«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили  механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок № 59 

щодо ефіру телеканалу «Київ» від 2 квітня 2020 року про нібито госпіталізацію хворого з підозрою на коронавірус 

І. Дані щодо скарги та оскаржуваного матеріалу

1. 3 квітня 2020 року до Ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянки на цей матеріал, в якому, як вона стверджує, фігурують члени її родини, домашня адреса та повідомлення про підозру на зараження коронавірусом. Скаржниця стверджує, що цей ефір завдав членові її родини моральної шкоди, яка позначилась на його здоров’ї.

2. Матеріал було оприлюднено в ефірі та на фейсбук-сторінці телеканалу 2 квітня 2020 року.

3. У ньому журналістка Наталія Басюк зі свого дому приєдналася до ефіру телеканалу з трьома ведучими. Вона розповідає про те, як у дворі її будинку машина швидкої допомоги забирає людину з підозрою, як вона вважає, на коронавірус. При цьому в ефірі демонструються шматки відео, очевидно знятого цією журналісткою в дворі з вікна квартири на мобільний телефон.

ІІ. Стандарти журналістської етики та норми законодавства, які регулюють цю сферу суспільних відносин

1. Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

«Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом є вищою, ніж приватні інтереси особи.» (п. 3);

«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6);

«Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного.» (п. 9);

«…мають бути подані оцінки незалежних експертів.» (п. 10).

2. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» (№ 3759-XII, в ред. 2006 р.):

«Творчий працівник телерадіоорганізації зобов’язаний:

…

б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації;

…

г) не допускати випадків поширення в телерадіопрограмах відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність;..» (ч. 1 ст. 60).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. При поданні у ЗМІ контенту, створеного не в процесі журналістської діяльності, важливо пам̕̕ятати, що він не може замінити собою повноцінний журналістський матеріал. Тому журналісти повинні перевіряти, уточнювати й доповнювати факти, а також балансувати думки, викладені в такому контенті.  

2. Можливе розповсюдження персональних даних.

2.1. У скарзі стверджується, що в прямому ефірі було розголошено адресу пацієнта. Але насправді пані Басюк називає лише приблизний район — вулиця Амвросія Бучми (Березняки), не вказуючи номера будинку та квартири. Також Ініціатива вважає вкрай малоймовірною можливість ідентифікувати хворого завдяки кадрам двору будинку, де він живе.

2.2. В ефірі також бути показані окремі кадри того, як людину вивозять із під̕̕їзду та садять у машину швидкої допомоги. Але через погану якість відео і зйомку зі значної відстані ідентифікувати людину, яку забирає швидка допомога, неможливо.  Сумнівно, що це відео було зняте Наталією Басюк у межах журналістської діяльності.

2.3. Таким чином, Ініціатива «МедіаЧек» не знаходить достатніх підстав визнавати в цьому випадку порушення приватності пацієнта через розповсюдження персональних даних.

3. Щодо тверджень про коронавірусну інфекцію у хворого. На самому початку розглядуваного матеріалу один із ведучих повідомляє, що в демонстрованому далі відео йтиметься про «підозру на коронавірус». Потім це твердження повторюється. При цьому ні журналісти, ні сама Наталія Басюк не спілкувалися з лікарями швидкої чи членами сім̕̕ї госпіталізованого чоловіка й не уточнювали причину госпіталізації. Припущення про підозру на коронавірус може базуватися на тому, що лікарі швидкої перебували в костюмах біозахисту, але це не є достатньою підставою стверджувати про таку підозру, а тим більше озвучувати її в медіа.

Як стверджує скаржниця, до неї телефонували сусіди щодо приїзду швидкої допомоги до члена її родини. Звісно, що сусіди й без виходу сюжету в ЗМІ можуть дізнатися про приїзд швидкої допомоги до когось із їхнього під̕̕їзду. Але неперевірене твердження про підозру на коронавірус у госпіталізованого є втручанням у його сферу приватності, адже замість співчуття від сусідів його родина може зіткнутися зі стигматизацією та підозрами.

Сумнівною є й достовірність іншої інформації, озвученої в розглядуваному матеріалі.  Зокрема один із телеведучих запитує в пані Басюк: «Чи належно були захищені лікарі?», хоча немає підстав вважати, що вона є компетентною відповідати на це запитання  Далі говорять про дезінфекцію сходових кліток, яку начебто не провели. Фактично журналісти розпитують нефахівця про подію, яку вона бачила лише з вікна квартири. Проте її твердження обговорюють і подають як факти, роблячи з них висновки.

Телеведучі також чи то не зрозуміли, чи не змогли (не захотіли) говорити глядачам, що інформація про підозру на коронавірус не є достатньо перевіреною і є припущення — її теж подавали як факт.

Отже, порушені професійні журналістські стандарти перевірки інформації, відокремлення фактів від коментарів та повноти (автоматично внаслідок порушення достовірності). Це також порушення п.п. «б» і «г» ч. 1 ст. 60 закону України «Про телебачення і радіомовлення», що зобов’язують працівника телерадіоорганізації та телеканал загалом забезпечувати аудиторію якісною інформацією.

Ініціатива «МедіаЧек» констатує, що телеканал «Київ» у своєму ефірі від 2 квітня 2020 року безпосередньо не поширив персональних даних хворого, але порушив професійні журналістські стандарти перевірки інформації, її повноти та відокремлення фактів від коментарів й оцінок (п.п. 3, 6, 9 і 10 Кодексу етики), а також п.п. «б» і «г» ч. 1 ст. 60 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

10 червня 2020 року