11:00
Вівторок, 10 Березня 2020

Як навчають журналістики в Кот-д’Івуарі

634
Чого вчать у Школі журналістики в африканській країні, яка відходить від свого колоніального минулого.
Як навчають журналістики в Кот-д’Івуарі
Як навчають журналістики в Кот-д’Івуарі

Із менеджеркою Школи журналістики Інституту наук та технологій комунікації Кот-д’Івуару Шайнфорою Одет Конат-Гоме (Scheinfora Odette Konate-Gomet) ми познайомилися в Токіо під час навчального курсу «Роль медіа в демократичних країнах: доступ до інформації та функція watchdog», організованого Японським агентством міжнародної співпраці (JICA) в січні-лютому 2020 року.

Шайн (вона попросила її так називати) багато розповіла про свою африканську країну, про проблеми медіа й журналістів, про регуляцію й саморегуляцію. Приміром, держава регулює роботу медіа, саме уряд призначає керівників регуляторів — Національного органу преси (ANP) для газет та Вищого органу аудіовізуальної комунікації (HACA) для мовлення.

Закон про регулювання дає повноваження прокуророві Республіки захищати главу держави. Тож якщо він виявить порушення, яке вважатиме серйозним, то може застосувати санкції. Після поствиборчої кризи, що сталася в Кот-д’Івуарі, журналістів ув’язнювали за злочини, пов’язані із професійною діяльністю. Прокурор заявив, що це випадки порушення державної безпеки, тому вони караються позбавленням волі.

«Детектор медіа» поговорив із Шайн про журналістську освіту в Кот-д’Івуарі та Школу журналістики, яку вона очолює і в якій працює останні 19 років. Як керівниця вона особисто готує навчальний план факультету журналістики. Сама Шайн здобула ступінь магістра медіаменеджменту у Школі журналістики (ESJ) в місті Лілль у Франції.

– Шайн, розкажіть про вашу Школу журналістики. Коли заснована? Хто в ній вчиться? Це державна чи приватна?

– Інститут наук і технологій комунікації (ISTC Polytechnique) підпорядковується Міністерству комунікації та медіа Кот-д’Івуару. Він складається із п’яти шкіл вищої професійної освіти, які здійснюють навчання за кількома спеціальностями, пов’язаними із професіями в галузі інформації та комунікації.

У 1968 році, через десять років після створення радіо в Кот-Д’Івуарі, було утворено навчальний центр із комунікаційних професій (CFP). Метою цього центру було навчання місцевих людей для того, щоб замінити французів, які обіймали посади в комунікаційному секторі.

Через чотири роки, у 1972-му, освітнім центром стала Студійна школа телебачення та радіомовлення Кот-д’Івуару (SERTI), що розташовувалася недалеко від Національної телестанції RTI.

Таким чином SERTI з початку свого існування виконувала завдання колишнього навчального центру з комунікаційних професій. У 1976 році змінилася місія SERTI, вона стала Виробничим центром аудіовізуальної діяльності та постійного вдосконалення (CPAAPP), акцент було зроблено на кваліфікаційному навчанні.

Шістнадцять років потому, у 1992 році, CPAAPP змінив назву і став Науково-технічним інститутом комунікацій (ІСТС Polytechnique).

Це національна державна установа, створена 22 липня 1992 року й безпосередньо підзвітна Міністерству комунікації. У вересні 2001 року до ІСТС Polytechnique було включено Африканський навчальний центр з інформаційних та комунікаційних технологій.

Отже, народжений із попелу колишнього Виробничого центру аудіовізуальної діяльності та постійного вдосконалення, ISTC Polytechnique відіграє панафриканську роль і забезпечує навчання та подальшу підготовку у професіях, пов’язаних із інформацією та комунікаціями.

На мою думку, навчання журналістики має специфічний характер і відрізняється від інших секторів комунікацій.

– Скільки у вас було випускників? Де вони тепер працюють?

– Максимальна кількість набраних студентів кожного рівня на рік становить 25. Прийом кандидатур для відбору відкритий щороку з 30 липня до 14 вересня. Список зарахованих осіб визначається не пізніше 19 вересня. Варто зазначити, що вступний іспит до Школи журналістики є відкритим для студентів із Кот-д’Івуару та іноземних студентів. Із часу створення Школи пройшли навчання студенти понад двадцяти національностей. Із 200 студентів-журналістів близько півсотні закінчують навчання й готові до роботи. Після навчання дипломовані випускники працюють в аудіовізуальних організаціях та в організаціях преси як у Кот-Д’Івуарі, так і в регіоні та за кордоном. Більш ніж 80 % є професійно інтегрованими.

– Які предмети їм викладають? Хто?

– Школа журналістики, одна з п’яти шкіл ISTC Polytechnique, здійснює професійну підготовку відповідно до останніх тенденцій професій, пов’язаних з інформацією (професії ведучого, коментатора, корпоративного журналіста чи виробничого журналіста, журналіста-репортера, журналіста-розслідувача, журналіста нових медіа тощо) за такими напрямами:

  • пресагенції;
  • письмова преса;
  • інтернет-преса;
  • радіо;
  • телебачення.

Школа журналістики готує студентів до різних аспектів професії журналіста. Для цього Школа забезпечує навчання відповідно до останніх тенденцій у цьому мінливому секторі. Практикуми підкріплюють знання, набуті щоденним навчанням. Йдеться про те, щоб занурити студентів у передпрофесійне середовище, якнайшвидше підготувати їх до корпоративного мислення. Під час навчання у школі так звані інтенсивні тижні регулярно дають студентам реалістичний підхід до різних функцій, які їм доведеться виконувати. Вони становлять справжній прообраз професійного середовища. Студенти по черзі виконують усі функції, необхідні їм для створення щоденних програм у режимі реального часу. Навчання відбувається не лише у формі семінарських занять, лекцій, особистих досліджень та написання робіт у кінці циклу, а й за допомогою конференцій, дебатів, відеоконференцій, практикумів, обміну досвідом та практичних семінарів.

Для проведення курсів і практикумів Школа журналістики працює із професіоналами з найбільших засобів масової інформації, обраними відповідно до їхньої компетенції, репутації та педагогічних навичок. Вони приходять передавати свої знання та ділитися своєю пристрастю до журналістики.

Наш навчальний колектив складається з декількох десятків постійних доповідачів та спікерів, які приходять, щоби поділитися знаннями у своїй галузі. Таким чином, теоретичне навчання здійснюється викладачами Школи, а практичне — журналістами та співробітниками медіа. Це дозволяє в багатьох випадках зануритися у професійне середовище в межах навчання за допомогою таких партнерств.

– Який термін навчання?

– Навчання триває три роки для отримання права на здійснення професійної діяльності (licence professionnelle) та ще два роки для здобуття ступеня магістра.

– Навчання платне чи безкоштовне?

– Частина стипендій фінансується державою, інша частина — студентами для того, щоб Інститут міг забезпечити оплату відпусток та викладання. Розрахунки проводить Агенція з питань обліку.

– Чи вчите ви своїх студентів медіаграмотності? Як розпізнавати дезінформацію?

– У навчальній програмі є модуль із фейкових новин та перевірки фейків, який викладає професійний журналіст.

Наша мета — передати студентам знання та вміння, необхідні для заняття журналістикою, а також щоби студенти оволоділи основними журналістськими прийомами, щоб, закінчивши процес навчання, вони мали змогу інтегруватися у професійне життя або в редакції, або як журналісти-фрилансери.

– Чи маєте необхідне обладнання для навчання?

– Що стосується інфраструктури, то в нас є дві цифрові студії телебачення, дві радіостудії, одна професійна радіостанція, газета Школи, що є вкладкою в урядовій газеті Fraternité Matin, близько двадцяти класних кімнат, десяток спеціалізованих аудиторій, амфітеатр на понад 500 місць.

– Чи є в Кот-д’Івуарі ще заклади, які готують журналістів?

– Школа журналістики ISTC Polytechnique — єдина державна школа Кот-д’Івуару. Однак є дві приватні школи, які намагаються навчати професії журналіста, але не мають достатнього обладнання для навчання.

P. S. Республіка Кот-д’Івуар — країна Центральної Африки, здобула незалежність від Франції у 1960 році, населення у 2010 році становило 21,4 млн осіб. Країну населяють більш як 60 африканських народів та етнічних груп. Офіційна мова французька. У країні з 1962 року працюють державна телерадіокомпанія RTI (Radiodiffusion télévision ivoirienne) та радіостанція Radio Côte d’Ivoire. Згодом запустилося ще кілька державних теле- і радіоканалів.

Фото Світлани Остапи та Шайнфори Одет Конат-Гоме 

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
634
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2020 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду