«Детектор медіа» продовжує підбиивати підсумки 2009 року у сфері медіа. Своїм поглядом на підсумки року вже поділилися топ-менеджери українських телеканалів та радійники. Було опубліковано експертне опитування (1, 2, 3, 4 частини), добірку знакових цитат 2009 року, підсумки у сфері виробництва телевізійного контенту та підсумки законодавчої діяльності у сфері медіа. Сьогодні пропонуємо вашій увазі огляд кадрових змін на медіаринку.

Криза, яка кардинально змінила ситуацію на кадровому ринку наприкінці минулого року, диктувала свої правила і в 2009. Рівень фахової пропозиції на ринку дозволив медіаменеджерам  та медіавласникам нарешті видихнути з полегкістю -  після періоду тривалого кадрового перегріву, коли у зв'язку з відкриттям нових видань люди знімалися з насиджених місць цілими командами, робоче місце  стало цінністю, з якою рахуються. Принаймні доти, доки за це платять. Хоч і по 5 («зарплатний долар» у вищому еквіваленті на медіаринку зафіксовано хіба що в холдингу Evolution Media - приблизно 6,2), зате відносно регулярно.

Хронічними невиплатами у 2008-2009-му уславилися «Медіадім» та телеканал ТОНІС (обидва ресурси пов'язані із Володимиром Костеріним). «Медіадім» у лютому остаточно закрив амбіційний щоденний проект «Газету 24», так і не розплатившись із працівниками, а тонісівцям вибивати зароблене довелося через страйк.

Попри кризу, там, де редакції встигли переконати власників у білих схемах оплати праці, масового відкату до чорних виплат не відбулося. Однак популярним методом зниження податкового тиску на фонд заробітної платні стала реєстрація журналістів як приватних підприємців.

І тим не менш український медіаринок радше дослухався до внутрішніх тектонічних процесів, ніж до об'єктивних економічних чинників, і кадрові зміни є тою верхівкою айсбергу, що дозволяє спостерігачеві судити про глибинні процеси, пов'язані із переділом медіавласності або зміною політичних уподобань медіавласників.

На кадрову зміну року № 1 могли б з рівним успіхом претендувати звільнення генерального продюсера «Інтера» Ганни Безлюдної та голови Нацради Віталія Шевченка. Перша була результатом запеклої битви уряду за трубу і кардинально змінила найбільшого українського мовника; інша - ознаменувала початок оксамитової революції у стосунках між регулятором та  індустрією. Обидві відставки є рівним чином загадковими, дають чимало поживи для чуток та домислів, які, втім, розвіювати ніхто не поспішає - та й навіщо розвіювати те, навколо чого так цікаво будувати домисли.

Безлюдна та «Інтер»

Рух кадрів на українському медіаринку рідко є свідченням професійних та естетичних уподобань чи навіть вигіднішої фінансової пропозиції. Головним кадровим питанням на телебаченні лишається не хто, не який і навіть не скільки, а чий.

Саме такою є історія з відставкою Ганни Безлюдної, якій передувало аж надто багато «несподіванок». То «несподівано» Костянтин Григоришин ледь тільки заявивши про те, що опціон в «Інтері» його не цікавить, переосмислює свої слова і, не гаючи часу, подає позов в суд. Знову-таки випадково й несподівано це відбувається одразу після того, як Юлія Тимошенко закликала перемикати «Інтер» і пообіцяла віддати канал в хороші руки.

І попри те, що ані Григоришин, ані його представники до суду так і не з'явилися, чи то втративши до каналу будь-який інтерес, чи то цього інтересу ніколи й не було, проте звільнення  Безлюдної, яка давно й тісно співпрацює  з Дмитром Фірташем, стало фактичним сигналом про те, що хоч де-юре засновником як був, так і лишається Валерій Хорошковський, однак де-факто зрушення у структурі власності або принаймні  щодо контролю над каналом таки відбулися.

Звільнення Безлюдної стало, начебто, несподіванкою і для неї самої  - за її ж словами, вона вперше почула це від ТК, і намагалася переконати нас в тому, що збирати чутки - нечемно. Те, що вона уникала підтвердити факт звільнення, допоки його не обнародував Валерій Хорошковський, як і те, що Ганна Віталіївна допоки не дозволила собі жодного коментарю щодо звільнення може непрямо свідчити про те, що звільнення Безлюдної було частиною більшої угоди, яку досі не фіналізовано. Про цю угоду на ринку говорять від моменту зняття Безлюдної з «Інтера».

Нагадаємо, що разом з шефом «в нікуди» пішло і її найближче оточення - керівник ТОВ «Національні інформаційні системи» Антон Нікітін, керівник «07 продакшн» Іларіон Павлюк, керівник «Пірат продакшн» Катерина Шкуратова, головний режисер каналу «Інтер» Ірина Іонова-Пилат, продакшн-директор Наталія Джунь.

Те, що пізніше до них приєдналися й телезірки «Інтера» доби Безлюдної - Андрій Данилевич, Ірина Ісупова та  Руслан Сенічкін, а також Даша Малахова разом з її кулінарною програмою, і Ольга Сумська з Володимиром Горянським (екс-ведучі ранкової програми), лише підтверджує той факт, що вимітання старих команд новими мітлами самими «відділами мізків» не обмежується -  тотальна чистка також стосується і «облич», і навіть «робочих рук» (зрештою, першою тотальну кадрову заміну всіх на всіх провела на медіаринку саме Безлюдна, вичистивши з каналу стару гвардію ІАСу аж до архіваріусів).  

Цього разу докорінність кадрових змін була не аж такою невмотивованою, як за Безлюдної, а являла собою поступальну машину, де ретирування  з «Інтеру» «старих мізків» обумовлювалася лояльністю до старих власників і особисто генерального продюсера. «Старих облич» - лояльністю до «старих мізків»; зрештою, бонусно-холуйським підходом до професії «лице каналу» в медіагалузі загалом.

Натомість «робочі руки» масово полишили «Інтер» уже через неможливість спрацюватися з новим менеджментом і відповідати його новим вимогам.

Нагадаємо, що керування розважальним мовленням «Інтеру» повністю перейшло до Сергія Созановського та Єгора Бенкендорфа - тобто,   людей лояльних до Валерія  Хорошковського, які під час «панування» фірташівської Безлюдної були, скажімо так,  на другому, а то й третьому плані. Керівником НІСу  стала Лариса Горська (екс-директор «Українських новин»). Водночас на канал прийшли так звані «російські консультанти» - Ілля Канавін, людина з далеко не бездоганною професійною репутацією, та інші. І якщо одні експерти пов'язують це з можливими змінами у структурі  впливу на канал, то інші вбачають в цьому «захисний маневр» Хорошковського від можливого надмірного тиску  команди Юлії Тимошенко. Власне, досить вдалу реалізацію саме такої політичної збалансованості редакційної політики ми й бачимо зараз на каналі. Після відставки Безлюдної «Інтер» змінив різку антиурядову орієнтацію на  м'яку проросійську. Канал також лояльно ставиться до Президента Ющенка, симпатизує Януковичу, але не «мочить», як було за часів Фірташа, Юлію Тимошенко.

Однак поява в НІСі Іллі Канавіна, його українського колеги Дмитра Белянського,  а надто - Олександра Пилипця,  врешті-решт, зумовила відтік кадрів з новинного продакшна «Інтера», який поки частково перекривається за рахунок журналістів, звільнених з новинної програми К1 «Один день». Водночас реалізована новим менеджментом домовленість Ганни Безлюдної про прихід на канал Євгена  Кисельова дозволила «Інтеру» нарешті надолужити втрату Шустера й отримати якісний суспільно-політичний продукт у п'ятничному праймі - ток-шоу «Велика політика».

Інші кадрові зміни в групі «Інтер» стосувалися «малих каналів» групи - К1, де було ліквідовано новинне мовлення, та «Мегаспорту», де у зв'язку з переформатуванням було скорочено понад 70% працівників. Цікаво відзначити, що структуруванням групи займається особисто Сергій Созановський.

Щодо наймолодшого каналу групи «Інтер», «MTV -Україна», то поки його купівля не спричинила помітних кадрових рухів, натомість була поштовхом до масштабнішої кадрової операції.

Нацрада без голови

У те, що відставка голови Нацради Віталія Шевченка є рішенням емоційним, а не політичним, на українському ринку мало хто вірить. Сам Віталій Федорович намагався пояснити своє рішення «здачею національних інтересів» - каменем спотикання, що посварив Національну раду, стало голосування щодо переліцензування «Радіо One» на «Радіо Алла». Шевченко і Курус були проти, решта Нацради - «за». Попри категоричну позицію голови і його першого заступника, Нацрада більшістю голосів ухвалила рішення, з яким ані Шевченко, ані Курус були незгодні. Шевченко одразу зробив заяву про відставку. Курус - його підтримав.

Нині обов'язки голови виконує Андрій Мірошниченко, який формально є першим заступником. Проте більшість питань на засідання і далі готують лише Курус, Плаксюк і Понеділко (кількість підготованих питань - показник роботи члена Нацради). 

В індустрії говорять про «оксамитову революцію», пов'язану з відставкою Шевченка і Куруса, що призвела до лібералізації стосунків як індустрії і Нацради, так і в самій Нацраді.

Абстрактно «лібералізація» може означати те, що «вирішення питань» стає доступнішим, зате коштує дорожче. До того ж розподіл добровільних внесків стає паритетним всередині  бюрократичної групи. Плюс «лібералізація» передбачає і певну фамільярність у стосунках з гравцями ринку, неприпустиму при «тоталітаризмі» ні за яких умов і ні за яких сум.

Не менш несподіваною була й інша кадрова зміна в Нацраді, коли президент своїм указом звільнив члена Нацради Владислава Лясовського і призначив Оксану Головатенко. Указ був несподіванкою і для самого Лясовського (який до того ж перебував на лікарняному в цей час, тобто його звільнення відбувалося з порушенням законодавства), так і для в.о. голови Нацради Андрія Мирошніченка, який коментував призначення Головатенко як «поки є така інформація і не більше того».

Поява Головатенко, людини далекої не тільки від регуляторного законодавства, а й від телерадіомовлення на такій високій посаді, вимірюється аж ніяк не мірою професіональної доцільності. Тут радше ідеться про операційний підхід. Очевидним видається лише те, що завданням пані Головатенко на посаді було забезпечити перемогу «Інтера» у конкурсі на частоти для розбудови «MTV -Україна». Після провалу операції «Конкурс» одне з джерел ТК, наближене до топ-менеджменту «Інтера», назвало це призначення  «холостим пострілом», проте Головатенко є реальним претендентом на побиття «рекорду Бутка» - члена Нацради, який перебував на посаді ледь більше місяця (від грудня 2004 до лютого 2005).  

Якщо ж говорити про національні особливості кадрового ринку, то, звісно, така заміна в президентській четвірці за півтора місці до виборів, що виглядає нелогічно з точки зору здорового глузду, є цілком в тренді українських кадрових призначень, де державні посади розглядаються як шуби з панського плеча. Причому навіть не тим, кого на них призначають, а їхнім сюзеренам.

Держтелерадіо

Олега Наливайка, який у вересні 2009-го, обійняв посаду першого заступника - в.о. голови Держтелерадіо, задовго до його призначення називали компромісною фігурою, яка однаково влаштовувала і опозицію, і коаліцію. Вочевидь, влаштовувала, але не до кінця - повну процедуру призначення Наливайко так і не пройшов, залишившись в.о. Серед нинішніх  кадрових призначень, де ледь не половина призначенців вже є «в.о.» і «т.в.о.», цей бюрократичний префікс покликаний нагадувати державним мужам про бренність битія та мінливість фортуни.

Заступником голови Держтелерадіо став  Микола Білоус (УТ-3, КТМ, UBC), який  за відносно короткий термін перебування на посаді відзначився  невдалою спробою терміново - до виборів - реформувати ресурс ОДТРК у «Канал територіальних громад» та фігуруванням у скандалі із захопленням львівського телецентру (скандал допоки офіційно трактується як «господарський»).

У квітні 2009 року Держтелерадіо поніс важку втрату: після виснажливої боротьби Концерн РРТ було остаточно передано Мінтрансзв'язку, у зв'язку з чим виконувати обов'язки генерального директора було призначено Олега Копійку, а згодом - Володимира Іщука (який очолював КРРТ з 2002 по 2007 рік). Те, що генеральним директором підприємства вважається Анатолій Антоненко, який офіційно від квітня місяця перебуває на лікарняному, може означати лише те, що Держтелерадіо розцінює втрату Концерну як важку, але не остаточну.

«1+1» і ТЕТ

Початок 2009 року ознаменувався не так кадровими змінами на «1+1», як новинами про працевлаштування колишніх «плюсівців», які не розтанули у безвісті, а кадрово укріпили канали другого ешелону: Олесь Терещенко знайшов роботу на Першому національному, Людмила Добровольська - на «Сіті»,  Анну Безулик разом з програмою «Я так думаю» прихистили на 5-му (а фактично, разом із багатьма іншими біженцями з нових «плюсів», - на продакшні Бориса Фуксмана «Українська медійна група»). Протягом року група зірок «1+1» Безулик, Добровольська і Терещенко судилася з телеканалом, намагаючись довести, що їхнє звільнення зумовлене зміною редакційної політики. Суд закінчився  мировою угодою.

Анатолій Борсюк став колумністом газети «Лівий берег». На ICTV знайшов роботу колишній промодиректор «1+1» Євген Захаров (звільнився з ICTV 1 січня 2010-го; за чутками, має намір працювати в Росії), а його дружина екс-арт-директор «1+1» Ольга Захарова зосередилася на роботі у «1+1 відео дизайн» (компанія більше не пов'язана  з каналом «1+1»).

Гучною кадровою подією цього року на «Плюсах» стало звільнення творчої групи «Танцюю для тебе», а саме Павла Овечкіна, Андрія Дончика та Іванни Дядюри, у розпал проекту. Їх змінив до кінця сезону Олексій Гончаренко, який згодом назвав вчинок своїх попередників «шантажем керівництва за три дні до ефіру». 

Також не без скандалу розстався з «1+1» і В'ячеслав Булавін, керівник сейлз-хаус «ВІ-Пріоритет», який продавав рекламний час на «1+1». Поки що справу про неустойку каналу до сейлз-хаусу розглядає суд, але Булавін, попри прогнози, не залишив український ринок і очолив департамент продажів каналу «Україна».

Найбільшою кадровою інтригою 2009-го року на «1+1» була доля Наталки Катеринчук, а також зміни, що відбудуться після зміни структури власності та інтеграції в компанію телеканалу ТЕТ.

Про звільнення Катеринчук говорили від часів відставки голови секретаріату Президента  Віктора Балоги (травень, 2009). Проте Наталка вчасно пішла на лікарняний, а у вересні була відправлена у «дипломатичне заслання» на ТЕТ. Ситуацію, подейкують джерела ТК,  ускладнювали напружені особисті стосунки Катеринчук і Ткаченка. Відчуття «пересиджування» посилювало й те, що офіційно до компетенції Катеринчук мало входити створення власного продукту на каналі, де майже усе власне виробництво згорнули у зв'язку з кризою. Тому хоч де-юре Катеринчук є працевлаштованою, але де-факто - це вільний резерв українського ринку медіаменеджменту.  

Потрясінням для ринку стало звільнення з посади голови правління ЗАТ «Телекомпанія ТЕТ» Григорія Тичини, який очолював ТЕТ від 2003-го року, та призначення Максима Варламова на посаду в. о. першого заступника голови правління (обидві зміни пов'язано із зміною власника). Нагадаємо, що головування юриста Варламова має, як правило, тимчасовий характер (у попередній раз він «рулив» плюсами лише кілька місяців - від травня до серпня 2008-го, до моменту призначення Олександра Ткаченка)  і продиктоване, скоріш за все, юридичними потребами підготувати майданчик для нового менеджера і привести до ладу ліцензійні папери. Хто очолить ТЕТ «після Варламова» - поки не обговорюється. Проте із великим ступенем імовірності можна говорити про те, що тепер це матиме рівно таке ж значення для ринку, як хто очолить телеканал «Кіно», який, до речі, очолює Олександр Ткаченко.

Григорій Тичина теж допоки відпочиває і подальші плани працевлаштування не коментує.

Надбання «1+1» - шеф-редактор ранкової програми Юлія Жмакіна та ведуча Лідія Таран є у професійному плані досить суперечливим. Зрозуміло, що з одного боку, їх перехід  засвідчив ще раз репутацію Ткаченка як менеджера, прихильного до своїх людей. Проте у минулому сезоні проект Жмакіної і Таран «Час:Підсумки» на 5-му каналі не тільки став одним з найцікавіших у своїй форматній ніші, а й отримав «Телетріумф» (відзнаку для ведучої). Натомість на «1+1» і ранковий проект, над яким вони працювали, і програма Таран «Я люблю Україну» виглядали дуже непереконливо.

Не гарантували успіху телепроектам «Плюсів» і контракт з Потапом та Настею Каменських. Успішність цього кадрового рішення випадає оцінювати хіба що за критерієм «ціна - якість»: якщо ціна угоди для телеканалу була відносно невисокою, то таке кадрове рішення є виправданим.

Досить гучною подією для ринку стала і кадрова ротація в програмному департаменті «1+1» - заміна Сергія Дем'янчука на Вікторію Шульженко (формально посада називалася «голова телевізійного департаменту групи "1+1"»). І якщо звільнення Дем'янчука є прикладом класичного «не зійшлися характерами», то перехід на «Плюси» Вікторії Шульженко було досить саркастично відкоментовано її колишнім роботодавцем - генеральним директором Нового каналу Іриною Лисенко, у плани якої кадрова втрата Шульженко, вочевидь, не входила.

Оптимальним кадровим рішенням виглядає повернення в ефір Алли Мазур. Причому Мазур повернулася на канал разом зі своїм випусковим редактором Робертом Опалеником. 

ICTV, СТБ, Новий канал, М1: звільнення заради стабільності

В цілому, найменше кадрових зрушень було в холдингу Віктора Пінчука. Щоправда, на початку року на ICTV було скорочено інформаційну службу та екс-головного редактора Олександра Бєлова. Ці звільнення було пояснено кризою. Також на каналі було тимчасове  кризове урізання зарплат.

На М1 «кризових звільнень» не було, зате менеджмент вдався до тактики затягування фінансових пасків - зарплати було зменшено на 30 - 40%.  «Было два выхода - сократить либо людей, либо зарплаты. Но в ситуации сокращения людей мы понимали, что многие не найдут себе применения на рынке, ведь вся страна, вся индустрия просела, и мы бы кого-то оставили в добром здравии, а кого-то бы просто выставили на улицу», - пояснював ТК генеральний продюсер М1 Валентин Коваль.

Втрати Вікторії Шульженко для Нового каналу і Василіси Фролової для М1 обґрунтовано цілком природною для кадрових змін привабливістю фінансових і творчих пропозицій, а звільнення ведучого ICTV Олексія Гнилуші - сімейними обставинами (так само як і його переїзд до Китаю, де Гнилуша тепер виступає на китайському каналі «CCTV Русский» під псевдо Фадєєв).

Адекватним професійно видається і рішення ICTV  вивести з кадру Віктора Сороку (він лишився шеф-редактором «Фактів. Підсумки дня») і запросити з ТРК «Київ» Лук'яна Сельського. 

В інтерв'ю ТК Валентин Коваль запевняв, що запорука нормальної роботи холдингу в стабільності менеджерської ситуації - адже кожна зміна менеджменту гальмує розвиток бізнесу в цілому. Очевидно, власники бізнесу це розуміють, бо на сьогодні топ-менеджмент холдингу сидить міцно і плідно розбудовує канали «під себе»: Олександр Богуцький очолює канал понад 9 років, на рік менше менеджменту М1, 4 - 5 років керують каналами Володимир Бородянський та Ірина Лисенко.

Протягом року в холдингу було лише два резонансні звільнення: Олексія Кутєпова з ICTV та Володимира Павлюка з Нового каналу. Знаково, що в обох випадках канал вдався в до пояснення «непрофесоналізм», демонструючи, що обтічні формулювання є найлегшими для застосування і найважчими для спростування.

Нагадаємо, Олексій Кутєпов, репортер програм «Максимум в Україні» та «Факти тижня з Оксаною Соколовою» розслідував тему незаконного видобутку піску в заповіднику Жуків острів, в ході якого було забито на смерть 59-річного пенсіонера Олександра Гончарова, героя програми. Керівник служби публіцистичних програм ICTV Оксана Соколова звинуватила Олексія Кутєпова у непрофесіоналізмі. У підсумку журналіст звільнився з каналу, але звернувся  до комісії з журналістської етики з проханням кваліфікувати його дії. Комісія винесла рішення, що не вбачає ознак непрофесійності у діях репортера.

Звільнення Володимира Павлюка, по суті, є одним із небагатьох задокументованих свідчень політичного тиску на медіа. 12 червня Володимир Павлюк на прохання керівництва написав заяву на звільнення за власним бажанням з посади шеф-редактора інформаційної програми «Репортер». Причиною «власного бажання» була реакція керівництва каналу на демонстрацію неофіційного запису заяви Юлії Тимошенко зі словами «Пропало всьо!», запозиченого з інтернету, в програмі «Репортер» від 8 червня. На каналі причину звільнення прокоментували як непрофесоналізм шеф-редактора, який використав в ефірі центрального каналу аматорське відео. Нині Павлюк є ведучим передвиборного проекту Яценюка «На фронті змін».

Аналогічний випадок трапився і в «Українському медіахолдингу» - головного редактора тижневика «Фокус» було відсторонено від роботи через те, що він надрукував фотоколаж статевого акту Юлії Тимошенко та Арсенія Яценюка. В УМХ, так само як і на Новому каналі, категорично відкидали факт будь-якого політичного тиску на редакцію. На відміну від Павлюка, Гладкий не дав жодних коментарів щодо свого звільнення і надовго пішов на лікарняний, хоча джерела в редакції стверджували, що «холдинг нагнули ні па-дєцкі». 

Регіони

Два гучні випадки звільнень з політичним підтекстом зафіксовано протягом року в Дніпропетровську та Ужгороді.

Йдеться про історію звільнення генерального директора Дніпропетровської ОДТРК Вікторії Шилової. Офіційно Державний комітет телебачення та радіомовлення розірвав контракт із екс-керівником Дніпропетровської ОДТРК через звернення Дніпропетровської ОДА. Проте сама Шилова наполягала, що у її звільненні зацікавлений передусім губернатор Дніпропетровщини Віктор Бондар. І попри те, що сам губернатор спростовує будь-який тиск на телекомпанію, однак ніхто не наважиться спростувати факт конфлікту між обласним керівництвом, яке за сталою традицією завжди вважало обласні компанії своєї медіавотчиною, та директором телекомпанії, яка має далеко неоднозначну професійну репутацію. Історія звільнення Шилової налічує такі акції, як страйк і голодування (на підтримку Шилової голодували 15 працівників телекомпанії, кілька людей було госпіталізовано), відкритий лист дніпропетровських журналістів до колег з закликом «припинити нездорову акцію протесту», звернення до голодувальників від президента Ющенка і навіть намагання Шилової провести прес-конференцію у Москві (акція не відбулася через неявку московських журналістів). Після звільнення Шилова мала намір стати міністром інформації; нині є засновником та головним редактором газети «Правий берег»

Ужгородський журналіст Віталій Глагола отримав пропозицію підписати заяву про звільнення з посади кореспондента Закарпатської ОДТРК (серпень, 2009). До відділу кадрів його викликали після виходу в ефір  інтерв'ю з мером Ужгорода Сергієм Ратушняком, у якому Ратушняк намагався встановити національність народного депутата Арсенія Яценюка. Синхрон та відео скандальної зйомки демонстрували центральні телеканали.

Як і в інших аналогічних випадках, керівництво каналу факт звільнення з конкретним матеріалом не пов'язує. Генеральний директор ЗОДТРК Євген Шишков наполягає, що політичного або іншого підтексту в цьому кадровому рішенні не було.

Вивчення законності звільнення Віталія Глаголи перевіряла Закарпатська обласна прокуратура. З початку вересня Глагола працює в інтернет-агенції MIGnews , проте своє професійне майбутнє пов'язує з телебаченням. Однак, зізнається, що поки цікавих пропозицій не надходило.

«Україна»: канал для своїх

Ситуація на ТРК «Україна» теж видається досить стабільною, проте своєрідно: новачки не приживаються, «старичків» не відпускають. Запускаючи нові проекти, у компанії також вважають за краще підвищити «своїх», ніж запрошувати «чужинців». Саме такою була ситуація із Юрієм Сугаком, керівником інформаційного мовлення каналу, якого цьогоріч було призначено генеральним директором нового проекту групи - ТРК «Донбас».

У травні залишила свою посаду генеральний продюсер Алла Липовецька, аргументувавши свої дії тим, що канал припинив виробництво великих проектів «Шоу Вєрки Сердючки» та «На 10 років молодше», запуском яких вона займалась. Проте, за неофіційними джерелами, причиню були професійні розбіжності з одним з головних старожилів каналу, головним редактором Мариною Миргородською. Нині Липовецька є  генеральним продюсером підрозділу телевізійного виробництва кінокомпанії Film.ua - Film.ua Television.

Так само у кінці травня на каналі оголосили про звільнення генерального директора ТРК «Новини» Оксани Зинов'євої, яка, за чутками мала очолити ТСН на «1+1» (замість Наталі Катеринчук). Зрозуміти ситуацію легко: запуск ТРК «Новини» у зв'язку з кризою дедалі відкладався (останні терміни, що були названі - січень 2010).

Однак, коли історія із зняттям Катеринчук затягнулася, на «Україні» великодушно оголосили про повернення Зинов'євої на її колишню посаду, більше того - під неї було запущено передвиборний проект «Готовий відповідати!».

ТОНІС і «Ера»

Основною проблемою для цих каналів цьогоріч була боротьба з наслідками кризи. Обидві компанії, за свідченням джерел, перманентно «продаються», проте ціна, за яку виставлено канали, потенційним покупцям видається «не ринковою» (ніби хтось знає, що це таке).

Проте з останніх подій на ТОНІСі є підозри, що на каналі таки відбулися зміни в структурі власності - про це може свідчити різки збільшення статутного капіталу навесні цього року, після чого було призначено генерального продюсера Юрія Нікітіна. Після цього на каналі знайшли кошти на запуск кількох нових проектів. Наступні транші на канал надійшли аж восени: у вересні акціонери змушені були розплатитися з інформаційниками, щоб погасити страйк. Незабаром після того канал також оновив студію , графічне оформлення та запустив кілька нових проектів, проте ці нові транші увінчалися зміною голови правління , і канал замість багаторічного «тонісівця» Дмитра Тузова очолила невідома у медіаіндустрії Галина Білодід. За чутками, її завданням є підготовка каналу під продаж, що підтверджує той факт, що у грудні «Трансбанк» опублікував список активів, які підлягають розпродажу, серед яких 10% акцій ТОНІСу.

«Ера» цьогоріч також переживала нелегкі часи. Щоправда, замість кризових  звільнень у компанії обмежилися тим, що зобов'язали працівників добровільно перейти на 4-годинний робочий день (офіційне формулювання «за сімейними обставинами»). Цього року компанію залишило головне обличчя «Ери» та її багаторічний директор Василь Климчук - тепер він веде ранкову програму на Кіровоградській ОДТРК. З точки зору найманого працівника «Ера» поки лишається не надто привабливим об'єктом.

ТВі: відкриття року

Перший кадровий скандал цього року був пов'язаний із ТВі: канал звільнив Богдана Кутєпова, ведучого програми журналістських розслідувань «Знак оклику» за те, що той зважився на розслідування діяльності власного то-менеджменту. Зокрема, Богдан задався питанням, нащо керівництво каналу вже удруге за півроку міняє напольне покриття. Свої думки Богдан виклав у власному блозі. ТК використала блог Кутєпова, а також інформацію від інших джерел на каналі, і написала сатиричний блог від імені віртуального персонажа Миколи Кузякіна. Цей допис став формальним приводом для звільнення (історію описано в публікації «Кутєпов - не Кузякін»). Очевидно, тут як з розвідником та шпигуном: розслідування діяльності інших - це журналістика, а вивчення справ із «міні-ремонтами» на власному каналі - це вже «винесення сміття з хати», антикорпоративна поведінка і взагалі непрофесіоналізм.

Це вже друге резонансне звільнення Богдана Кутєпова - попередній раз він звільнився з СТБ через конфлікт із головою правління каналу Володимиром Бородянським.

Після історії з ТВі Богдан Кутєпов зробив заяву, що не працюватиме більше у медіа. Проте, як відомо ТК, він проходив тракти в ISTILі. Кутєпова заступив в програмі «Знак оклику» Артем Шевченко, який перейшов на ТВі з НТН, де вів програму «Агенти впливу».

ТВі, який був відомий передовсім, як той канал, де виходить програма Євгена Кисельова, цього року довелося розпрощатися зі своїм брендом. Перша програма з Кисельовим вийшла в ефір 18 січня, остання - 4 жовтня. З глядачами каналу Євген Кисельов розпрощався прямо в ефірі. Причина - розрив стосунків між акціонерами каналу Володимиром Гусинським та Костянтином Кагаловським. Залишаючи проект, Гусинський вийняв з нього найцінніше - такими активами виявилися пакет фільмів і журналіст Кисельов.

Ще до рішення Кисельова залишити ТВі, керівництво каналу виявило небувалу поступливість і підтримало рішення свого бренду вести політичне ток-шоу на «Інтері». Менеджерів навіть не знітило і те, що Євген Олексійович є головним редактором каналу, а отже, його присутність в ефірі іншого мовника є не тільки неетичною, а й такою, що прямо працює на укріплення конкурентів. «Привертаючи увагу до Кисельова, "Інтер" привертатиме її і до ТВі», стверджував тоді ТК Микола Княжицький, проте ситуація радше вкладалася в латинську формулу «Те, що дозволено Юпітеру, не дозволено бику» і викликала щирий захват юпітерним статусом Кисельова.

Проте остаточний розрив стосунків між акціонерами ТВі не дав заснувати на українському ринку прецедент, коли головний редактор працює мізками на один канал, а   обличчям - на інший.

Втрату Кисельова на ТВі зализували  майже два місяці - 29 листопада у слоті Кисельова стартувала авторська програма Мустафи Наєма «Чорне та біле». Програму виробляє «Савік Шустер студія».

За якийсь час стало відомо про звільнення ще одного менеджера ТВі виконавчого продюсера Олександра Трухманова, а через якийсь час від справ каналу відійшов Вахтанг Кіпіані. Поки що цей відхід заявлено як тимчасовий - до виборів, і обґрунтований він тим, що Вахтанг, між іншим, заступник головного редактора ТВі, трохи поведе передвиборне шоу на Першому каналі «Українська рулетка». Проте прогнозувати повернення Кіпіані на ТВі важко, адже Трухманов і Кіпіані певний час працювали у зв'язці.

Трухманов аргументував своє звільнення не тільки конфліктом акціонерів, а й появою на каналі Сергія Дем'янчука. «До того как Сергей Демьянчук пришел на канал на должность генерального продюсера, такой должности в компании не существовало, и фактически эти функции выполнял я», - казав Олександр в інтерв'ю ТК.

Поява Дем'янчука була першою в шерезі кадрових надбань ТВі осені-зими 2009-го. ТВі в кадровому питання повів себе мудро, без зайвої гордині підбираючи усі цінні кадри, які вихлюпнуло на вільний ринок. Так ТВі укріпили прихід до ньюз-руму інтерівців Анжели Руденко, Андрія Сайчука, Романа Недзельського та Катерини Єрмолович (ICTV). І якщо у новинників - свої кадрові висоти і своя доля, де головне  не випадати з новинного потоку; то Сергій Дем'янчук, кар'єра якого до цього переходу лише стрімко йшла вгору («1+1» - «Інтер» - знову «1+1»), узалежнив свою позицію від перспектив каналу. А перспективи ТВі - це, м'яко кажучи, на сьогодні не дуже тверда ставка.

Інше

Президенту НТКУ Василеві Ілащуку вдалося на 5% скоротити штат телекомпанії-монстра (проти планованих 10%). За словами Ілащука, він мав на меті звільнити тих, хто не працює, але багато зробити не вдалося. І на сьогодні на Першому каналі рахується приблизно 1 700 осіб.

Серед малих каналів найрезонанснішими подіями була війна за лідерство між Ігорем Арестарховим та Олександром Саломахою на каналі UBC, яка завершилася перемогою Саломахи та звільненням Арестархова, а також поява Василя Вакулко, екс-генпродюсера 4tv, групи каналів, яка так і не запустилася, у статусі генерального продюсера на каналі Star TV. На новій посаді Вакулко розпочав свою діяльність зі свого коронного номеру: конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти...», який каналу нічого не коштує, а глядача - нічим не радує, проте дозволяє бюджетно заповнити ефір. Екс-заступник головного редактора з інформаційної політики ТОВ «Національні інформаційні системи» Сергій Мамаєв, який працював на інформаційному проекті К1 «Один день», став шеф-редактором телеканалу і сайту Ukrainian Business Resourse (UBR), а генеральним продюсером UBR призначено Вікторію Барскову, яка до раніше працювала генпродюсером телеканалу UBC. 

Перелік кадрових змін у цьому тексті не є вичерпним, проте дозволяє помітити два головні тренди руху кадрів на медіаринку. Перший: змінюється власник - і змінюється не тільки все, а й усі. І другий - нелояльність до власника (менеджменту) є непрофесіоналізмом, за який звільняють. Отже, любіть свого власника. Якщо можете, звісно. І буде вам  якщо й не щастя, то принаймні робота.

Ілюстрація - c-ex.ru