У межах спецпроєкту «Детектора медіа» «Медіа vs Covid-19» досвідом кризового менеджменту, долання викликів карантинної доби, а також знахідками позитиву вже поділилися керівники розмовних та музичних радіостанцій, телевізійних каналів та холдингів і мультимедійних інтернет-платформ. А чи впоралися українські та світові медіа з новими обставинами та як коронавірусна пандемія та прийдешня криза далі вплинуть на журналістику й медіаринок, «Детектор медіа» запитав у медійних експертів.

Ми вже публікували відповіді на наші запитання від Ніни Кур’яти, Насті Станко, Сергія Рачинського, Отара Довженка, Павла Казаріна та Віктора Трегубова. Наступною про вплив пандемії на медіа розмірковує Катерина Коберник – шеф-редакторка інтернет-видання «Бабель».

– Катерино, як змінилося ваше професійне життя з початком коронавірусної пандемії та карантину?

– «Бабель» перезапустився 11 березня 2020 року, а вже 16-го редакція пішла на карантин. Тобто після двомісячної перерви ми вийшли на роботу, а за кілька днів знов повернулись додому. Що змінилось? Ми почали працювати дистанційно, роботи стало більше, і дуже сильно змінилися теми. Перший місяць карантину 70-80% матеріалів стосувалися коронавірусу. Це незвично, як і все, що зараз відбувається навколо.

– Які джерела і які особистості (не обов’язково журналісти, медійники) допомагають вам краще зрозуміти ситуацію та її можливі наслідки – у тому числі економічні, політичні, геополітичні?

– По-перше, ми користуємось різною офіційною статистикою МОЗ, Кабміну, МЗС. Для правильної інтерпретації цих даних спілкуємося зі своїми джерелами — держслужбовцями, політиками, фахівцями у різних сферах.

Корисну інформації отримуємо із західних медіа, адже багато пишемо про ситуацію з пандемією у світі, а не лише в Україні. На «Бабелі» чимало перекладів провідних світових ЗМІ — їх фокус і подача матеріалів помітно відрізняються від того, що пишуть в Україні, нашій аудиторії є з чого обирати.

Якщо говорити про особистостей, це професіонали в різних сферах: лікарі, банкіри, люди, які під час пандемії опинилися на перетині певних компетенцій. Наприклад, ми брали інтерв’ю у співзасновника Monobank Олега Гороховського, який зараз активно допомагає боротися з пандемією, займається закупівлею обладнання для боротьби з коронавірусом.

Чи є особисто у мене улюблений спікер по темі коронавірусу у соцмережах? Чесно, ні. Це абсолютно нова і не вивчена тема, яка потребує якомога більшої кількості джерел. Мені дуже не подобаються тисячі лайків і шерів під постами не надто авторитетних медиків, ще гірше — політиків, які роблять загальні висновки про пандемію. Люди розносять цю інформацію не тому, що вона є релевантною, а тому, що спікери говорять те, що хоче чути аудиторія. Правда в тому, що навіть найавторитетніші люди світу можуть робити лише припущення. Наприклад, колонка співзасновника Microsoft Біла Гейтса для The Washington Post. Він багато років тому говорив, що епідемії можуть стати головною загрозою, інвестував мільйони в медицину і, очевидно, зараз він досить фахово може говорити на цю тему — на нього працюють най кращі науковці світу. Але слова Гейтса — також лише припущення, а не істина або передбачення. Наше суспільство любить шукати пророків і сліпо комусь довіряти. Зараз це не на часі, але давні звички вмирають довго.

– Які позитивні та, навпаки, негативні тенденції в українських та світових медіа ви спостерігаєте за час пандемії та обмежувальних заходів? Чи вдалося медіа швидко і сповна трансформувати свою роботу в нових обставинах? Кого ви можете поставити в приклад іншим?

– Якщо говорити про онлайн-медіа, їм не так важко було пристосуватися до карантину і нового порядку — більшість із них можуть ефективно працювати дистанційно. І це нормально — нові медіа мають бути більш гнучкими й адаптивними. Класичному телебаченню цей перехід дається складніше — прямі ефіри, токшоу і великі проекти дуже важко робити групами по двоє або сидячи вдома.

Чи змінилися медіа? Ні, головні принципи, стандарти, завдання лишились ті самі. Просто сьогодні для виконання старих завдань використовують нові технічні рішення і канали комунікації. Майже всі інформаційні медіа зіткнулись з однаковими проблемами: у них виросла аудиторія і стало менше грошей через кризу в економіці. Нативна реклама, офлайн-івенти, медіашколи, які раніше приносили гроші, зараз на паузі. Звичайно, деякі івенти можна перевести в онлайн, але грошей, напевно, буде менше, а енергії і часу доведеться витратити більше.

Зараз медіа переживають важкі часи. В Україні ЗМІ — не бізнес. Маю на увазі великі ЗМІ, які не беруть джинсу. У кращому разі в ці ЗМІ інвестори роками вкладають гроші, і через 5-10 років медіа виходить в нуль або невеликий плюс. Але нуль після років інвестицій — це також не бізнес. Тому зараз, коли рекламні бюджети значно скоротили, медіа цілком залежать від інвесторів — якщо вони стануть жертвами кризи, медійні активи скоротять одними з перших, звичайно, якщо ці активи не виконують якісь не притаманні нормальним ЗМІ завдання.

– Як, на вашу думку, коронавірусна пандемія й економічна, соціальна криза, які прийдуть за нею, можуть змінити журналістику і сферу медіа в Україні та світі? Чи прогнозуєте ви зміни у моделях фінансування медіа?

– Моделі фінансування медіа всім відомі, і навряд пандемія щось суттєво змінить. Є рекламна модель, є підписка, донати ком’юніті, продажі мерчу, є гранти. Відомо, що рекламна модель не дозволяє більшості якісних ЗМІ бути успішними бізнесами — вартість реклами не покриває витрати на сильну редакцію. В Україні більшість інвесторів роками вливають гроші у свої медіа. Так само і за кордоном. Коли очільник Amazon Джеффрі Безос купив The Washington Post , на фактичний перезапуск він витратив величезну суму.

Зараз медіа починають застосовувати моделі, які вони не використовували раніше. Дуже багато ЗМІ вже попросили про підтримку аудиторії, чого не було раніше. Сайт «НВ» ввів передплату на частину контенту. Десь через півроку буде цікаво дізнатись, як працює ця модель. Стосовно донатів, то вони ефективні, якщо люди допомагають регулярно. Разовий платіж, на жаль, системно нічого не змінить.

Ми в «Бабелі» також плануємо звернутись до аудиторії за підтримкою. У нас немає «жовтого» контенту про зірок, який робить трафік, у нас є багато крутих ексклюзивних матеріалів, ми працюємо з найкращими фотографами. Сподіваємося, що все це важливо для нашої аудиторії, і вона відгукнеться. Молодим виданням, як «Бабель», зараз дуже складно — коли ядро аудиторії не таке велике, передплату вводити зарано.

Думаю, нинішня ситуація, незважаючи на очевидні мінуси, піде на користь українським медіа. Читачі мають платити за контент, і так само вони мають право обирати, кому вони готові платити. Коли медіа зрозуміють, що за якісний контент можна отримати гроші напряму від аудиторії, загостриться конкуренція, і в фіналі виграють всі.

– Як, на вашу думку, зміниться медіаспоживання? Чи залишиться в людей (і як надовго) звичка споживати медійний контент так, як під час карантину? За рахунок чого медіа зможуть утримати здобуту аудиторію після карантину?

– Звичайно, медіаспоживання і як результат – трафік на сайтах впаде, і він уже почав падати. Ні для кого не секрет, що страх змушує людей читати більше новин. Попередні піки споживання новин припали на Революцію Гідності, Іловайськ і Дебальцево – людям було справді страшно, і новини давали хоч якесь відчуття контролю.

Останній великий пік — президентські вибори 2019. Зеленського так сильно любили одні і ненавиділи інші, що в підсумку вся країна боялася пропустити хоча б одну новину по темі. Але щоразу, коли емоції вщухають, трафік швидко падає. Тобто тема ще може бути актуальною, але якщо вона не викликає сильних емоцій, аудиторія повертається до нормального життя.

Те саме зараз відбувається з коронавірусом. Він ще нікуди не дівся, кількість хворих зростає, але українцям уже не страшно і не так цікаво, як на початку пандемії — це нормально. Всі ресурси втратять читачів, але ті, що відпрацювали тему найкраще, все одно вийдуть з кращими показниками, ніж мали до епідемії.

– На вашу думку, чи опанували більше українців за час пандемії навички інформаційної гігієни та медійної грамотності? Чи залишаться ці навички з ними? Як ви дійшли таких висновків?

– Я не часто роблю оптимістичні прогнози і цього разу не буду. Говорити за всіх українців мені складно. Я бачу, що в соцмережах люди залюбки шерять теорії змови й абсолютно абсурдні новини. Якщо людям показати інфографіку, як і чому треба мити руки для профілактики коронавірусу, і сказати, що «маски вбивають», більше шансів стати хітом соцмереж у «масок-вбивць».

Нещодавно активно шерили історію про те, що «по амністії випустять усіх вбивць і ман’яків». Я намагалися з’ясувати, звідки люди це беруть, адже жодне авторитетне ЗМІ під таким кутом цю тему не подавало. Одна відповідь мене поставила в глухий кут: «про це ніхто не пише, бо влада сказала приховувати». З таким аргументом важко сперечатись і щось доводити.

Те саме з дотриманням карантину. Хтось думає, що українці свідомі і тому перший місяць сиділи вдома, насправді людьми більше керував страх. Загадаймо, коли вже стався спалах коронавірусу в Китаї, коли сотні, тисячі статей про епідемію написали західні медіа, в парках і на вулицях гуляли тисячі людей, часто — великими компаніями. Страх — рушійна сила багатьох процесів, і не лише в Україні, але в ідеалі хотілось би, щоб частіше спрацьовувала свідомість.

Фото – архів Катерини Коберник