Відповідають Артем Шевченко, Ігор Куляс, Ольга Герасим'юк, Сергій Дацюк, Тетяна Котюжинська.

Якою буде політика нової влади у сфері медіа - над такою проблемою «Детектор медіа» попросила поміркувати медіаекспертів, яким поставила низку запитань:

1. Який ваш прогноз щодо того, як поведуться відносно медіасфери:

- влада й опозиція;

- власники ЗМІ;

- журналісти?

2. Що буде пріоритетом у сфері ЗМІ для:

- нової влади;

- регуляторних органів;

- для комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації?

3. Що буде з політикою українізації телеканалів? 

4. Якими вам бачаться потенційні конфлікти в медіасфері?

5. Які закони мають шанс бути прийнятими?

6. Чи й надалі процвітатиме діяльність Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі?

«Детектор медіа» вже опублікувала відповіді Оксани Соколової, Петра Бурковського, Катерини Котенко, Юрія Стець, Діани Дуцик, Романа Скрипіна («У президента є карт-бланш на побудову відносин із медіа»).

Нині пропонуємо вашій увазі другу частину опитування, де на запитання ТК відповідають Артем Шевченко, Ігор Куляс, Ольга Герасим'юк, Сергій Дацюк, Тетяна Котюжинська.

Артем Шевченко, журналіст, ведучий програми «Знак оклику» (ТВі):

- Очевидно, що нова влада сама по собі набагато менш комунікабельна і набагато більш бюрократична. У Януковича визнають, що президент не вміє красиво говорити і переконливо полемізувати, принаймні публічно. Це невміння, очевидне для всіх після численних помилок і обмовок Януковича, природно, намагаються компенсувати насадженням догми про неабиякий управлінський хист глави держави. Треба зазначити, що після п'яти років влади Ющенка це протиставлення («помаранчеві балакуни, але нездари в управлінні - біло-сині мовчуни, але успішні менеджери») може бути ефективним. Так це чи ні - судити зарано, проте очевидно, що в таких умовах у нової влади виникає потреба у своєрідних медіа-глашатаях, які б пояснювали суспільству, не тільки чому «Чехов - великий український поет», але й те, чому приймаються ті чи інші управлінські рішення. А надто ж - непопулярні. Прогнозую, що невимушене і безпосереднє спілкування президента і прем'єра із медіа буде значно обмежено. Замість цього буде створено сухі інформаційні формати, які вже з'являються на ТБ: Азаров доповідає у президентському кабінеті про виконану роботу, Янукович повчає главу уряду, що треба зробити в першу чергу. Таким вихолощеним уже давно є політичне мовлення на федеральних каналах Росії. І воно не може не подобатись Януковичу. Не виключено, що буде розширено роль тлумачів думок і дій влади: Ганна Герман, Олена Бондаренко, можливо, Слава Піховшек та інші - саме таких людей, здатних переконливо пояснювати й аргументувати, потребуватиме нова влада. Роздрібненій опозиції у сфері медіа залишається вміло використовувати найменші проколи, на кшталт європейського антирекорду за кількістю членів новосформованого кабміну, грати на суперечках всередині команди Януковича хоча б по лінії «АП Льовочкіна - КМ Азарова» і, головне, не дати виштовхати себе на інформаційний маргінес. Не думаю, що медіа взагалі та ТБ зокрема загрожує тотальний контроль з боку влади: все-таки українське суспільство на відміну від російського набагато більш демократичне, а організований терор чи військовий конфлікт як привід для закручування гайок малоймовірні.

Ігор Куляс, медіатренер, тренер-консультант МГО «Інтерньюз-Україна» з телевиробництва, автор власної методики оцінювання новинних програм:

1. Влада, безумовно, намагатиметься взяти пресу під свій повний контроль. Як це було успішно зроблено за часів Кучми в першій половині 2000-х. Опозиція насправді не має серйозного медійного ресурсу, щоб ефективно протистояти «офіційній версії», яка буде просуватися владою у життя. Я не збираюся тут відбілювати опозицію, оскільки переконаний, що якби до влади прийшла ЮВТ, вона також намагалася б жорстко контролювати ЗМІ на свою користь.

Власники ЗМІ і їхні менеджери особливого опору владі чинити не будуть, щоб зберегти свої бізнеси. Більшість журналістів навіть у надліберальні ющенківські роки самі добровільно відмовлялися від професійних свобод. І від професійної ж місії. У новій ситуації журналісти переважно слухатимуться менеджерів...

Єдиним місцем, де виникатимуть медійні «острівці свободи», залишиться інтернет. Благо, він дуже динамічно розвивається. Незадоволення певних груп населення владою найскоріше виливатиметься саме тут, у блогосфері. Це буде переважно не професійна, а «соціальна» журналістика.

2. Для нової влади у сфері ЗМІ буде пріоритетом постійне підтвердження власної ефективності й гра у «пошук ворога». Нічого принципово нового «під місяцем», оскільки нова влада не справляє враження інтелектуальної і винахідливої. «Ворог» у влади є, доволі чітко визначений. Отже, з подачі влади мас-медіа проводитимуть «у маси» нехитру думку про те, що всі успіхи України пов'язані з мудрим хазяйнуванням влади, а всі невдачі - з підступами лихої опозиції. Щось таке.

Регулятивні органи активно використовуватимуться владою для підтримання у мас-медіа «чемного» ставлення до влади. Крім того, світогляд пана Азарова за суттю своєю є фіскальним, бюджет треба буде постійно наповнювати для створення міфів про «успіхи влади», тож можна очікувати зростання для ЗМІ різного роду «обов'язкових платежів». За все. Ліцензування, авторське право, прямі й непрямі податки тощо. За чим ревно стежитимуть регуляторні органи.

Щодо парламентського комітету: а це вже дивлячись хто там буде завдавати тон. Зараз (на 15 березня) виглядає так, що провладна частина парламенту якось не поспішає віддавати «опозиційні» комітети опозиції.

3. Політика українізації згортатиметься. До влади прийшли люди і сили, які уособлюють собою російськомовну Україну. І вони цілком щирі в цьому своєму переконанні.

4, 5. Ці запитання є, як на мене, занадто гіпотетичними. Не маю відповіді.

6. Я не особливо стежив за діяльністю Нацкомісії з моралі, оскільки вона рідко торкалася моєї сфери інтересу (новини й інформаційна журналістика загалом). А коли торкалася, в мене, як у професіонала, щоразу було чимало, м'яко кажучи, запитань до тих рішень Нацкомісії. Зокрема, в пам'яті невдала спроба Нацкомісії у 2009-му провести через парламент закон, за яким, по суті, в Україні вводилася б цензура в інтернеті. Безумовна дурниця! Дуже потішили критерії, за якими комісія запропонувала розрізняти еротику та порнографію.

Характерною рисою комісії, очевидно, внаслідок збитковості самих принципів її формування, було те, що її членами були і є переважно чиновники, а не люди, яких можна було б вважати справді моральними авторитетами для цілої країни. За нової влади, гадаю, Нацкомісія з моралі стане додатковим її інструментом для «виховання» ЗМІ у руслі «офіційної версії».

Ольга Герасим'юк, телеведуча, народний депутат

1. Влада пробує вибудувати щось на зразок Міністерства чистої правди за російськими лекалами. Уже сьогодні одразу відчутний вплив на верстку новин - «радянського» крою звіти про те, хто з уряду де побував і що видатного сказав. Розчулював своєю «новинністю» кілька днів поспіль повторюваний сюжет, де президент тет-а-тет зустрівся з мером Києва, котрий натужно дякував за увагу до проблем столиці - на російських каналах так постійно керівництво демонструє відкритість і звітність перед народом. В останній програмі Кисельова на «Інтері» ми спостерігали майстерного пензля картину «письменник» Бузина - галичанка Фаріон, картинка мала показати нам, що Україна має такий комедійний вигляд. У той сам вечір притомні українські інтелігенти відзначали день народження справдішньої української поетки Ліни Костенко, тому вибір Кисельова на користь озлобленого комплексанта звучав фарисейськи й усе це мало відстойний вигляд. Терміново організований відбірковий тур на «Євробачення» завершився з'явою в ефірі знову ж таки чомусь Ганни Герман, котра торжествуючи єдине що повідомила, так те, що це - перемога демократії. Неясно, як чиновниця з Адміністрації може очолювати оргкомітет аж із «Євробачення» - але це ознака широти культурних поглядів нової команди влади, яку в цій царині репрезентував міністр Кулиняк, обраний, певне, лише за свій оксамитовий голос конферансьє. На тлі всього, що навиробляла недолуга команда останніх днів екс-президента, можна й добру погоду оголосити перемогою демократії. Та нова влада вже з цим переборщує. Ще гірше - Ганна, вийшовши на майданчик до Шустера, припечатала таким чином на чоло переможниці Альоші, дуже хорошої, як на мій смак, вокалістки, тавро - «зроблено на Банковій». А дівчинці й не треба би було псувати життя політикою. Все це, вкупі з незаконними призначеннями керівництва НТКУ, створює враження, які рідко виявляються помилковими. Менеджмент каналів і їхні розкручені представники готові до такого розвитку подій.

Опозиція буде, звісно, намагатися пролізти в ефір чи на шпальту газети якимось непомітним тарганом. Але це вже не ті «щасливі» часи, коли опозиція диригувала будь-яким ефіром будь-якого ведучого телешоу. Часи, коли верескливі опозиціонери могли вдертися в прямий ефір і командувати ведучими, як своїми водіями, минули, бо настав час «порядку». Оскільки у роздрібненої опозиції, що не тяжіє до збивання в зграю, як то було донедавна, ще й немає власних електронних медіа, маємо розуміти, що її звучання буде приглушеним. Я хочу тут помилятися, оскільки на Банковій є люди, що декларують свою проєвропейську натуру і мали би це якось демонструвати в інформаційному просторі. До того ж «Україна - не Росія», як влучно визначив був Леонід Данилович, тому, можливо, все ж «свободу не спинити», і не можна так уже самовпевнено, як це може собі дозволити Росія, ігнорувати всі ті конвенції і декларації, в яких написано про свободу слова та майбутнє демократії. Однак поки що перші дії влади, які мало відрізняються повагою до букви закону від дій влади попередньої - хіба що особливою самовпевненістю й бравурністю, - не дають особливих підстав для таких сподівань. До того ж помітна тенденція до рятівної розважальності, в яку потроху ховають голови медіа. Однак ще одна погана новина, як на мою думку, - у нас дуже мало, а то й одиниці, людей зі смаком до добрих розваг. «Прожекторперісхілтон» у нас - недосяжний Еверест для найкрутішого в країні «95-го кварталу». Трохи малувато в мізках ресурсу для якісних жартів.

Власники ЗМІ візьмуть під козирьок. По-моєму, вже взяли. Думаю, що нинішній президент, на відміну від попереднього, скоро мусить зібрати їх усіх для вироблення «дорожньої карти», і зробити це практикою, як це робиться в сусідній державі, де давно вже муха повз владне око в ефір не пролетить.

Щодо журналістів. У медіа вже давно вжито заходів щодо журналістів. Їм зараз добре на пам'яті страйк у «Главреді», масові звільнення на топ-каналах. І це визначатиме їхню лояльність. Імпортні кити - пани Кисельов і Шустер - не втрачаючи зовнішнього лоску, вже давно виконують поставлені завдання. Ще не забуто, як під керівництвом нинішнього міністра освіти було обрано в ефірі Савіка великих українців. А про нинішній образ українця в ефірі Кисельова я вже згадувала. Я не шкодую, що свого часу на церемонії нагородження в телевізійному конкурсі «Лазурная звезда» в Сочі, сказала на нагородженні: «Хай живе НТВ». Мені тоді зробили зауваження за втручання у внутрішні справи Росії. А Росією саме прокотилися мітинги на захист цього мовлення. Та я співчуваю сьогодні Кисельову, що недалеко звідти втік. Однак смію думати, що перемогу диктатури здобувають на тлі непротивлення. Смію стверджувати, що цій перемозі сприяли й їхні студії - «свобод» і «великих політик», дуже часто очевидно замовні. А Шустер, який учора на відбірковому конкурсі так мило сповідався, що, приїхавши в Україну, думав про ефір на зразок «СанРемо в Україні», тим самим неприкрито випрошував у Ганни, очільниці нашого всього в інформації, хоч би такої можливості на завтра для свого «Шустер live». Боюся, що «Шустер dead».

2. Для нової влади - зменшення питомої ваги політичних проектів, переведення мовлення у розважальну площину, формування позитивного іміджу влади, контроль над інтернет-виданнями (певне, твіттери, якими сьогодні розважає інфопростір одна депутатка, таки стануть основним джерелом інакшої думки :).

Для регулятивних органів - гаряча праска на сідниці, які шукають собі пригод. Склад цих органів буде змінено на повністю лояльний - тими ж методами, що їх успішно практикував попередній президент.

Щодо комітету ВР зі свободи слова - сподіваюся, Андрієві Шевченку важливо буде проводити непроведені до сьогодні законопроекти щодо створення суспільного мовлення, але це буде, як і раніше, надзвичайно непросто. Цікаво буде також попрацювати над зміною законодавства відносно призначення керівництва НТКУ. Нічого не хочу сказати на адресу пана Бенкендорфа недоброго, але не розумію, як успішна людина в сфері розважального ТБ може приймати такі дискредитуючі пропозиції, якщо це знову ж таки не залежність від Банкової.

3. Не буде такої політики. При попередній владі ця політика майже не мала успіху, інформаційній департамент екс-президента взагалі не переймався нею, навпаки, шкодячи цій політиці постановочними, грубо склепаними поодинокими акціями й абсолютно дурними заявами. Тенденція до скорочення україномовлення розпочалася не сьогодні. А ще в проміжку між турами президентських виборів деякі керівники каналів віддали наказ додати російської мови в веденні шоу. Проте створення позитивного іміджу українства - це ще й контекст, а не лише українське озвучування - а для цього взагалі немає ресурсу. Показовою буде доля каналу «Культура», що сьогодні доступний лише тим, кому не спиться пізно вночі.

4. Конфлікти можливі за умови згуртування спільноти журналістів, що перейнялися би проблемою ризиків для свободи слова. Та досі не маємо яскравих прикладів такого згуртування - низька культура журналістики й низький опір мамоні.

5. Маємо боротися за ухвалення законів, що дали би старт для роботи повноцінних громадських рад, які би визначали політику ЗМІ. Однак мій досвід боротьби за такі зміни (попереднє скликання, подавала законопроект, підтриманий комітетом та відхилений парламентом Мороза) свідчить про непопулярність такого бажання. Призначення керівництва НТКУ підкреслило тенденцію, що її колишній керівник комітету свободи слова означила як «треба нагодувати суспільство, а тоді говоритимемо про закони». Боюся, що роль ковбаси в житті суспільства знову буде виведено на перше місце.

6. Ця комісія - випадковий плід нетрадиційної любові, тому її закриття я би не віднесла до здобутків нової влади. В принципі, це той випадок, коли аборт був би виправданий.

Сергій Дацюк, корпорація стратегічного консалтингу «Гардарика»:

1, 2. З точки зору минулих 5 років, у структурі комунікації нічого принципово не зміниться (див. мою статтю «Зміна влади через комунікацію»).

Форматна маніпуляція і форматна цензура, а також статусна комунікація, які існують в Україні, виявилися дуже затребуваними політиками і доволі комфортними для журналістів. Політикам така комунікація дозволяє вести емоційні і беззмістовні діалоги, а журналістам - виконувати чисто формальні функції супроводу такої комунікації та ще й приховувати свою ангажовану чи беззмістовну позицію. Політика втратила смисл і перспективу, відтак і ЗМІ працюють винятково на рейтинг, а не на змістовну чи, не дай Бог, стратегічну комунікацію. Політична розмова у ЗМІ завжди йде винятково про минуле, теперішнє або оперативне майбутнє (наступні дії влади).

Медіапростір в Україні вже поділено між декількома власниками. Нові гравці на медіаринку навряд чи з'являться в найближчому майбутньому, просто відбуватиметься переділ медіа між наявними гравцями.

Очевидно, присутність Росії в українському інформаційному просторі буде зростати. Неважко прогнозувати збільшення присутності Росії у різноманітних форматах медіакомунікації. Включення України до Європейського простору комунікації, як і раніше, буде блокуватися.

ЗМІ обслуговуватимуть поки що неназваний так «новий владний авторитаризм». Навряд чи нова авторитарна влада спричиниться до прямої політичної цензури, а от форматну цензуру і форматну маніпуляцію, добре апробовані в політичних ток-шоу, буде поширено на інші медіаформати. Навряд чи Комітет ВР з питань свободи слова та інформації буде здатен цьому протистояти. Адже щонайперше ці нові способи цензури і маніпуляції треба дослідити, виробити способи протидії і т. д. Активності в цьому напрямку не було й раніше, до виникнення авторитаризму, а тепер навіть самі спроби в цьому напрямку будуть блокуватися.

3. Політику українізації вітчизняних телеканалів буде поступово замінено політикою русифікації - такою ж бездарною, як і попередня. Присутність російських телеканалів в українському ефірі тепер уже не є найбільшою загрозою, як раніше, бо тепер російський вплив буде відбуватися на рівні внутрішньої роботи з українськими телеканалами через вимушене використання ними російських телепродуктів.

4. Конфлікти, які би виходили на політичний рівень, важко спрогнозувати. Інтелектуали, які не будуть потрібні в умовах авторитаризму, йдуть тихо, без конфліктів. Медіа все частіше полишатимуть інтелектуальні журналісти, які будуть змінювати професію.

5. Суспільне мовлення - тільки за умов громадського тиску на владу, що малоймовірно. Цифрове телебачення - річ корпоративна і залежить від економічної ситуації (будуть у людей гроші - буде розвиток у цьому напрямку), якісь дії держави тут мало впливають, закони, як правило, лише закріплюють ситуацію, що вже досягнута. Ліцензування чи роздержавлення в умовах авторитаризму є інструментами винятково політичного тиску. Закон про суспільну мораль - те ж саме: він завжди є інструментом тиску (завжди має вибіркове застосування).

6. Мораль - сфера, що існує не в політиці, а в духовному просторі. Політика чи держава взагалі не є тими позиціями, де можливі якісь процеси, що покращують мораль. Такого роду комісії завжди виконують винятково політичні функції. Що аморальнішою буде нова авторитарна влада, то більш затребуваною з її боку буде робота Нацкомісії і то більш неефективною буде її робота в таких умовах. Мораль з позиції політики (з позиції лояльності до влади, бо інакше комісії не зберегтися) завжди нищить інтелектуалів, бо обиватель не виявляє жодної активності й відтак не підпадає під регулювання моральної комісії. Тож моральна комісія, незалежно від того, що думають її члени, об'єктивно буде виконувати функцію деінтелектуалізації. Інтелектуал не є більш аморальним, ніж обиватель, просто його позиція завжди більш публічна. Водночас, коли нищаться інтелектуали, обивателі в своїй масі стають відверто аморальними. Таким чином, коли мораль отримує політичні інструменти впливу, це завжди веде до моральної деградації.

Тетяна Котюжинська, голова Асоціації медіа юристів України, секретар Національної спілки журналістів України

1. Стосовно медіа у світі зараз відбуваються наступні тенденції. Перш за все, це концентрація медіавласності. Як наслідок, телеглядачі можуть розраховувати на перегляд каналів, що належать мінімальній кількості власників, якимось чином пов'язаних з правлячими партіями. І зараз ми так само спостерігаємо це явище Україні. Як наслідок, громадяни отримують інформацію, що може навіть подаватися по-різному та виглядати як така, що відповідає поверховим стандартам журналістики. Але, по суті, телеканали не надають громадянам справжньої інформації.

Тепер і в Україні власники телеканалів стають і президентами, і впливовими урядовцями. Це означає, що журналістам ніде буде працювати, крім тих каналів з концентрованою медіавласністю.

Те ж стосується друкованих ЗМІ. Їх тиражі падають, отже, виживатимуть лише ті, у кого будуть потужні в фінансовому плані власники, політично чи офіційно призначені на урядові посади.

Щодо інтернет-ЗМІ, можна сказати, що в усьому світі посилюється тенденція контролю за інтернетом, за безпосередніми провайдерами. У різних країнах він набуває різних форм. В деяких державах, наприклад, провайдерів і контент ресурсів контролюють з метою боротьби з тероризмом в інтернеті, в інших - контролюють напряму, через певну ідеологію чи завдяки технічним можливостям. В інших, абсолютно демократичних країнах, відбувається так званий слабосудовий туризм, коли в інтернет-ЗМІ можна легко виграти і відсудити величезні позови з дифамації у судах Великобританії та Уельсу. В країнах демократичних це набуває особливого значення.

Тому перспективи для журналістів зараз не найкращі, і це стосується медіа усього світу.

2. Призначення керівництва і контроль на УТ-1та обласних ТРК, а також контроль за муніципальними медіа. Це те, що можуть зробити в регуляторному план і ці органи.

Великого впливу профільного комітету Верховної ради з питань свободи слова ми не спостерігаємо. Звернення, які були після ухвалення нинішнього складу Комітету, нічим позитивним для заявників не завершувалися.

Пріоритетом Держкомтелерадіо є обласні ТРК і контроль за ними, а також УТ-1.

3. Провідниками такої політики у Нацраді були пан Шевченко і пан Курус. Тому я думаю, змін у Нацраді мають вплинути і на цей курс. Яким чином - подивимося. Гадаю, наразі у влади немає відповіді, у який бік вона рухатиметься. З одного боку, безумовно, хочеться виконати передвиборні обіцянки щодо збільшення кількості російської мови. З іншого ж, не хочеться отримувати величезну порцію критики від іншої частини країни, що абсолютно беззахисна у викриванні попереднього стану мовної ситуації та щодо збільшення української мови в ефірі. Тому наразі складно передбачити, який напрямок обере влада. Можливо, це будуть невеликі кроки вперед-назад.

4. Такі самі, як і завжди: тиск на журналістів. На власників тиснути уже не треба, все нормально, влада єдина з власниками. Що ж стосується журналістів, тиск здійснюватимуть і на нові медіа, і на журналістів, які через них поширюватимуть свої матеріали. Виявами тиску буде те, що кореспонденти не зможуть працевлаштуватися в традиційних медіа, а також судові позови.

5. Сподіваюся, буде прийняте законодавство стосовно реформування державних і комунальних ЗМІ. Але, безумовно, тут виникнуть питання, адже влада захоче мати цей ресурс. Є шанс отримати Закон про доступ до публічної інформації, оскільки він іде в одному пакеті з антикорупційними законами. Але може бути, що влада в ньому буде дуже не зацікавлена. Принаймні, заяви деяких керівників, зокрема, голови Служби безпеки України Валерія Хорошковського, про необхідність більшого засекречування матеріалів, свідчить якраз про небажання прийняти такий Закону про доступ до публічної інформації.

6. Сподіваємося, що ні. Якщо уряд буде вірний своєму девізу і курсу на означення бюджетних витрат, маємо надію, що Нацкомморалі стане першою жертвою такої економії. І заміть державного і бюджетного органа, вона може перетворитися в громадський орган, що, відповідно, працюватиме на громадських засадах.

Опитування готували Марина Баранівська, Мар'яна Закусило, Олена Коркодим, Євгенія Продаєва, Юрій Шевченко

Репродукція - www.truesite.ru