25–26 квітня у Києві відбулася міжнародна конференція з медіаграмотності та саморегулювання медіа. Там представники медіа, держави та громадянського суспільства України й інших країн обговорювали те, як можна випрацювати норми саморегуляції медіа та зберегти свободу слова. Про медіарегулювання у Вірменії розповів в інтерв’ю «Детектору медіа» член правління Єреванського пресклубу, учасник Обсерваторії медіаетики Віген Саргсян.

— Вітаю, Вігене, у Києві. Чи можете ви описати, будь ласка, роботу Обсерваторії медіаетики?

— Я є членом Обсерваторії медіаетики. Вона складається з 14 осіб, які представляють медіа та громадські організації. У 2007 році Єреванський пресклуб звернувся до медіаспільноти Вірменії щодо розробки етичного кодексу. Зараз до кодексу приєдналося 81 медіа. Обсерваторія розглядає скарги. Для учасників, які приєдналися до кодексу, ми надаємо оцінки. А тим, хто не є членом, надаються експертні висновки. Кожен може подати заявку на отримання кодексу етики, і ми її розглянемо та надамо його. У 2022 році ми підписали меморандум про взаєморозуміння з комісією з питань телебачення і радіо. І ми проводимо постійні зустрічі щомісяця та щокварталу й обговорюємо питання щодо порушень у медіа.

• Читайте також: «Вірменія може стати наступною Україною»: російська пропаганда та Нагірний Карабах

Обсерваторія подала до міністерства юстиції Вірменії концепцію стратегії саморегулювання медіа. Після попередніх виборів у 2021 році уряд Вірменії затвердив програму саморегулювання медіа на 2021–2025 роки. Майже рік тому уряд Вірменії розробив власну концепцію. Коли представники обсерваторії медіаетики подивилися на текст, то зрозуміли, що це чисте регулювання від держави. І потім ми попросили переглянути концепцію та нарешті домовилися створити робочу групу з боку Обсерваторії та уряду. Це був тривалий процес. Але нині ми маємо законопроєкт про медіа зі змінами, які узаконюють саморегулювання медіа. Є закон про медіа, прийнятий раніше, зараз ідеться саме про правки. Щойно уряд Вірменії дасть зелене світло, закон передадуть до парламенту. Ми дуже сподіваємося, що це відбудеться до кінця 2024 року. Або навіть на осінній сесії парламенту буде прийнято закон і процес завершиться, бо політична ситуація у Вірменії зовсім не стабільна. Після прийняття закону настане перехідний період, який триватиме ще два роки.

Поточний підхід не буде орієнтований на обов’язкове саморегулювання. Ми намагатимемося, щоб це був відкритий процес. В обсерваторії є 81 медіаорганізація, хоча у Вірменії є кілька сотень медіа. Ми не можемо мати гомогенне медіасередовище, адже кожне медіа має власну редакційну політику. І ми поважаємо демократичність процедур і норм.

— Останнім часом Вірменія почала зовнішньополітичну переорієнтацію на Захід. Триває більша співпраця Вірменії зі США, ЄС. Як ви як медіаменеджер реагуєте на ці зовнішньополітичні зміни?

— Вірменія тривалий час ішла шляхом диверсифікації своїх політичних зв’язків із Заходом, зокрема з ЄС. Ми були в процесі трансформації країн Східного партнерства.

Вірменія була змушена приєднатися до Євразійського економічного союзу. Це було частиною компромісу, щоби зберегти баланс. Хоча балансу немає. Після війни в Нагірному Карабаху у вересні минулого року там немає вірменського населення.

• Читайте також: Експертка Атлантичної Ради Ані Меджлумян: «Росія може домогтися зміни режиму у Вірменії, видаючи проросійських лідерів за “націоналістів” і “патріотів”»

Я не кажу, що вірмени очікували, що так звані російські миротворці зіграють ту роль, для якої їм було делеговано бути в Карабаху. Російські військові радше були спостерігачами процесу етнічної чистки, а не миротворцями.

Тепер у нас є можливість диверсифікувати зовнішню політику. І це буде непросто. Вірменія шукає гарантії безпеки з іншими партнерами, експорт зброї.

— Що ви думаєте про телеграм і його вразливості?

— Я знаю, що ви в Україні стикаєтеся з багатьма проблемами через телеграм-канали. Ми не можемо порівнювати ситуацію. У Вірменії також є подібні канали (вірменською та російською), де Росія грає свою роль і продовжує поширювати свою пропаганду.

— То як бути з телеграмом? Блокувати чи обмежувати його роботу?

— Поки жодного з телеграм-каналів у Вірменії не було заблоковано Але в разі маніпуляцій і фейків однозначно владі та медійній спільноті необхідно реагувати. Це точно. Зараз ми бачимо більше реакції з боку російських чиновників щодо Вірменії. Телеграм — це більш м’який інструмент інформаційного впливу. Загальне ставлення вірменської громадськості не на користь Росії, і воно також базується на громадській думці.

— Які соціальні медіа є найпопулярнішими у Вірменії?

— Фейсбук. Обсерваторія медіаетики час від часу реагує на дописи у фейсбуку.

— Які дослідження ви проводите?

— Ми не проводимо дослідження класичного типу. Деякі інші установи — так. Наші дослідження пов’язані з нормативними актами, оскільки ми розробляємо деякі вказівки щодо висвітлення, зокрема під час конфліктів.

— Чи можете ви назвати приклади рекомендацій?

— Ми звернулися до медіа з проханням не поширювати інформацію, що надходить із невідомих джерел. Щоб це не було до офіційних джерел. І щоразу, коли інформація надходить із невідомих джерел, потрібно робити фактчекінг. Журналістика фактчекінгу досить сильна у Вірменії. У нас є група фактчекінгу в рамках media.am, яка намагається викрити маніпуляції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ґрунті. Фактчекінг стає серйозною надійною частиною роботи вірменських медіа з великою аудиторією.

— Як ви можете схарактеризувати рівень свободи слова у Вірменії?

— Свобода слова у Вірменії дуже висока. Жодних загроз скорочення чи обмеження свободи слова немає. Це інституційне досягнення, і воно легалізоване. Це не означає, втім, що загроз не буде.

— Як висвітлюють російсько-українську війну вірменські медіа?

— Висвітлення війни спочатку нас не влаштовувало, враховуючи спадщину зв’язків із Росією. На жаль, у всіх країнах Східного партнерства нам не вдалося налагодити належні медійні зв’язки. Однією з проблем є те, що інтернет відкритий і ви можете вільно отримати будь-яку інформацію, яку шукаєте. Я міг би дозволити собі відмовитися від фейкових новин, але нам потрібно подумати про відповідну читацьку аудиторію, яка не має достатнього досвіду в розпізнаванні фейків або нерозповсюдженні їх. Це проблема, коли були журналісти, які не шукали інших ресурсів і користувався винятково російськими медіа, які поширювали пропаганду про Україну. Зараз у нас більш збалансована ситуація у висвітленні російсько-української  війни, оскільки ми у Вірменії враховуємо бачення українських і західних медіа.

— Чим український досвід саморегулювання медіа може допомогти Вірменії?

— Вірменія трохи далі просунулася із завершенням законодавчої роботи щодо саморегулювання медіа.  Вірменський досвід, сподіваюся, буде корисним для України. До кінця 2024 року медіа зможуть створити власні групи щодо саморегулювання. Нинішня міжнародна конференція з медіаграмотності та саморегулювання медіа дуже цікава, дуже важлива як для Вірменії, України, так і для колег у світі. Ми обговорюємо спільні виклики щодо регулювання медіа з боку держави та як медіа можуть мати саморегуляцію як невіддільну складову свободи слова та демократії.

Титульне фото: Віген Саргсян (фотограф Максим Поліщук, «Детектор медіа»)