Комісія з журналістської етики дала рекомендації щодо використання стилістично забарвленої лексики в журналістських матеріалах.

Так, до Комісії звернулася студентка Влада Дубик, яка поцікавилась, чи варто журналістам уникати лексики на кшталт «орки», «рашисти», «рашизм» тощо та чи можна ЗМІ писати з маленької літери слова «Росія» та «Путін».

Комісія з журналістської етики проаналізувала практику вживання стилістично забарвленої лексики та підготувала відповідні рекомендації. «Детектор медіа» публікує їх повністю:

Щодо термінів «рашизм», «рашисти» та похідних від цих слів. В переважній більшості випадків ідеться про використання стилістично забарвлених синонімів до висловів «російсько-окупаційні війська», «російські загарбники», «військові країни-агресора» тощо. Використання таких слів у журналістському матеріалі жодним чином не дискримінує групу людей за національною ознакою. Йдеться не про приналежність до певної національності, а про приналежність до групи, яка є ворожою до українців, сповідує російсько-фашистську ідеологію та діє у відповідності з нею.

Термін «рашизм» як скорочену назву «російського фашизму» активно тлумачать українські та іноземні науковці, цей термін стає звичним для експертного середовища. Комісія не вбачає порушень у використанні слів «рашизм», «рашисти» стосовно російських окупантів та інших носіїв російсько-фашистської ідеології. Визнання російського режиму як фашистського має значення для консолідації всіх антивоєнних сил і припинення будь-яких контактів із державою-агресором.

Водночас Комісія застерігає від використання цих термінів для означення всієї етнічної групи росіян.

Щодо використання слова «орки» як синоніма до словосполучень «російські окупанти», «російські військові», «російські воєнні злочинці». Комісія не рекомендує використовувати це слово в журналістських матеріалах інформаційних жанрів, а прямо називати російських воєнних злочинців – російськими воєнними злочинцями, без евфемізмів.

Якщо в тексті новини важливо зберегти юридичну точність термінів (наприклад, у новинах про відповідальність за воєнні злочини), журналістам варто дотримуватися нейтральної лексики, використовувати терміни, які містяться в українському законодавстві, та терміни міжнародного права.

Щодо написання власних назв, пов’язаних із країною-агресором (Росія/росія», «Путін/путін). Тенденція писати власні назви з маленької літери поширилася з початком широкомасштабного російського вторгнення, її підхопили навіть сайти органів української влади.

В ефірі загальнонаціонального телемарафону автор шкільних підручників з української мови та літератури, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка Олександр Авраменко пояснив цю тенденцію так:

«Насправді правило таке є: прізвища людей та імена, які вживають зневажливо, пишуть з малої літери. І це правило давнє. Наприклад, гітлери, путіни ми можемо спокійно писати з малої літери, це відповідає вимогам чинного правопису. А щодо назви країни, цього немає в правописі, але за аналогією, зважаючи на ситуацію в країні, я вважаю, можна застосувати це правило і до неї».

Комісія залишає на розсуд редакцій рішення про написання власних назв «Росія/росія» і «Путін/путін». Медіа може продовжувати дотримуватися правил про написання власних назв із великої літери, оскільки це забезпечує нейтральність тексту, особливо новин. Також медіа може використовувати написання з маленької літери як стилістичний прийом, якщо це є усвідомленим вибором редакції і продиктоване контекстом матеріалу. При цьому медіа варто пояснити для аудиторії такі зміни в редакційній політиці та причини рішення.

Ми розуміємо виклики, перед якими опинилися журналісти, котрі в умовах війни поділяють та прагнуть передати у своїх матеріалах почуття українців. Комісія з журналістської етики нагадує, що для цього можна використовувати не лише мову неформального спілкування, а й інші журналістські прийоми. Аргументований текст із повним набором фактів і коментарів часто не потребує додаткового стилістичного підсилення.

Висновки і рекомендації

1. Зміни в мові, викликані широкомасштабним російським вторгненням до України, відбиваються і на мові медіа. При цьому вибір стилістично забарвленої лексики повинен враховувати жанр матеріалу, тему та аудиторію. Зловживання такою лексикою неприпустиме – наприклад, використання лише цих слів у заголовках новин.

2. Терміни «рашисти», «рашизм» тощо не є дискримінаційними, якщо вживаються для означення російських військових та носіїв російсько-фашистської ідеології. Водночас журналістам варто уникати дискримінації певних соціальних, релігійних або етнічних груп: наприклад, такою дискримінацією буде застосовування терміну «рашисти» до звичайних вірян певної конфесії. Щоб уникнути різночитань, в тексті варто використовувати нейтральні синоніми («російські військові», «російська влада»), які дали би змогу зрозуміти, що йдеться не про всіх росіян як етнічну групу.

3. Комісія з журналістської етики засуджує вживання нецензурної лексики в журналістських матеріалах та в ефірі. Журналістам варто утримуватися від вживання образливих висловів, ненормативної лексики, якщо тільки це не виправдане контекстом, але і в цьому разі уникати частого вживання такої мови.

4. Редакціям варто повідомляти аудиторії про причини переходу до системного використання певних стилістичних прийомів (як-то написання власних назв «росія» і «путін» із маленької літери). Таке пояснення може бути, приміром, у вигляді редакційної колонки. Це продемонструє усвідомлений крок редакції.

5. В матеріалах, присвячених відповідальності країни-агресора та її військових за воєнні злочини і порушення прав людини, варто використовувати термінологію українського законодавства та міжнародного права.

Окрема думка членів та членкинь Комісії: Тетяни Печончик, Сергія Гузя, Діани Дуцик, Сергія Томіленка та Світлани Остапи

Слова на кшталт «Путін», «Росія» є власними назвами, а тому мають писатися із великої літери. Велика літера – це не знак поваги чи визнання, це всього-на-всього ознака того, що слово є власною назвою, а назви та імена мають не тільки нейтральні чи позитивні персоналії, а й диктатори, злочинці, тоталітарні країни (як, наприклад, Гілтер, Північна Корея або Чикатило – нікому не спадає на думку писати ці слова з малої літери).

Український правопис передбачає два випадки, коли слова, які є власними назвами, можуть ставати загальними (а тому пишуться з малої літери):

1. Імена та прізвища людей, які втратили значення власних назв і стали загальними: донжуа́н, ловела́с, ме́нтор, мецена́т, робінзо́н, бра́унінг (пістолет), галіфе́ (штани), ди́зель (двигун), макінто́ш (плащ), макси́м (кулемет), рентге́н (апарат).

2. Якщо прізвища (імена) вживаються зневажливо, та в інших випадках: жалюгідні квіслінги (зрадники), ударив перун (грім).

Тому, звісно, якщо вживати слово «путін» у другому значенні, воно, згідно із правилами орфографії, може писатися з малої літери (наприклад, «пів Росії стали путіними і підтримують війну»).

Утім, якщо йдеться про назву країни-аргесорки чи прізвище її президента, я б рекомендувала редакціям користуватися правилами правопису, писати Путін і Росія з великої літери (особливо коли йдеться про нейтральні жанри, наприклад, новини). А якщо і допускати малу літеру, то як стилістичний прийом у авторських жанрах: наприклад, колонках, блогах або в підводках до дописів у соціальних мережах.

Зрозуміло, що йде війна і хочеться вихлюпнути емоції, але навіщо зганяти злість і безсилля на безневинних правилах орфографії? Маємо перемагати росіян, дотримуючись правил (правил ведення війни, правил правопису тощо). Це те, що робить нас сильнішими і наближає перемогу.

Ілюстрація: rmx.news