Першого грудня на загальних зборах Київської регіональної організації Незалежної медіа-профспілки України (КНМП) було прийнято рішення об'єднатися із профспілкою «Медіафронт», а новим головою КНМП було обрано редактора відділу «Економіка» інтернет-видання LB.ua Андрія Яніцького.

Детальніше про процес об'єднання профспілок під час чат-конференції «Детектор медіа» розповів голова Незалежної медіа-профспілки України та член комітету КНМП Юрій Луканов.

На думку пана Луканова, конфлікти всередині профспілки лишилися в минулому, і профспілковий рух має великі перспективи, особливо за умови підвищення тиску з боку влади. Однак планів об'єднання з Національною спілкою журналістів, з якою НМПУ працює над створенням єдиних прес-карт, немає.

Про майбутнє об'єднаної профспілки, про єдині прес-карти, про те, кого з журналістів вдалося захистити цього року, і про перспективи нової журналістської революції Юрій Луканов розповів читачам «Детектор медіа».

 - Колеги і друзі! Вітаю вас. «Детектор медіа» обрала якесь дуже суворе фото. Насправді я дурня люблю поваляти і більше сміюся. Тому не бійтеся і ставте свої запитання веселіше :)

- Юрію, доброго дня! Чи має профспілковий рух в Україні перспективи? Адже в нашій державі найманий працівник - це раб, і працедавець не зважає ні на які закони.

- Як і всякий громадський рух в Україні, профспілковий рух, поза всяким сумнівом, має перспективи. Особливо за умови підвищення тиску з боку влади. Громадяни неминуче будуть об'єднуватися в організації, які захищатимуть їхні права.

- Ви знаєте, скільки в Україні журналістів? А скільки їх у медіапрофспілці? Я знаю, що в НСЖУ - 20 тисяч. Але це ж творча, а не професійна спілка.

- Скільки журналістів - мені навіть у «Детектор медіа» не змогли сказати. Думаю, що тисяч 30. У НМПУ в районі тисячі членів.

- Скількох журналістів ви захистили цього року? Яким чином?

- У нас є групи швидкого реагування. Вони у випадку нападу або брутального поводження з членами профспілки і не лише членами, але за звертанням, виїздять на місце і намагаються розібратися.

Наприклад, історія з Касьяновим у Донецьку, коли журналіст намагався зняти главу ОДА, а йому скрутили руки. Ми не домоглися поки що порушення кримінальної справи. Але це вже традиційно. Наші правоохоронці захищають владу від журналістів і громадян. Але репресії проти журналіста ми зупинили.

Наразі є історія цензури в УНІАН. Наша група теж почала працювати. На цю тему поширили заву Міжнародна федерація журналістів і Європейська федерація журналістів. Репресії проти журналістів зупинено. Але ми діємо далі. Є чимало дрібніших випадків, про які не відомо широкій публіці. У нас діє юридичне бюро, покликане захистити права журналістів. Там ведеться докладніший облік.

- На які кошти існує НМПУ? Гранти берете, як раніше?

- НМПУ існує на внески членів профспілки. Це дозволяє утримувати скромний офіс, секретаря і виконавчого секретаря. Грант ми отримуємо один на юридичне бюро, де більшість грошей передбачена для юристів. Отримує зарплату керівник проекту і бухгалтер. Ще є грант від Міжнародної федерації журналістів на аналогічний проект - безпеки журналістів. Цей проект спільно з НСЖУ. Там також є гроші для юристів і групи швидкого реагування.

- Юрію, розкажіть про єдину прес-карту. Читав, що ви давно щось там розробляєте. Конкретно: яким чином вона буде запроваджуватися; хто її видаватиме; кому; чиїм коштом?

- Переговори про єдину прес-карту почалися ще за часів керування НСЖУ світлої пам'яті Ігоря Лубченка. І нині процес просувається. Повну картину я дати поки що не можу, бо відбувається обговорення цього питання. Можу сказати тільки, що журналісти відреагували не зовсім адекватно на цю новину.

Мова не про те, що держава буде контролювати випуск прес-карт. Ні. Прес-карта має бути предметом саморегулювання у професійному середовищі. Її зможуть видавати ряд професійних журналістських організацій. Тобто не буде монополії на неї. Але вони також нестимуть відповідальність за тих, кому видали.

Наявність прес-карти не дасть міліціонерам можливості прикинутися шлангами і казати, що ми не віримо, що така-то особа є журналістом, бо такі посвідки ми можемо самі скільки хочеш надрукувати. Спільна прес-карта дасть можливість чітко ідентифікувати журналіста. Міліція знатиме зовнішній вигляд прес-карти. Думаю, це унеможливить появу маси боксерів-журналістів, які випливли на минулих виборах.

Але процес триває. Ми узгоджуємо всі процедури з журналістською спільнотою і з журналістськими організаціями.

- НМПУ об'єдналася з «Медіафронтом». Об'єднання зажди краще, ніж роз'єднання. Раніше в НМПУ сварилася з КНМП, як завжди через гроші. Як тепер справи? Всі миряться? Адже ваші сварки не на користь солідарності журналістів.

- Саме життя диктує об'єднання. Тиск влади на журналістів посилюється. Досвід боротьби проти «закону Журавського» свідчить про те, що тільки солідарними зусиллями журналісти можуть протистояти владі. Мало того, я підозрюю, що незабаром ситуація в країні ще більше радикалізується. І нам теж доведеться радикалізуватися у відповідь. Іншого виходу немає.

Нагадаю, що Помаранчевій революції передувала журналістська революція 2004 року. Українські журналісти є лідерами на постсовєтському просторі. Лише вони здатні об'єднатися в незалежні журналістські об'єднання і відстояти свої права масовими протестами.

Ну, а попередній досвід конфліктів, мабуть, зробив нас усіх розумнішими. Треба, щоб там, де двоє українців, було не три гетьмани, а двоє. Тобто, щоб гетьмани командували самі собою, а не фінішними, й об'єднували свою індивідуальну енергію в енергію всіх.

- Які у вас стосунки з Національною спілкою журналістів, тобто у НМПУ з НСЖУ? У вас із Наливайком?

- Ми співпрацюємо з НСЖУ. Зокрема, в проекті безпеки журналістів. Ми діємо часто спільно.

З Наливайком ділові стосунки. Він людина розумна, прагматична і вміє слухати. Вміє враховувати інтереси інших.

- А где делся Гузь? Хорошо, что он ушел из профсоюза, это же ходячий человек-конфликт.

- Сергій Гузь, відпрацювавши рік на посаді виконавчого секретаря НМПУ, пішов головним редактором газети у Дніпродзержинськ. Якщо не помиляюся, газета називається «Новий репортер». Він зробив непоганий внесок у розвиток профспілки і ліквідацію кризи.

- Юрію, що, на вашу думку, потрібно нині робити для підняття престижу професії? Як піарити журналістську професію, коли в ній стільки джинсовиків?

- У професії не лише джинсовики. Є купа журналістів, які не пишуть джинси. Ну а боротися з джинсовиками треба психологічним тиском - висвітлювати їхню «діяльність», сміятися. Щоб у них земля під ногами горіла.

- Юро, а які ваші плани щодо об'єднанню з НСЖУ? Коли це станеться - чи ви волієте відгрібати кожен свої гранти? :)

- Нема планів об'єднання з НСЖУ. Ми дві самодостатні організації.

- Вы потеряли всех влиятельных журналистов. Хорошо, что объединились, но что дальше? «Медиафронт» - это только СТБ. А на других каналах о вас даже не знают. Так кого вы защищаете, если все вменяемые журналисты не в профсоюзе?

- «Медіафронт» - це не лише СТБ, але й «1+1». На звітно-виборній конференції КНМП тиждень тому були телезірки, редактори підрозділів впливових видань, пишучі відомі журналісти. Так що склад наш - ого-го. А що далі? Треба розвиватися. Ми реально можемо захистити права журналістів. Журналісти в цьому зацікавлені. Думаю, що сумне майбутнє буде підштовхувати їх до профспілки.

- Ситуация с цензурой в УНИАН, по вашему мнению, может иметь благоприятный исход?

- Наші дії вже дали результат. Цензори відчепилися від журналістів, які оголосили про цензуру. Хоча ми розуміємо, що навколо них продовжують плавати акули і клацати зубами. Тому зупинятися ми не маємо намірів.

- Скажите, так на зарплату профсоюзного босса прожить можно, да?

- Я не отримую зарплати в НМПУ. Я працюю журналістом. Пишу статті, книжки, знімаю документальне кіно і даю медіаконсультації. Якщо хтось зацікавлений, можемо домовлятися про співпрацю. Я пишу про політику і права людини.

- Добрый день. Подскажите, ведется ли разъяснительная работа с государственными и частными структурами по вопросам прав и обязанностей должностных лиц в отношении журналистов? Например, есть музеи, в которые категорически отказываются впускать журналистов по международной пресс-карте и даже слыхом не слыхивали о таком и что с этим делать. Каждый журналист знает свои права и обязанности, а те, к кому он обращается - нет. И количество их растет с неимоверной скоростью. Так, например, партия «Свобода» выдает своим партийным особо активным гражданам пресс-карты, какого-то своего печатного издания. Соответственно, доверие к профессии теряется, отношение тоже соответствующее. Отсюда второй вопрос - осуществляется ли контроль прироста популяции и их деятельности, так сказать? Почему этим негласно занимается СБУ? Почему это не контролируется из союзов, из самих печатных изданий и т.д.? Не так давно был организован конкурс «Враги журналистов». Там было много фамилий, и победил в рейтингах Коломойский, Бабенко и прочие власть имущие. Однако самого главного врага там в списке не было, вопрос почему? Я говорю о самих журналистах, которые подгадили себе реноме хуже некуда. Сварщики, сантехники, строители, учителя, медики - почти каждый теперь может стать журналистом, и с появлением «гражданской журналистики» и развитием интернета генерация новых имен стремительна и бесконтрольна.

- Не уявляю, як можна щось роз'яснити всім державним структурам. Мабуть, коли когось кудись не пускають, то журналіст має самостійно посилатися на закон, який гарантує його право. Якщо право не буде забезпечено, можна звернутися до нас. Ну а регулювати це питання можна через уже згадувану раніше прес-карту. Хоча, звісно, вона не вичерпає всіх проблем.

- Які ви телеканали дивитеся? Назвіть п'ятірку інтернет-видань, які ви читаєте щодня.

- Іноді дивлюся телеканал «Рада», коли немає часу самому підійти до парламенту, а треба знати, що там відбувається. Іноді дивлюся 5-й. Іноді ТВі. А загалом майже не дивлюся ТБ. Воно в масі своїй перетворилося на дебілізатор країни, на жаль. Додам, що в неті дивлюся те, що виставляють колеги з різних телеканалів. Там по крихті можна назбирати щось цікаве. Щодня читаю більше п'яти. «Кореспондент», «Газету по-українськи», «Детектор медіа», УП, УНІАН, «Дурдом», «Буквоїд», «Майдан», сайт Української Гельсінської спілки. Я просто не пригадую всіх. Це з українських. Читаю також іноземні.

- Юрий, как вам новый глава КНМП Андрей Яницкий? Потянет столичный профсоюз?

- Андрій Яніцький природно ріс у нашій організації. Він працює в комітеті КНМП з 2008 року, коли мене обрали головою. Він має вже непоганий досвід. Людина врівноважена, вміє дослухатися до інших людей. Звісно, він буде далі вчитися. Думаю, що впорається. Нагадаю, що це важлива посада, адже КНМП два роки тому оголосила, що вона бере на себе відповідальність за відродження всеукраїнської профспілки.

- Юрий, как вы считаете, возможна ли в Украине еще одна журналистская революция? Как вы относитесь к движению «Стоп цензуре!»?

- Думаю, що така революція рано чи пізно станеться. СЦ буде одним із каталізаторів цієї революції. Ну і профспілка також.

- Ви не займаєтеся профспілкою на постійній основі. Працюєте журналістом. Чи не позначається це на якості керівництва профспілкою і, навпаки, на якості журналістики?

- Я, коли був обраний на посаду голови КНМП 2008 року, брав на себе зобов'язання розрулити цей конфлікт. Це вдалося, щоправда, забрало більше часу, ніж я сподівався. А вдалося, зокрема, й тому, що люди врахували помилки. Вони усвідомили, що конфліктувати гірше, ніж діяти шляхом переговорів та узгодження позицій.

- Юрію, маю особисте запитання: інформації про рестарт медіапрофспілки було обмаль. Хто увійшов до нового комітету КНМП взагалі не зрозуміло - у розсилці про це не повідомили. Ви плануєте покращити внутрішнє інформування? Як саме і коли? :)

- Якщо не було в розсилці, то вибачте. Це треба виправити. Але було на сайті НМПУ - nmpu.org.ua, а також на «Детектор медіа». Там є список обраних.

- Ну тоді давайте одразу козюльку - жгітє :) До речі, нові випуски безсмертного сміху від Луканова в цьому році були? :)

- Мені приємно, що ви знаєте цей аспект моєї роботи. Чесно сказати, за останні півроку майже не писав епіграм. Мабуть, тому, що дії наших політиків настільки смішні, що пересміяти їх просто неможливо. Але смішків уже назбиралося на третю книжку. Пропонують видавати поки що в електронному вигляді. Мені так навіть подобається. Бо я сам майже не читаю друкованих книжок. Мої інші книжки вже продаються в електронному вигляді. Одна з них навіть на «Амазоні» стоїть.

- Чи не викличе об'єднання профспілок конфліктів типу тих, що були раніше?

- Це позначалося б на роботі профспілки, якби я був вождем, лідером, командиром. А я лише координатор. Профспілка об'єднала людей, які працюють. А я лише стимулюю і підтримую їхню діяльність. Ну а на професійній роботі - так. Профспілка забирає чимало часу. Я в професійному плані встигаю менше, ніж якби її не булоname="07.12.2012:14.10.12">.

- Друзі, дякую за увагу. Закликаю вас об'єднуватися. Профспілка потрібна не лише Луканову і членам комітету, а й вам усім.

Біографічна довідка:

Юрій Луканов займається журналістикою з 1982 року.

2008 року його обрали головою Київської незалежної медіа-профспілки. 2011 року став головою НМПУ.

Керуючи медіапрофспілкою, він продовжує професійну журналістську діяльність. Юрій Луканов є автором чисельних колонок у виданнях Gazeta.ua, «Экономические известия», «Український тиждень», «Радіо Свобода», LB.ua, «Українській правді», «День» тощо.

Здійснює журналістські розслідування на тему прав людини, зокрема, пише про людей, яких безневинно посадили за вбивство - «Вбивці, які не вбивали». Двох невинно засуджених вдалося звільнити після циклу його статей.

Автор і співавтор сценаріїв до десятка документальних фільмів. Частину з них він продюсував. Найбільш помітні - «Три любові Степана Бандери», «Хто ви є, містер Джекі?», «НАТО: свій чи чужий?», «Жінки, яких б'ють».

Автор чотирьох книжок - «Третій президент. Політичний портрет Леоніда Кучми», «Козюльки», «Колода від Ющенка», «Європейський феєрверк».

Навчався у США, працював на Міжнародному Канадському радіо.

У кінці 80-х - на початку 90-х років минулого століття випускав підпільну пресу. 

Одружений, виховує сина Луку.

Фото Павла Довганя