Парламентські вибори наближаються, колесо піару набирає обертів і всі більш-менш вагомі події в державі починають асоціюватися з виборами: повернення Михеїла Саакашвілі, невідставка Володимира Гройсмана, перші кроки Володимира Зеленського. Обговорюючи всі ці та інші теми, інформаційні телеканали підозріло повторюють одні й ті ж тези: не забуваймо про досвід, забудьмо про Росію, пам'ятаймо про помилки влади. Політтехнології стрімко захоплюють ефір.

Канали, що моніторяться: Прямий канал, NewsOne, «112», 24 канал, «Еспресо», ZIK.

Період моніторингу: 27 травня — 2 червня 2019 року.

Тенденції на телеканалах

Прямий. Свіжоспечений опозиційний телеканал запрошує до себе здебільшого представників попередньої влади (інколи вони досі обмовляються, що нинішньої) і просуває три посили.

По-перше, в політиці важлива не лише молодість, а й досвід. Або, як каже Тетяна Чорновол, «суспільству потрібна страховка [...] людей в лосінах і со стразами не треба так обирати, щоб вони 100 % представляли владу».

По-друге, в команді Зеленського буцімто панує хаос: відбір партійців на сайті — це фікція, кадрові призначення — дилетантські, юристи нового президента — неграмотні, а ще за його правління до держави повертаються регіонали.

По-третє, Петро Порошенко був героєм. Якщо вірити окремим гостям Прямого, то наша держава вже обігнала Грузію за рівнем реформ, а екс-президент програв вибори, «бо думав про Україну». Загалом Прямий — це чи не єдине місце на телебаченні, де спокійно лунають заяви на зразок: «Ця команда [Зеленського] взяла собі курс на повне знищення української держави». Крім цього, тільки тут знайшлася гостя (Катерина Смаглій), яка вирішила, що розповідати про відсутні екрани та сервери в ситуаційній кімнати Адміністрації Президента — це чорний піар проти держави, а далі Данилюк буде показувати туалетний папір.

«112» та NewsOne. Офіційно ці канали, звісно, різні, але творять вони за принципом трьох єдностей: єдині гості, єдина політика, єдина Росія. Масштаби трагедії ілюструє приклад четверга 30 травня: у «Вечірньому праймі» на «112» були Вадим Рабинович та Дмитро Співак, а у «Великому вечорі» на NewsOne… Вадим Рабинович та Дмитро Співак. Очевидно, що й там, і там із політиками обговорювали ті самі теми, а вони оперували тими самими заготовками.

Що ж до сенсів каналів Медведчука, то їх варто розділити на українські та російські.

Внутрішні інтереси свого власника журналісти та політики просувають, розповідаючи про електоральні успіхи «Опозиційної платформи — За життя». Зокрема, партії прогнозують друге місце на виборах та спікерство для члена «опозиційного табору» (готові до спікера Медведчука?). Крім цього, не забувають про критику соціальної політики «попередників» і нав'язування думки про те, що останні п'ять років в Україні панував тоталітарний «режим Порошенка». До Володимира Зеленського «опозиціонери» досі ставляться стримано позитивно.

Інтереси Росії канали Медведчука просувають ледь не частіше, ніж партійні. Гості та ведучі всіляко закликають Зеленського вести прямі перемовини з терористами; розповідають, що санкції не впливають на Росію; заперечують російську агресію; стверджують, що вступ у НАТО потрібен лише Львівській області; заявляють, що перший закордонний візит Зеленського мав би бути в Москву й Україна дарма блокує «Північний потік — 2». І це не все: газ треба купувати в Росії, пам’ятники Жукову в Україні валять фашисти, а в Європарламенті після виборів стане менше русофобів. Тобто, ви розумієте, триколор майорить уже настільки яскраво, що на «112» поширюють російську байку про існування русофобії: коли всі, хто критикує Росію за агресію й порушення міжнародного права, визнаються брехунами та заангажованими ненависниками.

24 канал. Якщо не враховувати частих гостей із «Самопомочі», то найбільше 24 канал виділяється чорним піаром Петра Порошенка. Гріх маніпулятивної псевдожурналістики практично одноосібно несе на собі Артем Овдієнко та його програма «Pro Новини». То ми дізнаємося, що «Європейська солідарність» — це «абсолютна сіра назва ні про що», то кампанія Порошенка здається ведучому «нудною». А ще оцініть цю підводку до ребрендингу експрезидента: «Хто згадати назву своєї старої партії не зміг, адже за роки в політиці побував вже просто в неймовірній кількості різноманітних політсил, то такі вигадують своїй партії нову назву». У поверненні Медведчука в політику, судячи з 24 каналу, теж ледь не одноосібно винен Порошенко. Значно менше, але дістається від каналу Садового й іншим конкурентам: «Народному фронту», «Слузі народу», «Українській стратегії», «Удару», «Батьківщині». Це все буцімто штучні проекти, в яких люди знають лише лідера партії. Не те що «Самопоміч».

«Еспресо». Тут на глядачів чекало найменше відвертих маніпуляцій, але це не означає, що канал зовсім не підігрував «Народному фронту» та Блоку Петра Порошенка. Наприклад, ведучий Василь Зима нагадав, що це, зокрема, Володимир Путін закликав повернути Саакашвілі українське громадянство й Зеленський «дослухався та може зробити позначку, що це зроблено». Найбільшою ж концентрація критики неугодних була у програмі «Скандали тижня» (слова «скандал», «таємниця» або «сенсація» в назві — це завжди запорука «якості»). Зокрема, ведуча розповіла про «кількох молодих журналістів, які пішли в політику»: буцімто вони «бігають» і намагаються знову потрапити в парламент, хоча не мають особливих здобутків. Але, що ж поробиш, коли «власний бізнес вони навряд чи зроблять, тому що для цього треба думати головою, треба діяти чисто. У тебе вже не буде таких можливостей, коли ти нічого не робитимеш, інколи з`являтимешся у Верховній Раді, зареєструєшся, десь там попрацюєш трошки кнопкодавом…» Раніше пані Марина жалілася, що ці анонімні «журналісти-політики» не ходять до неї на ефіри, можливо, особиста образа та її слова якось пов`язані. Також «ведуча та блогер» (це не жарт, а офіційний титр) захистила честь Петра Порошенка в історії з серверами: назвала історію Олександра Данилюка «трагікомічною», задалась питанням, що новий секретар РНБО робив би у випадку нападу Росії, якщо він не може розібратися в такій ситуації, й пізніше також вирішила, що Зеленський сам став героєм своїх скетчів.

ZIK. Телеканал цього тижня відзначився двома речами: дивною гостьовою політикою та старозавітним чорним піаром. В ефірі ZIK вийшло щось під назвою «“Таємниці Ратуші: початок”. Таємниці львівського мера Андрія Садового», звідки глядачі могли дізнатися, що, начебто, Садовий сепаратист, який працює на московських кураторів, ставить на посади кумів, заробляє на туристах, веде тоталітарну внутрішньопартійну політику та — о Боже — ходив на день народження до Януковича. Що ж до гостей, то ZIK кличе і зводить в ефірі досить дивних людей. Ось, наприклад, інтерв'ю з Надією Савченко, де їй пропонують обрати між гранатом та гранатою. Ось Євген Балицький прямо заявляє (!), що не вважає Росію агресором, а за Україну теж воюють найманці. А ось це Степан Хмара називає Андрія Карпова плюгавим порохоботом.

Яскраві маніпуляції та інші цитати

Деякі цитати й маніпуляції настільки виділялися, що про них варто поговорити окремо.

Володимир Зеленський дослівно вкрав мирні ініціативи Медведчука, адже не має власних ідей і хоче ослабити «Опозиційну платформу — За життя» на парламентських виборах. Такий висновок шведських журналістів розкопали на NewsOne. Замість спростовувати цю заяву, ми обмежимося двома фактами про джерело публікації: матеріал про Зеленського 22 травня став останнім дописом на сайті, а розділ «політика» не оновлювався там із кінця квітня. Скажи мені, які твої джерела, і я скажу, хто ти.

У 2018 році Саакашвілі втік з України через виявлення його зв'язків із Сергієм Курченком. Про це на «Еспресо» 28 травня розповіла Тетяна Чорновол, народна депутатка з «Народного фронту». Ну, пам'ятаєте, коли Саакашвілі заліз на дах, потім його відбили у правоохоронців, потім затримали в ресторані прикордонники й потім видворили з країни? Геніальний план утечі. Правоохоронці, мабуть, досі думають, що силою вигнали політика.

«Це не справа президента — воювати з Коломойським. Це дуже смішно виглядало би [...] Це принижує президента», — так Микола Вересень на Прямому оцінив протистояння Михеїла Саакашвілі та олігарха. А тепер повторіть це Петру Порошенку та його виборчій кампанії.

До речі, про Саакашвілі та Коломойского. В інтерв'ю на NewsOne експрезидент Грузії раптом виправдав давнього опонента: мовляв, у Грузії олігарх працював чисто та платив податки, а в Одесі порушував правила через погану систему й те, що чиновники самі йдуть до бізнесменів «на кормлєніє».

Дмитро Разумков на «112» пояснив, чому весна прийшла, а посадки — ні. По-перше, Верховна Рада затягнула інавгурацію президента Зеленського, а по-друге, парламент саботує звільнення Генерального прокурора. Звісно, саботує, відповідне подання ще навіть не внесли.

Сергій Поярков показав глядачам фото собаки й заявив, що та може набрати 15–20 % голосів, якщо піде на мажоритарному окрузі від «Слуги народу». Заздрість — погана риса.

Тим часом ексрегіонали продовжують заперечувати російську агресію. Нестор Шуфрич та Євген Балицький цього тижня активно закликали показати їм хоча б якихось російських полонених або загиблих на Донбасі. Ось полонені, ось загиблі. А ось дискусія на тему, чи варто нарешті покарати політиків за подібну брехню.

І щодо Росії та брехні. Співробітники Медведчука продовжують маніпулювати інавгураційною промовою Володимира Зеленського. Раніше про почуті в ній обіцянки «мира любой ценой» розповідав Нестор Шуфрич, тепер це почало лунати і в сюжетах «112». Насправді ж новообраний президент казав лише про особисту готовність на все заради миру та підкреслював, що ми не будемо здавати території. Здається, ексрегіонали хочуть скористатися народною любов'ю до Володимира Зеленського та легітимізувати за його рахунок власну ідею. Вони підкидають її майже як зозулі, тільки з яйця вилупиться двоголовий орел.