Костянтин Грубич: «Поки споживчі жанри на підйомі, безробіття нам не світить»
24 Квітня 2008
Костянтин Грубич: «Поки споживчі жанри на підйомі, безробіття нам не світить»
Рішення Костянтина Грубича улітку 2007 року перейти на «Інтер» шокувало багатьох, адже Костя, працюючи на «1+1» 10 років, сприймався як невід’ємна складова бренду «Плюсів». Та за кілька місяців, протягом яких на «Інтері» виходить щоденна програма для споживачів «Знак якості», вічно усміхнений і молодий, хоч уже і з сивиною у волоссі, ведучий непогано вписався у нове амплуа. «Знак якості» - програма, яка не може не викликати підозр у джинсі та прихованому піарі, оскільки в ній оцінюються конкретні торгівельні марки. В цій ситуації саме Костя, якого колеги та глядачі знають як чесну й відповідальну людину, є головною гарантією «непродажності». Про це і про інші аспекти роботи у програмі «Знак якості» розпитала ведучого «ТК».
– Костю, кому належить ідея створення проекту «Знак якості»?
– Такі ідеї підказує саме життя. Адже кількість товарів навколо нас зростає щодня, звідси виникає гостра необхідність в інформації щодо їхнього вибору, якості, цін. Тому дуже вчасно на «Інтері» вирішили робити таку програму – і цікаву, і корисну, яка стала би джерелом інформації для багатьох мільйонів українських споживачів.
– Чим відрізняється ваш проект від аналогічної російської програми «Контрольна закупка»?
– Ідеологія та мета подачі матеріалів у нас однакова, відрізняється форма подачі інформації. Наприклад, у нашій програмі з’явилися такі рубрики, яких немає у москвичів – «Кошик із зіркою» та «Сенсорний аналіз». Потім, коли «Контрольна закупка» змінила формат, то і в них з’явилася рубрика «Кошик із зіркою». Виходить, що ми одне одного доповнюємо. Але, звичайно ж, вони з’явилися першими на екрані і стали, так би мовити, для нас за взірець. «Знак якості» – більш інформативно насичена програма, а московський проект більше схожий на шоу. Що стосується часових мірок, то «Контрольна закупка» коротка, натомість наша програма триваліша.
– Ви говорили, що «Знак якості» – передусім соціальний проект, покликання якого – розповісти, пояснити, де і в чому нас можуть надурити. Наскільки можна бути впевненим, що вибраний експертами продукт і справді корисний?
– Перш за все, потрібно з’ясувати, яких саме експертів беремо до уваги: хіміко-фізіологічної лабораторії чи смакових. Звичайно ж, певна доля суб’єктивізму присутня навіть у науковців, позаяк існують різні наукові течії, підходи й так далі. Головне для нас, журналістів, редакторів та авторів програми – не стати на одну точку зору. Ми всі розуміємо, що коли, наприклад, кишкову паличку знаходять у якомусь продукті, то це не обов’язково провина виробника. Це могло трапитися й під час транспортування, і в торгівельній мережі, і в інших випадках. Ми просто даємо інформацію, залишаючи за глядачем право обирати. І намагаємося запрошувати у програму найбільш компетентних фахівців.
– Наскільки дорогим є проект у виробництві? Можете назвати бюджет програми?
– Думаю, вона таки не з дешевих. Затрати в основному йдуть на відрядження. Також доводиться багато витрачати на професійні та народні експертизи, аналізи продуктів тощо. Варто зазначити, що це тільки продукти, а коли б це були непродовольчі товари, то затрати б відчутно зросли. Поки що ми не досягли такого рівня, щоби тестувати, приміром, холодильники або щось інше. Одна річ тестувати хліб, а інша – ікру. Це вже значна різниця у ціні. А стосовно точного бюджету, то, гадаю, варто запитувати у продюсера програми «Знак якості».
– Хто і як вирішує, яка тема йде у виробництво програми, а яка – ні? Яким чином ви відбираєте товари виробників для аналізу у програмі? Якими критеріями відбору керуєтеся?
– Це тривалий процес. Все починається, звичайно, з редакторської групи, де кожен має право голосу. Оскільки ми всі споживачі, то уявляємо, що може мати попит, а що ні. Потім визначаємо список продуктів, знову щось додаємо, щось збираємо. А вже рейтинги показують, що продовольча група сприймається краще, ніж непродовольча. Далі свої пропозиції вносять програмна служба і програмний директор Сергій Дем’янчук. Все завершується в кабінеті генерального продюсера, де ми всім колективом програми затверджуємо той список товарів, із якими можна працювати протягом наступного місяця.
– Чи задоволені ви показниками програми?
– Почнімо з того, що «Знак якості» – це програма не прайм-тайму. Боротися за цей слот недоречно. Моє завдання у програмі – робити якісний продукт і по можливості вкладати в нього душу. Чи задоволений я особисто? В принципі, у нашому слоті порівняно з іншими каналами маємо найкращі показники, і на цьому ми зупинятися не будемо. Моя мрія – щоб «Знак якості» виходив пізніше, бо ті люди, які працюють, не можуть з об’єктивних причин її дивитися. А тим часом у нас триває боротьба між бабусями та їхніми онуками.
– Сергій Дем’янчук в інтерв’ю «ТК» зазначав, що показники програми залежать від інтересу споживачів до конкретних продуктів. Чи можете ви погодитися з його думкою?
– Так, погоджуюся. От, наприклад, був такий цікавий випуск програми про камамбер (різновид сиру). Вона мала найнижчу частку, хоча і зроблена досить непогано. А чому? Бо сир із пліснявою нашим людям, мабуть, не дуже цікавий. Принаймні тим, хто дивився в той час телевізор. Так само було із сиром моцарелла. А от вершковий сир мав найкращий рейтинг.
– З якими проблемами стикаєтеся під час зйомок? Що найскладніше у підготовці до ефіру?
– Найскладніше у підготовці до ефіру – це вибір і закупка товару, пошук п’ятьох виробників. Також потрібно уважно стежити, щоби не сплутати різні цінові категорії. Щоби потім, грубо кажучи, ковбасу з однаковою назвою не купували за 15 гривень і за 60 грн. Буває, що у нас деякі продукти «вилітають», бо не можемо назбирати п’ятьох виробників, або взагалі немає виробників певного продукту в Україні. Приміром, рибні палички в нашій країні не виробляються.
Також виникають проблеми із лабораторіями. Треба ж про все домовитися, про всі аналізи, а організаційно це зробити непросто. Крім цього, мусимо домовлятися з підприємствами/ заводами, щоби пускали на зйомки програми, зокрема її рубрики «Рейд на виробництво». Але, на жаль, часто похід на підприємство закінчується збоєм. Буває, що деякі, особливо київські підприємства, тупо не пускають, а інші тільки постійно дають обіцянки на зйомку, хоча виконувати їх не дуже поспішають.
Найлегшим є те, що залежить саме від мене, – моя журналістська робота у програмі. Хоча комусь, мабуть, було б і важко витримувати такий шквал інформації: я ж щодня дізнаюсь про інший товар, і все потрібно запам’ятати, а потім у зрозумілій формі розповісти.
Що цікаво - в наших сюжетах нема закадрового тексту. Ці стендапи – як важка атлетика, відчуваю, що на цьому кілограми втрачаю :). Але, як я вже казав, це є найлегшим, бо залежить від мене.
Зараз моя праця у «Знаку якості» схожа на марафон: ніколи озирнутися, подумати. Вихідний – рідкість. Та й у Києві я буваю мало. Не знаю, добре це чи погано, але такий період є і, можливо, я колись за ним сумуватиму.
– Що спонукало вас працювати у цьому проекті? Наскільки відрізняється ця робота від ваших інших проектів? Чи не плануєте розпочати ще якийсь новий проект?
– На цю роботу я погодився не з першого разу. Я людина дуже консервативна в плані колективу, з яким працюєш. Я майже десять років пропрацював на «1+1» і відірватися звідти було вкрай важко. Бо там залишилися приятелі, з якими мені комфортно працювалося, і я дуже вдячний цій організації. Але ж у кожного з нас є свої амбіції. У моєму переході в «Знак якості» зіграло свою роль бажання самореалізації. Все ж таки я тепер не ведучий програми, що виходить раз на тиждень, а маю щоденну програму. Думаю, інші на моєму місці вчинили б саме так. А нарікати на труднощі, які потім почалися, не маю права, бо сам обрав такий шлях.
Щодо майбутніх проектів, то у нас заплановане велике недільне або суботнє ток-шоу. Воно також пов’язане зі споживачами, сферою послуг.
– У програмі «Знак якості» хоч ви і не даєте оцінки товару, та все ж таки псуєте імідж виробника. Чи були вже прецеденти навколо цього питання? Як усе вирішувалося, як надалі збираєтеся боротися із невдоволеними товаровиробниками?
– Нарікання з боку невдоволених товаровиробників були, але жодне з них судом не закінчувалося. Якщо виробник зазначає на етикетці, що там, припустімо, є тваринні жири, і про це написано на упаковці, то немає питань, про це попередили і це, відповідно, відбивається на ціні товару. А коли це виявили не ми, а лабораторія, то які тоді до нас можуть бути питання? Крім того, у нас є всі акти.
І ці проблеми з виробниками вирішуються по-різному. Інколи напружується наша юридична служба. Буває й таке, що ми неправильно написали ціну товару. «Знак якості» – це дуже складна в організаційному плані програма, тут можуть бути навіть такі механічні помилки. Але зовсім не ті, від яких потім страждає імідж виробників. Тобто навмисно ми помилок не робимо. Інакше про це б уже знали всі, і нас би закрили. Також програма не може мати спонсорів, позаяк «Інтер» повністю несе витрати на її виробництво, а тому «Знак якості» не є і не буде заангажований ніким.
– Програма вже півроку в ефірі. Чи не плануєте якось змінити формат, урізноманітнити або ж доповнити її?
– Вона і зараз потихеньку змінюється. Кардинальних змін не буде, оскільки ми орієнтуємося на публіку, котра вже звикла до програми. У нас потроху з’являються нові рубрики, по-іншому тлумачаться ті, що вже були. Зараз ми почали показувати наших консультантів, запитання подаємо у студію на плазму. Та й картинка програми стала відчутно кращою. Словом, мають бути зміни не революційні, а еволюційні.
– Чи продовжить програма виходити у наступному сезоні?
– Все може бути, але поки що я не бачу передумов припинення її виходу в ефір. Ми, як телевізійні бійці, повинні бути готовими до всього. Я вже багато років працюю, і бачив всяке.
– Як гадаєте, чи довго житимуть на українському телебаченні споживчі програми?
– Вони в нас лише починаються. Не знаю, як саме збільшуватиметься кількість таких програм, але ж подивіться: що в Україні є найбільш розвиненим? Так, торговельна мережа. Магазини будуються із шаленими швидкостями, і все це для споживачів. Відповідно, ці програми будуть вічними, до того ж, плюсом такого формату є те, що вони відносно аполітичні. Тобто, не зважаючи на вибори-перевибори, таку програму можна пускати в ефір.
Не кажу, що я буду все життя цим займатися, але сам цей жанр буде вічним. От, до прикладу, кулінарні програми. Вони ж були, є і будуть! Споживчі програми зараз на підйомі, і я думаю, що безробіття поки що нам не світить :).
– Костянтине, чим є проект «Знак якості» саме для вас?
– Знаєте, в чому мій і мінус, і плюс? У тому, що я не вмію абстрагуватися і не можу сприймати те, що я роблю. Треба навчитися ставитися до роботи як до роботи, тоді менше нервів витрачатиметься. Все, що я роблю, стає частиною мене. Через те я маю якийсь успіх (якщо маю) і якесь своє обличчя. Це, безумовно, частина мого життя, інакше би я знайшов спосіб як мінімум не їздити на ті всі заводи. Радий, що ми дуже багато зняли програм, за 9 місяців аж 150 випусків (!). Ви спробуйте знайти аналог цьому. Програму дивляться, і глядачам вона приносить відчутну користь.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
10
Глиадатч
6084 дн. тому
Праграма как праграма. Интер всё равно не смотрю.
Абырвалг
6084 дн. тому
Програма "Знак Якості" - дуже класна! Я дивлюся із задоволенням, але нажаль роблю це вночі...десь у 2.30 (повтори)...адже вдень не встигаю...а хто встигає, той знає, що програма якісна, дуже якісна, як мало що на Інтері. Хіба що Свобода...але там бардак... тут все ок! всьо чётко, як казав рижий з Банкової)) а хто каже, що програма г...той мабуть заздріть, адже якість "Знаку Якості")) вражає (як для Укр. ТБ...)...і корисно дуже...до речі, мені 26, я чоловік...і працюю я на ТБ...і люблю дівчат та авто...уявляєте, панове критики, якою має бути програма про ПРОДОВОЛЬЧІ ТОВАРИ. щоб привернути мою увагу???
непокупатель
6085 дн. тому
"Знак якості" - не продается, потому что такое г... никто не покупает, кроме, конечно, "Интера".
"саме Костя, якого колеги та глядачі знають як чесну й відповідальну людину, є головною гарантією «непродажності» - респект автору
ladalex
6086 дн. тому
Ясно, сказати більше нічого, так? Прикро...
проти
6086 дн. тому
Грубич! Соромно так вихвалятися, тому що ваша програма - це відверто здерта компіляція, інакше плагіат. А вкрали ви ідею з програми ОРТ (Росія) Ніякої вашої заслуги в цій програмі немає. А якщо вкрали, то треба бути скромнішим. А може це знову дешевий піар з Інтера? Як, приміром з Бенкендофом, що преться у мери?
otar
6086 дн. тому
Самі ви {CEN SO RED}, дай Бог вам стільки дітей сплодити))
6086 дн. тому
какой он все таки {CEN SO RED}
ladalex
6086 дн. тому
Ну.. руки геть... А далі? Нехай так і "інформують" бідненьких споживачів? Не гарно це дуже
ампулярія
6086 дн. тому
Руки геть від Грубича!
ladalex
6086 дн. тому
Друзі порекомендували - подивись уважненько "Знак якості" на Інтері і зрозумієш, як можно робити лідерів. Я так і зробив. Передивився передачі на INTV, з паузою коли йшлося у фіналі про підрахунок результатів, з увагою до проведення закупівлі та окпемих оцінок. Ну, я вам скажу...!
-Кінцеві результати перераховую по балах - переможець НЕ ТОЙ. Звичайно глядач цього не помітить при трансляції - дуже швидко все. Напр., гірчиця, згущ, тощо
- Ще при закупівлі після "зауважень" Грубича вже легко здогадуєшся хто переможе
- Під час сюжету про виробництво буває добре видно який це учасник тестування ( що неможливо по словам ведучого) Напр., гриби, солодкі рулети..
- Голосування народних експертів взагалі - сказка. При підрахунку щось я їх не бачив ні разу.
Рахуй папірців скільки треба і все.
І це тільки те що зразу можна знайти
Ну, і де та обєктивність? Де оце "..в інтересах споживачів тільки.."
Народ дійсно може вважати що це так. І вірити. І скільки тоді може коштувати перше місце та добрі слова? Цікаво поміркувати. А якщо все так обєктивно, то навіщо ці зехери?
Дуже рекомендую придивитись до цьго "Знаку.." щоб не дай боже не вшнипатися
Тут на форумі я вже підняв цю тему. Інформування споживачів - святе діло, але тільки за умови забеспечення обєктивності!!!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
