе ж мають надавати ефір народним депутатам для виступів, навіть просив голову Держкомтелерадіо Олега Наливайка розібратися й покарати, але після роз’яснення юристів включив задній хід і ухвалив роз’яснення, в яких, зокрема, йдеться про те, що можливістю виступати в прямому ефірі народні депутати активно користувалися до впровадження в Україні реформ у сфері регулювання діяльності ЗМІ. Після ухвалення закону про Суспільне мовлення ситуація змінилася. «З огляду на це ч. 2 ст. 18 Закону України “Про Суспільне телебачення і радіомовлення України” встановлює, що “НСТУ не зобов’язана висвітлювати діяльність органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб”. Відповідно до підпункту 1-1 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” згаданого Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону. Це положення стосується і законів України “Про статус народного депутата України” та “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”», — зазначають члени Комітету свободи слова в роз’ясненні.
Водночас комітет вважає, що керівництво НСТУ має напрацювати власні рекомендації щодо того, в який спосіб забезпечуватиме пропорційність висвітлення діяльності політичних сил в інтересах громадян України. «За дотриманням пропорційності представлення різних позицій та відповідних стандартів має стежити Наглядова рада, сформована з представників депутатських фракцій та груп Верховної Ради та громадських об’єднань. Суперечності в положеннях Закону України «Про статус народного депутата України» та Закону України “Про Суспільне телебачення і радіомовлення України” можна врегулювати шляхом внесення змін до цих законів», — йдеться в документі.
Експерти вважають, що норми закону про статус народного депутата мають на цей момент обмежуватися виключно парламентським каналом «Рада». «Можна стверджувати, що депутати мають змогу потрапити в ефір НСТУ лише на загальних підставах, як і будь-які інші суб’єкти. Тобто, створюючи або будучи залученими до обставин, що є інформаційними приводами, цікавими для новинної служби НСТУ», — зазначив медіаюрист, заступник виконавчого директора ІМІ Роман Головенко.
«Природа суспільного мовлення не може передбачати квоти для виступів, які ще й заздалегідь підготовлені самим депутатом. Редакційна політика суспільного має будуватися на тому, що мовник має самостійно, виходячи з принципів неупередженості й збалансованості, а також працюючи в інтересах суспільства, запрошувати публічних осіб, у т.ч. і депутатів, і ставити питання, які не є зручними для такої особи, а є важливими для суспільства, навіть, якщо вони будуть гострими і неприємними», — зауважив медіаюрист Інституту медіа права Ігор Розкладай.
Ще одне важливе питання, у вирішенні якого співпрацюють комітет і Суспільне, — фінансування ПАТ «НСТУ», яке недоотримало цього року понад 330 млн грн. Наприкінці шостої сесії комітет спробував поборотися за виділення коштів, які парламент заборгував ПАТ «НСТУ». Зокрема, Вікторія Сюмар внесла пропозиції до проекту Закону про внесення змін до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», а саме додати НСТУ 400 млн грн. Бюджетний комітет спочатку підтримав цю пропозицію частково, а саме вирішив, що поки суспільному вистачить і 200 млн грн. А потім цю поправку вночі було відхилено в Бюджетному комітеті, а згодом і парламентом.
Останні місяці простежуються наміри голови й членів комітету налагодити постійний конструктивний діалог із керівництвом Суспільного. Після проведення виїзного засідання в зоні АТО, де члени комітету відвідали донецьку філію ПАТ «НСТУ», відбулася зустріч народних депутатів, членів Наглядової ради і голови правління ПАТ «НСТУ», представників МІПу і Держкомтелерадіо. На ній голова Комітету Вікторія Сюмар висловила невдоволення концепцією мовлення Донецької філії — «позитивний конструктивізм», який передбачав мінімум інформації про війну, а більше позитивних місцевих новин. На її думку, «в країні, де триває війна і ледь не щодня вбивають на фронті людей, не можна цього не помічати, мотивуючи тим, що всі втомилися від поганих новин». Зураб Аласанія і члени НР нагадали, що Суспільне не може займатися пропагандою й антипропагандою, що його місія розповідати правду. Водночас учасники зустрічі окреслили шляхи співпраці задля захисту інформаційного простору в Україні.
А наприкінці липня Вікторія Сюмар і Юрій Павленко приєдналися до делегації Наглядової ради та правління ПАТ «НСТУ» і знову відвідали донецьку та луганську філії, допомогли роз’яснити представникам влади принципи роботи Суспільного мовлення.
Захист свободи слова й інформаційного простору
Протягом шостої сесії комітет неодноразово розглядав скарги журналістів і ЗМІ щодо перешкоджання їхній діяльності. Зокрема, працівники музичних телеканалів М1 та М2 звернулися до ГПУ, СБУ, МВС, Нацради з питань телебачення і радіо та Комітету свободи слова із вимогою знайти й покарати виконавців та замовників двох спроб підпалів студії каналів, які сталися 27 січня та 10 лютого 2017 року.
А в вересні 2016 року комітет розглядав ще один підпал – компанії НІС, яка виробляє новини для «Інтера». Під час розгляду цього питання на засіданні комітету не було одностайної підтримки каналу «Інтер», деякі народні депутати (переважно з фракції «Народний фронт») наголошували на тому, що в підпалі більшою мірою винна інформаційна політика каналу «Інтер». Але в результаті більшістю голосів комітет засудив підпал.
До Комітету зверталися по допомогу також і інші, регіональні ЗМІ, як-от Глухівська газета «Неделя», яка судиться з мером Мішелем Терещенком. Або державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», приміщення якої захопили.
Кілька разів комітет розглядав питання ефективності розслідування справи вбивства Павла Шеремета. Неодноразово запрошував правоохоронців, вимагав звіту міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, заслухав звіт Комітету захисту журналістів (CPJ), який запропонував парламентарям взяти під контроль розслідування вбивства Шеремета. І хоча Вікторія Сюмар заявила, що правоохоронні органи та журналісти є союзниками в пошуку вбивць журналіста Павла Шеремета, власне ті, хто відповідає за розслідування, на засідання комітету жодного разу не прийшли, надіславши лише довідку про підсумки розслідування.
Останню заяву в шостому скликанні комітет зробив щодо неправомірно захопленого Станіслава Асеєва. Комітет вважає грубим порушенням прав людини та свободи ЗМІ затримання Асеєва за абсурдним звинуваченням проросійськими бойовиками його у шпигунстві на тимчасово окупованих територіях.
Контроль за виконанням законів і власних рішень
Комітет свободи слова в рамках своїх контрольних функцій розглянув черговий звіт Нацради з питань телебачення і радіомовлення і рекомендував Верховній Раді взяти його до відома.
Виконуючи закон про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ, комітет показав приклад і посприяв ліквідації журналу «Віче».
Цьогоріч члени комітету вирішили перевірити, як центральна та місцева влада Донбасу виконує їхні торішні Рекомендації щодо захисту інформаційного простору на сході України. Перевірили й констатували: українським він не став, і здебільшого залишається російським.
Торік комітет після першого виїзного засідання на Донбасі констатував, що державне управління інформаційною сферою в зоні проведення АТО на підконтрольних та непідконтрольних територіях Луганської та Донецької областей є незадовільним, не відповідає викликам інформаційної війни і не забезпечує адекватної протидії масштабній інформаційній спецоперації, яку потужно веде на Донбасі пропагандистська машина Кремля. Члени комітету наголосили, що є прогрес, а захист інформаційного простору з незадовільного став недостатнім.
Депутати під час усіх зустрічей анонсували спеціальний законопроект № 6565 задля стимулювання мовлення невеликих телеканалів та радіостанцій, який передбачає безкоштовні ліцензії поза конкурсом на час проведення АТО на один рік для того, щоби стимулювати місцевих мовників для роботи у прифронтових і прикордонних територіях. Цей закон парламент так і не встиг ухвалити на шостій сесії.
Якщо торік переважно йшлося про забезпечення інфраструктури для поширення українського сигналу на цих територіях, то цього року про необхідність глушіння ворожого сигналу. Комітет свободи слова вирішив, що максимально сприятиме протидії незаконному поширенню в Україні ЗМІ Росії та ОРДЛО.
Висновки
У першому півріччі 2017 року найболючішим питанням інформполітики для України, за словами членів Комітету свободи слова, було посилення інформаційної безпеки з одночасним гарантуванням усіх основних принципів свободи слова. Оскільки будь-які питання, пов’язані з інформбезпекою, дуже часто сприймаються як наступ на свободу слова, приміром, можливість держави блокувати сайти.
Запланувавши навесні, а потім у липні реєстрацію базового медійного закону про аудіовізуальні послуги (згідно із затвердженою на початку року Стратегією розвитку законодавства України з питань свободи слова та діяльності ЗМІ відповідно до європейських стандартів), комітет так цього й не зробив і обіцяє зареєструвати його влітку 2017-го.
Якщо раніше загалом роботу членів комітету експерти називали радше професійною, аніж політичною, то з наближенням виборів простежується політичне протистояння, здебільшого між членами правлячої більшості. Відносини між членами комітету ділові; співпраця з іншими органами влади в сфері медіа (МІП, Держкомтелерадіо та Нацрадою) відбувається належним чином. Також поступово налагоджується партнерська взаємодія з Наглядовою радою Суспільного мовлення.
Фото: nfront.org.ua