Журналісти повинні називати людей, які вимушені були переїхати з однієї частини України в іншу, переселенцями, а не біженцями. На цьому наголошували учасники зустрічі українських медіа, що відбулася 19 вересня в Києві і на якій було розглянуто інформаційну кампанію з подолання наслідків/ запобігання стигматизації переселенців із Криму і сходу країни.

Організатори поширили серед журналістів і редакторів пам'ятку «Вигнанці у власній країні. Про що варто пам'ятати, висвітлюючи у ЗМІ проблеми внутрішньо переміщених осіб», у якій наголосили, що громадян, які вимушені переїхати з однієї області в іншу в межах своєї країни, потрібно називати переселенцями, а не біженцями.

«Ці люди залишаються у межах власної країни, на відміну від біженців: сучасне юридичне визначення "біженця" може дещо відрізнятися у різних регіонах світу, однак ключовою характеристикою поняття "біженець" є вимушена міграція за межі своєї країни походження і, відповідно, пошук притулку за кордоном. Ця відмінність не є формальною. По-перше, називаючи внутрішніх переселенців "біженцями" у таких ситуаціях, як теперішня українська, журналіст цим вказує, що не вважає окупований Крим чи частину Донецької та Луганської областей територією України. По-друге, надання статусу біженця має певні юридичні наслідки. Зобов'язання держави щодо допомоги біженцям і їх захисту випливають, зокрема, із Конвенції ООН 1951 року "Про біженців", містяться у Законі України "Про біженців" та осіб , які потребують додаткового або тимчасового захисту» та є обов'язковими до виконання. Тим часом внутрішньо переміщені особи не мають в Україні (на середину вересня 2014 року) спеціального статусу. Називання внутрішніх переселенців "біженцями" може вводити і аудиторію в цілому, і самих переселенців зокрема, в оману», - йдеться у пам'ятці.

  Таміла Ташева, «КримSOS»

Організатори також зауважили, що майже всі внутрішні переселенці (за поодинокими винятками) - громадяни України. І закликали медійників, щоб ті, висвітлюючи проблематику переселенців, передусім пам'ятали, що вимушене переселення внаслідок окупації чи війни є травматичною або трагічною ситуацією для переселенців.

  Анастасія Дрижак, «КримSOS»

«Його не варто розглядати як тест на політичну лояльність чи відданість певному політичному режиму. Внутрішні переселенці - це люди, які не мали наміру покинути свої домівки, але були змушені це зробити, рятуючи себе і своїх близьких. Тож ставлення до усіх переселенців, як до "прихованих прихильників Росії" чи, навпаки, "відданих єдиній Україні" може призвести до некоректного висвітлення їх становища», - зазначили експерти у пам'ятці.

  Рустем Скибин, український художник-кераміст, переселенець з Криму

Окрім того, за їхніми словами, проблеми внутрішніх переселенців, як біженців із України в інших країнах, активно використовується в політично-пропагандистських цілях.

«Внутрішні переселенці походять з різних соціальних, етнічних, майнових, релігійних, професійних та інших спільнот. Вони так само різноманітні, як мешканці інших регіонів України. Намагання, навіть мимохіть, представляти їх як гомогенну спільноту - призведе до викривлення і спрощення їхньої справжньої ситуації і їхніх потреб», - кажуть організатори.

Старший регіональний радник із правових питань Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні, Молдові та Білорусі Ноель Калхун (на головному фото) зауважила позитивний вплив соціальних мереж на вирішення проблем переселенців в Україні. За її словами, півроку тому, коли ця криза почалася, через соціальні мережі було залучено багато людей, у результаті постала спільнота «КримSOS», яка почала більш системно допомагати. «Це була допомога не державна, а простих людей, було дивовижно, як позитивно соціальні мережі впливали на прийом переселенців в Україні», - сказала пані Ноель.

  Євгенія Андріюк, «Право на захист»

Водночас представницю ООН обурила тенденція, яка спостерігається останнім часом. «Зараз ми спостерігаємо іншу тенденцію, імідж переселенців змінюється. Їх сприймають як інших. У ЗМІ переселенець - це завжди нахабний, лінивий, живе на утриманні інших і чомусь завжди брудний», - зауважила вона. За її словами, така тенденція має негативні наслідки: переселенців не хочуть брати на роботу, здавати їм помешкання тощо. Тому представник ООН закликала журналістів думати про наслідки своїх матеріалів. І наголосила, що варто більше розповідати про справжніх героїв України - волонтерів.

  Наталія Лигачова

За словами шеф-редактора видань проекту «Детектор медіа» Наталі Лигачової, негативний образ переселенців формується радше через соціальні мережі, а не ЗМІ. В соцмережах дуже швидко поширюється як позитивний, так і негативний досвід. «А ЗМІ просто мало уваги приділяють цій проблемі. Менш того, є негативна тенденція, і моніторинги "Детектор медіа" це підтверджують, що найчастіше проблему переселенців ЗМІ висвітлюють через піар політиків або благодійних фондів бізнесменів, які надають допомогу. І особливо цинічно це виглядає, коли на деяких телеканалах ми бачимо колишніх політиків, які були причетні до тієї політичної сили, яка здебільшого й винна у тому, що зараз відбувається на сході. Приміром, коли ситуацію з переселенцями показують у першу чергу через допомогу Наталії Королевської або Юрія Павленка, то мені здається, що це за межею не тільки журналістської етики, а й моралі», - зазначила пані Наталя.

Також вона наголосила, що ЗМІ варто більше розповідати про проблеми переселенців і надавати конкретну інформацію для тих, хто хоче допомогти. «Телеканали якщо й розповідають про волонтерів, то переважно про тих, які допомагають армії. Я особисто не бачила сюжетів про центри, які допомагають переселенцям одягом, продуктами. Думаю, місія ЗМІ - створення своєї власної соціальної реклами, яка не тільки показуватиме проблеми переселенців через них самих, а й закликатиме людей допомагати. В тому числі про те, що  треба не тільки принести речі чи продукти,  а ще й потрібна допомога, щоб їх роздати тощо. Також треба більше приділяти уваги тому, як ставиться до переселенців оточення, показувати реальні історії з життя переселенців, аналізувати проблеми, які виникають у них та в держави у зв'язку з цією бідою... Думаю, це під силу ЗМІ, якщо їхні керівники усвідомлять це як реальну проблему. Тут не злий умисел, а просто події в АТО відсувають всі інші на другий план», - сказала шеф-редакторка «Детектор медіа».

  Олександр Меланченко, переселенець з Костянтинівки (Донецька область)

На заході обговорили проблеми біженців і переселенців на тлі військових конфліктів. «КримSOS», Всеукраїнський благодійний фонд «Право на захист» представили кейси негативних наслідків стигматизації переселенців, а також позитивні приклади співпраці переселенців із місцевими жителями. Проект STOP Fake.org показав приклади фейкових новин, пов'язаних із переселенцями.

Звучали також виступи переселенців, які повідомили про позитивні й негативні випадки взаємодії з місцевими жителями. Зокрема, куратор дитячого клубу для переселенців «Київ-Схід-Діти» Оксана Єрмішина, яка переїхала з Донецька до Києва ще в другу хвилю і вже більш-менш облаштувалася, повідомила, що їхня родина їхала, вже усвідомлюючи і знаючи, що це назавжди.

 Оксана Єрмішина

«Ми їхали в період першого "вкидання" в ЗМІ. Дуже добре запам'ятала тодішню новину на всіх телеканалах в прайм-таймі про те, як на комунальній кухні побилися дві домогосподарки (одна з Криму, інша з Донецька). Вже тоді мені було не зрозуміло, навіщо потрібно було тиражувати цю новину, ніби до того ніхто не сварився на комунальних кухнях», - зазначила вона, додавши, що їй патологічно щастить на хороших людей, тому особистих негативних історій у неї мало, та все ж є один випадок, який її обурив. «На моє прохання допомогти моїм дітям (у мене доньки спортсменки, займаються плаванням, одна з них чемпіонка Донецька), один із держслужбовців відповів: що своїм не вистачає, не те що вам. Я не хочу, щоб мене називали "не те що вам". Я громадянка України!» - заявила вона.

Отримавши цей досвід, Оксана зрозуміла, що переселенцям буде дуже страшно. Тому вона почала займатися волонтерством, допомагати дітям та їхнім батькам. «Всі ми різні, не всі, хто приїжджає, інтелігентні люди, які обов'язково сідають за обідній стіл із ножем і виделкою. Не можна на цьому робити акцент. Як після ганебного параду полонених в Донецьку охрестили весь Донбас, так по одному сюжету можуть охрестити всіх переселенців. І нам потім дуже важко відмитися від цього штампу. Тому все більше людей не можуть винайняти житло і знайти роботу. І це проблеми, від яких ламаються навіть ті люди, які вважали себе сильними. Нам важливо розуміти, якщо ми всі хочемо жити в єдиній країні, ми не повинні бути байдужими до цієї проблеми», - сказала Оксана.

На її думку, Донбас згубила байдужість. Ті, хто переживав, дуже мало виходили і  доводили свою громадянську позицію. Вона вважає, що зараз дуже важливо, щоб ця заразна хвороба не поширилася на решту України.

«Вчора моя восьмирічна донька прийшла в сльозах зі школи, бо її однокласниця сказала, що раз вона переселенка, то вона ворог. Нам дуже образливо, тому що коли в Донецьку в квітні почали знімати українські прапори, то моя донька ходила в синій куртці і жовтих штанах і казала, що вона - прапор України. Аж поки до її голови не приставили автомат і не сказали мені, що я дограюся. Я заборонила донькам це робити, але вони продовжували так одягатися, бо це була їхня громадянська позиція. Вони так відчували. Я вважаю, що діти - це ті, хто будуватиме нову Україну. Україну без штампів. Коли ми їхали до Києва, то взяли дуже мало одягу, донька вмовляла мене взяти дві її вишиванки, але я відмовлялася, бо це було небезпечно. І коли нас зупинили на блок-посту денеервці, й почали перевіряти речі, то я побачила, що на дні сумки лежать вишиванки. І тепер цим дітям кажуть, що вони вороги?» - обурювалася переселенка з Донецька. Вона запевнила, що вони виживуть і допоможуть один одному, і просила журналістів думати перед тим, як поширювати негативні інформаційні «вкиди».

Також Оксана просила більше розповідати про волонтерів, бо вони і є справжні герої України. «Не треба говорити, як нам важко, краще розповідайте про тих людей, які нам допомагають. Досі перед очима картина, коли в перші дні, коли ми приїхали, дві бібліотекарки принесли фломастери, альбоми і дитячу білизну. Для мене це пік людського благородства. Бібліотекарі з мізерними зарплатами все ж знайшли змогу нам допомогти. Давайте говорити про них, це справжні герої України. А Україна - єдина. Коли ми їхали з Донецька, моя старша донька сказала: "Ми їдемо в єдину Україну!". Давайте залишатися в єдиній Україні, все залежить від нас», - зазначила Оксана Єрмішина.

Інші учасники зустрічі поділилися історіями, пов'язаними з переселенцями. Зокрема, за словами журналіста «Громадського ТБ. Запоріжжя» Тараса Білки, дехто активно влаштовує провокації з метою вбити клин між переселенцями та місцевим населенням, яке їм активно допомагає.

Одна з таких провокацій трапилася на острові Хортиця і призвела до побиття журналіста і футбольних уболівальників ультрас. Журналісти зараз проводять розслідування і вже з'ясували, що до організації таких провокацій самі переселенці практично не мають жодного відношення, повідомив Тарас Білка. «Ниточки ведуть до деяких політиків, які намірилися балотуватися в нас на мажоритарних округах», - сказав він.

 Генеральний директор Львіської ОДТРК Микола Шевчук

Учасники заходу не тільки ознайомили представників українських медіа з проблемами поганого ставлення до переселенців, а й закликали їх долучитися до інформаційної кампанії для формування позитивного іміджу внутрішньо переміщених осіб (ВПО, переселенців) серед місцевого населення. «Така інформаційна кампанія є вкрай актуальною, бо на сьогодні існує гостра проблема з упереджено негативним ставленням місцевого населення до переселенців, що породжує випадки дискримінації ВПЛ місцевими жителями», - зазначали організатори.

Поява внутрішньо переміщених осіб - трагічний момент для країни. Вона несе з собою проблеми, які треба вирішувати на системному рівні, і в разі неспроможності це зробити стає довготерміновою. «Однак слід пам'ятати, що в переселенців життя триває, а в деяких - починається. Від наших, спільних із ними зусиль, у тому числі від роботи журналістів, залежить, наскільки гідним, реалізованим, безпечним і повним воно буде», - наголосили організатори зустрічі - УВКБ ООН та їхні виконавчі партнери, «КримSOS», «Детектор медіа», Всеукраїнський благодійний фонд «Право на Захист».

З пам'яткою можна ознайомитися тут.

Фото Максима Лісового