Чи є табуйовані теми для програми «Гроші»? Яким є реальний результат журналістських розслідувань в Україні? Чи існує практика платити за зливи інформації? Такі питання ставили читачі «Детектор медіа» під час чат-конференції з головним редактором департаменту журналістських розслідувань телеканалу «1+1» Максимом Сухенком.

Досвідчений медійник вважає, що журналісту цього складного жанру варто нікому не вірити, не гнатися за сенсаціями і пам'ятати, що найчастіше до журналіста звертаються, щоби вирішити свої проблеми, знищити конкурента, змусити говорити про себе.

- Доброго здоров'я всім, кому цікаві журналістські розслідування на телебаченні. Готовий відповідати на ваші запитання.

- Вам як керівнику підрозділу доводиться спілкуватися напряму з Олександром Ткаченком, Віталієм Докаленком, іншими топ-менеджерами «1+1». Які вони насправді? Чи легко достукатися до них із новою ідеєю або концепцією програми?

- До панів Ткаченка і Докаленка достукатися непросто, уявіть їхню завантаженість, але цілком реально. Я пораджу скидати власні ідеї через приймальню або в електронному вигляді. Я особисто знаю кілька випадків, коли, побачивши цікаву ідею, вони віддзвонювалися авторові цього ж вечора.

- Досить тривалий час ви працювали репортером у ТСН. А тепер у вас і менеджерські функції. Як відомо, хороші репортери - не обов'язково хороші керівники. Ви справляєтеся?

- Я намагаюся справлятися з менеджерськими функціями. Відкрию вам невеличку таємницю: кожен репортер - уже менеджер, адже одноосібно керує знімальною групою. Під час відряджень, особливо закордонних, іншого керівника у групи просто не існує. Відтак кожен успішний телевізійний репортер уже трохи менеджер.

- У програми «Гроші» є цікаві автори, залюбки дивлюся сюжети Дениса Данька, інколи цікаві речі трапляються в Ольги В'язенко. А кого з журналістів ви могли б виділити? Або, принаймні, розкажіть трохи про журналістів, чиї тексти ви редагуєте. Що це за люди? У вас дружня команда?

- Дякую за запитання про команду. Журналісти - наша основна втіха і гордість. Коли минулого року ми збирали команду, прийняли рішення не перекуповувати маститих репортерів, а з початку вчити молодих. Ця стратегія абсолютно виправдалася. Якщо ви вже відзначили Данька, скажу, що він, власне, є винятком із цього правила, адже прийшов до нас уже з ім'ям. Не хочу виділяти інших, але, на моє переконання, ми вже зробили мінімум два відкриття, які ще здивують телевізійний світ.

- Чи буде розширюватися Департамент журналістських розслідувань «1+1»?

- Чи буде розширюватися департамент, питання радше до глядачів, аніж до нас. Що вищими будуть показники перегляду наших програм, то більше таких розслідувань буде з'являтися в ефірі «1+1». Тому: подивилися самі - перекажіть друзям.

- Як програма «Гроші» взаємодіє з «Особистою справою»? Ви взагалі перетинаєтеся чи це два окремих і незалежних проекти?

- «Гроші» та «Особиста справа» - це два братні проекти, які живуть по сусідству і під одним дахом. Звісно, ми товаришуємо і ділимося цікавими знахідками. Часто розвиваємо ідеї та одне одного. Тож просто працюємо пліч-о-пліч. Ми робимо свої розслідування у різних форматах, тож не штовхаємося ліктями на одній ниві.

- Максиме, скажіть, будь ласка, чи були якісь теми журналістських розслідувань, якими на каналі вам не дозволяли займатися, чи то з політичних причин, чи то з корпоративних? Якщо так, які це були теми?

- Журналістика - це маленька частина літератури. Кожну історію можна описати не одним десятком способів. Тож питання - як подати інформацію так, щоб убезпечити себе, як мінімум, від судових позовів. Можна довести до ефіру будь-яку тему, питання в тому, як її подати. Головне, від чого залежить, піде тема у програму чи ні - це не амбітні персоналі, а доказова база. І що вищих чиновників чи олігархів торкаються наші розслідування, то прискіпливіше ми підходимо до аргументації своїх викриттів. Повірте, дуже багато людей у цій країні тільки й чекає, щоб ми помилилися.

- Як можете описати наразі взаємовідносини правоохоронних органів України і журналістів, які проводять журналістські розслідування? Не секрет, що більшість корупційних схем в Україні кришуються правоохоронцями. Чи натикалися ви на такі схеми? Як у таких випадках поводилися правоохоронці? Вони перешкоджали якимось чином вашій роботі, чи, взагалі, доходило до залякувань?

- Взаємовідносини правоохоронних органів України і журналістів - оце питаннячко! Не в брову... Опишу як вимушену необхідність. Ви пом'якшили питання. Не більшість, а практично всі корупційні схеми у цій країні кришуються правоохоронцями. Але, на щастя, ще нікому не вдалося підкупити всієї правоохоронної системи цілком. Ми розуміємо, що робимо з правоохоронцями спільну справу, навіть якщо робимо її так, що дратуємо одне одного. Але подітися нам нікуди. Всі наші розслідування починаються з офіційних запитів правоохоронцям, нам цікаво знати, що про кожну з наших скандальних тем думає держава головами уповноважених нею людей.

- Чому правоохоронці ігнорують матеріали журналістських розслідувань і в більшості випадків оприлюднення цих матеріалів не призводить до проведення офіційного розслідування?

- Запитайте правоохоронців. У законі написано: оприлюднення інформації, яка містить відомості про скоєння злочин, є підставою для порушення карної справи, за фактом, як мінімум публікації. Щоби після перевірки перекваліфікувати справу проти особи, якщо інформація підтвердилася, або закрити, якщо інформація не підтвердилася. Це в теорії. А про практику спитайте у правоохоронців. Чомусь дуже рідко підхоплюють наші теми. Може, просто не дивляться чи не бачать?

- З якими труднощами українські журналісти частіше стикаються під час журналістських розслідувань?

- Якщо ми говоримо про телевізійні розслідування, то основна проблема - показати сам процес скоєння злочину або як мінімум візуалізувати його. Якщо ви стежите за нашими програмами, то мали помітити, що ми все намагаємося перевіряти на собі. Самі плаваємо по пляжах олігархів, лаємося з приватною охороною, ходимо у секти та спілки до аферистів, влаштовуємося на роботи, які нас цікавлять...У телеку один кадр переконує більше за тисячу слів. Це доконаний факт, і знайти цей кадр - найбільший наш клопіт.

- Чи збільшується попит на журналістські розслідування на даному етапі розвитку вітчизняної журналістики?

- Мені важко судити, чи збільшується попит на розслідування. Знову ж таки, це ви, власними пультами, голосуєте, цікаві вам такі програми чи ні. Я радий, що в українському ефірі таких проектів мінімум три. І що більше людей нас дивляться, то довше ми житимемо в ефірі

- Яких помилок слід уникати молодим журналістам під час розслідування, щоб не потрапити на той світ?

- Не вірити нікому, не гнатися за сенсаціями, пам'ятати, що кожен, хто до тебе прийшов, хоче тебе використати, щоби вирішити свої проблеми, знищити конкурента, змусити говорити про себе... Треба вміти розрізняти: «це сталося так», від «мені сказали, що це було так». Перевіряти кожне слово двічі або й тричі. Адже ображена сторона тільки шукає привід, аби затягти журналістів до суду, а ті, хто багато розповідає на камеру, зазвичай не хочуть підтверджувати своїх слів у суді. Якщо сам помилився - самому й відповідати.

- Максим, а вам никогда не хотелось послать всё к чертовой матери?

- Хотілося і зараз хочеться. А гори воно все синім полум'ям, пішов на пляж. :)

- Пане Максиме,специфіка журналістських розслідувань на телебаченні й у друкованих ЗМІ: в чому основна відмінність, якщо є?

- Відмінність шалена. Це відео. Журналіст-газетяр має словами описати все так, щоб ми побачили це ніби на власні очі, відчули смак і дим. Ідеальний сюжет телевізійника - той, у якому не потрібно казати жодного слова. Як з побиттям дівчини Ландиком. Ну що тут скажеш? Але зняти так, щоб не треба було пояснювати - це велике мистецтво, яке не кожному до снаги, та й часу забирає уп'ятеро більше.

- Пане Максиме, було б цікаво подивитись українські розслідування подій із життя закордону. За нашої влади деякі події політичного життя України доводиться або не помічати, або висвітлювати обережно. Однак події міжнародного життя - зовсім інша річ. До речі, в низці країн, де обмежений простір для роботи журналістів, населення задовольняє потребу в новинах і інших журналістських проектах за рахунок інформативного висвітлення закордонних новин. Цим, заодно, журналісти роблять велику послугу для своєї країни, оскільки висвітлюють не ті будні, якими вона живе і які населення й так знає, а те - ЯК можна жити! Повірте, це матиме куди більший відгук у суспільстві, ніж, наприклад, тема вартості озеленення Донецька. На вашу думку, чи побачимо ми на «1+1» такий формат журналістських програм?

- Навряд чи. Журналісти тільки «за» їздити по закордонах, а не битися з нашою сумною реальністю. Але своя сорочка ближча до тіла, це правило підтверджується щодня, людям цікавіше, що коїться на сусідній вулиці, аніж у Монровії, хоч звідти картинка екзотичніша. Та й повірте, таких нахабних корупційних схем, як в Україні, у світі ще пошукати. Думаю, радше європейські колеги прийдуть до нас по викриття. А питання озеленення Донецька - це питання півмільйона гривень, які випарувалися з міського бюджету. Ви впевнені, що місту вони були зайві?

- А у вас журналістська династія чи ні? Хто ваші батьки? Цікаво, як ви вирішили стати журналістом. :)

- На жаль, ні, династії немає. Дід із бабою були журналістами, але я їх майже не пам'ятаю. Вся моя родина закінчила КПІ, і мене туди намагалися запхати, але правду народ каже : у сім'ї не без журналіста.

- Максиме, з власного досвіду знаю, що найважче у розслідуванні - це час. Його треба багато, і ти ніколи не знаєш, коли саме отримаєш необхідну для завершення матеріалу інформацію - може, й через три місяці. Як ви це вирішуєте? Скільки у вас займає часу середнє розслідування? Скільки людей у ньому задіяно?

- Огого, час. Час - наша найбільша біда, нам би ще хоч один день у тижні - й жити стало б набагато легше. Повірте, і ми й наші колеги з «Особистої справи» працюємо за скаженим графіком. Далеко не все, що запланували, встигаємо викопати за тиждень. Багато матеріалів доводиться відкладати, бо журналісти просто не встигають. Об'єктивно, що з цим робити? Ще раз дякую всім своїм журналістам за те, що витримують цей шалений графік і залишаються позитивними людьми, щодня порпаючись у лайні, або ще гірше - спілкуючись із політиками та чиновниками.

- Над какими проектами работает сейчас ваш отдел? Что готовится для нового сезона?

- Ми вже у новому сезоні. Відкрию трошечки завісу наших планів: хочемо дещо переформатувати проекти, щоби зробити спектр наших розслідувань ще ширшим. Але на цьому поки все.

- Чи допомагає вам у роботі новий Закон «Про доступ до публічної інформації»? Чи користуєтеся ви його інструментами?

- Звичайно, допомагає. Цей закон дозволив нам розкривати багато тем, до яких ми раніше не могли підібратися. Для нас докази - це все.

- Яка програма для вас є прикладом або взірцем, вершиною, якої б ви хотіли досягнути?

- Програма «Гроші» на «1+1» та нове шоу Говарда Стерна.

- Привіт, Макс! Чи плануєте ви досліджувати і розслідувати деякі проблеми, що існують в українській армії? А може, у нас військо безпроблемне, чи у вас немає таких тем? Можливо, вам заважають проводити подібні розслідування?

- Безпроблемне українське військо - звучить як пісня. На жаль, це не так. Я, коли працював на новинах, спеціалізувався на військовій тематиці. Що твориться у армії, на превеликий жаль, уявляю чудово. І ця тема в нас на постійному контролі. Розслідування, хто годуватиме солдат, ми робили, стежимо й далі.

- Чи платите ви за зливи інформації? З ким можна зв'язатися, щоби надати вам конфіденційні документи, які вас можуть зацікавити?

- В українській журналістиці не існує практики платити за зливи інформації. Якщо журналіст хоче купити «героєві» свого сюжету води, нагодувати чи дати 100 гривень на таксі - він це робить із власної кишені. Повірте, охочих злити сусіда вистачає. Це ж Україна. Ой, забув найголовніше: всі документи можна нам вислати на сайт groshi.1plus1.ua або поштою на адресу телекомпанії. І вкажіть, що це для «Грошей». Чекаємо.

- А правда, що «Гроші» хотіли чи вже навіть зняли сюжет про нерухомість Азарова і Януковича в Карпатах, але вам не дозволили цього давати в ефір?

- Ні. Неправда. Сюжету про нерухомість Азарова та Януковича у Карпатах ми не планували, але якщо там багато цікавого, скидайте інфу. Може, пам'ятаєте, в нас є чудова рубрика «За високим парканом», і ми обов'язково продовжимо її в цьому сезоні.

- Не сумуєте за старим ТСН? Ви ж майже від початку в команді. За цей час було стільки пертурбацій, румуни, Катеринчук - багато хто пішов. Ви спілкуєтеся з давніми колегами? З ким? Із ким з телевізійників з інших каналів ви приятелюєте?

- Сумую не за ТСН, служба була, є і буде. Звісно, кожен вважає, що його часи були найкращі, я теж думаю, що з моїми репортажами було краще, але що поробиш, ми ростемо, і ТСН теж. З усіма журналістами підтримую дружні зв'язки. Просто часу не вистачає зустрічатися.

- Ви сказали: що вищими будуть показники перегляду програм, то більше таких розслідувань буде з'являтися в ефірі «1+1». А які у вас показники? І яка динаміка? Чи продовжиться робота «Грошей» у новому сезоні?

- Ще раз нагадаю: ми вже в новому сезоні. Просто почали сезон раніше за всіх. Тепер ми виходимо не в суботу, а у вівторок, а «Особиста справа» - в середу, обидві програми стартують о 23.00. Маємо середній показник за часткою аудиторії 14%. Сподіваюся, з вашою допомогою буде більше.

- Макс, коли ви повернетесь на роботу? Я вже змонтувалася. :)

- Все закінчую і їду. Титри не забули покласти?

- Всім дякую за увагу. Перепрошую, що не встиг відповісти на всі запитання, і так перетягнув час на 25 хвилин. Дивіться нас в ефірі, лайте чи любіть, тільки позбавте нас вашої байдужості. Втретє нагадаю: поки ви нас дивитеся, ми будемо в ефірі.