Лауреатом премії імені Георгія Ґонґадзе 2020 року став публіцист, телеведучий Павло Казарін. Він співпрацює з виданнями НВ, «Українська правда», «Крим.Реалії», Liga.net, каналом ICTV та Суспільним мовником. 

Оголошення лауреата відбулось у день народження журналіста Георгія Ґонґадзе – 21 травня. Церемонія проходила в студії Суспільного мовника. Ведучими події стали Юрій Макаров та Ольга Сніцарчук. 

Після вручення премії Павло Казарін виступив із промовою:

«У нашій професії є багато шансів програти. Коли з’являвся інтернет, ми думали, що це буде простір спілкування усіх з усіма, що це буде кінець інституційній цензурі. Але виявилось все навпаки. Тому що замість цензури державної з’явилась цензура добровільна. Кожен «поринає у теплу ванну» та шукає у мережі не додаткову інформацію, а інформацію, яка переконує його в тому, що він правий. Ми опинилися в ситуації, коли завдяки саме мережі фріки можуть об’єднуватись.

Десь у 70-80-ті людина, яка вважала, що Землі плоска, а NASA бреше, була маргіналом, а зараз вона може в інтернеті знайти собі однодумців. І потім ці люди народжують політичний запит, а потім отримують політичну пропозицію. Тому на виборах ми іноді бачимо, що перемагають політики та партії, які не повинні були це робити.

Також ми живемо у просторі, коли наша журналістська професія є полем бою, тому що у цьому просторі конкуренції контенту зрада продається набагато краще, ніж перемога. І по всьому світу люди вважають, що реальність набагато гірша, ніж вона є насправді. І також ми живемо у світі, де є велика різниця між реальністю і тим, як люди її собі уявляють.

І насправді бюджет невеличкого телеканалу може дорівнювати вартості одного танкового батальйону, аде він може «пропахати» країну набагато краще, ніж із цим впорається лише один танковий батальйон. І ми живемо у реальності, коли за нашу свідомість борються усі, і насправді цю різницю між реальністю та уявою людей про реальність намагаються збільшувати. Як окремі фріки та політики, так і цілі держави.

У нас насправді є багато приводів, щоб програти. Але я не бачу жодного приводу, щоб складати зброю. Тому що перемагати, коли ти ц більшості – це легка справа, а перемагати, коли ти є «андредогом», - це діло, якому ти можеш присвятити своє життя. Жартувати не будемо, це було б не чесно і не чемно по відношенню до людини, чиє ім’я носить ця премія. Тому залишаємось на місцях та працюємо», - сказав він.

Цього року до довгого списку номінантів на здобуття премії ввійшли 22 українські журналісти. Серед критеріїв для висунення кандидатів: інноваційність, значний внесок у розвиток жанру чи журналістського середовища, незалежність та відданість принципам професії. За умовами премії, лише члени Капітули мають право номінувати журналістів на її здобуття.

До Капітули премії цього року ввійшли: дружина Георгія Ґонґадзе, журналістка, головна редакторка і керівниця Української служби «Голосу Америки» Мирослава Ґонґадзе, президент Українського ПЕН, письменник Андрій Курков, журналістка, співзасновниця та власниця видання «Українська правда» Олена Притула, меценат Премії та представник powered KMBS Alumni platform Микола Сушко, письменниця, правозахисниця Лариса Денисенко, засновник «Історичної правди» та Музею-архіву преси, перший лауреат Премії імені Ґонґадзе Вахтанґ Кіпіані, релігієзнавець, письменник Ігор Козловський, правозахисник, публіцист, віцеректор Українського католицького університету у Львові Мирослав Маринович, співзасновниця та головна редакторка видання «Дзеркало тижня» Юлія Мостова.

Нагадаємо, премію започаткували 9 квітня 2019 року. Претендувати на премію можуть лише журналісти, які працюють в Україні і які протягом останніх 5 років лишалися в професії. Засновник Премії – Український ПЕН у партнерстві із Асоціацією випускників Києво-Могилянської Бізнес-школи та виданням «Українська правда». Сума винагороди для лауреата складає 100 тисяч гривень.