«Цукр» —  медіа міста Суми, засноване у 2019 році. Це міське медіа (сайт і друкований журнал), що пише про людей, культуру, підприємництво та розвиток громади, позиціює себе як медіа про «світлу сторону Сум». У 2023 році видання отримало відзнаку Best Community Builder від Media Development Foundation за розвиток спільноти прихильників. Сьогодні у Клубі «Цукру» 838 підписників. Медіа також проводить події та має сувенірну крамницю. Фінансується коштом читачів, донорів і рекламодавців. Андрій Яніцький, голова громадської організації «Промедіа», поговорив зі співзасновником видання про те, чим корисний ШІ, скільки  він коштує редакції та чи може ШІ замінити журналістів,

«Детектор медіа» публікує скорочену й адаптовану для читання версію розмови.

— Здавалося, регіональні медіа застрибнуть у потяг штучного інтелекту ледь не останніми. Бо великі медіахолдинги мають більше коштів і більше людей. А тут раптом «Цукр» учить весь ринок жити. Як так сталося?

— Я сподіваюся, що ми не виглядаємо як організація, яка вчить усіх жити. Великі медіахолдинги справді неповороткі. Чим більше організація, тим складніше їй впроваджувати зміни. В нас каталізатором змін був брак ресурсів. Фінансова криза, пандемія, повномасштабна війна… ми змушені крутитися.

Ми — медіа, яке робить себе самостійно з нічого вже восьмий рік. За цей час у колег змінився спосіб мислення. Немає вже наївного очікування, що ШІ зможе тебе замінити. Є розуміння, що чим краще ти вмієш з ним працювати, тим більше тебе цінуватимуть як спеціаліста на ринку праці. Незалежно від того, де саме ти працюєш: у Сумах, у Києві, за кордоном, віддалено чи фізично. Це новий soft skill.

Інакше ти просто втратиш можливість за 20 баксів мати умовного асистента, який хоч і не може робити все, але може забирати проміжок часу між постановкою задачі та прийняттям рішення. Може зекономити від 10% до 80% твого часу на виконання рутинних дій.

Були випадки, коли я запускав ШІ-агента, а за 40 хвилин він не тільки повертався з результатом, а й робив те, що я сам би робив тиждень через свою некваліфікованість. Тому, власне, ключова зміна відбувається в головах.

Наприклад, перед цією розмовою я запустив Claude, щоб він порахував потенційну аудиторію людей, які не завершили онлайн-покупку в нашій онлайн-крамниці, а також розробив вебінтерфейс, щоб перенаправляти їх на крамницю знову.

Це нескладна задача для фахівця, але мені треба було б його знайти, винайняти, перевірити його роботу… А тут я просто описав ситуацію ШІ, підключив Facebook Pixel, аналітику Google, WiFі — і він це все обробляє.

— Сьогодні ти один з адептів застосування штучного інтелекту всюди: не тільки на роботі, але й у побуті. Ти писав, що в тебе і штори вдома працюють за допомогою ШІ, і робот-пилосос…

— Поза контекстом це звучить максимально дивно, наче я геть «упоровся», але справді є речі, які лежать на поверхні та спрощують життя.

— Я би також радив читати на тему ШІ Тимофія Милованова та Юрія Дяченка з KSE, Арсенія Фінберга, Олексія Молчановського з УКУ, про ШІ у медіа — Катерину Горчинську. Якраз вона писала днями, що медіа доволі поверхнево використовують ШІ. Як це працює в «Цукрі»?

— У різних напрямках — від виробництва контенту до прийняття управлінських рішень — частину роботи на себе забирає ШІ. Ми вивільняємо час, і тоді виникає питання: куди його спрямувати? Це виклик для мене.

Тобто задача керівника зараз ще й у тому, щоб знайти застосування людині, яка вивільнила свій час завдяки ШІ. Змотивувати її, показати їй новий напрямок роботи. Роками я думав, що ШІ — це про технології, а насправді це про зміну мислення.

— Тобто ви не скорочуєте людей, які стали більш ефективними, а знаходите для них нові задачі?

— У більшості випадків так — це передбачає наша корпоративна культура. В нас є величезний запас нереалізованих ідей. Я бачу, наприклад, у нас усе більше мультимедійного контенту, хоча людей більше не стає. Завдяки ШІ 30—40% роботи класного режисера монтажу скорочується, колеги переходять до наступних ідей.

— Як зрозуміти на співбесіді, що людина готова працювати з ШІ?

— Тиждень тому я чув від когось із колег з іншого медіа, що в них аж так не довіряють ШІ, що людина сама транскрибує інтерв’ю. Для мене це тривожний знак, бо різко знижує ефективність працівника.

На ШІ треба дивитися як на новий інструмент. Це головне. Важливо, щоб людина була відкритою до нових знань. Я не готовий витрачати час, щоби переконувати людину, змінювати її світогляд.

Так, є робота, де людину не може поки замінити ШІ або й ніколи не замінить. І слава Богу. Але мені би хотілося чути від людей на співбесіді, наприклад: «Я користуюся для персональних потреб, не більше». Мені цього достатньо, бо я розумію, що людина не ставиться скептично до ШІ.

— А якщо в людини жодного платного профілю у ШІ?

— Це може бути. Головне, щоб людина не починала геть з нуля.

— У тебе є чітке уявлення, що в медіа лише людина може робити, а що можна делегувати штучному інтелекту?

— Для мене продукт повного циклу, який зроблений у ШІ, не є цікавим. Усе ж таки штучний інтелект — це посередник. Це помічник, якому я даю задачу і потім перевіряю її виконання. Даю пряме джерело — і він проводить розрахунки, автоматизує процеси. Робить роботу, на яку я сам витратив би більше часу.

Тому я не боюся, що він мене замінить. Я думаю, як передати ШІ більше рутинних процесів. Головне, щоб людина, яка приймає остаточне рішення, перевірила все і простежила, щоб ШІ не впливав на сенси.

ШІ також дає можливість реалізувати щось, чого ви самі ніколи б не робили через брак часу, через брак знань. Наприклад, я не уявляю, що я б вручну вивантажував аналітику продажів нашої крамниці за два роки, всі транзакції, всі дані по трафіку, щоб їх перебрати та зрозуміти, на якому етапі людина «відвалюється» і не завершує угоду.

Для цієї операції мені потрібно було б винайняти фахівців, які навіть могли б запропонувати прийнятну ціну за свої послуги. Його робота навряд чи окупилася б. А у випадку з ШІ на це більше шансів, навіть якщо підписка коштуватиме 100 доларів.

Також малоймовірно, що я б зараз знайшов таких спеціалістів у прифронтових Сумах. Особливо, якби хотів дізнатися відповіді прямо зараз о дев’ятій вечора. А ШІ з цим може допомогти. Я спокійно можу йому сказати: «Слухай, будь ласка, до раночку збери у вебінтерфейсі зріз по покупцях, які є членами клубу “Цукру” і водночас купували щось у нас у крамниці».

— Милованов якось написав, що витрачає на ШІ близько 1500 доларів на місяць. Про які гроші йдеться у вашому випадку? Може, справді вигідніше винайняти людину?

— Я не хочу змагатися з Миловановим у тому, хто більше токенів витрачає. Я за ним стежу, але мало конкретики отримую. Наприклад, він каже, що запускає агентів на ніч, і вони щось роблять. А в мене немає таких задач, які треба було б всю ніч розв’язувати. Ну, максимум хвилин 40 мої агенти думають — і видають результат.

Щодо витрат на ШІ, то зараз із моїх 24 співробітників 16 чи 17 мають ліцензії на Claude. Це корпоративний акаунт. Він коштує 25 доларів за людину на місяць при річній оплаті або 30 доларів при помісячній оплаті. Має бути мінімум п’ять користувачів. Це 150 доларів на місяць за команду, плюс податки — це разом до 200 доларів на невелику редакцію.

— Чи потрібна тепер журналістика людям узагалі? Я ж можу питати в ШІ все, що мене цікавить. Що сталося в Сумах, що сталося в Києві. А він проаналізує офіційні повідомлення, соцмережі, блогерів і підготує звіт.

— Очевидно, є питання, що таке офіційні джерела. «Цукр» був створений саме як протестний проєкт. Ми вирішили показати, що офіційні повідомлення і новини можна шукати і пояснювати інакше. І зараз ми залишаємося постачальниками 30—40% унікальних новин про Суми, про які міська рада не розіслала свій пресреліз. Відповідно, я поки не уявляю, щоб ШІ замінив журналіста.

Безумовно, роль журналіста змінюється. Як змінювалася весь час. Ґеоргій Ґонґандзе заходив у Верховну Раду і роздавав візитівки, щоби привернути увагу до свого онлайн-медіа як до унікального джерела інформації. Зараз уявити, що ти друкуєш візитівки, доволі складно (окрім дуже специфічних випадків).

Зараз ШІ допомагає шукати інформацію, допомагає з веденням соцмереж. Колеги можуть радитися з ШІ щодо підводки до новини у телеграмі, фейсбуці та інстаграмі. Люди не завжди цим користуються, оскільки і це — додаткові зусилля. Іноді вони пишуть підводку самі, а потім виявляється, що найцікавіше в новині вони не побачили. А витратили б 12 секунд додатково — і була б кращою підводка.

Тоді ми почали постфактум надсилати дописи на оцінку ШІ, і Claude їх жорстко критикував, ставив оцінки за якістю публікацій за 10-бальною шкалою. Ні в кого не було більше 8 із 10. Колеги казали: «Ей, ти хто такий? Що це тут Дмитро знов навайбкодив?». За тиждень вони впали в якусь депресію, і я зрозумів, що треба щось змінювати.

Тоді ми запровадили три кольори якості підводки: зелений, жовтий і червоний. Якщо в тебе хороший заголовок, правильне посилання, добра структура допису та найкраща інформація з новини у підводці, — маєш зелений колір. Якщо щось треба поправити, то жовтий. Ну а якщо якась катастрофа, якісь одруківки, зламалося посилання, то ШІ маякує — і колеги швидко виправляють. Фідбек надходить секунд за 10.

І вже за два місяці ми побачили, що тижні два-три немає повторюваних помилок. Були, наприклад, канцеляризми раніше весь час, а тепер немає. Таким чином колеги вчаться. Плюс я додав таку цікаву штуку, що в кінці тижня бот відправляє колегам якийсь урок про те, як працює психологія уваги — з наукових джерел.

Зараз ми ще покращуємо дизайн цього інструменту, робимо, щоб новини автоматично постилися в інстаграмі — там ще є над чим працювати. Але тепер у нас кращі публікації в соцмережах, ніж були, і колеги мають більше часу, щоб, наприклад, вийти на вулицю та зняти дощ у Сумах. Це те, чого ШІ ніколи не зробить.

Фото з архіву Дмитра Тищенка