Соціальна мережа Twitter — зручний, гнучкий і ефективний інструмент для журналіста, який хоче принести користь Україні. Поділюся своїм досвідом комунікації в цій соцмережі, зокрема в англомовному сегменті, який у твітері домінує. Україномовний твітер зараз теж активно розвивається, але відрізняється від англомовного правилами комунікації та деяким тенденціями.

Твітер — не фейсбук, він вимагає іншого типу постів. Він щедріший на підтримку, його алгоритми зручніші для користувача, ніж алгоритми фейсбука, де переважає комерційна логіка.

Головне правило успішного просування контенту в твітері можна сформулювати так: «дозволь говорити своєму серцю». Я би порадив такий підхід: уявіть, що журналіст, не блогер, не інформаційний активіст, а фронтмен чи фронтменка рокгурту. Говоріть з аудиторією тією мовою, якою би з нею говорив справжній рокер.

Твітер — це не лише новини. Це ще й думки, ідеї, коментарі, роздуми в короткому форматі. Під час війни тут доречно говорити, що для тебе значить твоя країна і нація. Спільноти користувачів із Європи, Північної Америки та інших регіонів цінують щирий патріотизм та готові його підтримувати. Крім того, є попит на аналіз перебігу війни, адже не всі користувачі твітера можуть зробити власні висновки, зрозуміти, як розгортаються бойові дії. Можна, наприклад, написати твіт із трьома ключовими перевагами української армії.

Добір новин для поширення у твітері не має бути випадковим. Ось кілька тригерів, на які завжди реагує підтримкою англомовна аудиторія: великі успіхи української армії (бажано з цифрами, фото або відео); доля біженців (внутрішніх, транскордонних); надання зброї державами Заходу; соціально-економічна проблематика України, пов’язана з війною (безробіття, зростання цін, криза). Я використовую такий алгоритм: у мене є певне уявлення про характер розвитку війни — під це уявлення я підбираю новини для публікації. Найкраще користуватися офіційними джерелами новин, щоб уникнути звинувачень, що ви поширюєте неперевірену інформацію. Завжди знайдеться фактчекер, який вкаже вам на помилки у фактах, якщо ви їх припустилися.

Ось два приклади новинних твітів — один вдалий, другий не дуже:

Вдалий: Unlike Israel, Pentagon has provided Ukraine with two NASAMS air defense systems. These are produced jointly by the U.S. and Norway. Very impressive equipment, quick and precise. More is needed. Pentagon will give more. Germany will probably too. But it takes too long.

Не дуже: U.S. administration has given two NASAMS air defense system for Ukraine’s needs which is confirmed by the Ukrainian leadership. This shows a great degree of international support that Ukraine is enjoying at a time of war.

Другий твіт, окрім повідомлення, що нам надають системи протиповітряної оборони NASAMS, водночас критикує Ізраїль за відсутність допомоги. Він вказує на переваги цих систем, містить елементи прогнозу й заохочує дати нам цю зброю швидше. Цей другий пост я написав увечері 25 вересня, і він потрапив в ротацію одного із Super PACs Демократичної партії США, які активні перед листопадовими виборами до Конгресу. Твіт підтримали активісти Демократичної партії.

Є поняття інформаційні хвилі. Аналізуючи контент, який ви публікуєте, та вподобання вашого твіта, алгоритми твітера відносять його до певної хвилі й забезпечує видачу вашого твіта в певному сегменті. Тут можливі кілька тактичних ходів.

По-перше, ви можете рухатися широким фронтом разом з іншими українськими журналістами та блогерами, які мають багато фоловерів. Недолік цього підходу в тому, що ці акаунти, як правило, обсаджені російськими ботами і тролями, які можуть впливати на якість видачі вашого твіту. Переваги — ви отримуєте підтримку репостом та іншими інструментами.

По-друге, для інформаційних потреб України цінним є отримати не ту частину аудиторії, яку вже мають інші українські дописувачі, а нову аудиторію.

По-третє, варто спробувати отримати топову аудиторію: дипломатів, акаунтів міністерств і відомств інших держав, редакторів і журналістів великих міжнародних медіа. Це дасть змогу впливати на контент у цих медіа, на формування політик щодо України, допомоги під час війни та після її завершення.

Взаємодійте з аудиторією. Відповідайте на її запитання й коментарі. Якщо отримуєте кілька коментарів однакового змісту, варто відповідати не в гілці дискусії під постом, а окремим твітом. Завжди знайдуться читачі, охочі з вами поспілкуватися, познайомитися, дізнатися про вас більше. Вловлюйте ці людські голоси в інформаційному шумі. Не будьте роботом. Трохи особистої інформації про себе не завадить: це, наприклад, може бути відео про те, як ви сходили вранці в магазин по харчі, й високі ціни, спричинені інфляцією, вас шокували. Але щойно читачі починають відчувати, що ви ліпите із себе «цифрову знаменитість» і заробляєте популярність на війні, вони можуть почати відписуватися.

Нарощуйте власні компетенції. Читачі поважають, коли ви можете обґрунтувати складну ідею, неочевидний факт, тренд. Дуже добре, якщо ви вмієте продемонструвати, що добре розумієтеся на військовій техніці, політиці, історії. Ваш образ у твітері має бути тривимірним, щоб не складалося враження, що ви лише вчора народилися, а до вас у твітері нічого не відбувалося.

Пропагуйте Україну та її культуру. Часом виникають паузи в ході війни, коли важливих новин немає, а ваша аудиторія у твітері чекає від вас постів. Можна цитувати українських письменників, можна постити актуальне українське мистецтво. Я перекладав для своєї аудиторії у твітері на англійську мову воєнні щоденники Олеся Гончара, патріотичну поезію Павла Тичини й Тараса Шевченка. Постив воєнні картини сучасних українських художників, українське мистецтво ХХ століття. Аудиторії це подобалося.

Висвітлення війни у твітері — не лише бойові дії, зброя та політика, а ще й економіка та кібербезпека. Саме економічні ризики та ризики у кіберсфері — це ті наслідки війни, які відчувають на собі й інші країни. Тому про них теж слід розповідати — це важливо, це потрібно, це популярно.

Коментувати міжнародну політику у твітері варто, якщо ви добре розумієтесь на цій темі, інакше є велика ймовірність наробити помилок і зарекомендувати себе аматором. У міжнародній політиці простих речей не буває. Треба двічі подумати, перш ніж звинувачувати або критикувати уряд іншої держави. Треба вміти використовувати принаймні два аргументи на підтримку вашої думки. Якщо ви лише вчора дізналися, як звати міністра оборони Великої Британії, або лише тиждень тому прочитали біографію канцлера Німеччини, можливо, коментувати міжнародну політику поки що зарано.

Толерантність дуже важлива. Слід виявляти повну повагу до людей, яких ви згадуєте в дописах і з якими взаємодієте у твітах. Ідеться про толерантність гендерну, расову, етнічну, релігійну та всі інші її види. Легко втрапити в пастку бажання пожартувати на слизьку тему, а цей жарт буде сприйнятий як нетолерантний вашою аудиторією, і вас вважатимуть не дуже культурною людиною. Українцям та українкам у твітері слід показувати, що вони — освічені, культурні люди, й розуміють усі складнощі сучасних культурних реалій.

Фото: Twitter