Сьогоднішні рішення Національної ради підводять, так би мовити, риску під її загальною позицією щодо перспектив розвитку місцевого мовлення в Україні.

«Першими ластівками» стали кілька рішень Національної ради про відмову місцевим компаніям у продовженні строку дії ліцензії без жодних законних підстав. Причиною відмов стало негативне ставлення нинішнього складу Національної ради до ретрансляції місцевими мовниками програм українських загальнонаціональних телерадіокомпаній.  Зауважмо, що йдеться про абсолютно законну ретрансляцію, передбачену ліцензіями місцевих телерадіокомпаній (!), яку члени Національної ради чомусь ототожнюють із суборендою каналу мовлення. Але навіть після того, як одна з місцевих компаній урахувала зауваження Національної ради та замінила свою заяву про продовження ліцензії,  додавши до неї програмну концепцію на 24 години власного мовлення, їй усе одно було відмовлено у продовженні ліцензії. Коментуючи це рішення, члени Національної ради пояснили, що компанія не змогла переконати їх у власній спроможності виконати нові умови ліцензії.

14 вересня 2010 року Національна рада відмовила організаціям, які представляють інтереси місцевих компаній,  у включенні їх до складу громадської ради.

Наступним кроком стали результати конкурсу, проведеного 20 жовтня 2010 року, на який було виставлено 7 частот без територіального призначення:

- три частоти, на яких повністю або частково здійснювали мовлення місцеві компанії, було віддано загальнонаціональним мовникам;

- 1-й ТВК у м. Одесі, на який було подано три заяви від  місцевих телекомпаній, направлено на наступний конкурс, адже жодна заява не задовольнила Національну раду;

- 107,5 МГц у м. Чечельнику Вінницької обл. було поділено між НРКУ та місцевим мовником, причому для місцевої компанії було виділено лише 4 години, хоча представник компанії стверджував, що вона здатна забезпечити більше;

- на 40 ТВК у м. Дунаївцях Хмельницької обл. чотири години було надано місцевій компанії, яка  раніше здійснювала мовлення на цих відрізках (зазначимо, що інших претендентів на ці відрізки на було);

- одну частоту направлено в резерв через відсутність претендентів.

Ну і, власне, сьогоднішнє рішення. Володимир Манжосов пояснив скасування призначення МХ-5 для місцевого мовлення тим, що Національна рада здійснила аналіз і з'ясувала: хоча загалом по Україні є понад 600 місцевих компаній, у переважній більшості населених пунктів (за винятком таких міст, як Одеса, Дніпропетровськ тощо) одночасно працює лише 3-4 компанії і більшість із них має кілька годин власного мовлення на добу, а в інший час - ретранслює загальнонаціональні канали. Оскільки на каналі МХ-5 можна поширювати до 10 програм, його використання лише для місцевого мовлення, на думку Національної ради, є недоцільним, тому це питання буде вирішуватися провайдером.

У цього рішення є кілька важливих аспектів. По-перше, очевидно, що члени Національної ради не розмежовують місцеве (в межах району) та регіональне (в межах області) мовлення. Незважаючи на термінологію рішення, МХ-5 було призначено для поширення саме регіональних, тобто обласних програм. Місцеві канали поширювати на МХ-5 недоцільно, про що ми неодноразово повідомляли Національну раду. Так от, регіональні (обласні) телерадіокомпанії, на відміну від місцевих, практично не здійснюють ретрансляції і не мають відповідних положень у своїх ліцензіях. Ці компанії є достатньо потужними, щоби створювати 24-годинну власну програму. Звісно, до цієї програми включаються придбані фільми і передачі, але так само створюються і програми загальнонаціональних мовників.

По-друге, хоча на сьогодні в кожному обласному центрі справді є 3-4 телекомпанії, така ситуація пояснюється виключно відсутністю вільного частотного ресурсу. Це підтверджується кількістю претендентів на частоти регіонального і місцевого призначення під час попередніх конкурсів - їх було до 30 на одну частоту чи навіть відрізки мовлення. Тому не було би проблем у заповненні МХ-5 регіональним програмним продуктом, якого сьогодні Україні не вистачає, для цього необхідно лише оголосити конкурс на мовлення на МХ-5. До речі, саме це і було передбачено скасованим рішенням.

По-третє, Національна рада знову прагне визначити провайдера на цифрове ефірне мовлення, попри одностайну позицію всіх експертів, що такий суб'єкт є штучно створеним посередником між мовниками й оператором телекомунікацій. І знову до провайдера програмної послуги висуваються фінансові вимоги, розмір яких обґрунтовується вартістю розбудови мережі, хоча зрозуміло, що ці витрати буде здійснено оператором телекомунікацій. Ця позиція не є новою й неодноразово зазнавала критики.

Але є й нові підходи, зокрема, прагнення Національної ради визначити одного провайдера на чотири мультиплекси. Хоча офіційно ця позиція обґрунтовується необхідністю поставити мовників на всіх мультиплексах у рівні умови, насправді це призведе до повної монополізації телерадіомовлення: поширення всіх телепрограм залежатиме від однієї особи. Такий підхід критикується навіть у демократичних Нідерландах, а в нашій країні на цю особу буде постійно чинитися політичний та економічний тиск.

Незрозумілою й доволі неприємною новиною є й те, що саме провайдер буде вирішувати, яким чином поширювати місцеві програми після переходу на цифрове телебачення. Залишається сподіватися, що це було обмовкою і насправді такі рішення все ж таки будуть прийматися Національною радою і саме вона буде нести за них відповідальність перед суспільством. Адже захищати свої інтереси в суді місцевому мовнику буде надзвичайно важко, якщо його опонентом стане провайдер-монополіст. Власне, в такій ситуації буде важко і потужному загальнонаціональному каналу.

Таким чином, якщо попередній склад Національної ради просто нічого не робив задля того, щоб підтримати й відродити місцеве мовлення в Україні, то новий склад послідовно приймає рішення, які фактично знищують і місцеве, і регіональне мовлення.

Ольга Большакова, керівник Центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників

Фото - www.guardian.co.uk