Останній скандал, пов‘язаний з висловлюваннями президента Віктора Ющенка на адресу журналіста шанованого видання «Українська правда», засвідчив кілька неприємних не стільки для Президента, скільки для журналістської громадськості моментів.

Ці моменти лише посилилися з оприлюдненням звернення низки журналістів до Президента Віктора Ющенка, які вони назвали «вимогою».

У цьому зверненні чимало цікавих пасажів. Так, журналісти відзначають, що «тон і лексика» Ющенка «негідні лідера демократичної європейської країни», а самі журналісти вказують Президентові своєї країни, що саме він «має усвідомлювати».

Гострі слова Ющенка до журналіста УП змусили кілька десятків підписантів «говорити про сповзання країни у несвободу слова, цензуру і самоцензуру».

Разом з тим сам тон цього листа, як і тон статей хорошого журналіста з УП Сергія Лещенка до Президента цілком перекреслює весь зміст звернення до Президента.

Під час боротьби з темниками в 2002 році сотня українських журналістів написала листа до тодішнього Президента Кучми зі скаргою на тиск. У цьому листі журналісти не вимагали, а всього на- всього «просили». Відчуйте різницю. Один з найрадикальніших ініціаторів боротьби з цензурою Роман Скрипін у 2002 році заявив: «Невідправлений лист до президента про критичну ситуацію в ЗМІ, під яким підписалися близько ста журналістів з різних телеканалів, зараз лежить «в шухляді». Але якщо несила буде терпіти цю ситуацію, він знову може з’явитися. Станом на сьогодні журналісти ще керуються так званими корпоративними інтересами, хоча кожен для себе розуміє це по-своєму. Для багатьох людей корпоративний інтерес – це отримання зарплати в певному місці і виконання згідно з цим заробітком певних обов’язків». Однак тоді лист «так і не з‘явився», а журналісти так і не наважилися направити його адресатові.

В ті часи окремі підписанти написаного мною Маніфесту з приводу політичної цензури, які є і серед нинішніх підписантів «вимоги» до Ющенка, просили не оприлюднювати їхніх прізвищ.

Сьогодні ж ситуація принципово інша – журналісти вже не бояться, що за вказівкою Президента їм відріжуть голову. І слава Богу.

Однак, схоже, демократія в Україні значною частиною журналістів трактується як анархія, тобто як відсутність авторитетів.

Разом з тим журналісти часом у здійсненні своїх прямих обов‘язків – пошукові «гарячих фактів» - не помічають, що таке трактування демократії, коли не є авторитетом навіть обраний твоїм же народом Президент, підриває авторитет самих цих журналістів і їхньої власної країни. Тому Президент і змушений дещо нервово повторювати вже не лише для донецької партдержноменклатури, а й для більш освіченої журналістської публіки, що він «не пастух гусей».

До всього, досить веселий сам привід обурення журналістської публіки. Ніколи не повірю, що прекрасний журналіст Сергій Лещенко, який пройшов Крим і Рим, впав у ступор від різких слів президента.

Преса взагалі за своєю природою має перебувати в стані перманентного конфлікту з владою, з усіма відповідними наслідками.

Скажімо, в такій країні, як США, нинішній її президент Джордж Буш назвав Едама Клімера з «Нью-Йорк Таймс» «гівнюком вищої проби». І, до речі, досі не попросив вибачення. Путін узагалі погрожував зробити західному журналісту обрізання. Всі ці речі, безумовно, гідні засудження.

Однак, виходячи зі свого соціального обов‘язку, преса ніколи не має бути в конфлікті зі своєю країною і її авторитетом.

Саме тому журналісти мають з належною повагою ставитися до Президента навіть не як до особи, а як до інституції. Жодних порушень з його боку, крім різких слів, поки немає, тож і говорити, відповідно, немає про що.

Тим більше так має бути, коли його перемога дала журналістам свободу слова, а багатьом – ще й шанс повернути власну гідність. Президент – це ще й символ нашої землі і нас самих, адже саме на його користь відбулося волевиявлення нашого народу. А синові Президента слід дати право хоча б на мінімальне приватне життя й дозволити йому їздити на тих машинах, на які він чи його родина заробили. Не все ж на них їздити суркісам та шуфричам.

Більшість читачів поки не є дітьми президента, однак усі вони мають розуміти, що жаба не є хорошою твариною, а заздрість псує печінку.

Якщо Президент якісно виконуватиме свої обов‘язки, український народ, найімовірніше, дозволить купити по «Мерседесу» кожному членові його родини, включно з малим Тарасиком.

Читайте також:

Президент готовий до дискусії з журналістами

Прем’єр Юлія Тимошенко закликає журналістів та політиків вибачати один одного

БЕЗ ПОДВІЙНИХ СТАНДАРТІВ

Ющенко ледь не викинув телефон свого сина

Запитaння „ТК”: Як ви оцінюєте реакцію Віктора Ющенка на публікації в «Українській правді» щодо його сина, Андрія? Поясніть вашу точку зору? Яка б реакція, на вашу думку, була б оптимальною – наявна чи якась інша?

Мыкола Вересень: Реакция журналистов на критику Ющенко слишком жесткая

ВИМОГА ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВІКТОРА ЮЩЕНКА

Лист Віктора Ющенка до "Української правди"

Лубченко: Ющенко дал карт-бланш чиновникам, которые грубят журналистам

Особенности Украинской правды

ЮЩЕНКО ВЛАСНОРУЧ СТВОРИВ СОБІ ПРОБЛЕМУ

Віктор Ющенко про скандал з сином: "Перед мордою того журналіста постав той рахунок, а потім піди в суд!"

Запитання «ТК»: - Протягом двох днів жоден iз телеканалів не повідомив своїх глядачів про скандал у зв'язку з публікацією „Української правди” щодо любові сина Ющенка до дорогих машин, ресторанів, вин тощо. Як ви вважаєте, чому?