Вона вважає, що більше може прислужитися народу України в якості народного депутата, ніж журналіста, оскільки нинішня влада просто ігнорує журналістські розслідування.

Тетяна думала, що доведеться пробиватися до парламенту самотужки. Але несподівано для себе отримала пропозицію підтримки від Комітету опору диктатурі, до якого входять більшість опозиційних партій, в тому числі «Батьківщина», «Фронт змін», «За Україну!», «Свобода» та інші. Таким чином, вона буде висунута від Комітету, хоча кошти на виборчу кампанію збиратиме самотужки.

У парламенті Тетяна обіцяє боротися з корупцією, не користуватися депутатськими пільгами й надалі займатися журналістськими розслідуваннями.

- Тетяно, що тебе спонукало балотуватися в народні депутати? Це твоє особисте рішення?

- Це моє особисте рішення, до якого мене спонукав патріотизм. Як журналіст я мало що можу змінити: влада майже не реагує на журналістські розслідування. Йдучи в депутати, я не перестану проводити журналістські розслідування, але можливо, тоді на них буде більше реакції. Є багато інших причин, які спонукали мене до цього кроку. По-перше, в нас серед депутатів різних рівнів надзвичайно багато корупціонерів. Я не є корупціонером. Якщо я займу одне з 450 місць у парламенті, то вже на одного корупціонера у Верховній Раді буде менше. Закликаю це робити й інших людей, які міркують так само. Якщо не вони, то хто? Проблема в тому, що дуже мало людей в Україні можуть наважитися на таке рішення. А потім усі дивуються, чому в нас така погана влада.

Проблема нинішньої Верховної Ради ще й у тому, що вона почала ухвалювати багато законів, які по суті є антизаконними актами. Приміром, усім відомо, що Янукович незаконно приватизував «Межигір'я». Ще ціла купа політиків приватизували державні дачі в Конча-Заспі. І нині через те, що правляча сила може провести будь-яке вигідне їй рішення, Верховна Рада може ухвалити, наприклад, закон про приватизацію Маріїнського палацу. Я намагатимусь виступати проти таких законів, у тому числі активним блокуванням трибуни. У нас нині у Верховній Раді цим займаються виключно чоловіки. Я думаю, набагато ефективніше, коли трибуну блокуватиме одна жінка, ніж десятеро чоловіків.

Ішла я до цього рішення дуже довго, майже десять років. Просто було скасовано мажоритарку. Я вважаю, що кожен депутат має пройти до Верховної Ради суто по мажоритарному округу, він повинен розмовляти і спілкуватися з людьми.

- Чому обрали саме Городоцький округ?

- Я там працювала 2002 року на виборах до Верховної Ради Андрія Шкіля. У мене невеликі ресурси, тому я працюватиму там, де мені найлегше. Я добре знаю цей округ, у мене там залишилося багато знайомих.

Мені сільський округ більше до душі, незважаючи на те, що я виросла в Києві. Зараз я живу в селі, тому вважаю себе більше селянкою, ніж міською жителькою. І ще додам, що Львівщина мені близька по духу.

- А родом ти звідки?

- Так одразу і не скажеш. Мій батько з Черкаської області. Але народилася я далеко - в Геленджику (російський Кавказ). Мої дідусь і бабуся по материнській лінії були репресовані, і після таборів оселилися в Башкирії, де народилася моя мама. Але маму покликала українська кров і вона поїхала навчатися до Києва, згодом поближче до України вирішили перебратися і бабуся з дідусем. Після холодної Башкирії їм захотілося моря - так вони й оселилися біля Геленджика. Моя мама, тоді студентка Київського політехнічного інституту, поїхала народжувати до бабусі. Так суто випадково я з'явилася на світ на Кавказі.

- Чи є твоїм родичем Тарас Чорновіл? Звідки прізвище Чорновіл?

- Ні, ми не родичі. Чорновіл - це моє дівоче прізвище. В Черкаській області Чорноволів дуже багато. Ми з батьком Тараса В'ячеславом Чорноволом з різних берегів Дніпра: він з правого, а ми з татом із лівого.

- Ти вирішила стати нардепом по мажоритарці. Не секрет, що всі більш-менш потужні політичні партії висуватимуть на цей округ своїх кандидатів. Чи стоїть така сила за тобою?

- Я вважала, що маю достатньо сили поборотися сама, але буквально вчора (18 січня. - ТК) до мене надійшла неочікувана пропозиція, навіть не уявляла, що таке може бути. Мені запропонували, що мене висунуть від Комітету опору диктатурі. Тобто я буду єдиним опозиційним кандидатом на окрузі.

- Взагалі, чи є політична сила, якій ти симпатизуєш?

- Я взагалі зневажаю політичні сили. Вони себе дуже дискредитували. Але, за великим рахунком, я можу з ними співпрацювати. Комітет опору диктатурі було створено з низки політичних сил. Я з ними домовилася, що не входитиму в жодну політичну силу. Нас попереду чекають роки дуже жорсткої опозиції. Цілком очевидно, що навряд чи влада в Україні зміниться найближчими роками, тому їм більше потрібні такі люди, як я, ніж такі, як Яценко чи Губський.

- Як сприйняли твоє рішення рідні: чоловік, тато, діти?

- Вони мене підтримали. Знову ж таки, це рішення зріло давно. Я ніколи не робила з цього секрету, дуже багато моїх колег знали: щойно повернеться мажоритарна система виборів до парламенту, я спробую балотуватися.

- Чи маєш якийсь досвід депутатства в попередні роки?

- Ні, я ніколи не була депутатом. У мене певне почуття провини, що я не взяла участі в місцевих виборах 2010 року. Наприклад, у нас у селі Гора Бориспільського району, де я живу, перемогла людина, яку довгі роки підтримує Партія регіонів. На наших землях розташований аеропорт «Бориспіль», а село не розвивається. Це ж нонсенс. У селі школа, де в класній кімнаті площею 15 квадратних метрів сидить цілий клас, там навіть дихати нічим. Учні вчаться в дві зміни. Так не повинно бути.

Колись у 18 років я балотувалася до міськради, для мене тоді це була гра. Але коли за мене проголосувало 700 виборців, я подумала, що якби поставилася до цього серйозніше, могла би перемогти. Я з великою вірою піду на ці вибори.

- Деякі майбутні мажоритарники вже активно вкладають фінансові ресурси в свої округи. Чим ти братимеш виборців?

- Зустрічами з ними, мені є про що говорити з виборцями. Крім того, я зроблю свої суто місцеві газети.

- Чи маєш уже програму?

- Депутат, за великим рахунком, не виконавча влада, і не повинен обіцяти парки-зоопарки. Моя програма - це те, чим я буду займатися у Верховній Раді, а саме боротьбою з корупцією, блокуванням прийняття антидержавних рішень, на кшталт закону про ратифікацію угоди про Чорноморський флот тощо.

- Яким чином фінансуватиметься твоя виборча кампанія?

- Моя кампанія фінансуватиметься всіма охочими.

- Куди можна надсилати кошти?

- Наразі це ще на стадії організації. Для мене було велике питання, чи зможу я знайти кошти. Я знаю, що для перемоги на мажоритарному окрузі не потрібні мільйони. Тому й мені потрібні невеликі кошти. Колись на виборчу кампанію Шкіля пішло лише 10 тисяч доларів. У нас тоді працювало 30 людей і три машини. Тоді також на цьому окрузі балотувалися кандидат від «Нашої України» і заступник Львівської залізниці, який вкладав великі фінанси. Хибна думка про те, що на вибори потрібні мільйони, стримує багатьох від балотування. А це можливо. Нині це вже буде не 10 тисяч доларів, треба множити мінімум на три. Хоча для мене й це великі гроші. Округ великий, понад сто дільниць, майже всіх їх розкидано по селах і маленьких містечках.

Відсутність коштів завжди стримувала мої амбіції. І коли ми розмовляли з Османом Пашаєвим, він сказав: а давай, Таню, перевіримо, чи зможеш ти це зробити. Він закинув цю інформацію в інтернет. Я чомусь думаю, що кошти на мою кампанію знайдуться. Гроші - це дуже делікатна справа. Я собі міркую, що, можливо, через кілька років поверну ці гроші людям, які в мене повірили. Наразі я ще думаю, як залагодити фінансовий бік питання.

Заявляю, що коли стану депутатом, абсолютно не користуватимусь жодними депутатськими пільгами. Я й тепер без них можу прожити, тож і депутатом проживу. Вважаю, що неправильно виділяти кошти на оздоровлення депутатів, коли стільки знедолених і хворих дітей. Я їх віддаватиму дітям, які потребують лікування за кордоном, які не дочекалися Лікарні майбутнього.

- Чи відомі тобі твої конкуренти?

- Поки що не маю такої інформації. Думаю, знову буде представник Львівської залізниці, як і 10 років тому. Думаю, що буде такий конкурент, який вкладатиме в округ багато коштів. Може буде хтось із контрабандистів, бо округ прикордонний, буде хтось із політиків.

- Прихильником якої виборчої системи до парламенту ти є: мажоритарної, змішаної, пропорційної?

-Я вважаю, що найкраща система для України - це змішана, але за умови відкритих списків.

- Чи займатимешся ти й надалі журналістськими розслідуваннями?

- Так, я займатимусь журналістськими розслідування. Мені допомагатимуть помічники депутата. Я спробую створити центр із корупційних розслідувань. Думаю, через те, що я буду незалежним депутатом, мені вдасться співпрацювати з іншими журналістами. Ми спробуємо друкувати розслідування у співавторстві.

Нині як журналісту мені важко домогтися аудієнції і взяти коментар у того чи іншого чиновника. Думаю, в депутата щодо цього повноважень більше. Крім того, закликаю своїх колег, яких вважаю чесними журналістами і порядними людьми, балотуватися до Верховної Ради.

Довідка

Тетяна Чорновіл - спеціальний кореспондент Lb.ua, автор гучних журналістських розслідувань, публікує свої матеріали й на «Українській правді». Раніше була прес-секретарем УНА-УНСО, працювала в інтернет-виданні «Обозреватель», в журналах «Компаньйон» і «ПІК».

Одружена, з чоловіком познайомилися на акціях «Україна без Кучми». Має двох дітей: доньку і сина. Симпатизує національно-демократичній ідеї.

Найгучніші розслідування Тетяни Чорновіл - про приватизацію «Межигір'я» Віктором Януковичем, про закриття ДПА безкоштовного шлюзу для електронної звітності підприємств, про корупційні схеми і коштовні подарунки перших осіб держави та інші.

Фото - obozrevatel.com