— Пане міністре, ситуація з «Миротворцем», практична відсутність виразної реакції на неї з боку Порошенка багатьох спонукала до припущення, що й Президенту, й АП було вигідно оприлюднення цих списків. Одні вважають, що таким чином відволікали увагу від скандалу з офшорами. Інші — що це помста журналістам, їх залякування. Чому досі невидалено цей список? Навіщо так багато маніпуляцій із нібито закриттям сайту?

— Я не можу коментувати дії Президента України, бо не є в його вертикалі. Але, тим не менше, знаю його позицію. Оскільки він є ключовою людиною, яка спілкується з лідерами інших країн, точно знаю, що його позиція і щодо права журналістів на професію, і щодо їхньої безпеки не змінилася відтоді, як він став Президентом. Він це озвучував на своїй останній прес-конференції.

— Але чому так довго не було реакції глави держави?

— Очевидно, що час було втрачено. Але це точно не задля відволікання уваги від скандалу з офшорами. Бо ситуація з «Миротворцем» зачепила тільки сегмент соціальних медіа, а розслідування Дмитра Гнапа вийшло на ширший загал. Версія про те, що Порошенко є ініціатором оприлюднення цих списків, — нонсенс.

Він щодня, в постійному телефонному режимі спілкується з багатьма лідерами країн. Вони висловлювали занепокоєння публікацією даних «Миротворцем». Президент детально все прокоментував на прес-конференції. Для того й існують публічні виступи Президента, аби він відповідав на ці запитання. Мені складно коментувати, чому до того реакції не було, оскільки я не є представником Президента.

— Не було зрозумілої позиції від влади в цілому. МІП теж запізно зробив заяву.

— Перша моя заява була в Фейсбуку, де я озвучив свою позицію. Однозначної відповіді на питання щодо «Миротворця» просто не існує, немає і бути не може. Бо якби це був якийсь урядовий портал, який належить владі, то уявити собі неможливо, що подібні дані могли б бути опубліковані.

Лунали заяви про те, що потрібно звільнити мою заступницю Тетяну Попову за її позицію щодо сайту «Миротворець». У мене немає жодної юридичної причини це зробити. В рамках закону вона нічого не порушувала, причин для звільнення просто не існує. Бо будь-яке висловлення в соціальних медіа тієї чи іншої позиції не може бути причиною для звільнення.

— Так, вас просили звільнити заступницю Тетяну Попову через те, що вона відкрито звинуватила «Миротворець». Ви, в свою чергу звинуватили її в самопіарі й вибачилися за її коментарі. Чи збираєтеся ви все-таки звільнити її?

— Причиною для звільнення могло би стати лише порушення закону. В її висловлюваннях щодо сайту «Миротворець» порушення закону не було. Я вибачився на випадок, якщо в її коментарях були якісь образи громадян України або патріотів. Бо я бачив, що там було багато емоцій і певні коментарі під постами на цю тему могли сприйматися як образи. До мене надійшли запити про те, щоб розпочати внутрішнє розслідування стосовно її діяльності. Їх автори пропонують почати розслідування не з приводу реакції щодо «Миротворця», а стосовно її майна та компаній. Нібито в неї є фірми, зокрема зареєстровані на території Росії, де співзасновники — громадяни Росії, й вона не вказала певних даних, які мали би бути вказані в декларації тощо. Якщо подібні дії були, якщо вони отримають підтвердження, це може бути для мене підставою подати на розгляд до Кабінету Міністрів подання про її відставку.

Тому весь тиск, який ведеться зараз у соцмедіа, типу #стецьувольпопову, #порошенкоувольстеця — це хороша річ, аби тиснути емоційно, але це не спрацює.

Вирішення проблеми з «Миротворцем» не може бути однозначним, бо в нас наразі немає відповіді, як це зупинити.

Я одразу заявив, що публікація персональних даних — порушення закону. Крім того, це шкодить іміджу України в світі. Журналісти, які поїхали туди, їхні публікації, фото- й відеодокази, наприклад, того, що з російської техніки, яка перебуває на території, непідконтрольній українській владі, було збито літак, — чи це є достатнім аргументом для того, щоби ці журналісти там перебували і якимось чином були убезпечені, зокрема за допомогою акредитації? Так, для мене це є достатнім аргументом. Бо все, що вони там роблять — це, по факту, накопичення аргументів і доказів для трибуналу в Гаазі проти окупанта, яким є Росія. Якби їх там не було, нам було б набагато складніше.

Чи можуть журналісти отримувати акредитацію терористичних організацій «ЛНР» і «ДНР» — велике питання. Бо я не бачу можливим, щоб туди приїжджали військові, які давали би свої дані й отримували акредитацію, але журналістика як професія має свої реалії. Єдиної правди просто не існує. І єдиного виходу немає. До моменту, доки за один стіл не сядуть народні депутати, в тому числі Антон Геращенко, представники медіаспільности, зокрема медіаюристи та представники медійних громадських організацій, журналісти, представники міністерства, питання не зрушиться. Я би за цей стіл запросив і Яна Томбінського, який першим про це висловився. Варто було би спільно напрацювати якісь нормативно-правові документи, які б дозволили швидко, впродовж п’яти хвилин реагувати на подібні публікації, давали змогу не допустити їх у майбутньому — і водночас щоб ці документи не могли вплинути на роботу журналістів і запровадити цензуру.

— Що це можуть бути за документи?

— Ті, що дали б можливість певним структурам, які несуть відповідальність за безпеку, дуже швидко реагувати й закривати будь-які ресурси, які порушують права людини. Якби в мене була ця відповідь, я б її озвучив коротко і стільки не говорив би. А так — я кажу, що ми маємо провести круглий стіл і напрацювати документи.

Доки в нас немає відповідей від держави, підкріплених законом або іншими правовими документами, ми не зможемо убезпечити себе від таких випадків у майбутньому.

— Як ви ставитеся до статті в NewYork Times на цю тему?

— Я нормально ставлюся до таких статей. Репутація цього видання, яку воно завойовувало десятиліттями, убезпечує мене від думки, що там можуть бути якісь замовні матеріали. Якщо там озвучено гострі проблеми, на них треба реагувати — зрозуміло, спокійно, відповідаючи на поставлені запитання. Сподіваюся, на більшість із них журналісти отримали відповіді під час прес-конференції Президента.

— Багато хто каже, що в Україні під гаслом патріотизму розгортається боротьба з інакомисленням. Що ви про це думаєте?

— Фейсбук насичений ботофермами, які працюють на певних олігархів, політиків, ФСБ тощо. Знайти, що це, через простий моніторинг неможливо, бо там велика кількість мертвих акаунтів, створених виключно для подібних інформаційних атак. І це все спрямовано виключно на емоційну складову. Але якщо політик або чиновник піддається емоційному впливу, йому немає чого робити в політиці.

Те, що нині відбувається і зі мною, і з Поповою — зокрема, заяви про нібито виділені в 2015–2016 роках кошти на держзамовлення для каналу іномовлення, не відповідає дійсності. Якщо я на це реагуватиму, отже мене емоційно «дістали», я піддався тиску. Якщо я не реагуватиму, то гроші, які ботоферми вклали в ці проекти атак на мене, були витрачені даремно, і люди, які витратили ці кошти, просто викинули їх на вітер.

— Чи існують легальні способи для журналістів потрапити на окуповану територію без акредитації?

— Через територію України — так. Проїхати через пропускні пункти й заїхати на територію, що не підконтрольна українській владі.

— Але якщо вони почнуть там знімати, то їх спіймають, назвуть шпигунами й запроторять за ґрати.

— Це питання лежить у площині того, чи є отримання акредитації правовим. Мої аргументи дуже прості: подібні дії громадян інших країн, які заїжджають через українську аудиторію туди, можливі, оскільки ті матеріали, які вони збирають і розповсюджують по світу про все, що відбувається на тих територіях, є ціннішими за те, який документ вони при цьому отримують.

— Що наразі відбувається з іномовленням? Що змінилося після ухвалення закону?

— По факту нічого, бо ми нічого не отримали з держбюджету на Мультимедійну платформу іномовлення. Не отримали з простої причини: закон про систему іномовлення набув чинності після того, як подавався закон про бюджет України на 2016 рік.

— Але ж якісь кошти на UA:TV на цей рік виділені?

— На UA:TV (УТР) виділено такі ж кошти, як і торік. Також фінансування є й на «Укрінформ».

— Юридичну особу Мультимедійної платформи вже створено?

— Так, створено, й ми маємо до кінця року завершити реформу — створення мультимедійної платформи. І я дуже сподіваюся, що це дасть підстави, аби в держбюджеті з’явився окремий рядок, що кошти виділяються згідно з законом про систему іномовлення України.

— А цього року ви не подавали змін до закону щодо фінансування Мультимедійної платформи?

— У цьому немає необхідності, бо якби ми навіть отримали ці кошти, то не змогли би їх реалізувати. Вони просто зависли б на рахунках. Ми розуміли, що, враховуючи бюрократичну систему реєстрації, конкурсів тощо, це тривало би півроку.

— Хто керує каналом UA:TV після звільнення генерального директора Михайла Шматова?

— Мультимедійною платформою керує Людмила Березовська, а каналом — виконувач обов’язків директора — заступник Шматова.

— Хто саме?

— Я не пам’ятаю прізвища, та й не зобов’язаний його знати. Це свідчить про те, що я не впливаю на політику каналу.

— Що спонукало вас відмовитися від внутрішньої цифрової ліцензії БТБ, на необхідності якої ви раніше наполягали?

— Ні, не наполягав.

— Наполягали: ви казали в попередньому інтерв’ю, що на окупованій території вона дуже потрібна.

— З часу, коли я казав про це публічно, дуже багато змінилося. Наприклад, згідно з попередньою «джентльменською домовленістю» між мною, генеральним директором НТКУ Зурабом Аласанією і головою Нацради Юрієм Артеменком, стояло питання: чи потрібні іномовленню частоти, щоб мовити на тимчасово окупованих територіях? Так, вони були потрібні. Але торік Нацрада почала видавати тимчасові ліцензії для мовлення на Донбасі чи в Криму. Відповідно, таку тимчасову ліцензію можемо отримати й ми. Для цього нам не потрібні цифрові частоти, які в нас є.

А чи потрібні нам ці частоти до цифрового мовлення на території України? Ні, не потрібні. Я сподіваюся, що коли ми перейдемо на цифрове мовлення, тимчасово окупованих територій уже не буде — а отже, нам ці частоти не знадобляться.

Таким чином, якщо в нас є інші можливості донести сигнал на тимчасово окуповані території, ми не претендуємо на цифрові частоти, які були в БТБ. Ми віддамо їх Нацраді, а Нацрада, провівши конкурс, дасть можливість отримати ці частоти суспільному мовнику (каналу «Культура»).

— Коли віддасте?

— Ми їх уже віддали. Крім того, це було чітко вказано в проголосованому законі — що ми не можемо володіти частотами для внутрішнього мовлення.

— Нещодавно відбулося обговорення плану дій нового уряду. Що збирається робити МІП для розвитку іномовлення?

— У цьому плані дій чітко прописано плани міністерства, що і яким чином ми маємо робити для поширення сигналу каналу UA:TV та інтернет-ресурсу.

Хочу повідомити, що Мультимедійна платформа іномовлення України стартувала 1 жовтня 2015 року. На той момент було підписано договори з двома партнерами: Патрональною асоціацією телерадіомовників Республіки Молдова APRRM (до 30 тис. абонентів) та Балтійським союзом авторів і мовників (Естонія, до 25 тис. абонентів). Після того було підписано контракти з такими операторами кабельних мереж інших країн:

листопад 2015-го — Асоціація кабельних операторів Словенії;

грудень 2015-го — Молдова, Arax Impel SRL, 4 тис. абонентів;

січень 2016-го — Азербайджан, KATV1, ATV+, BBTV, Connect, AileTV, 90 % охоплення країни (до 4 млн глядачів);

січень 2016-го — з Асоціацією кабельних мереж Данії UBOD;

березень 2016-го — Ізраїль, «Орбіта», більше 10 тис. домогосподарств;

березень 2016-го — Канада, Ethnic Channels Group, до 1,2 млн глядачів;

березень 2016-го — Польща, Vectra S.A, 612 тис. домогосподарств;

березень 2016-го — Грузія, Caucasus Online, 120 тис. домогосподарств;

квітень 2016-го — Латвія, Baltcom, до 400 тис. домогосподарств;

квітень 2016-го — Польща, Avios, Korbank Media Cyfrowe Sp. z o.o., до 400 тис. домогосподарств;

травень 2016-го — Естонія, Telset, до 100 тис. домогосподарств;

травень 2016-го — Болгарія, TV Net, Rimex, Invivo, до 250 тис. домогосподарств;

червень 2016-го — Грузія, New Content, до 50 тис. домогосподарств.

— Чому в програмі уряду нічого немає про створення суспільне мовлення?

— Бо це все у віданні суспільного мовника, й державі туди зась у будь-якому випадку.

— Формально суспільного мовника ще немає. Ще є багато реорганізаційних моментів, зокрема, треба створити юридичну особу ПАТ НСТУ…

— Немає в держави точок дотику з суспільним мовленням. Але держава має допомагати в усіх ініціативах керівництву суспільного телебачення та радіо. Наприклад, ми віддали цифрові частоти. Також буду вимагати від держави прописати в бюджеті на 2017 рік окремим рядком фінансування суспільного в розмірі, який прописано в законі — тобто до 0,2 %.

— Але в бюджеті не буде окремого рядка, поки не буде юридичної особи ПАТ НСТУ.

— Я буду домагатися і створення юридичної особи, і фінансування. Але це не означає, що я маю прописати це в плані дій МІПа. Бо як тільки я це зроблю, в суспільстві складеться враження, що влада втручається в суспільне.

— Ви заявили, що забираєте ВСРУ (радіо іномовлення), яке наразі в структурі НТКУ. Чи потрібні для цього зміни до законів про суспільне мовлення та іномовлення?

— Це було логічно. Ми нині запустили Мультимедійну платформу, робимо рестарт на початок осені. Після цього я готовий займатися реформуванням радіо.

Не думаю, що необхідні зміни в закони, про суспільне — точно ні. Я думаю, що це внутрішньо регулюється постановами Кабміну. Наразі юристи опрацьовують це питання. Якщо будуть необхідні зміни до закону про систему іномовлення, то я думаю, що ми отримаємо мінімум 250 голосів. Треба все робити поступово. Тепер прийшла черга радіо.

— На вашу думку, чому канал Ukraine Today припинив телевізійне мовлення?

— Бо власник «1+1 медіа» для себе визначив, що такий проект є нецікавим для нього і його бізнесу.

— МІП часто звітує про те, що зроблено на Донбасі та в Криму для відновлення мовлення тощо. Водночас на вашу адресу звучить немало скарг, що насправді українського мовлення там немає, натомість відкрито транслюються заборонені російські канали. Про те, що МІП недопрацьовує, неодноразово йшлося й під час виїзного засідання Комітету свободи слова. Українські військові постійно просять тих, хто до них приїжджає, привозити українську пресу та книжки. Що ви на це скажете?

— У мене буде зустрічне запитання: скільки було виїзних засідань на Донбас комітетів парламенту цього скликання?

— Не знаю про інші комітети, а Комітет свободи слова поїхав уперше ледь не за десять років.

— А військова агресія вже відбувається декілька років. І, відповідно, протягом цього часу МІП — єдиний орган влади, який постійно цікавився цим питанням. Якби не ми, то там би взагалі ніхто нічого не робив: там би було рівно нуль передатчиків і фідерних антен (а тепер їх близько 50), нуль супутникового обладнання, а тепер його близько 150 одиниць. Декілька газет спеціально для тимчасово окупованих і прилеглих до лінії зіткнення територій випускаються за підтримки МІП. Це проста відповідь на запитання, навіщо ми потрібні.

Газети в приймальні Юрія Стеця

— А місцеві комунальні газети не можна туди завозити? Бо в Станиці Луганській на пропускному пункті практично не було газет.

— Я бачив ці комунальні газети і, на мою думку, вони не виглядають як якісна журналістика. Не хочу нести відповідальність за ці видання.

Станиця Луганська — велика-велика біла пляма. Я про це знаю й казав неодноразово. Ми думаємо, що робити з тим, щоб відновити там мовлення. Там працюють снайпери, й це великий головний біль.

— Яка територія, що підконтрольна Україні, за вашими даними, досі не охоплена українським мовлення?

— Десь 30 %.

— Який відсоток населення на окупованих територіях має змогу чути / бачити слово з України?

— Не більше 15 %.

— Під час поїздки народних депутатів на Донбас лунали пропозиції завести туди великих кабельних операторів, давши їм натомість преференції при ліцензуванні. Або встановити всім мешканцям «сірої зони» супутникові тарілки, налаштувавши на них тільки українські канали. Або навпаки — знімати всі супутникові тарілки, щоб мешканці не дивилися заборонених російських каналів. Як вам такі пропозиції?

— Погоджуюся з тим, що треба унормувати питання встановлення супутникових тарілок. Але наразі таких норм немає. Якщо оператори транслюють заборонені канали, їх за це треба карати. Кабельні оператори поки що туди не зайдуть, бо мережі зруйновані, а ремонтувати їх небезпечно. Встановлювати супутникові тарілки з налаштованими українськими каналами нелогічно, бо люди можуть їх перелаштувати на російські. Встановити там вежу ми не можемо, бо її зіб’ють і можуть загинути люди. Повторюся: відповіді, що робити в Станиці Луганській, поки немає. Всі цим займаються, але поки що жодна з пропозицій не діє. Всі кричать «Ганьба!», але дієвих пропозицій ніхто не робить.

— Скільки працівників нині у штаті МІП? Скільки у вас заступників і радників?

— Загалом 20 працівників, три заступники, чотири радники на громадських засадах.

— Який у вас бюджет і на що йдуть кошти?

— Загалом у Державному бюджеті передбачено дві програми фінансування, що стосуються МІП. Перша називається «Керівництво та управління у сфері інформаційної політики» (витати на апарат МІП), на неї виділено 3,864 млн грн. Друга — «Виробництво та трансляція телерадіопрограм для державних потреб, збирання, обробка і розповсюдження офіційної інформаційної продукції», на неї виділено 109,005 млн грн. У другій програмі передбачено кілька напрямів.

Зокрема, на збирання, оброблення, переклад і поширення інформації про діяльність Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та інших органів державної влади, забезпечення засобів масової інформації та передплатників інформацією з найважливіших політичних, соціальних та інших питань, створення та утримання кореспондентських пунктів в іноземних державах передбачено 47,247 млн грн. Фактично це кошти, виділені на «Укрінформ». На функціонування ДТРК «Всесвітня служба УТР» — 31,258 млн грн. На «Виробництво та трансляцію телерадіопрограм для державних потреб, збирання, обробку та розповсюдження офіційної інформаційної продукції» — 30 млн грн. Ці 30 млн грн. У поданому на Мінфін паспорті розподілено таким чином: 2,7 млн грн. ідуть на капітальні витрати «Укрінформу», 1,5 млн грн. — на поточні витрати «Укрінформу», 3,3 млн грн. — на поточні витрати «УТР», 4,5 млн грн. — на поточні витрати «МПІУ». Залишок у розмірі 18 млн грн. ще не розподілено, чекаємо на початок реорганізації «УТР», формування ліквідаційної комісії.

Із 30 млн грн. станом на 14 червня 2016 року витрачено 2,662 млн грн.:

2,48 млн грн. — на зарплати співробітникам ДП «МПІУ»;

14 тис. грн. — оренда майна;

97 тис. грн. — оренда приміщення;

25,4 тис. грн. — кілька договорів підключення до інтернету;

5,2 тис. грн. — налаштування IPTV;

15 тис. грн. — оплата Укрпатенту;

4,4 тис. грн. — навчання співробітників;

7 тис. грн. — канцелярські товари;

14 тис. грн. — програмне забезпечення.

— Торік ви неодноразово відкрито заявляли, що до кінця 2015 року підете у відставку. Що вас змусило передумати? Тепер немає бажання піти?

— Це вже відомо. Я обіцяв, що подам заяву через рік після призначення. Заяву написав і зареєстрував у Верховній Раді. Пройшло три місяці, парламент так і не проголосував за звільнення жодного міністра. Нас запитали, що нас може спонукати відкликати заяви. Я написав свої вимоги: реєстрація всіх зустрічей, оприлюднення цієї інформації на першу вимогу будь-якого журналіста, максимальна прозорість всіх органів влади та їхніх керівників. Бо якщо ви в мене запитаєте, з ким я проводив зустрічі і на які теми говорив, то я вам через дві секунди принесу звіт. Чи роблять це інші чиновники? Ні, не роблять. Але якщо це робитимуть усі, це унеможливить тиск із боку політиків, олігархів, бізнесових груп. Потім була зміна Кабміну.

Журнал зустрічей Юрія Стеця за лютий 2016 року

Не всі мої вимоги виконуються: наприклад, всі засідання публічні, але не всі чиновники першого рівня надають за першим запитом усім журналістам журнали реєстрації всіх своїх робочих зустрічей. До речі, про нашу з вами зустріч також буде чітко записано: з ким, чому, скільки часу.

— Просто в такому разі ваша заява про відставку та її відкликання виглядає як піар-хід.

— На жаль, у 2014 році, коли я це говорив, не міг спрогнозувати, що в 2016-му в парламенті не знайдеться голосів за мою відставку. Але я свого слова дотримався.

— На якому етапі перебуває концепція інформаційної безпеки, яку розробляв МІП? Чи передано документ у Кабмін або Верховну Раду?

— На жаль, через те, що змінився Кабмін, всі документи були відкликані, й тепер ми їх перевносимо. Доктрина інформаційної безпеки рішенням попереднього складу Кабміну передана до РНБО і тепер перебуває на розгляді там.

— Вікторія Сюмар після виїзного засідання на Донбасі зазначила, що ситуацію з інформаційною безпекою жителів прилеглих до лінії розмежування територій потрібно розв’язувати за допомогою рішення Комітету та РНБО. Ви говорили з головою Комітету на цю тему? Чи йшлося про ініціювання кадрових змін? Кого саме вона пропонує звільнити?

— Побувавши на Донбасі, народні депутати на власні очі побачили ситуацію. Тепер логічно, щоб вони ухвалили рішення. Звісно, рішення РНБО має більшу силу, ніж будь-якого іншого органу влади. Якщо таке рішення РНБО буде, воно може кардинально змінити ситуацію й на частково окупованих територіях, і на прилеглих до лінії розмежування. Воно набагато пришвидшить рішення всіх проблем, пов’язаних із інформаційною безпекою. Що до кадрових змін, то я підтримуватиму будь-які рішення, які пришвидшать інформаційну реінтеграцію цих територій і дадуть можливість покращити в країні ситуацію з інформаційною безпекою.

Фото Юрія Стеця - МІП