1 грудня представниця ОБСЄ з питань свободи медіа Дуня Міятович оприлюдила піврічний звіт щодо свободи медіа в Європі. У ньому зібрано дані про утиски свободи медіа по 35 країнах за період з 11 березня по 1 грудня 2016 року.

«Так як триває ескалація нападів на журналістів і журналістику, питання безпеки журналістів продовжує домінувати у моєму порядку денному. Безкарність за вбивства, напади і погрози, на жаль, переважають у багатьох частинах регіону ОБСЄ – це тенденція, яку нам потрібно негайно повернути в протилежному напрямку», – зазначила пані Міятович на зустрічі Постійної ради ОБСЄ 1 грудня, де вона презентувала звіт.

Найдовші розділі у звіті представниці ОБСЄ з питань свободи медіа – про Україну та Росію, за ними слідують Туреччина, Вірменія та Азербайджан. Зокрема, у звіті згадано понад 20 випадків посягань чи порушень свободи слова в Україні.

Значну увагу у розділі про Україну приділено безпеці роботи журналістів. Зокрема описуються переслідування в окупованому Росією Криму Миколи Семени («Радіо Свобода») та фотографів Леньяри Абібулаєвої та Руслани Люманової, напади в Києві на Віталія Франзюка (НТН), Ярослава Бугакова та Володимира Сілякова («1+1»), побиття Анатолія Остапенка («Громадське. Запоріжжя»), а також перевірку на кордоні журналістки Strana.ua Світлани Крюкової.

Також згадуються заборона на в’їзд російській журналістці Дар’ї Григоровій, знімальній групі білоруського каналу «Мир» та співробітникам «Інтера» та НІСу Данилу Русакову, Марії Столяровій і перевірку Службою безпеки України їх колеги – Ігоря Шувалова.

У Дуні Міятович викликала багато запитань і перевірка Міграційною службою законності роботи Савіка Шустера на території України та судова справа блогера Руслана Коцаби.

У звіті представниці ОБСЄ йдеться й про інциденти агресії щодо конкретних українських ЗМІ – нападу на телеканал «Україна», підпалів «Конотопської студії телебачення» (Сумська область) та київського офісу компанії НІС, яка виробляє новини для телеканалу «Інтер».

Дуня Міятович закликала владу України розслідувати вбивство журналіста «Радио Вести» та «Української правди» Павла Шеремета (і притягти винних до відповідальності), з’ясувати обставини смерті іншого журналіста – Олександра Щетиніна («Новый регион»). Обидва ці випадки сталися в Києві влітку 2016 року. Представниця ОБСЄ також нагадує про давній злочин – вбивство Георгія Гонгадзе у 2000 році, в розслідуванні якого досі не поставлено крапку.

Декілька разів Дуня Міятович закликала українську владу притягнути до відповідальності осіб, які опублікували особисті дані журналістів на сайті «Миротворец», що призвело до погроз кільком представникам медіа.

У звіті згадано, що під час візиту до України в жовтні і зустрічей з владою та журналістами Дуня Міятович підкреслила, що «справи українських журналістів Романа Сущенка, затриманого в Москві, і Миколи Семени, який перебуває під домашній арештом в Криму, є чільними у її порядку денному». Нагадаємо, що російська влада відмовила у відвідуванні представницею ОБСЄ затриманого в Москві журналіста «Укрінформу» Романа Сущенка, аргументуючи це відсутністю відповідних повноважень з боку ОБСЄ.

Також у звіті згадуються як приводи для занепокоєння представниці ОБСЄ з питань свободи медіа зміни в українському законодавстві (заборона мовлення російських телеканалів, показу російських кінофільмів, знятих до 2014 року, та антиукраїнської друкованої продукції), а також протистояння каналу «112 Україна» з Національною радою з питань телебачення і радіомовлення та можливі проблеми з прозорістю власності каналу.

Щодо заборони показу російських аудіовізуальних творів, знятих до 2014 року, пані Міятович зазначає: «Навіть у державах, де ведуться військові дії, демократичні країни мають відповідальність обережно звертатися до потенційно проблематичного контенту, наприклад, за допомогою використання відповідних судових механізмів, з тим щоб уникнути надмірних кроків і введення положень, близьких по суті до цензури».

Занепокоєння у неї викликає і законопроект № 5313 «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації», який вимагає транслювати 75% контенту прайм-тайму українською мовою для національних компаній і 50% – для регіональних. «Хоч і не заперечуючи право держави визначати свою мовну політику, я маю побоювання, що проект закону може поставити під загрозу плюралізм ЗМІ та справедливу конкуренцію в засобах масової інформації на ринку і негативно вплинути на різноманітність ідей і думок, особливо серед неукраїнськомовного населення», – зазначає Дуня Міятович, яка звернулася з відповідним листом до спікера Верховної Ради Андрія Парубія.

Натомість у відповідь на звернення голови Нацради Юрія Артеменка щодо незаконного використання українських радіочастот окупаційною владою Криму представниця ОБСЄ порадила звернутися з цією проблемою до Міжнародного союзу електрозв’язку та спеціального агентства ООН.

Приблизно таку ж кількість порушень свободи слова, як в Україні, представниця ОБСЄ з питань свободи медіа фіксувала в Росії. Це близько півтора десятки нападів на журналістів по всій країні – від Калініграда до кордону з Чечнею, від Ростова-на-Дону до Беслана. Зокрема в ці півроку сталися напали на відомих журналісток Юлію Латиніну та Олену Костюченко (двічі). З цього приводу пані Міятович неодноразово зверталася до російської влади, вимагаючи оперативного та об’єктивного розслідування. У звіті пані Міятович відзначає, що в багатьох випадках отримала листи у відповідь.

Занепокоєння у Дуні Міятович викликали законодавчі ініціативи в РФ та публікація «списку терористів та екстремістів», до якого ввійшли й працівники медіа. А також відкриття кримінальних проваджень, обшуки та допити за підозрою в екстремізмі. Представниця ОБСЄ відзначила також заборону на в’їзд до Росії чеському журналісту Ондржея Соукупа та свої численні звернення щодо арешту українського журналіста Романа Сущенка.

Водночас у розділі про Росію не згадуються випадки порушення прав журналістів і утисків свободи слова в окупованому Росією Криму.

«Детектор медіа» попросив виконавчу директорку Інституту масової інформації (ІМІ) Оксану Романюк оцінити факти, перелічені Дунею Міятович у звіті як приклади утисків свободи слова в Україні. Адже ІМІ багато років моніторить ситуацію з правами журналістів та стан свободи слова в Україні та має тісні контакти з офісом представниці ОБСЄ з питань свободи медіа.

– Як ви оцінюєте звіт Дуні Міятович щодо України та перелічені там порушення свободи слова в Україні?

– На мій погляд, це не зовсім аналітичний звіт, а збірка заяв офісу Дуні Міятович, які виходили протягом року, тобто це звіт швидше за діяльність, ніж оцінка ситуації зі свободою слова в Україні. Видно, що вони робили по Україні багато заяв, але цей документ не подає динаміки, розвитку тих чи інших подій.

Наприклад, мене здивувало, що у звіті згадується вбивство Щетиніна, хоча вже станом на зараз встановлено, що це не вбивство. Я зрозуміла, що з приводу загибелі Щетиніна вони зробили заяву, як тільки стало відомо про цю трагедію. Зараз відомо, що це все ж таки було самогубство, не пов’язане безпосередньо з його журналістською діяльністю. Якби це був аналітичний звіт щодо стану свободи слова в Україні, то цей випадок не мав туди входити.

Інший приклад – ситуація з Марією Столяровою згадується як порушення прав журналіста, хоча вже зрозуміло, що вона узгоджувала відеосюжети з представниками так званої «ДНР» і здійснювала цензуру матеріалів, які готували журналісти НІС для каналу «Інтер». Я написала з цього приводу листа в офіс Дуні Міятович і сказала, що ми готові надати достовірну інформацію, тому що деякі випадки виглядають у звіті як недостовірні.

Ми вже домовилися, що з наступного року ми інтенсифікуємо співпрацю з офісом Дуні Міятович, аби уникнути таких ситуацій. Тому, думаю, нам вдасться покращити ситуацію щодо звітів по Україні у 2017 році. Таку домовленість ми досягли на поточному тижні, але звіт щодо діяльності офісу готувався, як я розумію, раніше.

Насправді ми з ними давно співпрацюємо, вони беруть нашу аналітику, постійно, системно з нами консультуються щодо кейсів. Тому мені було дивно бачити цей звіт.

– Із чим ви згодні як з порушеннями, а з чим не згодні й чому?

– Мою увагу найбільше привернула згадка трьох кейсів, які були віднесені до порушень свободи слова і прав журналістів в Україні. Це згадка про Шувалова і Столярову, а також про Щетиніна. Тому що фіксація вбивства журналіста на території країни – це досить серйозне звинувачення. Я висловила свої зауваження з цього приводу в листі до Дуні Міятович, і сподіваюся, що цього тижня ми отримаємо відповідь.

Нам однозначно треба поглиблювати співпрацю з міжнародними організаціями з тим, щоби покращити їх інформування, у тому числі – офісу представниці ОБСЄ з питань свободи медіа Дуні Міятович, аби краще інформувати про те, що відбувається в Україні. Я розумію, що вони отримують численні листи, звернення і заяви від каналів «112 Україна» й «Інтер». Так само під крилом «Опозиційного блоку» функціонує відділ, який курує колишня депутатка пані Бережна. Вони також розсилають заяви про начебто порушення прав журналістів в Україні. Можливо, у цьому валі інформації міжнародним організаціям складно розібратися.

– Чому Дуня Міятович порушення російської окупаційної влади в Криму зараховує Україні?

– Я поки вивчала звіт щодо України, а щоб відповісти, треба уважно вивчити звіт щодо Росії. В українському звіті я побачила тільки один кейс – це ситуація кримського журналіста Миколи Семени. Це тому, що українські організації, ІМІ та інші, зверталися до міжнародних організації з проханням сприяти, щоб громадянина України, українського журналіста Миколу Семену дозволили привезти з Криму на територію материкової України, аби він міг пройти лікування. Ця згадка, а також про фотографів Леньяру Абібулаєву та Руслану Люманову – це все про порушення прав журналістів у Криму у звіті щодо України. Мені здається, що інші порушення, яких було дуже багато, у тому числі масові обшуки в журналістів, мали б зараховуватися до звіту щодо Росії. Тому що це репресії проти журналістів у Криму здійснює російська влада. (Насправді у звіті по Росії немає випадків по Криму. – ДМ)

– Чи не здається вам, що офіс Дуні Міятович виявився більш чутливим до інформації з якихось інших джерел, а не незалежних аналітиків з українських громадських організацій? Наприклад, ситуація зі Столяровою ніяк не може бути віднесена до порушень прав журналістів в Україні.

– Можливо, та ж ситуація зі Столяровою очевидна для нас. Але офіс Дуні Міятович відстежує ситуацію зі свободою слова у понад 40 країн, при цьому в офісі працюють близько 10 людей. Якби щодо України був аналітичний відділ, який би все перевіряв, то, можливо, не було б недостовірної інформації, а так вони реагують, коли їм присилають повідомлення про порушення. Але завдання наших громадських організацій, у тому числі ІМІ, «Детектора медіа», НСЖУ на наступний рік – посилити нашу комунікацію з міжнародними організаціями, нашу присутність як джерел аналітичної інформації. Для мене останній звіт Дуні Міятович – індикатор того, що існує ця проблема і її потрібно однозначно вирішувати.

Ми домовилися з «Детектором медіа» і НСЖУ, що ми з наступного року інтенсифікуємо нашу роботу у сфері свободи слова, ми будемо співпрацювати і плануємо сформувати ядро базової коаліції громадських організацій. Можливо, до нас приєднаються колеги з інших організацій. Ми будемо разом працювати для того, щоб збирати достовірну інформацію щодо ситуації зі свободою слова в Україні, а також поліпшувати комунікацію з правоохоронними органами України, щоб добиватися кращого рівня розслідувань нападів на журналістів.

Фото: сайт представниці ОБСЄ з питань свободи медіа