Про це йдеться у схвалених напередодні рекомендаціях Ради щодо необхідності запровадження єдиної національної прескарти, переданих Укрінформу. Інформацію про це опублікувало саме видання.

«Рада з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України звертається до журналістів, органів журналістської саморегуляції, медіаорганізацій та всіх зацікавлених із закликом ініціювати запровадження силами самої медіаспільноти прескарти єдиного зразка для українських журналістів. Подібна практика існує в більшості демократичних країн», – йдеться у рекомендаціях.

На думку Ради, запровадження медіаспільнотою єдиної прескарти має стати підтвердженням статусу журналіста, а також підтвердженням зобов’язань дотримання її пред’явником журналістських стандартів та Кодексу журналістської етики.

При цьому Рада вважає, що держава жодним чином не повинна регулювати процес видачі та анулювання прескарт – це справа самої журналістської спільноти. Разом з тим, державні органи мають стати партнерами цієї ініціативи в частині визнання статусу журналіста за пред’явниками чинних прескарт (зокрема, встановити спрощений режим акредитації тощо), а також можуть інформувати орган, що видаватиме/анулюватиме прескарти, про факти порушення журналістом законів, стандартів, Кодексу журналістської етики. Водночас оцінка цих фактів та ухвалення рішення про видачу чи анулювання прескарти мають залишатися завжди на розсуд незалежного колегіального органу медійної спільноти.

У коментарі Укрінформу одна з ініціаторів створення єдиної національної прескарти – почесна голова Національної асоціації медіа, член Ради з питань свободи слова Тетяна Лебедєва зазначила, що «це питання постало вже не вперше». 

«І ознаки актуальності введення єдиної прескарти ми бачимо щодня. У час цифрових викликів часто виникає запитання: хто є журналістом, а хто – ні? Ще більше турбують виклики гібридної інформаційної війни, адже часто виникають маніпуляції, фейкові новини, а їхні автори при цьому не несуть жодної відповідальності за свої дії та слова. Як у цих умовах працювати професійним журналістам? Це перше. Крім того, зараз існує таке ганебне явище, як продаж журналістських посвідчень. Просто засилля нахабних повідомлень: «Приходьте і за певну суму отримайте статус і посвідчення журналіста, що дасть вам багато привілеїв: право на травматичну зброю, безперешкодний доступ в органи влади, на виборчі дільниці і таке інше». Ми бачимо, що таким чином посвідчення журналіста стає брудною валютою, через що статус професійного журналіста нівелюється і повага до журналістської професії зменшується», – зазначила вона.

За словами Лебедєвої, тому – як це відбувається в багатьох країнах світу – питання ведення єдиної прескарти, яка посвідчує, що людина працює професійно і відповідає за свою роботу, давно назріло. Вона наголосила, що Рада з питань свободи слова при Президентові вже не вперше повертається до розгляду цього питання. 

«Своїм зверненням ми закликаємо медіаспільноту повернутися до обговорення цієї болючої теми», – сказала Лебедєва.

Вона підкреслила, що це питання має вирішувати саме медіаспільнота, тому Рада вирішила не обговорювати жодних моделей видачі таких прескарт. На запитання про орган, який, на її думку, має видавати такі прескарти, Лебедєва зазначила, що «видачу цих прескарт має здійснювати не держава, а колегіальний орган саморегуляції журналістів». 

«Тільки журналістська спільнота має вирішувати це питання. Національна асоціація медіа, яку я представляю в Раді, вже давно пропонувала створити консорціум медіаорганізацій, куди увійшли б найбільш масові з них. І саме цей консорціум мав би видавати єдину національну прескарту і вести відповідний реєстр», – додала Лебедєва. 

За її словами, за цією прескартою мають право звертатися всі професійні журналісти, а також фрілансери, блогери. Єдина умова для отримання – підписання Кодексу журналістської етики. Адже свобода слова в демократичному розумінні – це, насамперед, відповідальність. На думку Лебедєвої, цей консорціум мав би і видавати, і, за необхідності, в разі виявлення порушень, забирати таку прескарту.

Ще один із ініціаторів розгляду цього питання, член Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України Максим Кречетов у коментарі Укрінформу зазначив, що, на його думку, «отримати прескарту зможе кожен журналіст, незалежно від того, в якому медіа він працює або ж з якими співпрацює на будь-яких умовах. Місце роботи журналіста може зазначатися в прескарті (на підставі редакційного посвідчення) або ж не зазначатися за бажанням самого журналіста – це жодним чином не впливатиме на його статус». «Для підтвердження статусу журналіста досить буде надати 3-5 авторських (або створених у співавторстві) матеріалів, що були опубліковані у будь-якому форматі», – вважає він.

За словами Кречетова, «умовою видачі прескарти має бути добровільне зобов’язання журналіста дотримуватися професійних стандартів та Кодексу журналістської етики шляхом підписання відповідної заяви (фізичної або ж електронної з використанням ЕЦП); а механізм видачі, розгляду скарг та анулювання прескарт мають визначити журналісти».

Вартість прескарти, за словами Кречетова, має лише покривати витрати на її виготовлення (+ за потреби пересилку) та утримання оптимальної кількості працівників секретаріату новоутвореного органу, які забезпечуватимуть процес обробки заявок на прескарту, їх виготовлення та ведення єдиного реєстру прескарт.

На його думку, для державних органів та служб (а також для організацій будь-якої форми власності) наявність прескарти буде достатнім підтвердженням того, що пред’явник документа дійсно є практикуючим журналістом, котрий працює із дотриманням вимог законодавства, журналістських стандартів та Кодексу журналістської етики. Перевірити чинність прескарти можна буде в єдиному електронному реєстрі прескарт.

Нагадаємо, що ця ідея, точніше, проблемні моменти з журналістськими посвідченнями обговорювалась під час онлайн-дискусії “Проблемні питання саморегуляції медіа”, яку 29-30 червня 2021 року провела Незалежна медійна рада.

Фото: з вільних джерел