«Детектор медіа» продовжує дискусію довкола трьох законопроектів про мову (№ 5556, № 5669 і № 5670), нещодавно зареєстрованих у Верховній Раді. Усі вони передбачають майже повну українізацію телевізійного та радійного ефіру, преси, книговидання, кінематографа та реклами.

Ми опитали представників індустрії (найбільші медійні компанії) та медіаюристів, що вони думають про регулювання мови в медіа. Ми поставили експертам такі запитання:

1. Із чим, на вашу думку, пов’язана депутатська активність довкола мовного питання та реєстрація одразу трьох законопроектів? На вашу думку, чи є нині політична воля для ухвалення нового закону про мови?
2. Як ви оцінюєте норми кожного із законопроектів, які стосуються медійних аспектів (телебачення і радіомовлення, преса, інтернет, кіно, книги, реклама)? Які норми вам видаються найбільш спірними та чому?
3. Голова Комітету з питань культури та духовності Микола Княжицький уже заявив, що комітет спробує «швидко прийти до компромісу і запропонувати залу адекватний проект». Яким, на вашу думку, може бути компроміс у нормах, які регулюють медійні аспекти (телебачення і радіомовлення, пресу, інтернет, кіно, книги, рекламу)?

Ми публікуємо перші отримані відповіді – точку зору медіаюриста Романа Головенка та позицію медіахолдингу «Медіа Група Україна». Водночас ми отримали дві відмови від коментарів: медіахолдинг StarLightMedia вирішив не коментувати мовне питання, оскільки «воно політизоване, наелектризоване, незалежно від позиції веде до підвищення суспільної напруги», а в групі компаній Film.ua Group експерти не готові коментувати законопроекти, оскільки ніхто їх поки не вивчав і не аналізував через брак часу. Відповіді інших експертів ми опублікуємо, щойно їх отримаємо.

Роман Головенко, медіаюрист, експерт групи РПР «Політика національної пам’яті»: «У нормах законопроектів має бути запас міцності, інакше їх просто вихолостять»

1. Активність депутатів пов’язана, з одного боку, з тим, що наявний запит на заміну закону КаКа (цей запит не задовольнили ні голови ВР, ні особи на посту Президента, ні КСУ, тому залишився лише варіант нового закону). З другого боку, в багатьох депутатів є бажання попіаритися на такому законопроектові (що помітно з тексту відповідних проектів, не будемо тицяти пальцями :)) Я не впевнений, що парламентська більшість і Президент готові підтримати якийсь із цих трьох законопроектів, але сам факт їхньої появи, ймовірно, підштовхне їх до руху в напрямі гарантування прав україномовних в окремих сферах (наприклад, ЗМІ, обслуговування споживачів), а також підтримки україномовності молоді, яка зараз найбільше піддається русифікації.

2. Я б тут акцентував увагу на тому, що це норми проектів, а не закону, і як особа, яка трохи долучалася до роботи над одним із проектів у робочій групі Володимира Василенка при Мінкультури (№ 5670. – ДМ), роблю поправку на дві речі. По-перше, якщо закон і буде прийнято, то чимало норм пом’якшать. І в цих нормах має бути запас міцності, інакше їх просто вихолостять. По-друге, я вже давно вважаю, що текст закону – це лише 10-20%, а все решта залежить від його виконання, яке в нас майже щодо всіх законів надзвичайно слабке. Тому я не маю ілюзій, що держава швидко візьметься імплементувати мовне законодавство, якщо воно буде прийняте. Якщо це буде, то перші років п’ять новий закон просто дасть можливість для україномовних мати юридичне підґрунтя, щоб отримувати інформацію українською (бо зараз її зазвичай нема).

Хоча є суто технічні моменти, на які варто звернути увагу: законопроект № 5669 явно застарів у частині своїх положень, якими вносяться зміни в інші закони. № 5670 передбачає регулювання функціонування державної мови суто законом – це явно ширше, ніж передбачено частиною 5 статті 10 Конституції, окремі положення цього проекту самі ж суперечать цьому постулату і, зрештою, це нереалістично: якщо мовне законодавство буде зосереджене суто на рівні закону і не буде в потрібних випадках деталізуватися підзаконними актами, то багато положень мовного закону виявляться мертвими на практиці.

3. Якщо йти за сферами, то для мене мінімальні гарантії виглядають десь так:

• ТБ і радіо: загальнонаціональне – мінімум 2/3 україномовного контенту, регіональне – мінімум 50%;
• преса: загальнонаціональна – якщо наклад видання перевищує 30 000, у нього має бути україномовна ідентична версія, для незагальнонаціональних видань – якщо наклад від 10 000;
• інтернет – не бачу технічної можливості тут регулювати. Вона з’являється лише тоді, коли веб-сайт належить зареєстрованому ЗМІ або великій компанії, що працює в Україні, – у них має бути україномовна версія (або як основна, або при заході на сайт одразу має пропонуватися обрати мову);
• кіно – 75% фільмокопій українською.

«Медіа Група Україна»: «Наше стратегічне рішення – збільшувати обсяг україномовного контенту»

– «Медіа Група Україна» системно працює над збільшенням україномовного контенту в ефірі наших каналів. За традицією, ефір нашого флагмана, каналу «Україна», двомовний, адже це, в цілому, відповідає демографічним характеристикам населення України, звичкам нашої цільової аудиторії. Та впродовж останніх 10 років обсяг трансляцій українською мовою в ефірі каналу «Україна» та інших каналів групи поступово збільшувався. Це стосувалося, перш за все, інформаційних програм, розважальних, спортивних трансляцій. За останній рік ми вийшли на якісно новий етап – знімаємо серіали українською мовою: з успіхом пройшов в ефірі каналу «Україна» серіал «Черговий лікар», і вже незабаром відбудеться прем’єра другого сезону. Після двох успішних сезонів проекту «Агенти справедливості» третій навесні вийде вже українською. Триває робота над серіалом «Обручка з рубіном», сценарій якого українською і про українських героїв пише Тетяна Гнєдаш. І надалі у слоті 18.00 на каналі «Україна» плануємо транслювати саме україномовні серіали. У програмі «Ранок з Україною» вже всі ведучі говорять українською, хоча для цього декому і треба було удосконалити власні знання. Незмінний ведучий програми «Говорить Україна» Олексій Суханов вчить українську, потроху починає переходити на українську в ефірі і власним прикладом демонструє, що це під силу кожному.

Отже, наше стратегічне рішення – збільшувати обсяг україномовного контенту в ефірі, ми інвестуємо у його виробництво і вже точно не збираємося звертати з цього шляху.

Ми впевнені, що процес українізації телеефіру має бути поетапним і природним, щоб глядач, для якого російська мова була більш приваблива при отриманні інформації, звик і перестав ідентифікувати мовний критерій як основний під час вибору контенту.

Українські телеканали існують у конкурентному середовищі, і конкурують за глядача вони не тільки між собою, але, будемо відвертими, і з російськими мовниками, чий контент залишається доступним завдяки супутниковому сигналу і мережі інтернет на території всієї України. Отже, суворими заборонами вирішити проблему навряд чи можливо, адже вони будуть стосуватись далеко не всіх суб’єктів медіапростору.

Тому, на наш погляд, найбільш прийнятним підходом у питанні регулювання української мови в телеефірі було би саморегулювання або співрегулювання (погоджені дії індустрії і регулятора). Ми готові брати участь в обговоренні цього питання разом з регулятором і вносити конкретні конструктивні пропозиції. Власне, і проект закону мало би сенс готувати спільно з медіагалуззю. Тоді він був би не черговою декларацією, а практичним документом. І ми б не мали кілька проектів, які принципово відрізняються не тільки за розміром квот, а й самою логікою регулювання.

Ілюстрація - Портал мовної політики