У палітрі емоційних складових «Олімпійських пристрастей» Олена Говорова - це щирість, безпосередність, упевненість та оптимізм. Під час вечірніх студій проекту в команді з Савіком Шустером бронзовій призерці Олімпіади в Сіднеї дісталася роль фахівця. При цьому Олена виявила хист і як журналістка - в нагоді став досвід, здобутий на каналі «Мегаспорт». Невиграшним для ведучої виявився лише урочистий формат: під час підсумкового випуску «Олімпійських пристрастей» окремі глядачі засумували за колишньою - не такою пафосною - Оленою Говоровою.

У підсумку, орден княгині Ольги ведуча отримала не за чарівну усмішку. Разом із редакторами «Олімпійських пристрастей» вона залучила до роботи в проекті десятки експертів українського спорту. Серед них боксери Андрій Котельний і Володимир Сидоренко, легкоатлети Анжела Балахонова і Валерій Гончаров, плавці Яна Клочкова й Денис Силантьєв... Експертними коментарями ділилися також ветерани спорту, тренери й фахівці, які коментували Олімпіаду в Лондоні.

Який досвід Олена Говорова здобула у співпраці з Савіком Шустером, невдовзі зможуть оцінити глядачі телеканалу ТОНІС, де в жовтні стартує її авторський проект «Таке спортивне життя». Якої іще журналістської роботи потребує український спорт, «Детектор медіа» запитала під час розмови про підсумки телепроекту сезону.

«Не залишити тему спорту з останніми акордами закриття ігор»

- Олено, «Олімпійські пристрасті» - новий для українського ТБ продукт. Перш за все, за олімпійським масштабом. Як ви оцінюєте такий формат висвітлення ігор із точки зору учасниці трьох Олімпіад?

- Вперше на українському каналі було охоплено всі арени, на яких тривали змагання. Така увага саме до української збірної, до українських спортсменів - це дуже важливо як для країни, так і для самих спортсменів. Обсяг ефірного часу Олімпіади - прецедент, такого в історії українського телебачення не було.

Щодо формату проекту: мені дуже подобається, що Олімпіада подавалася різноманітно та була доповнена аналізом подій. Команді «Олімпійських пристрастей» вдалося створити святкову атмосферу довкола Олімпійських ігор. Окрім того, що це дуже цікавий продукт, він ще й необхідний аудиторії. Бо останнім часом наші телеканали про спорт забули. Для них його майже не існує - за винятком футболу. І як ми можемо вимагати від суспільства, щоби воно знало спортсменів або цікавилося спортом, якщо чотири роки про нього ніхто особливо не говорив?.. Дуже добре, що бодай Олімпіаду вдалося показати в такому обсязі. Головне тепер для телевізійників - не залишити теми спорту з останніми акордами закриття ігор.

- А саму роботу в проекті за навантаженнями можна порівняти з олімпійськими змаганнями?

- За силою пристрастей - безперечно. :) Це теж відповідальність, насичені події й сильні переживання.

Але до Олімпійських ігор ти готуєшся все життя, а потім виходиш і віддаєш усе це за один день. А тут треба віддавати щодня, ти не можеш відсторонюватися - це одразу помітно й не цікаво глядачеві. Щодня ми разом зі спортсменами переживали кожен їхній крок, перемогу, й хвилини, коли не вистачало сил, аби піднятися на п'єдестал чи увійти до фіналу.

Неможливо спостерігати відсторонено, як змагаються наші спортсмени. Звісно, ритм був насичений, засинала о 4-й ранку.

«Савік вирулював так, що мені годі було цим перейматися»

- До вечірніх студій було залучено найбільшу кількість фахівців. Як саме визначали теми та як реагувало на проект експертне середовище?

- Теми визначала сама Олімпіада, а ми реагували на події, які відбуваються щохвилини. Зазвичай рішення приймає Савік, і він робить це миттєво, а редактори й режисери трансляцій миттєво відповідають і підхоплюють. :)

У нас не було прописаного сценарію з детальним планом дій. «Олімпійські пристрасті» - це організм, який живе щогодини та щохвилини змінюється. У цьому проекті не можна бути просто ведучою за прописаним сценарієм. До студій ми з Савіком прораховували, в який бік може повернутися тема з огляду на те, яка буде трансляція і що відбувається паралельно на аренах.

Гостей до студії запрошували за три, а то й за одну годину до ефіру. Іноді спортсмени самі телефонували з пропозицією прийти та висловити свою думку. Траплялося, перелік запрошених можливо було прораховувати заздалегідь, знаючи, що в певному виді змагань у нас є шанси здобути медаль.

Особливістю проекту стала велика колективна робота: всі працювали на результат.

- З огляду на нічний час студій ви орієнтувалися на інтелектуальну на аудиторію, яка, судячи з роз`яснень моментів змагань, не дуже близька до спорту. Якими були ваші пріоритети - якомога популярніший виклад чи питання руба до фахівців?

- Суто моєю метою було дати глядачу якомога більше інформації про Олімпіаду - свята, що відбувається раз на чотири роки за участю еліти спорту. І все це можна було побачити, весь цей спектакль, який ставило саме життя. Глядачеві потрібно лише допомогти усвідомити, чому весь світ живе цією подією, та чому це настільки захопливе видовище (навіть якщо він не надто орієнтується в певному виді спорту).

Вечірня студія - це також і батьки, які мають зрозуміти, що спорт - це, в першу чергу, якість життя, і дитині потрібно займатися спортом. Нехай ці заняття в секціях і не завершаться олімпійським майбутнім, але це важлива складова майбутнього дитини. І приклад олімпійських чемпіонів мав їх на це надихнути.

- А запитання, які ви ставили новим призерам і переможцям попередніх Олімпіад, були імпровізаціями?

- У більшості випадків так. Я намагалася відчути себе в кріслі глядача: «А що б я запитала в цієї людини? Про що я не прочитаю в газетах?».

А щодо несподіваних аспектів чи дискусійних моментів, то Савік вирулював так, що мені годі було цим перейматися. :)

- Парний конферанс - не завжди виграшне рішення для проекту, треба, щоб люди відчували одне одного та знаходили порозуміння. Як ви шукали його з Савіком Шустером?

- Репетицій у нас не було. За місяць до ефіру спробували один тракт - заради визначення технічних параметрів формату.

- Цікавий експеримент. Савік Шустер, зазвичай, виступає соло. А у вас найбільший «командний» досвід ведення був чотири роки тому, коли ви разом із Романом Вірастюком висвітлювали «Олімпійський день» на «Мегаспорті». Як розподіляли ролі із Савіком Шустером?

- Я би не сказала, що це був розподіл. :) Ми взагалі особливо не домовлялися, просто знайшли спільну мову.

Із Савіком дуже цікаво та приємно співпрацювати - інший рівень, він зовсім інакше веде програму. І я в нього весь час учуся, як ведучий має реагувати на той чи інший момент, як перемикатися з одного виду спорту на інший, давати аналіз і захоплювати темою присутніх у студії.

- Чому ви спілкувалися російською? Особливо з огляду на те, що перед виборами ситуація з мовним питанням загострилася й найменше його порушення зачіпає українців, спонукає залишити все та сісти писати звернення.

- По-перше, якби автори цього звернення уважно дивилися олімпійський ефір від початку до кінця, вони би зауважили, що російської мови в нас, можливо, 10%. Це щодо проекту в цілому. Наші коментатори спілкувалися виключно українською мовою, російською говорили лише експерти, які працювали з ними в парах.

Щодо мене поясню, чому я обрала російську. На даний момент володію нею краще.

Наразі я намагаюсь опанувати українську, але двох-трьох років для цього замало. Й природна імпровізація в мене виходить краще російською мовою, як і спілкування. До того ж, телебачення вимагає не суржику, а справді гарної української мови. І тому говорити українською з русизмами для мене - паплюжити мову.

Якщо ми хочемо, щоб у нас люди розмовляли українською, в мову потрібно закохувати, а не нав'язувати її. Мій чоловік походить із родини, де всі говорять українською. Коли я почула, як вона може звучати, я сама поставила за мету вивчити мову. І я вчу, докладаю зусиль, щоби в наступних телепроектах заговорити виключно українською.

«У нас немає спортивного каналу - такого, який би дивилися всі»

- До речі, про коментаторів. Відзначила для себе роботу Людмили Якушевої, яка з безапеляційною впевненістю та виразністю «акомпонувала» легкоатлетам. Чи важко було залучити пані Якушеву? І чи був у «Савік Шустер студії» вибір щодо фахівців із цієї дисципліни?

- Людмила давно коментує легку атлетику, живе легкою атлетикою - як прес-секретар Федерації легкої атлетики України, як людина, що співпрацює з Міжнародною федерацією. Вона тривалий час спілкується з нашими атлетами, слідкує за їхніми виступами як удома, так і на міжнародних аренах.

Люда - моя подруга, я інколи звертаюся до неї за якоюсь порадою або інформацією як до досвідченого та грамотного фахівця.

Потреба в таких коментаторах виникає раз на чотири роки, коли наші спортсмени їдуть на Олімпіаду. Більше працювати ніде. Коли на нашому ТБ востаннє показували змагання?

В нас немає спортивного каналу - такого, який би дивилися всі. Всі про це кажуть, але нічого не зроблено.

- Після звершення «Олімпійських пристрастей» ви працюватимете над проектом «Таке спортивне життя» на ТОНІСі?

- Це програма, що популяризуватиме спорт і людей у спорті. Я хочу показати глядачеві, що спорт - це набагато більше, аніж бали, голи й секунди. Спорт - це життя, дуже цікаве та всеохопливе.

Я хочу довести, що завдяки спорту можна досягнути успіху, що він може дати сильний поштовх людині в житті - не лише в сенсі досягнень на арені, а й узагалі. Це сфера, яка дає можливість реалізувати себе в будь-якому напрямку.

Це будуть бесіди зі відомими спортсменами. Вирішили, що програма виходитиме в запису, що зумовлено щільними графіками учасників. Теми визначатимуть особистості, які зробили важливий внесок у спорт, мають що розповісти глядачеві. Очікується, що знімемо 15 випусків.

Дуже приємно, що мою ідею підтримав Національний олімпійський комітет України. Сподобалась вона і генеральному директору телеканалу ТОНІС Олександру Васильовичу Бутку. Перша програма планується в ефір 15 вересня.

- І запитання, яке кортіло поставити з самого початку. :) Як олімпійські призери стають телеведучими? Чому вирішили, що це - ваше?

- До телебачення має відношення мій чоловік Володимир Шевченко. Він шеф-редактор трансляцій «Олімпійських пристрастей», тривалий час працював у спортивній редакції телеканалу «Інтер», на Першому національному. А потім створив свою компанію, яка пов'язана зі сферою спорту.

Він весь час казав, що в мене є майбутнє на телебаченні. Лише коли я змагалася, не надто мріяв побачити мене в котрійсь із студій. :)

Перший досвід здобула під час церемонії нагородження найкращих легкоатлетів в Афінах, де я спробувала себе в ролі ведучої разом із Петром Магою. А 2005-го зателефонував Олександр Борисенко (на той час - генпродюсер каналу «Мегаспорт». - ТК) і запросив мене взяти участь у трансляції Чемпіонату світу з легкої атлетики. Тоді я вперше коментувала разом із Олександром Мащенком. Далі працювала в програмі «Олімпійський відлік». А 2008-го Олександр Ларін та Олександр Борисенко запропонували вести «День Олімпіади» разом із Романом Вірастюком. Отак - із коментарів до фаху ведучої. :)

Дуже жалкую, що такий класний спортивний канал вирішили переформувати.

- Коментатори зазначають, що співпрацювати з фахівцем - саме задоволення. Лише підхід до журналістики в нього інший. Як ви опановували стандарти та жанри? Хто були вашими тренерами в журналістиці?

- Я вчуся журналістики щодня. І в мене були дуже хороші тренери та партнери, з якими працювала. Не втомлююся повторювати, що я розбещена працею в дуже гарних колективах, маючи на увазі «Мегаспорт», де вчили й допомагали.

- Чи звертали увагу, як українські ЗМІ висвітлювали події Олімпіади? І які теми спорту в нас замовчують найбільше?

- Щодо ігор: мене цікавили виключно сайти: Національного олімпійського комітету та Олімпійських ігор. На решту ЗМІ бракувало часу.

Щодо другого питання: ЗМІ взагалі не цікавляться українським спортом, окрім великих спортивних подій. Який канал показує спортивні програми? Не проекти для спонсорів, а масштабні проекти?

Новини в нас теж робляться під спонсорів. Нас більше інформують, які бутси вдягнув відомий футболіст, аніж про те, де змагаються наші спортсмени, які перемоги вони здобувають. Це дуже образливо, коли про своїх згадуємо в контексті якогось скандалу.

Якщо ми хочемо повернути спорт, ми маємо починати з телебачення, а не замовчувати. Ми танцюємо, ми співаємо, ми дивимося серіали. Ми розчулюємося: «Мені це талант-шоу нагадує змагання з фігурного катання, яке я дивився в дитинстві!». А що, тепер скасували фігурне катання? Чому тепер його не можуть подивитися наші діти?

- Найбільша нагорода для телепроекту - показники. Решта його перемог зазвичай на другому плані. Яку планку ставили для себе в «Олімпійських пристрастях»? І що в цій програмі є для вас «золотом»?

- Найбільша нагорода - відгуки спортсменів, які нам дякували за проект.

Цінною була можливість заохотити дітей до спорту, аби вони звернулися до секції, яка є поруч із домом.

І також важливо було акцентувати, що в Україні потрібно будувати стадіони, майданчики, басейни. Кожен фахівець у нашій студії казав про те, що нам ніде займатися спортом.

Довідка «Детектор медіа»:

Олена Говорова народилася 18 вересня 1973 року в Ізмаїлі.

У минулому легкоатлетка, спеціалізувалася на стрибках у довжину та потрійному стрибку. Учасниця змагань трьох Олімпіад. На іграх у Сіднеї виборола бронзову медаль у потрійному стрибку. Її найкращий результат у цій дисципліні - 14 м 96 см.  

Двічі, в 1997 та 1999 роках, вигравала потрійний стрибок на універсіадах.

Вільний час присвячує рідним. Опановує українську за творами сучасних письменників. Зокрема, останнім часом читає вголос книжки Ліни Костенко, Міли Іванцової, Ірен Роздобудько.

Фото - 3s.tv